ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
місто Київ
23 листопада 2010 року 09:25 № 2а-8240/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: за відсутності відповідно до клопотання
від третьої особи: не з'явився, належним чином повідомлений
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві
третя особаОСОБА_2
прозобов'язання вчинити певні дії
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до начальника відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві Лакатош Світлани Анатоліївни та відділу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Святошинського районного управління головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві про зобов'язання зняти з реєстраційного обліку його сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2006 у задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30.11.2007 №22-629а/07 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Святошинського районного суду міста Києва без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.03.2010 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20.12.2006 та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 30.11.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд в порядку адміністративного судочинства до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій стало відсутність доказів щодо належного повідомлення всіх учасників спору про час та місце судових засідань.
Відповідно до частини п'ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України висновки і мотиви суду касаційної інстанції, з яких скасовано рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2010 у справі №2а-8240/10/2670 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Під час попереднього судового розгляду судом з'ясовано коло питань, визначених частиною четвертою статті 111 Кодексу адміністративного судочинства. Зокрема, з'ясовано питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, а саме визначено ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві як належного відповідача у справі.
В судовому засіданні 23.11.2010 позивачем підтримано позовні вимоги із посиланням на лист начальника ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві від 05.10.2006, яким позивачу відмовлено у знятті з реєстраційного обліку його сина, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з причини відсутності згоди матері сина ОСОБА_2 на вчинення таких дій.
Відповідач проти позову заперечував із посиланням на положення статті 160 Сімейного кодексу України щодо необхідності наявності згоди обох батьків на визначення місця проживання малолітньої дитина, а також на відмову матері неповнолітнього громадянина ОСОБА_4 надати документи для реєстрації сина за місцем своєї реєстрації та проживання.
Третя особа, ОСОБА_2, в судові засідання не з'являлась, про час і місце судових засідань повідомлялась належним чином, що підтверджується матеріалами справи.
Так, повістки із зазначенням дати, часу та місця судового засідання направлялися за адресою місця проживання та реєстрації ОСОБА_2 згідно з відомостями комунального підприємства «Дирекція з утримання та обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва»та були отримані нею особисто.
Письмової позиції з приводу спірних правовідносин третьою особою до суду не надано.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві про зобов'язання зняти з реєстраційного обліку його неповнолітнього сина ОСОБА_4.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою позивача: АДРЕСА_1, фактично не проживає разом з позивачем.
Так, з 09.09.2005 ОСОБА_4 проживає разом із своєю матір'ю, ОСОБА_2, за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою житлово-експлуатаційного об'єднання від 26.04.2006 №803.
ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві позивачу відмовлено у задоволенні його заяви про зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_4
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені сторонами міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до частин п'ятої, сьомої статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.
Відповідно до частини першої статті 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
З врахуванням змісту заяви ОСОБА_2 на ім'я начальника ВГІРФО Святошинського РУГУ МВС України в місті Києві від 08.12.2006 №3564 судом встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин, що є предметом розгляду даної адміністративної справи, домовленості між батьками малолітньої дитини щодо її місця проживання не досягнуто.
При цьому, суд не бере до уваги доводи позивача стосовно того, що 21.12.2007 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено угоду про визначення місця проживання дитини, оскільки з матеріалів справи вбачається, що домовленості між батьками малолітньої дитини щодо її місця проживання не досягнуто. Крім того, з рішення Святошинського районного суду міста Києва від 26.04.2006 №2-1475/2006 також вбачається, що під час розлучення місце проживання малолітньої дитини між батьками не узгоджувалось.
Відповідно до частини першої статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла 10 років, зокрема, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» заява особи про реєстрацію місця проживання є єдиною підставою для реєстрації місця проживання особи. Зразки заяви та інших документів, необхідних для реєстрації місця проживання особи, затверджуються Кабінетом Міністрів України.
За посиланням відповідача, через відмову матері ОСОБА_2 надати документи для реєстрації сина на місцем її проживання, виписати сина позивача та зареєструвати його до матері не представляється можливим.
Суд погоджується з доводами відповідача, що зняття з реєстрації неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 за відсутності письмової згоди матері щодо реєстрації сина за її місцем проживання, порушує права та інтереси неповнолітньої дитини.
З огляду на викладене, суд не вбачає неправомірних дій з боку суб'єкта владних повноважень, а тому позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача примусово зняти з реєстраційного обліку його неповнолітнього сина ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 122, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.В. Літвінова
Постанову виготовлено у повному обсязі 29 листопада 2010 року