Справа № 639/999/25
Провадження № 2/639/812/25
12 березня 2025 року м. Харків
Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Борисенка О.О.,
секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/999/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
установив:
До Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути на його користь з відповідача заборгованість за договором № 5481901 від 12.08.2023 у розмірі 38498,46 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
Матеріали позовної заяви сформовані в системі «Електронний суд» 13.02.2025 та підписані представником позивача адвокатом Боденко Алевтиною Анатоліївною, яка діє на підставі ордеру (а.с.58).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 12.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір про споживчий кредит № 5481901, що підписаний позичальником електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 10000,00 грн строком на 120 днів, дата остаточного погашення заборгованості не пізніше 10.12.2023. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 . Комісія за надання кредиту становить 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 11.09.2023. Поточний період складає 90 днів та настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.12.2023. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 2640,00 грн, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 27000,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. 25.09.2024 між ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та ТОВ «Мілоан» укладено договір факторингу № 25092024, відповідно до умов якого право вимоги, зокрема, за договором № 5481901 від 12.08.2023 перейшло до ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН,ГРУП». Відповідач своєчасно не повернув суму кредиту та нараховані відсотки, та у зв'язку з порушеннями зобов'язань, заборгованість за договором № 5481901 від 12.08.2023 становила 38498,46 грн, яка складається з: 7360,00 грн - заборгованість за кредитом, 700,00 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту, 30438,46 грн - заборгованість за нарахованими процентами. 11.11.2024 відповідачу надіслано вимогу про погашення заборгованості, проте заборгованість не була сплачена.
18.02.2025 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання (а.с.62).
Представник позивача ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» адвокат Боденко А.А., яка діє на підставі ордеру (а.с.58), подала до суду заяву, сформовану в системі «Електронний суд» 10.03.2025, в якій позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити, розглянути справу без участі позивача та його представника, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи відповідач (згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України) у судове засідання не з'явилася, в порушення ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомила, відзив не подавала.
Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Згідно зі статтею 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Суд, зі згоди представника позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
12.03.2025 суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За змістом ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд встановив, що 12.08.2023 між ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) дистанційно в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, створеному в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на підставі заяви позичальника на отримання кредиту (Додаток № 3 до договору) укладений договір про споживчий кредит № 5481901, який підписаний позичальником 12.08.2023 о 06:33 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором L72308 (а.с.10-17).
За умовами цього договору кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3 договору, надати позичальнику грошові кошти у сумі, визначеній у п. 1.2 договору, а позичальник зобов'язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.1.4 Договору та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки, що визначені договором. Сторони погодили, що сума кредиту становить 10000,00 грн (п.1.2), кредит надається загальним строком на 120 днів з 12.08.2023 і складається з пільгового та поточного періодів. Пільговий період складає 30 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 11.09.2023. Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 10.12.2023 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3). Позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу 11.09.2023, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 10.12.2023 (останнього строку кредитування) (п.1.4). Комісія за надання кредиту - 700,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту (п.1.5.1). Проценти за користування кредитом: 2640,00 грн, які нараховуються протягом пільгового періоду за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду; та 27000,00 грн, які нараховуються протягом поточного періоду за ставкою 3,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду (п.1.5.2, 1.5.3). Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.1.5.1. - 1.5.3 договору в один з термінів (дат) вказаних в п.1.4. Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (п.2.2.2). Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 (п.2.1). У випадку, якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний у п.1.3 договору, він додатково має сплатити комісію з управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п.1.5.2, в сумі та на умовах визначених п.2.3 договору (п.2.2.1). Пунктом 2.3 договору визначені умови його пролонгації. Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування, максимальні ставки комісії за управління та обслуговування кредиту, що визначається як відсоток від суми наданого кредиту: 3 дні продовження - 3,00% комісії, 7 днів продовження - 6,00% комісії, 15 днів продовження - 10,00% комісії. Після здійснення позичальником зазначених платежів умови кредитного договору, що стосуються строку кредитування, дата остаточного погашення заборгованості змінюються пропорційно строку пролонгації. Договір містить реквізити сторін, зокрема прізвище, ім'я та по батькові позичальника, серію та номер її паспорта, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер телефону, адресу місця реєстрації (проживання).
Відповідно до Графіку платежів, що є Додатком № 1 до договору про споживчий кредит № 5481901 від 12.08.2023, дата видачі кредиту - 12.08.2023, дата повернення кредиту - 10.12.2023, сума кредиту - 10000,00 грн, сума процентів за весь строк кредитування - 29640,00 грн, сума комісії за надання кредиту - 700,00 грн, загальна вартість кредиту - 40340,00 грн.
Відповідач з викладеними у договорі умовами кредитування погодилася без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого проставила свій підпис.
Видача кредитних коштів, відповідно до договору № 5481901, у розмірі 10000,00, здійснена ТОВ «Мілоан» 12.08.2023 шляхом перерахування цих коштів на картку НОМЕР_1 (номер якої зазначений позичальником у договорі та у заяві на видачу кредиту), що підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 18.12.2024 № 7/6726 (а.с.9).
Отже, 12.08.2023 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Мілоан» укладений електронний договір про споживчий кредит № 5481901.
Виконання ТОВ «Мілоан» свого зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором шляхом перерахування кредитних коштів у розмірі 10000,00 грн на її картковий рахунок підтверджується листом ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий Дім» від 18.12.2024 № 7/6726.
25.09.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» (Фактор) та ТОВ «Мілоан» (Клієнт) укладений договір факторингу № 25092024, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний реєстр за плату у передбачений цим договором спосіб (п.1.1). Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в дату підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Реєстр прав вимог у паперовому вигляді є невід'ємною частиною цього договору та підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги (п.2.1.3), що підтверджується копією договору факторингу та копіями додатків до нього (а.с.32-39).
