10 березня 2025 року м. Рівне №460/11339/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у письмовому провадженні позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач) в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0010974-2410-1712-UA56040150000039275, № 0010976-2410-1712-UA56040150000039275 та № 0010980-2410-1712-UA56040150000039275 від 25.03.2024. Позовна заява обґрунтована тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті контролюючим органом всупереч вимог чинного законодавства, оскільки податковим органом не враховано, що навіси, естакади вимощення та огорожі не є об'єктами оподаткування у розумінні приписів статті 266 Податкового кодексу України. До того ж такі об'єкти були зруйновані та на час винесення спірних рішень були зазначені лише в технічній документації, яку не було вчасно приведено у відповідність у зв'язку із встановленим карантином, а в подальшому через воєнний стан. Просить задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що оскільки відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_1 як за власником числиться цілісний майновий комплекс загальною площею 4203,50м.кв., то будівлі навіси також підлягатимуть оподаткуванню. Тому при винесенні спірних рішень діяв у межах і у спосіб наданих повноважень та відповідно до приписів матеріального права, а тому такі рішення не підлягають скасуванню у судовому порядку. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач подав відповідь на відзив в якій стверджує, що відповідачем неправильно взято для розрахунку ставку податку, встановленого органом місцевого самоврядування.
За наслідками автоматизованого розподілу справи між суддями вказаний позов переданий для розгляду судді Гудимі Н.С.
Ухвалою суду від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 23.12.2024 закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті.
26 лютого 2025 року на підставі розпорядження керівника апарату Рівненського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2025 року № 160 проведений повторний автоматизований розподіл даної справи у зв'язку з відрахуванням зі штату Рівненського окружного адміністративного суду судді Гудими Н.С., головуючої судді у справі № 460/11339/24.
За наслідками повторного автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративну справу № 460/11339/24 передано для розгляду судді Комшелюк Т.О.
Ухвалою суду від 27.02.2025 прийнято справу до провадження судді Комшелюк Т.О., розгляд справи початий спочатку, призначено підготовче засідання.
В підготовчому засіданні 10.03.2025 сторони заявили клопотання про перехід до розгляду справи у письмовому провадженні. Ухвалою суду закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду справи у письмовому провадженні.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11.12.2020, придбано у ТОВ «Радивилів Агро» нерухоме майно, а саме: комплекс, що складається з: будівлі прохідної (літера А-І), будівлі майстерні (Б-ІІ), будівлі котельні (В-1), мийки (Г-1), навісів (Н-1-Н4), естакади (Ест), вимощення (І), огорожі (№ 1), загальною площею 4203,5кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5625885200:03:010:0102.
Аналогічний майновий комплекс зазначений і в технічному паспорті від 02.07.2007.
Позивачем оформлено право власності на вказаний майновий комплекс 11.12.2020.
В подальшому позивачем реальна площа придбаного майнового комплексу документально приведена у відповідність, що стверджується Висновком про технічний стан від 20.11.2024 № 872, згідно якого загальна площа приміщень усіх будівель комплексу зменшилася на 2965,7кв.м. у зв'язку із демонтуванням навісів «Н-1, Н-2, Н-3, Н-4», які були у складі комплексу, а також виключена площа естакади «Ест», яка помилково була врахована до загальної площі при первинній інвентаризації, хоча естакада є спорудою, а не будівлею і має лише площу забудови.
Контролюючим органом 25.03.2024 винесені податкові повідомлення-рішення про визначення сум податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки № 0010974-2410-1712-UA56040150000039275 на суму 126105грн за 2021 рік; № 0010976-2410-1712-UA56040150000039275 на суму 136613,75грн за 2022 рік та № 0010980-2410-1712-UA56040150000039275 на суму 140817,25грн за 2023 рік. (далі - ППР).
У наведених ППР нерухомим майном значиться комплекс за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 4203,50кв.м.
Позивач не погодився із такими податковими повідомленнями-рішеннями та звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Згідно вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Основним нормативно-правовим актом, що регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.
Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.
Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості (підпункт 266.1.1 пункт 266.1 статті 266 Податкового кодексу України).
Відповідно до положень підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України).
