11 березня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/11205/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Головка А.Б., розглянув у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 04.05.2023 №Ф-20051-17-У про сплату боргу (недоїмки) на суму 42653,17 грн; зобов'язання прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України фізичній особі - громадянину України ОСОБА_1 безпідставно стягнуті грошові кошти внаслідок застосування фінансових санкцій і зарахованих до бюджету в сумі 25778,83 грн. за вимогою від 04.05.2023 №Ф-20051-17-У та надати його до виконання у відповідне управління Державної казначейської служби.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Головним управлінням ДПС у Полтавській області безпідставно винесено вимогу від 04.05.2023 №Ф-20051-17-У про сплату боргу (недоїмки) на суму 42653,17 грн. без врахуванням вимог пунктів 9-11.1, 9-11.2, 9-19 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував проти позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на правомірність спірної вимоги. Зазначав, що станом на 30.04.2023 по ОСОБА_1 рахувалась заборгованість по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб - підприємців у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в сумі 19095,20 грн. (основний платіж 15552,02 грн., штрафні санкції - 477, 53 грн., пеня - 3065,65 грн.); - по коду платежу 71010000 (єдиний соціальний внесок, нарахований роботодавцем на суму заробітної плати, винагород за договором ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності) в сумі 23557,97 грн. ( в тому числі основний платіж в сумі 6503,34 грн., штрафні санкції - 6734,21 грн., пеня - 10320, 42 грн.).
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини справи та відповідні правовідносини.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 03.07.2015 по 28.07.2023 перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Полтавській області як фізична особа-підприємець - платник єдиного внеску, про що свідчать відомості інтегрованих карток.
04.05.2023 Головним управлінням ДПС у Полтавській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20051-17-У, якою повідомлено, що станом на 30.04.2023 заборгованість ОСОБА_1 зі сплати єдиного внеску, яку необхідно сплатити, складає 42653,17 грн., у тому числі недоїмка - 22055,36 грн., штраф - 7211,74 грн., пеня - 13386,07 грн.
Вважаючи вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області від 04.05.2023 №Ф-20051-17-У протиправною, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Законом № 2464-VI (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску (частина друга статті 2 Закону № 2464-VI).
Пунктами 2 і 6 частини першої статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
01 січня 2017 року набрав чинності Закон України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 1774-VIII), яким було внесено зміни, зокрема, до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ щодо нарахування єдиного внеску його платниками.
Так, відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ (у редакції Закону № 1774-VIII зі змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій») єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Законом України № 592-IX від 13.05.2020 пункт 2 частини першої статті 7 викладено у редакції, відповідно до якої єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску".
Таким чином, у зв'язку із внесеними до Закону № 2464-VІ змінами щодо нарахування єдиного внеску його платниками у фізичних осіб - підприємців з 01 січня 2017 року виник обов'язок щодо нарахування та сплати єдиного внеску незалежно від того, чи отримували вони дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу.
Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої статті 9 Закону № 2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Згідно з частинами 1, 4 статті 25 Закону № 2464-VI рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.
Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з податковим органом шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.
Процедуру застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).
Пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 установлено, що податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;
платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Податковий орган надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У справі, що розглядається, спірним є питання правомірності нарахування позивачу єдиного внеску, штрафу та пені в період дії карантину та воєнного стану.
Як слідує з листа Головного управління ДПС у Полтавській області від 28.02.2024 року №6290/6/16-31-13-10 станом на 30.04.2023 по ОСОБА_1 рахувалась заборгованість по коду платежу 71040000 (єдиний соціальний внесок для фізичних осіб - підприємців у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність) в сумі 19095,20 грн. (основний платіж 15552,02 грн., штрафні санкції - 477, 53 грн., пеня - 3065,65 грн.); - по коду платежу 71010000 (єдиний соціальний внесок, нарахований роботодавцем на суму заробітної плати, винагород за договором ЦПХ, допомога по тимчасовій непрацездатності) в сумі 23557,97 грн. (в тому числі основний платіж в сумі 6503,34 грн., штрафні санкції - 6734,21 грн., пеня - 10320, 42 грн.).
