П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 березня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29690/24
Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І.В. Дата і місце ухвалення: 17.12.2024р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
при секретарі - Гудзікевич Я.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, третя особа Національне агентство з питань запобігання корупції, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, в якому, з урахуванням ухвали від 09.10.2024р. про повернення позовної заяви в частині вимог, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 22 серпня 2024 року №191-к «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні з дати фактичного звільнення;
- зобов'язати Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні запропонувати ОСОБА_1 іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей та, у разі погодження, перевести ОСОБА_1 на відповідну посаду;
- стягнути з Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що спірним наказом від 22 серпня 2024 року №191-к його незаконно звільнено з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, яку ОСОБА_1 обіймав з 24.11.2021р. Позивач стверджував, що наказ про його звільнення виданий з особистих мотивів в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 у зв'язку з повідомленням ОСОБА_1 про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень та наявністю у нього статусу викривача корупції відповідно до Закону України «Про запобігання корупції». Переслідуючи мету незаконного звільнення ОСОБА_1 15.03.2024р. в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 видав наказ про введення в дію нової структури Південного МГУ на кордоні, відповідно до якої було скорочено посаду ОСОБА_1 . Крім того, наказом від 30.05.2024р. №27-ОД встановлено в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю «Ветеринарна медицина» з тим, аби при введенні в дію нового штатного розпису не пропонувати ОСОБА_1 рівнозначні посади державної служби. В попереджені про наступне звільнення із займаної посади на підставі п.4 ч.1 ст.83 та п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку із скороченням чисельності або штату державних службовців) ОСОБА_1 запропоновано перелік посад державної служби, зокрема, посаду начальника відділу правового забезпечення Південного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби на державному кордоні. Незважаючи на те, що 17.06.2024р. ОСОБА_1 подав до управління роботи з персоналом заяву про переведення на рівнозначну посаду начальника відділу правового забезпечення з 18.06.2024р., на відповідну посаду його призначено не було. При цьому, 22.07.2024р. ОСОБА_1 повторно вручено попередження про наступне звільнення із займаної посади з тієї ж підстави та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення Південного МГУ на кордоні. Позивач стверджував, що йому не було запропоновано всі вакантні посади державної служби, які існували в Південному МГУ на кордоні станом на 22.07.2024р.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 17.12.2024р., з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення його позову у повному обсязі.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спору суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що зміна структури була запланована ще до того, як позивач повідомив про факти корупції та набув статусу викривача. Судом залишено поза увагою той факт, що відповідно до нової структури Південного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби, затвердженої Головою Держпродспоживслужби 06.03.2024р., введеної в дію наказом від 15.03.2024р. №20-ОД, відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» був виключений. Натомість, створено інші відділи прикордонного інспекційного контролю, де було визначено лише кількість штатних одиниць, без розмежування посад чи вказівки на конкретний функціональний розподіл працівників. Разом з цим, проект штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Держпродспоживслужби, у якому визначено штатну чисельність працівників та керівний склад відділів прикордонного інспекційного контролю, вперше визначений додатком до наказу від 15.03.2024р. №20-ОД, тобто вже після подачі позивачем повідомлення про виявлення корупційних правопорушень. У новому штатному розписі відсутня посада заступника начальника будь-якого з відділів, яка існувала в попередньому штатному розписі та структурі, без будь-яких обґрунтувань та посилань на зміни у чинному законодавстві. Таким чином, враховуючи повідомлення позивачем про факти вчинення ОСОБА_2 корупційних правопорушень, усвідомлюючи той факт, що лише внесення змін до штатного розпису буде недостатнім для звільнення ОСОБА_1 з посади, ОСОБА_3 у новому штатному розписі не передбачено рівнозначних посад, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1 , що підтверджується штатним розписом, затвердженим після повторного подання ОСОБА_1 повідомлень про корупційні дії. Апелянт стверджує, що у такий спосіб його було позбавлено можливості обіймати посаду, що відповідає його кваліфікації та досвіду, а також реалізовувати свої трудові права.
Також, апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки його твердженням, що відповідачем навмисно змінено вимоги до посад керівників відділу прикордонного інспекційного контролю з метою не пропонування цих посад ОСОБА_1 . Вимога щодо обов'язкової освіти у галузі ветеринарної медицини не передбачена ні законами України «Про державну службу», «Про ветеринарну медицину» та «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», ані іншими законодавчими актами України. Відповідачем порушено принцип рівного доступу до державної служби.
