01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6aa.court.gov.ua
Головуючий суддя у першій інстанції: Кульчицький С.О. Суддя-доповідач: Епель О.В.
10 березня 2025 року Справа № 580/6194/24
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Епель О.В.,
суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року у справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в
Черкаській області,
Головного управління Пенсійного фонду України
в Вінницькій області
про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити дії
Історія справи.
1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області (далі - Відповідач 2), в якому просила:
- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №2300-0209-8/42910 від 11.06.2024 у призначенні ОСОБА_1 з 31.05.2024 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- скасувати рішення Головного? ? управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 2300-0209-8/42910 від 11.06.2024 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 31.05.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ "Про державну службу" у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідці № 17/05-20 від 31.05.2024.
В обґрунтування своїх позовних вимог Позивачка зазначила, що Відповідач-1 всупереч вимог ст. 37 Закону України "Про державну службу" та п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII протиправно відмовив у призначенні пенсії по інвалідності державного службовця з 31.05.2024, оскільки ОСОБА_1 станом на 01.05.2016 працювала на посаді, віднесеній до посад державної служби та мала не менше як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, і на момент виходу на пенсію не займає посади державної служби.
2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року позов було задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області від 07.06.2024 №971090155339 про відмову у переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2024 про переведення її з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію по інвалідності державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 працювала на посадах, віднесених до посад державної служби та мала відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років (15 років 11 місяців), а тому суд дійшов висновку, що Позивачка має право на призначення пенсії по інвалідності згідно ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Відмовляючи у задоволенні частини позовних вимог, суд зазначив, що Відповідачем 1 не приймалось саме рішення за результатами розгляду заяви Позивачки від 31.05.2024 про переведення її на інший вид пенсії, оскільки лише повідомило про результати розгляду такої заяви листом від 01.06.2023 №7092-6638/Б-02/8-2300/23, який не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач 2 подав апеляційну скаргу у якій просить таке рішення скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, Відповідач-2 посилаючись на ст. 37 Закону України №3723, зазначає, що станом на 01.05.2016 Позивачка не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Крім того, зазначає, що відсутні підстави для видачі відповідної Довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії особі.
При цьому, Апелянт стверджує, що Починаючи з 01.05.2016, державним службовцям за нормами Закону №3723-XII призначаються лише пенсії за віком, оскільки Закон № 889-VIII не містить положення, які передбачають право на призначення пенсії по інвалідності та проведення перерахунку шляхом переведення на пенсію по інвалідності за цим Законом, то пенсії по інвалідності призначаються за нормами Закону № 1058-IV.
Також ГУ ПФУ в Вінницькій області посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 04.04.2018 у справі № 822/524/18, та 15.08.2019 у справі № 676/6166/17.
Окремо Апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зазначаючи, що одночасне застосування обох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта - є помилковим. Стверджує, що суд першої інстанції не врахував положення Постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 № 7.
З цих та інших підстав Апелянт вважає, що оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цілому.
4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.12.2024 та 10.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі, установлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу у якому просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити та задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта.
Також у своєму відзиві ОСОБА_1 посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені зокрема у постановах по справах №№826/3356/13-а, 822/524/18,600/870/22-а, 380/450/22.
6. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Позивачки підлягає задоволенню частково, апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін з наступних підстав.
7. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.
Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 призначена пенсія по інвалідності 2-ї групи, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 Позивачка у періоді з 28.04.2000 по 12.07.2002, з 15.07.2002 по 12.10.2016 працювала на різних посадах, які відносяться до державної служби.
Позивачка 31.05.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності 2-ї групи, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області у порядку екстериторіальності від 07.06.2024 №971090155339 відмовлено Позивачці у переході на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону №3723-XII.
8. Вважаючи таке рішення Відповідача 2 протиправним, Позивачка звернувся до суду з цим позовом.
9. Нормативно-правове обґрунтування.
Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначались Законом № 3723-ХІІ, а з 01.05.2016 - Законом 889-VIII.
Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Також частина дев'ята вказаної статті передбачає, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Статтею 90 Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону.
Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Висновки суду апеляційної інстанції.
10. Отже, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-V111 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11.
11. При цьому, Закон№3723-ХІІ не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов'язковими для застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи.
12. Перевіряючи доводи апеляційної скарги Відповідача 2, судова колегія звертає увагу на те, що Позивачка є інвалідом ІІ групи, станом на 01.05.2016 мала стаж державного службовця більш ніж 10 років і працювала на той час на посаді державного службовця, а тому вона набула право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11 на підставі п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.
13. З цих підстав, апеляційний суд не приймає до уваги доводи Відповідача 2 про те, що Позивачка не має 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державної служби. Так, з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 вбачається, що Позивачка працювала безпосередньо на посадах державної служби, отже наявність у неї спеціального стажу 16 р. 05 м. 11 д. є достатнім для призначення пенсії по інвалідності згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII.
14. Стосовно аргументів ГУ ПФУ у Вінницькій області про те, що з 01.05.2016 державним службовцям за нормами Закону №3723-XII призначаються лише пенсії за віком, колегія суддів до уваги не приймає як такі, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
15. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності відмови ГУ ПФУ у Вінницькій області у здійсненні переведення Позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця.
16. Надаючи оцінку доводам Апелянта про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині щодо одночасного застосування двох способів захисту порушеного права - визнання спірного акта нечинним та скасування такого акта, судова колегія відзначає, суд першої інстанції не застосував такий спосіб захисту, як визнання акта нечинним.
17. Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції в цій справі, судова колегія також враховує правову позиція ЄСПЛ, викладену в рішенні по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.
Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність.
Разом з тим, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що спірне рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області за принципом екстериторіальності, і саме воно досліджувало пенсійні документи Позивачки за заявою і вирішувало питання щодо спірного призначення пенсії.
Відтак, з огляду на приписи пунктів 4.2, 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1 належним відповідачем у частині позовних вимог щодо призначення пенсії є саме Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, структурний підрозділ якого, визначений за принципом екстериторіальності, розглянув заяву Позивачки та прийняв рішення про відмову у її призначення.
18. Таким чином, оскільки Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області реалізувало належні йому дискреційні повноваження, колегія суддів вважає, що наявні достатні і необхідні правові підстави для відновлення порушеного права Позивачки шляхом зобов'язання Відповідача 2 призначити Позивачці пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідці №17/05-20 від 31.05.2024.
Водночас, згідно з пунктом 4.10 розділу ІV Порядку № 22-1, Головне управління Пенсійного фонду України у Черкаській області визначено як суб'єкт, який буде здійснювати виплату пенсії Позивачці за місцем її проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання. Разом з тим, станом на момент розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції, відсутні підстави стверджувати, що після призначення спірна пенсія ОСОБА_1 не буде нарахована чи виплачена, а тому позовні вимоги в цій частині є передчасними та задоволенню не підлягають.
19. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
20. Згідно зі ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
21. Таким чином, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області підлягає задоволенню частково, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року - скасуванню в частині позовних вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву Позивачки.
Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області - задовольнити частково.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.05.2024, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити, здійснити нарахування й виплату пенсії - задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 31.05.2024 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідці №17/05-20 від 31.05.2024.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Судове рішення виготовлено 10 березня 2025 року.
Головуючий суддя О.В. Епель
Судді: О.В. Карпушова
Є.І. Мєзєнцев