ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
16 листопада 2010 року 12:05 № 2а-13771/10/2670
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва
про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових)
санкцій від 27.04.2010р. № 0001141705
Суддя Смолій І.В.
Секретар Колесник І.Ю.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_2 (довіреність № ВМХ 963228 від 02.09.10),
ОСОБА_3 (довіреність № ВМХ 963228 від 02.09.10)
Від відповідача: Нацюк В.В. (довіреність № 7026/9/10-017 від 19.10.10),
Цихоня В.В. (довіреність № 8043/9/10-017 від 15.11.10)
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 16.11.2010р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва про визнання нечинними рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.04.2010р. № 0001141705.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду.
В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити. В обґрунтування позовних вимог пояснив, що відповідачем неправомірно застосовано штрафні санкції згідно з Указом президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки», оскільки позивачем не порушено вимог законодавча України в сфері оподаткування.
Представник відповідача проти позову заперечував, надавши суду письмові заперечення та пояснив, що в результаті проведеної перевірки встановлено порушення численні порушення вимог податкового законодавства, в зв'язку з чим до відповідача застосовані штрафні санкції.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Окружний адміністративний суд міста Києва,
19.04.2010р. Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва було проведено позапланову документальну перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).
За результатами перевірки складено акт № 2531/17-05/НОМЕР_2 за результатами якого встановлено порушення, а саме: ч. 8 ст. 4 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності малого підприємництва» від 03.07.98р. № 727; п. 1, 5, 12 ст. 3, ст. 6, п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 06.07.95р. № 265/95-ВР; п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004р. № 637; п. 9 Наказу ДПА України «Про порядок видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку»від 29.10.1999р. № 599 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 752/4045 від 02.11.1999р. ; п. 4 ст. 14 розділу 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 13-92 від 16.12.2002р. ; пп.4.1.4 «б»п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ від 21.12.2000р.
На підставі вказаного акту перевірки Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва було прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 27.04.2010р. № 0001141705 в сумі 564033,03 грн. за порушення п. 2.6 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004р. № 637 та п. 1, 5, 12 ст. 3, ст. 6, п. 6 ст. 9 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР.
Відповідач зазначає, що позивачем ОСОБА_1 в книзі обліку ф № 10 не заповнено графу «Витрати на виробництво продукції». До перевірки надано документи на придбання товару -кондиціонери та супутні товари на зальну суму 78622,10 грн. Зазначений товар згідно пояснень ОСОБА_1 в подальшому був реалізований.
Крім того, в книзі обліку у графі «Сума виручки (доходу)»відображені датами отримання виручки (продажу товару) на загальну суму 12758,88грн в період з 13.06.2008р. по 31.12.2008р.
В книзі обліку у графі «Чистий дохід»відображені суми по датам продажу товару за період з 13.06.2008р. по 21.12.2008р. загальну суму 11018,96грн. Дані графи «Чистий дохід»відображені в завітах СПД ОСОБА_1 Однак відповідно до звітів виручка СПД ОСОБА_1 за ІІІ кв. 2008 р. складає 1150 грн. за VІ кв. 2008 р. наростаючим підсумком 11018,96 грн., що в свою чергу є розбіжностями в книзі ф. № 10 та звітах СПД ОСОБА_1, що встановлено актом перевірки.
Відповідно до п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 даного Закону встановлено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно з пп. 1.2 п. 1 Положення, оприбуткування готівки -це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, - уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися; оприбуткування готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
В зв'язку з чим до позивача було застосовано штрафних санкцій згідно з абз. 3 п. 1 Указу Президенту України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», оскільки порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями) визначає Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене Постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. № 637 та зареєстроване в Міністерстві юстиції України 13.01.2005р. за № 40/10320.
Отже, Державна податкова інспекція у Деснянському районі міста Києва, у своєму рішенні від № 0001141705 від 27.04.2010р., вірно визначила розмір штрафних (фінансових) санкцій.
Стосовно твердження позивача про неправомірність застосування відповідачем штрафних санкцій відповідно до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання готівки»від 12.06.1995 №436/95, оскільки даний акт не є Законом, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
Відповідно до преамбули Господарського кодексу України (який набув чинності 01.01.2004) цей Кодекс встановлює відповідно до Конституції України правові основи господарської діяльності (господарювання), яка базується на різноманітності суб'єктів господарювання різних форм власності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачає, що органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.
Право органів державної податкової служби здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку передбачене пунктом 2 чистини першої статті 11 цього Закону.
Враховуючи викладене, застосування органом державної податкової служби штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки на підставі нормативно-правового акта, який визначає відповідальність за таке порушення, а саме Указу Президента України від 12.06.1995р. № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», здійснене в межах його компетенції та у порядку, визначеному Законом.
Щодо порушення відповідачем вимог статті 250 Господарського кодексу України, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідації його наслідків.
Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються статтею 239 цього Кодексу, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.
З огляду на викладене фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно-господарськими санкціями у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України, отже, повинні застосовуватися у межах строків, визначених статтею 250 цього Кодексу.
Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно-господарських санкцій: адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Отже, застосування до позивача адміністративно-господарської санкції у вигляді штрафу за встановлені порушення норм чинного законодавства після закінчення одного року з дня його вчинення є неправомірним.
Судом встановлено, що проведену перевірку своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) Державною податковою інспекцією у Деснянському районі міста Києва було проведено у період з 13.06.2008р. по 19.04.2009р. В ході перевірки виявлено порушення, які мали місце у 2008 та 2009 роках. Отже, податковим органом порушено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк застосування штрафних санкції за порушення допущенні позивачем у 2008 та 2009 роках та неправомірно визначено їх податковим зобов'язанням.
З огляду на викладене, суд, визнає податкове повідомлення-рішення від 27.04.2010р. № 0001141705 в про застосування штрафних санкції за порушення допущенні позивачем у 2008 та 2009 роках, таким, що прийнято з порушенням діючого законодавства.
Відповідно статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 9, 11, 69, 70, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати нечинним рішення Державної податкової інспекції у Деснянському районі м. Києва № 0001141705 від 27.04.2010р.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Смолій І.В.