Посилається апелянт і на те, що при врученні другого попередження про наступне звільнення від 22.07.2024р. роботодавець порушив вимоги ст. 49-2 КпП України, оскільки, ОСОБА_1 було запропоновано лише одну вакантну посаду, тоді як у попередньому попередженні від 05.06.2024р. перелік посад був значно ширшим. Така ситуація свідчить про неналежне виконання роботодавцем обов'язків щодо забезпечення працівника інформацією про всі можливі варіанти працевлаштування та свідчить про його упередженість і необ'єктивність. З наявного в матеріалах справи листа Південного МГУ на кордоні від 12.08.2024р. слідує, що станом на 22.07.2024р. у відповідача були наявні інші вакантні посади, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1
Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні подало письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідач зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність висновків суду першої інстанції стосовно того, що зміна структури Південного МГУ була запланована ще до того, як позивач повідомив НАЗК про факти корупції. Нормами чинного законодавства України не передбачено надання будь-яких обґрунтувань щодо скорочення посад, в тому числі посади, яку займав позивач. До того ж, в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 не наділений повноваженнями щодо затвердження структури Південного МГУ на кордоні, зазначені повноваження належать до компетенції Держпродспоживслужби та Кабінету Міністрів України. Перше повідомлення до НАЗК про корупцію ОСОБА_1 здійснив саме 06.03.2024р. будучи обізнаним про зменшення структури та штатного розпису Південного МГУ на кордоні. Такі дії позивача були спрямовані на отримання статусу викривача та можливість зловживання таким статусом в майбутньому. Відповідач стверджує, що звільнення ОСОБА_1 не має причинно-наслідкового зв'язку із вчиненням ним повідомлення про порушення в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 вимог Закону України «Про запобігання корупції», не є негативними заходами впливу на ОСОБА_1 . В попередженні від 05.06.2024р. про наступне звільнення ОСОБА_1 помилково запропоновані посади державної служби вищої підкатегорії посад, зокрема і посада начальника відділу правового забезпечення, згоду на зайняття якої позивач надав листом від 17.06.2024р. У зв'язку з цим, 22.07.2024р. позивачу було вручено інше попередження про наступне звільнення та запропоновано йому нижчу вакантну посаду відповідно до професійної підготовки ОСОБА_1 та професійних компетентностей.
В наданих до суду апеляційної інстанції письмових поясненнях Національне агентство з питань запобігання корупції зазначило, що структуру Південного МГУ на кордоні було затверджено головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні 06.03.2024р. та 12.03.2024р. погоджено міністром Кабінету Міністрів України. Тобто, вжиття відповідачем організаційно-правових заходів щодо затвердження структури Південного МГУ на кордоні мало місце ще до здійснення ОСОБА_1 повідомлень від 06.03.2024р. та від 14.03.2024р. про корупційні правопорушення, що виключає наявність причино-наслідкового зв'язку між його повідомленнями та скороченням займаної ним посади.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, позивача та представників відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, наказом Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні від 23.11.2021р. №839-к ОСОБА_1 призначений на посаду заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ за переведенням.
Відповідно до структури Південного МГУ на кордоні, що була затверджена Головою Держпродспоживслужби та введена в дію наказом Південного МГУ на кордоні, в склад Управління державного контролю на кордоні Південного МГУ на кордоні входило НОМЕР_1 відділів прикордонного інспекційного контролю:
відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» (зони обслуговування Білгород-Дністровський, Болград, Ізмаїл, Чорноморськ, Южне-порт, Подільск, Одеса аеропорт, Одеса-порт, Рені, Старокозаче);
відділи прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв» (зони обслуговування Вознесенськ, Миколаїв);
відділи прикордонного інспекційного контролю «Херсон» (зони обслуговування Каховка, Херсон, Скадовськ, Чонгар);
відділи прикордонного інспекційного контролю «Черкаси» (зони обслуговування Умань, Звенигородка, Черкаси);
відділи прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький» (зони обслуговування Світловодськ, Кропивницкий).
06.03.2024р. Головою Держпродспоживслужби була затверджена нова структура Південного МГУ на кордоні, введена в дію наказом Південного МГУ на кордоні від 15.03.2024р. №20-ОД, відповідно до якої до складу Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входить НОМЕР_2 відділів прикордонного інспекційного контролю:
відділ прикордонного інспекційного контролю «Аккерман»; - відділ прикордонного інспекційного контролю «Дунай»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Південний»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Центральний»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Чорноморська»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Подільск»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Миколаїв»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Херсон»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Черкаси»;
відділ прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький».
Відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» в складі Управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до зазначеної структури Південного МГУ на кордоні відсутній.
22.05.2024р. Головою Держпродспоживслужби був затверджений штатний розпис Південного МГУ на кордоні на 2024 рік, введений в дію наказом Південного МГУ на кордоні від 27.05.2024р. №26-ОД, яким посада заступника начальника відділів прикордонного інспекційного контролю Управління державного контролю на кордоні Південного МГУ на кордоні не передбачена.
Таким чином, відповідно до наказу Південного МГУ на кордоні від 27.05.2024р. №26-ОД «Про введення в дію штатного розпису Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні на 2024 рік» посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного МГУ на кордоні, яку обіймав ОСОБА_1 , підлягала скороченню.
17.06.2024р. ОСОБА_1 було вручено попередження від 05.06.2024р. про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного МГУ на кордоні та запропоновані вільні вакантні посади, в тому числі: посада начальника самостійного структурного підрозділу Південного МГУ на кордоні - Відділу правового забезпечення (посада підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби) та посада начальника самостійного структурного підрозділу Південного МГУ на кордоні - Відділу господарського забезпечення (посада під категорії Б1 категорії Б посад державної служби).
17.06.2024р. до Південного МГУ на кордоні надійшла заява ОСОБА_1 про переведення його з 18.06.2024р. на посаду начальника відділу правового забезпечення Південного МГУ на кордоні.
Листом від 25 червня 2024 року №Вих-1417/06.2/23-24 Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні звернулося до НАДС за роз'ясненням.
У відповідь на вказане звернення Південно-Східне міжрегіональне управління НАДС листом від 10.07.2024р. №355/17-4/24 повідомило, що посада керівника структурного підрозділу (відділу) територіального органу центрального органу виконавчої влади належить до підкатегорії «Б1» посад державної служби категорії «Б», що є вищою посадою державної служби по відношенню до посади заступника керівника структурного підрозділу (відділу) у складі управління цього територіального органу центрального органу виконавчої влади, що належить до підкатегорії «Б3» посад державної служби категорії «Б». Таким чином, заступник начальника відділу у складі управління міжрегіонального головного управління (територіального органу) центрального органу виконавчої влади не може бути переведений відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» на посаду начальника відділу цього ж міжрегіонального головного управління (територіального органу), так як посади не є рівнозначними.
У зв'язку із цим, 22.07.2024р. відповідно до вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 вручено попередження про наступне звільнення, яким запропонована йому вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посада категорії В.
Оскільки від ОСОБА_1 не надійшла заява про переведення на запропоновану йому посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення Південного МГУ на кордоні (посаду категорії В) протягом 30 календарних днів, тому наказом Південного МГУ на кордоні від 22.08.2024р. №191-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Південного МГУ на кордоні.
Вважаючи протиправним вказаний наказ про звільнення ОСОБА_1 звернувся з даним позовом до суду про його скасування, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позову ОСОБА_1 , дійшов висновку, що звільнення позивача з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного МГУ на кордоні відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» в зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису є правомірним та обґрунтованим, а оспорюваний наказ №191-к від 22.08.2024р. таким, що прийнятий у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну службу», КЗпП України.
Суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача на те, що звільнення ОСОБА_1 обумовлено його статусом викривача та містить ознаки дискримінаційного відношення до нього, зазначивши, що Національне агентство з питань запобігання корупції підтвердило відсутність у позивача статусу викривача.
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів виходить з наступного.
Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015р. №889-VIII (далі - Закон №889-VIII)
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 889-VIII цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, визначає правовий статус державного службовця.
Частинами другою, третьою статті 5 Закону № 889-VIII передбачено, що відносини, що виникають у зв'язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом. Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
Пункт 4 частини першої статті 83 Закону №889-VIII серед підстав для припинення державної служби виділяє її припинення за ініціативою суб'єкта призначення (стаття 87 цього Закону).
Відповідно до частини першої статті 87 Закону №889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення, серед іншого, є: скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу.
Згідно п.1 ч.1 ст.40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до Положення про Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 13 листопада 2020 року №762 (далі - Положення), Південне міжрегіональне головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні є територіальним органом Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів та їй підпорядковане.
Пунктами 3, 4 Положення передбачено, що основними завданнями ПМГУ є реалізація повноважень Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів у сфері ветеринарної медицини та безпечності харчових продуктів. Повноваження ПМГУ поширюються на території Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Черкаської, Херсонської областей, Автономної республіки Крим та міста Севастополя.
Згідно Положення про відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні, затвердженого наказом ПМГУ від 23.12.2022р. №57-ОД, відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» є структурним підрозділом управління державного контролю на кордоні ПМГУ.
При цьому, управління державного контролю на кордоні ПМГУ є структурним підрозділом ПМГУ. Отже, Левченко Д.С. обіймав посаду заступника начальника структурного підрозділу у складі самостійного структурного підрозділу ПМГУ.
06.03.2024р. Головою Держпродспоживслужби затверджена нова структура ПМГУ, введена в дію наказом ПМГУ від 15.03.2024р. №20-ОД, відповідно до якої до складу Управління державного контролю на кордоні ПМГУ входить НОМЕР_2 відділів прикордонного інспекційного контролю. При цьому, відділ прикордонного інспекційного контролю «Одеса» в складі Управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до зазначеної структури ПМГУ відсутній.
22.05.2024р. Головою Держпродспоживслужби затверджений штатний розпис ПМГУ на 2024 рік, введений в дію наказом ПМГУ від 27.05.2024р. №26-ОД, яким посада заступника начальника відділів прикордонного інспекційного контролю Управління державного контролю на кордоні ПМГУ не передбачена.
Таким чином, відповідно до наказу ПМГУ від 27.05.2024р. №26-ОД посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ, яку обіймав ОСОБА_1 , підлягала скороченню.
Згідно з частиною третьою статті 87 Закону №889-VIII суб'єкт призначення або керівник державної служби попереджає державного службовця про наступне звільнення на підставі пунктів 1 та 1-1 частини першої цієї статті у письмовій формі не пізніше ніж за 30 календарних днів. Одночасно з попередженням про звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті суб'єкт призначення або керівник державної служби пропонує державному службовцю іншу рівнозначну посаду державної служби або, як виняток, нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей. При цьому, враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством про працю. Державний службовець звільняється на підставі пункту 1 частини першої цієї статті у разі, коли відсутня можливість запропонувати відповідні посади, а також у разі його відмови від переведення на запропоновану посаду.
Згідно п.1 ч.1 ст.41 Закону №889-VIII державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійних компетентностей може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), за рішенням керівника державної служби або суб'єкта призначення.
Відповідно до ст.2 Закону №889-VIII рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї підкатегорії посад державної служби з урахуванням рівнів державних органів.
Законом №889-VIII не визначено поняття «нижча посада» та «вища посада». Водночас, проаналізувавши положення Закону, можна дійти висновку, що: нижчою посадою є посада державної служби, яка належить до нижчої підкатегорії посад державної служби незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з нижчим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби; вищою посадою є посада державної служби, яка належить до вищої підкатегорії посад державного органу незважаючи на рівень державного органу, а також посада державної служби у державному органі з вищим рівнем в межах однієї підкатегорії посад державної служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023р. №1409 «Питання оплати праці державних службовців на основі класифікації посад у 2024 році» визначено, що під час переведення державних службовців на інші посади державної служби, для визначення підкатегорій посад державної служби, необхідних для встановлення рівнозначності посад, застосовується перелік посад державної служби, що прирівнюється до відповідних підкатегорій, затверджених постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів».
Відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів від 18.01.2017р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів», посади керівників структурних підрозділів територіальних органів відносяться до підкатегорії Б1 категорії Б, в той час як посади керівників та заступників керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів територіальних органів відноситься до підкатегорії Б3 категорії Б.
Сторонами у справі не заперечується, що посада заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні, яку обіймав ОСОБА_1 , є посадою державної служби категорії Б підкатегорії Б3.