25.09.2024 фактор ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» та клієнт ТОВ «Мілоан» склали акт, підписаний сторонами та скріплений їх печатками, відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв документи, якими підтверджується дійсність та наявність грошових прав вимог до боржників (а.с.40).
25.09.2024 ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» сплатило на користь ТОВ «Мілоан» плату згідно з договором факторингу № 25092024 від 25.09.2024 (а.с.41).
Відповідно до Витягу з Акту приймання-передачі прав № 1 від 25.09.2024 до договору факторингу № 25092024 від 25.09.2024, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором № 5481901 у розмірі 38498,46 грн, з яких: сума заборгованості за тілом кредиту - 7360,00 грн, сума заборгованості по процентам - 30438,46 грн, сума заборгованості за комісією - 700,00 грн (а.с.42).
Відповідно до складеного ТОВ «Мілоан» розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за договором № 5481901 за період з 12.08.2023 по 28.05.2024 становить: 7360,00 грн. - тіло кредиту, 700,00 грн - тіло комісія, 30438,46 грн - проценти (а.с.18-19).
З цього розрахунку вбачається, що позичальник ОСОБА_1 сплачувала на користь ТОВ «Мілоан»: 29.09.2023 - 600,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 700,00 грн процентів по кредиту, 700,00 грн тіла кредиту; 07.11.2023 - 388,00 грн тіла кредиту, 100,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 335,00 грн процентів по кредиту; 19.12.2023 - 388,00 грн тіла кредиту, 100,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 335,00 грн процентів по кредиту; 07.02.2024 - 388,00 грн тіла кредиту, 100,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 335,00 грн процентів по кредиту; 12.03.2024 - 388,00 грн тіла кредиту, 100,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 335,00 грн процентів по кредиту; 13.05.2024 - 388,00 грн тіла кредиту, 100,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, 335,00 грн процентів по кредиту.
У зв'язку з чим відбулася пролонгація договору № 5481901, відповідно до його умов, які погоджені позичальником.
Зобов'язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до статті 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частиною 1 статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Також, частинами 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення частин першої, другої, п'ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умови, якою встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Отже, дії Банку щодо встановлення у кредитному договорі комісії за обслуговування кредитної заборгованості та вимога про стягнення нарахованої комісії є правомірними.
Таку правову позицію Велика Палата Верховного Суду виклала у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.
Пунктом 3.2.6 договору № 5481901 від 12.08.2023 передбачено право кредитодавця без згоди позичальника поступитися своїм правом вимоги за цим договором на користь третіх осіб.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Поряд з цим, право грошової вимоги до боржника може бути відступлене також на підставі договору факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги), за яким згідно з частиною першою статті 1077 ЦК України одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).
Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним.
Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі № 6-979цс15.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У суду відсутні докази, що відповідач мала перешкоди для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості, відповідач не надала будь-яких доказів в розумінні положень ст. 76-81 ЦПК України на спростування обставин, на які посилається позивач, доказів про сплату відповідачем заборгованості за кредитним договором позивачу матеріали справи не містять, а тому, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає доведеними посилання позивача на існування заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором у сумі, зазначеної у розрахунку заборгованості.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, доведені та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду; на професійну правничу допомогу.
Частинами 1 та 2 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується матеріалами справи (а.с.8).
Також, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.
В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн позивач надав копії таких документів: договору про надання правової допомоги № 2 від 15.11.2024, укладеного між адвокатом Боденко А.А. та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», відповідно до умов якого сума гонорару за складання позовної заяви про стягнення заборгованості з боржника замовника становить 7000,00 грн; акту прийому-передачі наданих послуг від 22.11.2024 до договору про надання правової допомоги № 2 від 15.11.2024, та детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом Боденко А.А. від 22.11.2024, складених між адвокатом Боденко А.А. та ТОВ «ФК «ЕЛ.ЕН.ГРУП», відповідно до якого адвокат надала послугу з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 вартістю 7000,00 грн, витрачений час 4 години (а.с.45-48).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з положеннями частин першої-четвертої статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При розгляді справи «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04) ЄСПЛ зазначив, що при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до вимог чинного законодавства, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідач клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не заявила.
Водночас, оцінивши надані документи та доводи в обґрунтування суми заявлених витрат на правничу допомогу, взявши до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору (справи), суд дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн не є цілком співмірним із складністю справи, наданими адвокатом послугами та їх обсягом, оскільки справа є типовою, нескладною, не містить великого обсягу доказів та розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
У постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19.
Відповідно до правового висновку, викладеному у додатковій постанові Верховного Суду від 03.10.2024 у справі № 357/8695/23, для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
Відтак, з врахуванням складності справи, обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часу витраченого адвокатом на виконання таких робіт, співвідношення суми позову та суми заявлених витрат на правничу допомогу, враховуючи принципи розумності та справедливості, суд дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу до 3500,00 грн.
Суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, та у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та на правничу допомогу у розмірі 3500,00 грн.
Керуючись ст. 6, 7, 12, 13, 43, 76, 81, 82, 89, 128, 131, 133, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» заборгованість за договором про споживчий кредит № 5481901 від 12.08.2023 у розмірі 38498 (тридцять вісім тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн 46 коп., яка складається з: заборгованості за кредитом у розмірі 7360 грн. 00 коп., заборгованості за комісією за надання кредиту у розмірі 700 грн 00 коп., заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 30438 грн 46 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3500 (три тисячі п'ятсот) грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛ.ЕН.ГРУП», ЄДРПОУ 41240530, адреса місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 10.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне рішення складено 12.03.2025.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Суддя Олександр БОРИСЕНКО