За положеннями підп.14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. а) будівлі готельні - готелі, мотелі, кемпінги, пансіонати, ресторани та бари, туристичні бази, гірські притулки, табори для відпочинку, будинки відпочинку;
До об'єктів нежитлової нерухомості відносяться:
б) будівлі офісні - будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей;
в) будівлі торговельні - торгові центри, універмаги, магазини, криті ринки, павільйони та зали для ярмарків, станції технічного обслуговування автомобілів, їдальні, кафе, закусочні, бази та склади підприємств торгівлі й громадського харчування, будівлі підприємств побутового обслуговування;
г) гаражі - гаражі (наземні й підземні) та криті автомобільні стоянки;
ґ) будівлі промислові та склади;
д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні будинки);
е) господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення, до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо;
є) інші будівлі.
Згідно із пп.14.1.15. п. 14.1 ст. 14 ПК України, будівлі - земельні поліпшення, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення майна, тварин, рослин, збереження інших матеріальних цінностей, провадження економічної діяльності.
Із викладених положень права слідує, що визначальним для віднесення об'єкта до нежитлової нерухомості є наявність статусу будівлі.
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року № 507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України.
Вказаний класифікатор був чинним у 2021-2023 роках.
Об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до вступу до Класифікатора, споруди - це будівельні системи, пов'язані з землею, які створені з будівельних матеріалів, напівфабрикатів, устаткування та обладнання в результаті виконання різних будівельно-монтажних робіт.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несуче-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів.
До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти та т. ін.
Інженерні споруди - це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з несучих та в окремих випадках огороджувальних конструкцій і призначені для виконання виробничих процесів різних видів, розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів та т. ін.
Інженерні споруди класифікуються в основному за інженерним задумом, що визначається цільовим призначенням об'єкта.
До інженерних споруд відносяться: транспортні споруди (залізниці, шосейні дороги, злітно-посадкові смуги, мости, естакади тощо), трубопроводи та комунікації, дамби, комплексні промислові споруди, спортивні та розважальні споруди та т. ін.
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Таким чином, естакада, навіси, огородження та замощення не мають ознак будівель, не належать до них і призначені для виконання спеціальних технічних функцій.
Судом встановлено, що відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу на праві власності належить об'єкт нежитлової нерухомості - комплекс, який складається з: складових частин об'єкта нерухомого майна - будівлі прохідної (літера А-І), будівлі майстерні (Б-ІІ), будівлі котельні (В-1), мийки (Г-1), навісів (Н-1-Н4), естакади (Ест), вимощення (І), огорожі (№ 1), загальною площею 4203,5кв.м за адресою: АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5625885200:03:010:0102.
Разом з тим, за змістом Висновку про технічний стан від 20.11.2024 № 872 вбачається, що загальна площа приміщень усіх будівель комплексу, належного на праві власності позивачу зменшилася на 2965,7кв.м. у зв'язку із демонтуванням навісів «Н-1, Н-2, Н-3, Н-4», які були у складі комплексу, а також виключена площа естакади «Ест», яка помилково була врахована до загальної площі при первинній інвентаризації, хоча естакада є спорудою, а не будівлею і має лише площу забудови.
Відповідно до технічного паспорту на об'єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , виготовленого 20.11.2024 КП "Радивіилівське бюро технічної інвентаризації" чотирьом об'єктам присвоєно ідентифікатор об'єкта нерухомого майна, а саме: будівлі прохідної (літера А-І) площею 17,8кв.м, будівлі майстерні (Б-ІІ) площею 932,5кв.м, будівлі котельні (В-1) площею 171кв.м, будівлі мийки (Г-1) площею 22,3кв.м.
За таких обставин, суд дійшов висновку що лише будівлі прохідної (літера А-І), будівлі майстерні (Б-ІІ), будівлі котельні (В-1), будівлі мийки (Г-1) підлягають оподаткуванню за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позаяк, естакада, навіси, огородження та замощення не мають ознак будівель, не належать до них і призначені для виконання спеціальних технічних функцій, то такі споруди не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідачем не надано доказів на не наведено обставин, які б спростовували вказане та доводили приналежність зазначених об'єктів нерухомості до іншого типу, відмінного від зазначеного вище.
При цьому, суд враховує, що позивач 13.06.2024 звернувся до контролюючого органу із заявою про перерахунок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до якої долучив копію договору купівлі-продажу від 11.12.2020, копію витягу з Державного реєстру речових права на нерухоме майно про реєстрацію права власності та копію технічного паспорту від 02.07.2007.
Проте, відповідач вказану заяву залишив без належного реагування, що не узгоджується із положенням права, визначеним пп.266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України, за змістом якого база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Щодо ставки податку, врахованої відповідачем під час розрахунку податку на нерухоме майно позивача у даних спірних правовідносинах.
