01 листопада 2010 р. Справа № 84400/09
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді Богаченка С.І.
Суддів Багрія В.М. , Старунського Д.М.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку,-
08 вересня 2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про перерахунок та виплату щомісячної грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2007-2008 роки в сумі 4834,34 грн. та стягнути одноразову допомогу при народженні дитини в сумі 766грн., покликаючись на те, що вона має право на отримання грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та допомогу при народженні дитини відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми».
Постановою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2009 року в справі № 2а-368/09 постановлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації про стягнення грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - відмовити.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, його оскаржила ОСОБА_1. В апеляційній скарзі просить скасувати оскаржувану постанову та винести нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. В обгрунтування вимог апеляційної скарги покликається на те, що, відповідно до ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Вважає, що строк звернення до суду не пропустила. Посилання суду першої інстанції про необґрунтованість вимог з травня по грудень 2008 року, вважає неправомірним та необґрунтованим.
Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому колегія суддів, у відповідності до ч. 1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи позивачу за 2007 та 2008 рік, суд виходив з того, що позивач, як особа, яка здійснює догляд за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, відповідно до ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» має право на одержання щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше встановленого законом прожиткового мінімуму. Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 визнано таким, що не відповідають Конституції України, положення абзацу п.7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік». Врахував, що позивачка пропустила строк звернення до суду, а тому в задоволенні позовних вимог за 2007 рік слід відмовити. Щодо вимог за 2008 рік зазначив, що відповідач за цей період діяв відповідно до чинного законодавства.
Безспірно встановлено, що позивач здійснює догляд за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення нею трирічного віку, та відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», у редакції, що була чинною на час виникнення та існування спірних правовідносин у 2007 році, мала право на отримання щомісячної допомоги у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення п. 7 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» про зупинення на 2007 рік дії вищевказаної ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», із вказівкою на те, що дане рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107-6 (далі Закон № 107-6) затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років: з 01 січня-526 грн., з 01 квітня - 538 грн., з 01 липня - 540 грн., а згідно пункту 23 розділу ІІ цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», зокрема, ч.1 ст.15 вказаного Закону передбачає, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн. Крім цього, згідно п.3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 01 січня 2008 року - 50%, з 01 січня 2009 року - 75%, з 01 січня 2010 року - 100% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.
Окремі положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України», зокрема, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу ІІ вказаного Закону були предметом розгляду Конституційного Суду України щодо невідповідності Конституції України по справі №1-28/2008 за конституційним поданням 101 народного депутата України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року по справі №1-28/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України положення ст.67 розділу І, пункти 2-4, 6-8, 10-18, підпункт 7 пункту 19, пункти 20-22, 24-34, підпункти 1-6, 8-12 пункту 35, пункти 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Таким чином, положення пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік про внесення змін до деяких законодавчих актів України» не були предметом розгляду Конституційного Суду України, не визнані неконституційними, відповідно є чинними та підлягають застосуванню.
З наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що у 2008 році Управління праці та соціального захисту населення Богородчанської районної державної адміністрації вірно проведено нарахування та виплату позивачу допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, що була чинна на час виникнення спірних правовідносин) пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції вірно враховано ті обставини, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулася з позовом лише 08 вересня 2009 року, тобто після спливу річного строку для звернення до адміністративного суду,а відповідачем подано клопотання про застосування строку звернення до суду.
Позивачем не надано доказів того, що ним був пропущений строк для звернення до суду з поважних причин. Тому, з огляду на наведене, суд першої інстанції вірно відмовив в задоволенні позову в частині виплат за 2007 рік.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині щодо виплати їй недоплаченої щомісячної допомоги по догляду за дитиною.
Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 195, ст.197, ч.1 п.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 06 жовтня 2009 року в справі № 2а-368/09 - без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя< підпис >Богаченко С.І.
Судді< підпис >
< підпис >Багрій В.М. Старунський Д.М.
< Текст >