22 листопада 2010 р. № 34/280
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСамусенко С.С.,
суддівБорденюк Є.М., Малетич М.М., Могил С.К., Плюшко І.А.,
розглянувши заявиПублічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" та Печерської філії Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк"
проперегляд постанови Вищого господарського суду України
від 18 жовтня 2010 року
у справі№ 34/280
господарського судуміста Києва
за позовомВідкритого акціонерного товариства "Київський завод гумових та латексних виробів"
доЗакритого акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" в особі Печерської філії
провизнання недійсним договору поруки № 2665-1 від 25.06.2008
ПАТ КБ "ПриватБанк" та Печерською філією ПАТ КБ "ПриватБанк" у порядку статті 11115 ГПК України подано заяви про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі господарського суду міста Києва № 34/280 на підставі п.1 ч.1 ст.11116 ГПК України.
В заявах вказано, що оспорюваний у справі № 34/280 договір поруки № 2665-1 від 25.06.2008 є способом забезпечення виконання зобов'язань за оспорюваним у справі № 33/268 договором про здійснення факторингу № 2665-корп-фк від 25.06.2008 і у вищезазначених двох справах прийнято протилежні за змістом судові рішення.
У справі № 33/268 за позовом ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" до ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Печерської філії та ТОВ "ЗАЗ-техснаб" про визнання недійсним окремих положень договору № 2665-корп-фк від 25.06.2008 про здійснення факторингу не встановлено підстав для визнання договору факторингу недійсним, що свідчить про його відповідність чинному законодавству України, в т.ч. і пункту 2.5.1 цього договору.
Другим своїм судовим рішенням у справі №34/280 ВГСУ приходить до висновку, що оскільки в п.2.5.1 договору факторингу одержувачем платежу від ТОВ "ЗАЗ-техснаб" зазначено позивача, то поручителем за договором поруки і кредитором за договором факторингу є одна й та сама особа, тому договір поруки підлягає визнанню недійсним.
ПАТ КБ "ПриватБанк" вважає, що ВГСУ при прийнятті постанов у справах №34/280 припустився неоднакового застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 1066, 1077, 1079 Цивільного кодексу України, Інструкції з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування резервів під кредитні ризики в банках України, Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку банків України, Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень.
Вищий господарський суд України не може погодитися з тим, що постанова Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі господарського суду міста Києва № 34/280 містить неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах в порівнянні з постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 у справі господарського суду міста Києва № 33/268.
Постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі № 34/280 залишено без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.04.2010, якою визнано недійсним договір поруки №2665-1 від 25.06.2008. Договір поруки №2665-1 від 25.06.2008 укладено між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", предметом якого було надання поруки поручителем перед фактором (банком) за виконання ТОВ "ЗАЗ-техснаб" як боржником своїх обов'язків за договором факторингу від 25.06.2008 № 2665-корп-фк. ВГСУ з посиланням на ст.ст. 203, 215, 553, 1066 ЦК України погодився з позицією суду апеляційної інстанції, що у зобов'язанні про сплату коштів боржником, яке випливає з договору поруки № 2665-1 від 25.06.2008, поручитель та кредитор є однією і тією ж юридичною особою, а тому порушено принцип, закладений у ч. 1 ст. 626 ЦК України щодо наявності в договорі поруки не менше ніж двох сторін. При цьому, такий висновок судами у справі № 34/280 зроблено з посиланням на банківські інструкції та з урахуванням п.2.5.1 договору факторингу №2665-корп-фк від 25.06.2008, за яким зобов'язанням боржника ТОВ "ЗАЗ-техснаб" було здійснити платіж за реквізитами одержувача ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів", з огляду на що ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" згідно з договором поруки поручилося за цими зобов'язаннями боржника ТОВ "ЗАЗ-техснаб".
Постановою Вищого господарського суду України від 02.08.2010 у справі № 33/268 залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 16.11.2009 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.04.2010, якими відмовлено у позові про визнання недійсними в порядку ст.ст. 203, 215 ЦК України окремих положень договору факторингу №2665-корп-фк від 25.06.2008. Договір факторингу №2665-корп-фк від 25.06.2008 укладено між ЗАТ КБ "ПриватБанк" в особі Печерської філії (фактор), ВАТ "Київський завод гумових та латексних виробів" (клієнт) та ТОВ "ЗАЗ-техснаб" (боржник), за яким фактор (банк) передав в розпорядження клієнта (заводу) за плату грошові кошти, а клієнт (завод) уступив фактору право грошової вимоги, що виникло до боржника ТОВ "ЗАЗ-техснаб" за поставку товару згідно договору поставки між клієнтом і боржником від 28.09.2007 № 8. Суди визначили, що в даному випадку фактор - банк фактично купує рахунки-фактури клієнта -постачальника за відвантажений товар шляхом здійснення кредитування боржника. Крім того, суди вказали, що договір факторингу не суперечить ст.1079 ЦК України, оскільки немає норми закону, яка б прямо забороняла укладати трьохсторонній договір факторингу. Залучення стороною у договорі факторингу боржника, визначення його прав та обов'язків не суперечить сутності договору факторингу та прав клієнта, оскільки боржник є учасником факторингових операцій, а його права та обов'язки визначено ст.1082 ЦК України, відповідно до якої боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові. Також суди наголосили, що згідно ст.627 ЦК України юридичні особи самостійно узгоджують умови договорів, які укладають.
Проаналізувавши наведені у заявах доводи та постанови Вищий господарський суд України не вбачає підстав для допуску до провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі № 34/280. В даному випадку відсутні умови п.1 ч.1 ст.11116 ГПК України, тобто відсутнє неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. Так, у справі № 34/280 розглянуто позов про визнання недійсним укладеного за ст.553 ЦК України договору поруки № 2665-1 від 25.06.2008 і встановлено невідповідність вимогам закону саме договору поруки. У справі №33/268 мав місце позов про визнання недійсним окремих положень укладеного за ст.1077 ЦК України договору факторингу №2665-корп-фк від 25.06.2008. Тобто предметом позовів у цих справах є різні договори, підстави позовів також різні, мотиви судових рішень обгрутовують правові позиції щодо встановлених обставин у справах за різними позовними вимогами, що вказує на зовсім різні правовідносини і не свідчить про неоднакове застосування норм матеріального права в подібних правовідносинах.
За таких обставин керуючись ст. 11121 ГПК України, Вищий господарський суд України
Відмовити у допуску до провадження з перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 18.10.2010 у справі № 34/280.
Головуючий суддя С. Самусенко
Судді: Є. Борденюк
М. Малетич
С. Могил
І. Плюшко