Як вже зазначалося колегією суддів, на виконання вимог ч.3 ст.87 Закону №889-VIII, 17.06.2024р. ОСОБА_1 було вручено попередження від 05.06.2024р. про наступне звільнення з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ та запропоновано йому вакантні посади, серед яких помилково зазначені посади державної служби вищої підкатегорії посад державної служби (нерівнозначні посади), а саме: посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - відділу правового забезпечення (посада підкатегорії Б1 категорії Б посад державної служби); посада начальника самостійного структурного підрозділу ПМГУ - відділу господарського забезпечення (посада під категорії Б1 категорії Б посад державної служби).
Цього ж дня позивач звернувся із заявою до ПМГУ про переведення його з 18.06.2024р. на посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ.
Листом від 10.07.2024р. №355/17-4/24 Південно-Східне міжрегіональне управління НАДС повідомило відповідача, що заступник начальника відділу у складі управління міжрегіонального головного управління (територіального органу) центрального органу виконавчої влади не може бути переведений відповідно до пункту 1 частини першої статті 41 Закону України «Про державну службу» на посаду начальника відділу цього ж міжрегіонального головного управління (територіального органу), так як посади не є рівнозначними. Посада керівника структурного підрозділу (відділу) територіального органу центрального органу виконавчої влади належить до підкатегорії «Б1» посад державної служби категорії «Б», що є вищою посадою державної служби по відношенню до посади заступника керівника структурного підрозділу (відділу) у складі управління цього територіального органу центрального органу виконавчої влади, що належить до підкатегорії «Б3» посад державної служби категорії «Б».
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 , в силу положень частини третьої статті 87 Закону №889-VIII, не міг бути призначений на помилково запропоновану йому посаду начальника відділу правового забезпечення ПМГУ, яка є вищою посадою в порівняні з посадою, яку займав позивач та яку було скорочено.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованим вручення ОСОБА_1 22.07.2024р. ще одного попередження про наступне звільнення.
У вказаному попередженні позивачу запропоновано лише одну вакантну посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посаду категорії В.
Оскільки від ОСОБА_1 не надійшла заява про переведення на запропоновану йому посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення Південного МГУ на кордоні (посаду категорії В) протягом 30 календарних днів, тому наказом Південного МГУ на кордоні від 22.08.2024р. №191-к ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» - скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису Південного МГУ на кордоні.
ОСОБА_1 не заперечує тієї обставини, що він відмовився від зайняття запропонованої йому 22.07.2024р. вакантної посади.
Позивач зазначає, що йому було запропоновано вакантну посаду державної служби категорії «В», тоді як посада, яку він займав, відноситься до категорії «Б». Відповідачем не виконано обов'язку запропонувати позивачу наявні вільні (вакантні) рівнозначні посади державної служби, які об'єктивно існували станом на день попередження.
Відповідач, в свою чергу, зазначає, що вакантні посади підкатегорії Б3 категорії Б посад державної служби, тобто рівнозначні для ОСОБА_1 , на час вручення попередження про наступне звільнення від 22.07.2024р. в ПМГУ були відсутні, а тому йому була запропонована вакантна посада головного спеціаліста відділу господарського забезпечення, тобто посада категорії В, відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими такі доводи відповідача, зазначивши, що ч.3 ст.87 Закону №889-VIII визначений обов'язок суб'єкта призначення запропонувати одну рівнозначну вакантну посаду державної служби або одну нижчу посаду державної служби відповідно до професійної підготовки та професійних компетентностей, що й було зроблено в.о. начальника ПМГУ у попередженні від 22.07.2024р. про наступне звільнення ОСОБА_1 .
Надаючи правову оцінку таким висновкам суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
У постанові від 30 листопада 2022 року у справі №640/15797/21 Верховний Суд сформулював правовий висновок щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ у редакції Закону №1285-IX у системному зв'язку з положеннями частини п'ятої статті 22 Закону №889-VІІІ.
Так, у цій постанові Верховний Суд виснував, що приписи частини третьої статті 87 Закону №889-VIIІ у редакції, чинній з 06 березня 2021 року, вже не дозволяють суб'єкту призначення альтернативної поведінки в цій ситуації (пропонувати вакантні рівнозначні посади чи ні). Тобто положення частини третьої статті 87 Закону №889-VIII у системному зв'язку з іншими положеннями цього Закону (зокрема статті 22) треба розуміти так, що в разі реорганізації (державного органу), що є підставою для звільнення державного службовця (у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону №889-VIII), суб'єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести. Водночас, приписи частини п'ятої статті 22 Закону № 889-VI дозволяють здійснити цю процедуру без обов'язкового проведення конкурсу.