Вказана заборгованість визначена також з врахуванням рішення № 2854/16-31-24-10/3524215536 від 20.05.2021 року, яким до позивача застосовано за несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 10.02.2018 по 12.11.2020 штраф у розмірі 477,53 грн. та нарахована пеня у розмірі 2404,37 грн.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №533-IX від 17.03.2020доповнено розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI пунктами 9-10 - 9-12 (до яких надалі вносилися зміни Законами України від 30.03.2020 № 540-IX та від 13.05.2022 № 591-IX).
Пунктом 9-11.1 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що тимчасово штрафні санкції, визначені частиною 11 статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19): - несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; - неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів); - несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів.
Відповідно до пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №2464-VI протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) платникам єдиного внеску не нараховується пеня, а нарахована пеня за ці періоди підлягає списанню.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11.03.2020 № 211 установлено з 12 березня 2020 року до 03 квітня 2020 року на всій території України карантин. В подальшому цей строк постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжувався аж до 30 червня 2023 року.
Отже, штраф за несвоєчасну сплату єдиного внеску та пеня у період з 01 березня 2020 року і по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину не нараховується.
Правове значення у контексті застосування вказаних норм права має саме факт вчинення відповідного порушення, складом якого, в даному випадку, є порушення строків сплати єдиного внеску (несвоєчасна сплата).
Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної сплати є триваючим порушенням, початком якого є перший календарний день, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, а закінчується таке правопорушення в день фактичної сплати (перерахування) єдиного внеску. Пеня нараховується за кожний день прострочення платежу.
Обставини щодо періоду вчинення правопорушення мають значення для визначення розміру нарахування пені, а не у цілях встановлення застосовності пункту 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI до спірних правовідносин у правовій кваліфікації такого правопорушення, як триваючого.
Пункт 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI містить чітку вказівку на темпоральний критерій застосування з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину.
Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від16 березня 2023 року у справі № 480/5678/21.
Відтак, в незалежності від того, що початок вчинення триваючих правопорушень у спірних правовідносинах припадав на період з 10.02.2018, тобто до початку дії мораторію, враховуючи вимоги пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №2464-VI, у контролюючого органу були відсутні підстави для застосування штрафу та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску починаючи з 01.03.2020 по 12.11.2020.
Таким чином, контролюючим органом нарахована штрафна санкція та пеня згідно рішення про застосування штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску № 2854/16-31-24-10/3524215536 від 20.05.2021 року, в тому числі, за період з 01.03.2020 по 12.11.2020, що суперечить вимогам пунктів 9-11.1, 9-11.2 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VI.
Матеріали справи містять розрахунок нарахування позивачу штрафної санкції та пені, у якому зазначено дату нарахування єдиного внеску, дату операції (період з 10.02.2018 по 12.11.2020), розмір штрафної санкції, період нарахування пені та суму нарахованої пені.
Суд зазначає, що вказаний розрахунок не містить розмір нарахованої пені в розрізі кожного періоду несплати єдиного внеску до 01.03.2020 року та після цього періоду, та відповідно розмір нарахованої штрафної санкції, а тому не дає змоги чітко та достовірно виокремити суму нарахованих позивачу штрафних санкцій та пені у розрізі періодів, в яких було вчинене правопорушення.
Згідно частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд визнає протиправним включення відповідачем в спірну вимогу суми штрафу в розмірі 477,53 грн. та пені в розмірі 2404,37 грн., а тому вимогу Головного управління ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20051-17-У від 04.05.2023 слід визнати протиправною та скасувати в частині визначення штрафу в розмірі 477,53 грн. та пені в розмірі 2404,37 грн.
Щодо іншої частини позовних вимог, суд зазначає, що єдиний внесок, штрафні санкції та пеня нараховані позивачу за період, який не охоплювався положеннями пунктів 9-11.1, 9-11.2, 9-19 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а тому вони необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Отже, позов підлягає задоволенню частково.
Згідно з частиною третьою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000; код ЄДРПОУ 44057192) про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-20051-17-У від 04.05.2023 в частині визначення штрафу в розмірі 477,53 грн. та пені в розмірі 2404,37 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя А.Б. Головко