За правилами підпункту 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Так, рішенням Крупецької сільської ради Радивилівського району Рівненської області від 21.02.2017 року № 211 Додаток 2 розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2021-2022 роках, для об'єктів нежитлової нерухомості до типу об'єктів нежитлової нерухомості «Інші будівлі» застосовується ставка податку 0,5 від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня, звітного (податкового) року за 1 квадратній метр бази оподаткування.
Рішенням Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 08.07.2022 року № 1766 Додаток 2 розмір ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2023 році, для об'єктів нежитлової нерухомості до типу об'єктів нежитлової нерухомості «Інші будівлі» також застосовується ставка податку 0,5 від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня, звітного (податкового) року за 1 квадратній метр бази оподаткування.
Отже, у період з 2021 по 2023 рік включено, ставка податку для об'єктів нежитлової нерухомості до типу об'єктів нежитлової нерухомості «Інші будівлі» становить 0,5 від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня, звітного (податкового) року за 1 квадратній метр бази оподаткування.
Суд погоджується із твердженням відповідача, що саме така ставка податку має застосовуватися до об'єктів нерухомого майна позивача - будівлі прохідної (літера А-І) площею 17,8кв.м, будівлі майстерні (Б-ІІ) площею 932,5кв.м, будівлі котельні (В-1) площею 171кв.м, будівлі мийки (Г-1) площею 22,3кв.м., позаяк ці об'єкти підлягають оподаткуванню за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Доводи позивача про те, що на ці об'єкти зазначеними рішеннями органу місцевого самоврядування встановлена ставка 0 відсотків є неприйнятними, зважаючи на таке.
Відповідно до додатку 2 до рішення Крупецької сільської ради Радивилівського району Рівненської області від 21.02.2017 року № 211 господарські (присадибні) будівлі - допоміжні (нежитлові) приміщення до яких належать сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо оподатковуються за ставкою 0 %.
Відповідно до додатку 2 до рішення Крупецької сільської ради Дубенського району Рівненської області від 08.07.2022 року № 1766, клас 1251 «Будівлі промисловості» група 125 «Будівлі промислові та склади» підрозділу «Будівлі нежитлові» за Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000 оподатковується за ставкою 0 %.
Разом з тим, будівля прохідної (літера А-І), будівля майстерні (Б-ІІ), будівля котельні (В-1), будівля мийки (Г-1), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 і розташовані на земельній ділянці кадастровий номер 5625885200:03:010:0102 та належать на праві власності позивачу, не відносяться ні до господарських (присадибних) будівель, ні до будівель промисловості та складів.
Доказів зворотного суду не надано і судом не встановлено.
За наведеного, будівля прохідної (літера А-І), будівля майстерні (Б-ІІ), будівля котельні (В-1), будівля мийки (Г-1) згідно рішень Крупецької сільської ради Радивилівського району Рівненської області від 21.02.2017 року № 211 та від 08.07.2022 року № 1766 відноситься до об'єктів нежитлової нерухомості до типу об'єктів нежитлової нерухомості «Інші будівлі» до яких застосовується ставка податку 0,5 від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня, звітного (податкового) року за 1 квадратній метр бази оподаткування.
Відповідно до пп.266.7.1. п. 266.7 ст. 266 ПК України, обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Отже, обов'язок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, покладений на контролюючий орган, у даному випадку на відповідача у справі.
Судом встановлено, що відповідачем при обчисленні суми податку правильно застосовано ставку податку на нерухоме майно позивача відмінне від земельної ділянки, однак неправильно визначено загальну площу нерухомого майна - комплексу, з урахуванням того, що естакада, навіси, огородження та замощення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що призвело до неправильного обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності позивача за 2021-2023 роки.
При цьому суд не може підміняти повноваження контролюючого органу щодо обчислення податку на нерухоме майно, позаяк такі повноваження в силу закону належать відповідачу.
Таким чином, на переконання суду, відповідачем не доведено правомірності прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. А тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.
Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд уважає, що немає необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваних ППР у порядку статті 77 КАС України, а тому права та інтереси позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними і скасування таких рішень суб'єкта владних повноважень.
За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 4035,36грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області від 25 березня 2024 року №0010974-2410-1712-UA56040150000039275, №0010976-2410-1712-UA56040150000039275 та №0010980-2410-1712-UA56040150000039275 у повному обсязі.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 4035,36грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська обл., 33023, ЄДРПОУ/РНОКПП 44070166)
Повний текст рішення складений 10 березня 2025 року
Суддя Т.О. Комшелюк