У подальшому застосування такого підходу щодо тлумачення частини третьої статті 87 Закону № 889-VIIІ у редакції Закону № 1285-ІХ знайшло відображення у низці інших постанов Верховного Суду (від 05.04.2023р. у справі №640/12871/21, від 12.04.2023р. у справі №340/1791/22, від 24.07.2023р. у справі №140/7340/22, від 12.09.2024р. у справі №380/9055/22).
Отже, судова практика Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ у редакції Закону №1285-IX у контексті обов'язку суб'єкта призначення/керівника державної служби пропонувати державному службовцеві, попередженого про звільнення, усі наявні рівнозначні вакантні посади є сталою та послідовною.
Таким чином, при вирішенні даного спору з'ясуванню, передусім, підлягає, наявність рівнозначних вакантних посад в ПМГУ на час попередження 22.07.2024р. позивача про можливе наступне звільнення та чи пропонувалися вони ОСОБА_1 .
Враховуючи висновки Верховного Суду у справі №380/9055/22 та з метою повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи колегія суддів в судовому засіданні, яке відбулося 25.02.2025р., зобов'язала відповідача надати довідку про вакантні посади ПМГУ станом на 22.07.2024р. із зазначенням підкатегорій посад державної служби відповідно до Переліку посад державної служби, що прирівнюються до відповідних підкатегорій, затвердженого постановою КМУ від 18.01.2017р. №15 «Питання оплати праці працівників державних органів».
На виконання вказаної вимоги суду відповідач надав відповідну довідку, з якої слідує, що станом на дату вручення ОСОБА_1 попередження про наступне звільнення від 22.07.2024р. в ПМГУ були наявні вакантні посади підкатегорії Б3 категорії Б посад державної служби.
Зокрема, вакантними були наступні посади підкатегорії Б3: начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Аккерман» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Дунай» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Південний» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Центральний» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Чорноморськ» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Подільськ» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Черкаси» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Кропивницький» управління державного контролю на кордоні; начальник відділу прикордонного інспекційного контролю «Херсон» управління державного контролю на кордоні.
Однак, колегія суддів зазначає, що відповідні посади не могли бути запропоновані ОСОБА_1 , оскільки Положеннями про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю на кордоні ПМГУ, затвердженими наказом ПМГУ від 30.05.2024р. №27-ОД, передбачено, що начальник відділу повинен мати вищу освіту за спеціальністю «Ветеринарна медицина».
Сторонами у справі не заперечується відсутність у позивача відповідної освіти, у зв'язку з чим останній не міг займати зазначені вище вакантні посади підкатегорії Б3 категорії Б посад державної служби, а тому вони не пропонувалися відповідачем позивачу в попередженні від 22.07.2024р.
Апелянт зазначає, що відповідачем навмисно змінено вимоги до посад керівників відділу прикордонного інспекційного контролю з метою не пропонування цих посад ОСОБА_1 . Вимога щодо обов'язкової освіти у галузі ветеринарної медицини не передбачена ні законами України «Про державну службу», «Про ветеринарну медицину» та «Про державний контроль за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров'я та благополуччя тварин», ані іншими законодавчими актами України.
Колегія суддів не приймає до уваги такі посилання апелянта, оскільки наказ ПМГУ від 30.05.2024р. №27-ОД «Про затвердження Положень структурних підрозділів Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні», яким встановлено в положеннях про відділи прикордонного інспекційного контролю управління державного контролю вимоги щодо наявності у керівників відділів освіти за спеціальністю «Ветеринарна медицина», є чинним. Надання правової оцінки вказаному наказу виходить за межі предмету спору у даній справі.
Як слідує зі змісту частини третьої статті 87 Закону №889-VІІІ нижчі посади державної служби пропонуються працівникові відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей.
Пропонуючи ОСОБА_1 вакантну посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення (посада категорії В) відповідачем враховано, що перед призначенням його на посаду, яка скорочується, наказом ПМГУ від 10.11.2021р. №820-к ОСОБА_1 був призначений на посаду провідного спеціаліста відділу господарського забезпечення управління організаційно-господарського забезпечення ПМГУ за переведенням з Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській області.
Враховуючи вищенаведене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що 22.07.2024р., відповідно до вимог ч.3 ст.87 Закону України «Про державну службу», позивачу правомірно запропоновано відповідачем посаду головного спеціаліста відділу господарського забезпечення відповідно до його професійної підготовки та професійних компетентностей, згоди на зайняття якої позивач не надав.
Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують.
Посилання апелянта на те, що його звільнення обумовлено статусом викривача та містить ознаки персонального дискримінаційного відношення до нього колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного.
Так, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.10.2021р. у справі №361/8080/18, від 15.08.2019р. у справі №815/2074/18, від 10.02.2022р. у справі №480/4716/20, від 15.12.2021р. у справі №640/265/20, від 11.02.2021р. у справі №260/26/19, недослідження обставин наявності у позивача статусу викривача, а також недослідження судом причинно-наслідкового зв'язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи загрози їх застосування відносно викривача, є порушенням норм процесуального та матеріального права, яке призводить до неправильного вирішення справи по суті.
Суд не може залишити поза увагою та не дослідити обставини щодо здійснення позивачем повідомлення про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону та наявність або відсутність причинно-наслідкового зв'язку між повідомленням і негативними заходами впливу чи створення загрози їх застосування до викривача, оскільки це нівелює міжнародні зобов'язання, взяті на себе Україною, зокрема ст. 33 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, ратифікованої Законом України від 18.10.2006р. №251-V, згідно з якою кожна держава-учасниця повинна забезпечити належні заходи для забезпечення захисту будь-яких осіб, які добросовісно й на обґрунтованих підставах повідомляють компетентним органам про будь-які факти, пов'язані зі злочинами, від будь-якого несправедливого поводження.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р. №1700-VII (далі - Закон №1700-VII) Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
За визначенням, наведеним в абз.20 ч.1 ст.1 Закону №1700-VII, викривач - це фізична особа, яка за наявності переконання, що інформація є достовірною, повідомила про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону, вчинених іншою особою, якщо така інформація стала їй відома у зв'язку з її трудовою, професійною, господарською, громадською, науковою діяльністю, проходженням нею служби чи навчання або її участю у передбачених законодавством процедурах, які є обов'язковими для початку такої діяльності, проходження служби чи навчання.
Згідно п.13 ч.1 ст.11 Закону №1700-VII до повноважень Національного агентства, серед іншого, належить отримання та розгляд повідомлень, здійснення співпраці з викривачами, забезпечення їх правового та іншого захисту, перевірка дотримання законодавства з питань захисту викривачів.
Відповідно до ч.2 ст.53-3 Закону №1700-VII повідомлення підлягає розгляду, якщо наведена у ньому інформація містить фактичні дані, що вказують на можливе вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, інших порушень цього Закону, які можуть бути перевірені.
В розумінні вимог ч.1 ст.53-4 Закону викривачу, його близьким особам не може бути відмовлено у прийнятті на роботу, їх не може бути звільнено чи примушено до звільнення, притягнуто до дисциплінарної відповідальності чи піддано з боку керівника або роботодавця іншим негативним заходам впливу (переведення, атестація, зміна умов праці, відмова у призначенні на вищу посаду, зменшення заробітної плати тощо) або загрозі таких заходів впливу у зв'язку з повідомленням про можливі факти корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень, інших порушень цього Закону.
Верховний Суд у постановах від 26.09.2022р. у справі №361/8080/18, від 11.02.2021р. у справі №260/26/19, від 11.06.2020р. у справі №816/1874/17, від 15.08.2019р. у справі №815/2074/18, зазначив, що викривач набуває такого статусу з моменту, коли він здійснив всі залежні від нього дії для повідомлення про порушення вимог Закону іншою особою, щоб відповідна інформація надійшла до адресата. Отже, з цього часу викривач здобуває певний імунітет від застосування до нього негативних заходів впливу.
Як слідує зі змісту пояснень Національного агентства з питань запобігання корупції, Національним агентством отримано від ОСОБА_1 повідомлення про можливе вчинення правопорушення від 06.03.2024р., що стосувалося дій посадових осіб Південного МГУ в умовах реального конфлікту інтересів.
За результатом розгляду зазначеного повідомлення Національне агентство листом від 22.03.2024р. №37-01/18499-24 проінформувало ОСОБА_1 про відсутність у ньому фактичних даних для вжиття Національним агентством у межах повноважень заходів реагування. Роз'яснено, що у разі надання додаткової інформації, яка могла б свідчити про вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення, Національним агентством будуть вжиті відповідні заходи.
В подальшому на адресу Національного агентства надійшли повідомлення ОСОБА_1 про можливе вчинення правопорушення від 14.03.2024р., від 01.04.2024р. та від 03.05.2024р., які також стосувалися прийняття рішень та вчинення дій посадовими особами Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні в умовах реального конфлікту інтересів, та неповідомлення про його виникнення в уставленому законодавством порядку.
Так як згідно з приміткою до ст.56 Закону №1700-VII посада начальника Південного МГУ не відноситься посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, Національне агентство листами від 03.04.2024р. №37-01/21773-24, від 04.04.2024р. №37-01/22794-24 та від 08.05.2024р. №37-01/32118-24 довело до відома ОСОБА_1 , що зазначені вище повідомлення направлені до Національної поліції України для їх розгляду і вжиття заходів згідно із законодавством.
29.05.2024р. Національним агентством одержано звернення ОСОБА_1 (вх. №ПК/1900/0-24) щодо захисту прав викривача, у якому зокрема йшлося про скорочення його посади на підставі наказу від 15.03.2024р. №20-ОД «Про введення в дію структури Південного міжрегіонального головного управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та проведення організаційних заходів», що, на думку останнього, є негативним заходом впливу, оскільки виданню такого наказу передувало здійснення ним повідомлень від 06.03.2024р. та 14.03.2024р.
Національне агентство листом від 12.06.2024 № 25-09/42891-24 повідомило позивача, що зі змісту згаданого наказу вбачається, що структуру Південного МГУ ще 06.03.2024р. було затверджено Головою Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні та 12.03.2024р. погоджено міністром Кабінету Міністрів України. Зазначені обставини свідчать про вжиття Південним міжрегіональним головним управлінням Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на державному кордоні організаційно-правових заходів щодо затвердження структури органу ще до здійснення ОСОБА_1 повідомлень від 06.03.2024р. та 14.03.2024р., що виключає наявність причинно-наслідкового зв'язку між його повідомленнями та скороченням займаної ним посади.
Додатково у листі від 12.06.2024р. Національне агентство зазначило, що викладені у зверненні ОСОБА_1 відомості можуть свідчити про вчинення мобінгу (цькування) працівника, відповідальність за яке передбачено ст.173-5 КУпАП, та рекомендувало для вирішення такого питання звернутись до Державної служби України з питань праці.
Таким чином, Національне агентство з питань запобігання корупції підтвердило відсутність у ОСОБА_1 статусу викривача, враховуючи, що його звернення були перенаправлені за належністю до Національної поліції України для їх розгляду і вжиття відповідних заходів згідно законодавства. При цьому, Національна поліція України також не підтвердила наявність у ОСОБА_1 статусу викривача.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що сторона позивача безпідставно наділяє ОСОБА_1 ознаками викривача та покладає це в основу оскарження його звільнення, зважаючи на причинно-наслідковий зв'язок спірного звільнення позивача через скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису ПМГУ з його повідомленням про вчинення в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 порушень вимог Закону України «Про запобігання корупції».
Колегія суддів звертає увагу, що наявними в матеріалах справи доказами підтверджується правильність висновків суду першої інстанції стосовно того, що зміна структури Південного МГУ була запланована ще до того, як позивач повідомив НАЗК про факти корупції. При цьому, чинним законодавством України не передбачено надання будь-яких обґрунтувань щодо скорочення посад, в тому числі посади, яку займав позивач.
Більше того, в.о. начальника Південного МГУ на кордоні ОСОБА_2 не наділений повноваженнями щодо затвердження структури Південного МГУ на кордоні, зазначені повноваження належать до компетенції Держпродспоживслужби та Кабінету Міністрів України.
На підставі викладеного у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника відділу прикордонного інспекційного контролю «Одеса» управління державного контролю на кордоні ПМГУ відповідно до п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» (у зв'язку із скороченням посади державної служби внаслідок зміни структури та штатного розпису) є правомірним та обґрунтованим, а спірний наказ №191-к від 22.08.2024р. таким, що прийнятий у повній відповідності до вимог Закону України «Про державну службу» та КЗпП України.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 таких висновків суду не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги позивача та скасування рішення від 17.12.2024р. колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 11 березня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук