ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
29 жовтня 2010 року 14:40 № 2а-6596/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Розсошко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска Трейд"
до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м.Києва Прокуратури Святошинського району міста Києва Київської регіональної митниці Південної регіональної митниці
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009р. №0002312310/0
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0002312310/0 від 24.09.2009.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач безпідставно донарахував позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток та застосував штрафні санкції.
Відповідач проти позову заперечував, просив у позові відмовити, посилаючись на те, що задекларовані позивачем валові доходи та валові витрати ґрунтуються на нікчемному та недійсному договорі, укладеному з ТОВ «ВПФ Метапродакшн», а також на не підтвердженні сплати позивачем мита у 4 кварталі 2008 року.
Судом до участі у справі відповідно до ст.53 Кодексу адміністративного судочинства України було залучено Київську регіональну митницю та Південну митницю з метою встановлення достовірності доводів відповідача про недоведеність сплати позивачем у 4 кварталі 2008 року мита.
Наданими представниками третіх осіб поясненнями вищезазначені доводи відповідача щодо сплати позивачем мита були спростовані.
Відповідно д ост.60 Кодексу адміністративного судочинства України з метою представництва інтересів держави участь у справі брав прокурор.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
24.09.2009 ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002312310/0, яким позивачу донараховано податок на прибуток в сумі 1 081 600 грн.50 коп. Зазначене рішення ґрунтується на висновку податкового органа про порушення позивачем п.1.21 ст.1, п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п 5.3.9 п.5.3 та п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», викладеного в Акті перевірки № 192/23-50/31956369 від 11.09.2009.
В Акті перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.07.2008 по 31.12.2008 встановлено його заниження на суму 845 353 грн.
Висновок про заниження податку на прибуток обґрунтований податковим органом, по-перше, сумнівністю господарських операцій позивача з ТОВ «ВПФ Метапродакшн»за договором від 04.01.2008 № б/н та нікчемністю такого договору, недійсністю установчих та реєстраційних документів відповідно до Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 03.09.2008, а по-друге, безпідставністю включених до складу валових витрат сплату мита за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 в сумі 676 547 грн. за 4 квартал 2008 року.
Під час розгляду справи судом встановлено, що Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 03.09.2008 не було виконано Державним реєстратором, зважаючи на вимоги ст.ст.18, 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», навіть станом на час розгляду даної справи відомості до державного реєстру щодо ТОВ «ВПФ Метапродакшн»не внесені.
Крім того, в судовому засіданні встановлено, що під час розгляду справи Солом'янським районним судом міста Києва не було залучено до участі у справі як третю особу -ТОВ «Аляска Трейд», не було досліджено постанови старшого слідчого СВ ПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 14.08.2008 про порушення кримінальної справи за фактом створення невстановленими особами суб'єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності -фіктивного підприємництва, за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України № 60-2776.
Доводи відповідача про нікчемність правочину від 04.01.2008 № б/н спростовуються наступним.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним:
1) невідповідністю його змісту вимогам закону;
2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;
3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.
Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника або фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставши можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.
Позивачем не надано доказів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання відповідачами у даній справі договору
З огляду на це судом не приймаються доводи податкового органу щодо нікчемності правочинів, вчинених позивачем та ТОВ «ВПФ Метапродакшн».
Також суд звертає увагу, що позивачем під час розгляду даної справи були надані докази товарності правочину, укладеного позивачем з ТОВ «ВПФ Метпродакшн»04.01.2008. Зазначені письмові докази залишилися поза увагою податкового органу під час проведення перевірки та ухвалення спірного рішення, а відомості викладені в них належним чином не спростовані.
З огляду на це суд вважає доводи податкового органу щодо нікчемності зазначеного вище договору та необхідності виключення зі складу валових доходів суму в розмірі 2 911 275 грн. необґрунтованими.
Щодо висновку податкового органу про безпідставність включених до складу валових витрат сплату мита за період з 01.10.2006 по 30.06.2009 в сумі 676 547 грн. за 4 квартал 2008 року, то суд звертає увагу, що в акті перевірки (стор.12) зазначено про ненадання позивачем первинних та бухгалтерських документів за період перевірки з 01.07.2008 по 31.03.2009, що унеможливлює підтвердження достовірності віднесення до складу валових витрат за 2 півріччя 2008 року суму сплаченого мита за березень-червень 2008 року на суму 676 547 грн. Отже, судом встановлено, що податковий орган не перевіряв факту сплати позивачем мита у 2008 році, не дослідив первинних документів позивача. Під час апеляційного узгодження податкового зобов'язання позивач подав вантажно-митні декларації та розрахунки сплаченого мита, але податковий орган надані первинні документи не врахував.
Зважаючи на це, судом було зобов'язано позивача звірити розрахунки з третіми особами по справі -Київською регіональною митницею та Південною митницею. Надані позивачем та третіми особами доказами підтверджено розрахунки позивача, а отже, обґрунтовано правомірність віднесення до складу валових витрат сплаченого у 4 кварталі 2008 року мита в сумі 767 457грн.
Також суд звертає увагу, що податковий орган, встановивши в акті перевірки наявність у позивача заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 845 353 грн., донарахував позивачу суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 784 653 грн. Зазначене також ставить під сумнів правильність проведених податковим органом розрахунків.
З огляду на це, суд погоджується з доводами позивача про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією України чи законами України встановлено інший прядок судового провадження.
Згідно з ч. З ст.2 цього Кодексу в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обгрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що при проведенні конкурсу на право оренди комплексу будівель, споруд і обладнання, розташованих за адресами: м. Київ, пр-т Повітрофлотський 73, пр-т Повітрофлотський 79, пр-т Повітрофлотський 81, пр-т Повітрофлотський 86-а, пр-т Повітрофлотський 88, пр-т Повітрофлотський 92, пр-т Повітрофлотський 96, пр-т Повітрофлотський 96-а, пр-т Повітрофлотський 96-6, Київська область, Вишгородський район, с. Воропаїв, Постійна комісія Київської міської ради з питань власності та Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) діяли в межах наданих їм повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає зазначеним вище вимогам.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач обов'язок щодо доказування не виконав.
З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та пояснення сторін за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на їх безсторонньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та визнав їх такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 86, 94, 97, 158-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аляска Трейд" задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва 0002312310/0 від 24.09.2009 р.
Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "Аляска Трейд" за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій