ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
23 листопада 2010 року 16:44 № 2а-15631/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Миколаєнко І. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
За позовом Публічного акціонерного товариства «Дочірній банк
Сбербанку Росії»
до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства
юстиції України
провизнання протиправними дій та скасування постанови
У судовому засіданні 23 листопада 2010 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну частину Постанови.
Публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» (надалі -також «Позивач», «ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі -також «Відповідач») про визнання неправомірними дій Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року; скасування Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 4 жовтня 2010 року ВП № 21800450 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року; зобов'язання Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8576, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 4 жовтня 2010 року ВП № 21800450 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року, є протиправною, так як не відповідає вимогам чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.
Як зазначила в судовому засіданні представник Позивача, при поданні заяви про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року, Позивачем було дотримано вимоги чинного законодавства України, а поданий на виконання документ відповідав визначеній законом формі.
Так, як вказала представник Позивача, зважаючи на той факт, що стягненню підлягала частина заборгованості за кредитом в сумі 23 484 900,00 грн., виконавчий напис було вчинено на нотаріально посвідченій копії іпотечного договору. В той же час, нотаріусом виконано вимоги, викладені в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, -на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, зроблено відмітку про вчинення виконавчого напису і зазначено за який строк і яку суму стягнуто, дату і номер за реєстром нотаріальних дій.
В той же час, представник Позивача зазначила, що, оскілки весь текст виконавчого напису не міг вміститись безпосередньо на нотаріально посвідченій копії іпотечного договору, з метою чіткого дотримання вимог Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріусом вчинено наступні дії: безпосередньо на документі, що встановлює заборгованість вказано назву виконавчого документу («Виконавчий напис»), перший склад місця вчинення виконавчого напису «м. Ки-»; а на прикріпленому до документа спеціальному бланку (серія ВРА № 661862) викладено інший текст виконавчого документу.
Крім того, представник Позивача покликалася на те, що виконавчий документ -виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року (реєстр № 8576) містить всі необхідні реквізити, передбачені Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правилами ведення нотаріального діловодства.
Представник Позивача також звернула увагу на порушення Відповідачем визначеного чинним законодавством України строків вчинення виконавчих дій.
Представник Відповідача -Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, -в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність.
В обґрунтування заперечень на позов представником Відповідача було зазначено про те, що Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 4 жовтня 2010 року ВП № 21800450 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року, є законною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення Позивача та представника Відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Відповідно до частини 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначено Законом України «Про виконавче провадження»(надалі -також «Закон»).
Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) -це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі -рішення).
Примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом (частина 1 статті 3 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 3 Закону відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі написи нотаріусів.
9 вересня 2010 року представник АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із Заявою про відкриття виконавчого провадження, в якій просив відкрити виконавче провадження та провести передбачені законом дії по примусовому виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року, зареєстрованого в сестрі за № 8576, про звернення стягнення на нерухоме майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ТЕКСТИЛЬ-ПОЛІМЕР»та задовольнити вимоги Публічного акціонерного товариства «Д0ЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»за рахунок коштів, отриманих від реалізації такого майна на загальну суму 23 486 600,00 грн. (двадцять три мільйони чотириста вісімдесят шість тисяч шістсот гривень 00 коп.), що включає в себе:
- 23 484 900,00 грн. -частина загальної суми заборгованості за Кредитом,
- 1 700,00 грн. -витрати по вчиненню виконавчого напису.
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 24 Закону державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа. У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог строк для добровільного виконання не встановлюється. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ. За заявою стягувача, з метою забезпечення виконання рішення про майнові стягнення, державний виконавець постановою про відкриття виконавчого провадження вправі накласти арешт на майно боржника (крім коштів) та оголосити заборону на його відчуження. Одночасно з винесенням такої постанови державний виконавець може провести опис і арешт майна боржника в порядку, визначеному цим Законом.
Статтею 26 Закону визначено підстави відмови у відкритті виконавчого провадження.
Державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі: 1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання; 2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону; 3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання; 4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення; 5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення; 6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 19 цього Закону; 7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження (частина 1 статті 26 Закону).
Про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові (частина 2 статті 26 Закону).
Постановою Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання № 8576, виданого 31 серпня 2010 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно -нежитлову будівлю літ. И-4, загальною площею 19 463,90 кв. м., що знаходиться за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Шевченка, буд. 24, що належить на праві власності ТОВ «Торговий дім «Текстиль Полімер», яке є майновим поручителем ТОВ «Торговий дім «Макротрейд». За рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлової будівлі задовольнити вимоги ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії»у розмірі 23 484 900,00 грн., що становить частину загальної суми заборгованості за Кредитом, а також плату за вчинення виконавчого напису в розмірі 1 700 грн.
Супровідним листом № 16841-0-33-10-17 від 15 жовтня 2010 року Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби направив на адресу ПАТ «Сбербанк Росії»копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження та оригінал виконавчого документу.
На думку Позивача, Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі, є, зокрема, визнання протиправною та скасування Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року, як рішення суб'єкта владних повноважень. Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Зазначені критерії, хоч і адресовані суду, але одночасно вони є і вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень, колегія суддів звертає увагу на наступне.
Як випливає зі змісту Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року (надалі -також «оскаржувана постанова»), підставою відмови Позивачу у прийнятті виконавчого документа до виконання та відкритті виконавчого провадження Відповідачем зазначено невідповідність виконавчого документу вимогам Закону (відсутність його назви).
Так, вимоги до виконавчого документа визначено статтею 19 Закону.
У виконавчому документі повинні бути зазначені: 1) назва документа, дата видачі та найменування органу, посадової особи, що видали документ; 2) дата і номер рішення, за яким видано виконавчий документ; 3) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за його наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за його наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші відомості, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, такі як дата і місце народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання чинності рішенням; 6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання. Виконавчий документ має бути підписаний уповноваженою посадовою особою і скріплений печаткою. Законом можуть бути встановлені також інші додаткові вимоги до виконавчих документів.
Проаналізувавши зміст виконавчого напису, поданого Позивачем для примусового виконання, та вимоги чинного законодавства України, Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України визначено Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року № 20/5 (надалі -також «Інструкція»).
Розділом 32 Інструкції визначено порядок вчинення виконавчих написів.
Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість (пункт 282 Інструкції).
Відповідно до пункту 287 Інструкції виконавчий напис має містити: дату (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис; найменування та адресу стягувача; найменування та адресу боржника, дату й місце його народження, місце роботи (для фізичних осіб), номери рахунків у банках, кредитних установах (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; зазначення статті Закону України «Про нотаріат»та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис; номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій; підпис нотаріуса, який вчинив виконавчий напис, печатку.
Пунктом 288 Інструкції визначено, що виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.) Якщо виконавчий напис не вміщується на документі, що встановлює заборгованість, то він може бути продовжений чи викладений повністю на прикріпленому до документа спеціальному бланку. Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення по частинах, то виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.
Як підтверджується наявним в матеріалах справи Іпотечним договором ВМО № 614596 від 2 листопада 2009 року сума Кредиту за Основним договором становить 69 840 000,00 грн.
В той же час, Позивач звертався про стягнення лише частини загальної заборгованості за Кредитом в сумі 23 484 900,00 грн.
Зважаючи на вищезазначене, Судом встановлено, що виконавчий напис було вчинено нотаріусом на нотаріально посвідченій копії Іпотечного договору ВМО № 614596 від 2 листопада 2009 року.
В той же час, нотаріусом, як того вимагає пункт 288 Інструкції, на оригіналі Іпотечного договору ВМО № 614596 від 2 листопада 2009 року здійснено відмітку про вчинення виконавчого напису, зазначено за який строк і суму, яка стягується, дату і номер за реєстром нотаріальних дій, що повністю узгоджується з вимогами пункту 288 Інструкції.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що, враховуючи, що весь текст виконавчого напису не міг бути розміщеним безпосередньо на нотаріально посвідченій копії іпотечного договору, нотаріусом було вчинено наступні дії:
- безпосередньо на документі, що встановлює заборгованість (нотаріально завіреній копії іпотечного договору) зазначено назву виконавчого документу -«Виконавчий напис»;
- перший склад місця вчинення виконавчого напису -«м. Ки-»;
- на прикріпленому до документа, що встановлює заборгованість (нотаріально завіреної копії іпотечного договору), спеціальному бланку (серія ВРА № 661862) викладено продовжений текст виконавчого документу.
Крім того, Судом встановлено, що виконавчий документ -Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року (реєстр № 8576) містить наступні реквізити:
1) дата (рік, місяць, число) вчинення, нотаріальну контору (нотаріальний округ), прізвище, ім'я, по-батькові нотаріуса, який вчиняє виконавчий напис: тридцять першого серпня дві тисячі десятого року, ОСОБА_3, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу;
2) найменування та адреса стягувача: ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ», скорочене найменування якого: АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ»(ідентифікаційний код: 25959784, місцезнаходження якого: м. Київ. вул. Володимирська, 46, рахунок № 3739604 в АТ «СБЕРБАНК РОСІЇ», МФО 320627;
3) найменування та адреса боржника, номери рахунків у банках, кредитних установах: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «ТЕКСТИЛЬ ПОЛІМЕР», місцезнаходження: м. Київ, вул. Козача, будинок № 122, ідентифікаційний код 31027038, п/р 26003000000516 в ТОВ УКБ «Камбіо», МФО 380399;
4) строк, за який провадиться стягнення: стягнення проводиться за період з 08.08.2008 р. по 31.08.2010 р.;
5) суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підтягають витребуванню, у тому числі пеня, штраф, проценти, якщо такі належать до стягнення: за рахунок коштів, отриманих від реалізації нежитлової будівлі, пропоную задовольнити вимоги ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ДОЧІРНІЙ БАНК СБЕРБАНКУ РОСІЇ»у розмірі: 23 484 900,00 грн. (двадцять три мільйони чотириста вісімдесят чотири тисячі дев'ятсот гривень), що становить частину загальної суми заборгованості за Кредитом;
6) розмір плати, сума державного мита, сплачуваною стягувачем: плата за вчинення виконавчого напису -1 700,00 грн. (одна тисяча сімсот гривень);
7) зазначення статті Закону України «Про нотаріат» та пункту Переліку документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис: «на підставі статті 87, 89 Закону України «Про нотаріат»та пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29 червня 1999 № 1172»;
8) номер, під яким виконавчий напис зареєстровано в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій -зареєстровано в реєстрі за № 8576.
Виконавчий напис підписано особисто приватним нотаріусом ОСОБА_3 та скріплено гербовою печаткою.
Враховуючи вищевикладене, Суд звертає увагу на те, що Виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року (реєстр № 8576), містить всі передбачені чинним законодавством реквізити, необхідні для його чинності.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що виконавчий документ, який подавався для примусового виконання Відповідачу, містить назву -«Виконавчий напис», оскільки, враховуючи специфіку правовідносин щодо стягнення заборгованості за іпотечним договором, а також окремі особливості оформлення виконавчих написів нотаріусами, -викладений відповідно до вимог пункту 288 Інструкції.
Суд також вважає за необхідне зазначити, що відповідність рішень суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Адміністративний суд, оцінюючи відповідність чинному законодавству рішення про видворення, передусім, досліджує його на предмет відповідності принципам Кодексу адміністративного судочинства України, а, зокрема, принципу обґрунтованості, закріпленому в пункті 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Закріплений частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення, в тому числі рішення про відмову у відкритті виконавчого провадження, повинно бути мотивованим.
Так, Суд звертає увагу на те, що, перевіряючи заву особи про відкриття виконавчого провадження та відповідність поданого виконавчого документу вимогам чинного законодавства, суб'єкт владних повноважень -Відповідач, -повинен системно застосовувати положення як Закону України «Про виконавче провадження», так і вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки в спірних правовідносинах Позивач звертався за примусовим виконанням саме виконавчого напису нотаріуса, порядок вчинення якого врегульовано, в тому числі, вищевказаною Інструкцією.
Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, Суд прийшов до висновку про необґрунтованість висновку Відповідача про невідповідність поданого Позивачем виконавчого документу вимогам закону.
Крім того, Суд звертає увагу на те, що частиною 2 статті 26 Закону визначено, що про відмову у відкритті виконавчого провадження державний виконавець у 3-денний строк після надходження до нього виконавчого документа виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, і не пізніше наступного дня надсилає її заявникові.
Судом встановлено, що в спірних правовідносинах Відповідачем порушено вимоги частини 2 статті 26 Закону, оскільки заяву Позивача про відкриття виконавчого провадження (з оригіналом виконавчого документу) отримано Відповідачем 21 вересня 2010 року (що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103406897080), тоді, коли постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) винесено Відповідачем 4 жовтня 2010 року, тобто, з порушенням визначеного законом 3-денного строку.
В той же час, в порушення вимог частини 2 статті 26 Закону (щодо надсилання копії постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження не пізніше наступного дня після її винесення) Відповідачем направлено копію постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) лише 15 жовтня 2010 року (що підтверджується супровідним листом № 16841-0-33-10-17 від 15 жовтня 2010 року).
Таким чином, враховуючи вищевикладене, Суд дійшов висновку про протиправність Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року, невідповідність її висновків дійсним обставинам справи, та необхідність її скасування.
Щодо решти позовних вимог -Суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Задоволенню в адміністративному процесі підлягають лише ті вимоги, які поновлюють порушене право особи в публічно-правових відносинах.
Наслідком відповідних дій Відповідача стало конкретне рішення - Постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року, яка, як встановлено Судом, є протиправною, оскільки не ґрунтується на вимогах чинного законодавства України, а тому, призвела до порушення прав Позивача.
Відтак, задоволення позовної вимоги про визнання протиправно та скасування Постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову у прийнятті до провадження виконавчого документа) ВП № 21800450 від 4 жовтня 2010 року є достатнім і належним способом захисту порушених прав Позивача в сфері публічно-правових відносин з Відповідачем. Тому, в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дій Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо відмови в прийнятті до провадження виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року слід відмовити.
Стосовно позовної вимоги про зобов'язання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8576, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року, Суд звертає увагу на наступне.
Законом України «Про виконавче провадження»визначено імперативний порядок відкриття виконавчого провадження державним виконавцем.
Виносячи постанову про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець, як суб'єкт владних повноважень, у відповідності до частини 2 статті 19 Конституції України, зобов'язаний діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та чинним законодавством України.
Статтею 18 Закону визначено обов'язковість подання особою разом із заявою про відкриття виконавчого провадження оригіналу виконавчого документу.
В той же час, Судом встановлено, що в спірних правовідносинах Відповідачем разом із копією постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) на адресу Позивача супровідним листом направлено оригінал виконавчого документа.
Відтак, станом на час розгляду даної адміністративної справи у Відповідача відсутні правові підстави для відкриття виконавчого провадження, оскільки оригінал виконавчого документу направлено Позивачу.
В той же час, Суд звертає увагу на те, що у випадку звернення Позивача до Відповідача із заявою про відкриття виконавчого провадження та надання оригіналу виконавчого документа (Виконавчого напису № 8576, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року), Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження, повинен врахувати встановлені Окружним адміністративним судом міста Києва в даній адміністративній справі обставини.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису № 8576, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 31 серпня 2010 року, задоволенню не підлягає.
В той же час, Суд звертає особливу увагу Відповідача на те, що Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, при вирішенні питання про відкриття виконавчого провадження зобов'язаний діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та чинним законодавством України, а також з урахуванням закріплених частиною 2 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 4 жовтня 2010 року ВП № 21800450 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документу) з примусового виконання виконавчого напису ОСОБА_3, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу за № 8576 від 31 серпня 2010 року.
3. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути на користь ПАТ «Дочірній банк Сбербанку Росії» 1,70 грн. судових витрат.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська