про повернення позовної заяви
10 березня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/2146/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Бевза В.І., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 23.05.2019 по 31.12.2022 у сумі 193067,23 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб,
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 29.01.2020 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 20.05.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення: щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020», Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на? 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2020 рік, 2021 рік, 2022 рік та 2023 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, 2021 рік та 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 23.05.2019 року по 31.12.2022, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 23.05.2019 року по день фактичної виплати цієї індексації,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 29.01.2020 року по 20.05.2023 року, за весь час затримки виплати, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 24.02.2025 позов залишено без руху.
26.02.2025 до суду на виконання вимог ухвали суду надано позивачем заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Ухвалою суду від 03.03.2025 продовжено строк усунення недоліків позовної заяви (зазначених у мотивувальній частині ухвали суду) відмінних від тих, які зазначені позивачем у заяві від 26.02.2025, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали.
05.03.2025 до суду від позивача надійшли ідентичні за змістом заяви про усунення недоліків позову, в яких зазначено наступне.
Позивач додатково надав копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 11.01.2024 № 536 та довідки від 03.02.2024 № 2165 про виконання бойових завдань із здійснення заходів з національної безпеки і оборони, стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо на територіях Запорізької області в межах Новомиколаївської селищної територіальної громади за періоди з: 28.10.2023 - 31.10.2023; 01.11.2023 -30.11.2023; 01.12.2023-31.12.2023; з 01.01.2024 по 31.01.2024.
Також повідомив, що зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача виключено 26.12.2023, але грошовий атестат при виключенні зі списків позивачеві виданий не був, ОСОБА_1 не виплачені усі належні види грошового забезпечення у повному обсязі, згоду на виключення його зі списків особового складу без повного розрахунку позивач не надавав.
ОСОБА_1 усвідомлював, що у держави є економічні труднощі з виплати значних грошових сум за загиблих та поранених військових, звільнених з військової служби, зважаючи на постійні затримки виплати самого грошового забезпечення, а тому вважаючи, що держава виконає свій обов'язок з виплати усіх належних позивачу сум при звільненні на які позивач мав право за час проходження служби, позивач очікував остаточного розрахунку. У зв'язку з чим, у січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо невиплати всіх належних сум при звільненні. У січні 2025 року позивачем отримана відповідь ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у виплаті спірних коштів. Відтак, саме тоді позивачу стало остаточно зрозуміло, що відповідач не збирається виплачувати недоплачені кошти. Крім того, зазначено, що враховуючи наявність воєнного стану, обмеженість у часі для вирішення особистих питань із залученням безпосередніх командирів (начальників) згідно статутних вимог, правової колізії стосовно індексації грошового забезпечення, відсутності доступу до керівних документів, пошук відповіді на питання “чи порушені його права стосовно додаткових виплат» вимагав достатньо довгого часу. Також позивач звертає увагу суду, що з лютого 2022 року входив до складу Збройних Сил України та разом з усіма військовими частинами держави був переведений у бойову готовність без права та можливості залишати місце служби. Стверджує, що виконував бойові завдання не за місцем ППД, не за місцем нарахування йому грошового забезпечення, проте доказів виконання обов'язків не за місцем служби з 01.02.2024 по 12.02.2025 суду не надав.
Оцінюючи такі твердження позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 122 КАС України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З наведених положень статті 122 КАС України слідує, що такі не містять норм, які б урегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення).
Разом з тим, такі правовідносини регулюються положеннями статті 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03 серпня 2023 року у справі №280/6779/22.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено у такій редакції: “Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати.
Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі №460/17052/21, від 06 квітня 2023 року у справі № 260/3564/22, від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
З огляду на викладене, оскільки позивач звернувся з цим позовом до суду після 19 липня 2022 року, тобто після набрання чинності змін, внесених до статті 233 КЗпП України, то аргументи про те, що вимоги Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" щодо строку звернення до суду не застосовуються до позивача є помилковими.
Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 380/14605/22.
Водночас, Законом України від 30 березня 2020 року №540-IX КЗпП України доповнено главою XIX такого змісту: “1. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.».
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
З огляду на викладене строк звернення до суду продовжений законом, а саме, пунктом 1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладено у постанові Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 380/14039/22.
Яз зазначав суд в ухвалі про продовження строку для усунення недоліків, то позивач звільнений зі служби ІНФОРМАЦІЯ_1 26.12.2023, але продовжує службу офіцером відділу реєстрації та ведення обліку транспортних засобів управління безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в с. Софіївська Борщагівка Київської області, яке знаходиться біля м. Києва.
З урахуванням викладеного вище, позивач пропустив строк звернення до суду щодо частини позовних вимог з 27.03.2024, оскільки звернувся до суду з цим позовом лише 12.02.2025.
Отже, позивачем пропущено трьохмісячний строк звернення до адміністративного суду з позовом, встановлений законом.
Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, строк, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, є процесуальним строком, встановленим законом, який суд може поновити, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Водночас поважними причинами пропуску процесуального строку є ті, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду та підтверджені належними і допустимими доказами. Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Установлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.
Розумні строки в адміністративному судочинстві - це найкоротші за конкретних обставин строки (якщо інше не визначено законом або встановлено судом), протягом яких сторона повинна вжити певних дій, демонструючи свою зацікавленість у їх результатах, і які об'єктивно оцінюються судом стосовно відповідності принципам добросовісності та розсудливості, а також на предмет дотримання прав інших учасників (забезпечення балансу інтересів).
Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22.
Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року затверджено Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Законами України неодноразово затверджувалися Укази Президента України, якими продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон № 389-VIII) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Частинами першою та четвертою статті 26 Закону № 389-VIII встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. У період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Національного банку України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, судів, органів прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, розвідувальних органів та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність (частина перша статті 10 Закону № 389-VIII).
Полтавський окружний адміністративний суд не припиняв роботи у зв'язку з введенням в Україні воєнного стану, безперервно здійснював своє діяльність, забезпечував усім особам, у тому числі й позивачу, можливість реалізації права на судовий захист у межах режиму роботи суду.
Введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.11.2022 у справі № 990/115/22 зазначила, що запровадження на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду з позовами. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку.
Щодо відсутності підстав для поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог з 19.07.2022 та за 2023 рік.
Позивач звільнений зі служби ІНФОРМАЦІЯ_1 26.12.2023, але продовжує службу старшим офіцером відділу реєстрації та ведення обліку транспортних засобів управління безпеки дорожнього руху ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в с. Софіївська Борщагівка Київської області, яке знаходиться біля м. Києва.
До заяви про поновлення строку звернення до суду не додані докази того, що позивач не мав об'єктивної можливості звернутись за правничою допомогою з 26.12.2023, доказів того, або що позивач більшу частину часу перебував в районі бойових дій із 26.12.2023 чи перебував на лікуванні суду не надані, а також не надані докази того, що сташий офіцер збройних сил України обмежений у пересуванні із 26.12.2023 для отримання правничої допомоги в м. Києві чи Київській області, чи усвідомлення необхідності дізнатись про порушене право та захисту порушеного права.
Позивач посилається на загальні обставини введення воєнного стану в Україні і те, що позивач проходить військову службу в збройних силах України під час особливого періоду без підтвердження таких обставин належними доказами.
Додатково позивач надав докази того, що по 31.01.2024 виконував бойові завдання.
Доводи позивача про те, що позивачем у січні 2025 року отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені позивачу при виключенні зі списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 , не змінюють момент, з якого позивач повинен дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач через свого представника почав вчиняти активні дії щодо реалізації захисту свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку із 27.03.2024, оскільки такі дії позивач почав вчиняти набагато пізніше після неотримання виплат 26.12.2023.
Слід також зазначити, що законом не передбачено можливості досудового порядку вирішення спорів такої категорії.
Позивач, є старшим офіцером збройних сил України, місце несення служби якого АДРЕСА_1 , а місце проживання у с. Софіївська Борщагівка, що територіально поруч із місцем несення служби, об'єктивно не міг мати непереборних обмежень чи перешкод упродовж 01.02.2024-12.02.2025, які унеможливили чи ускладнили звернення позивача з даним позовом, отримання правничої допомоги чи усвідомлення та поінформованості про необхідність захисту свого майнового права на належне грошове забезпечення.
Позивач упродовж 27.03.2024-12.02.2025 не проходив військову службу у складних бойових умовах, не перебував у районах ведення бойових дій (докази суду не надані), не перебував на лікуванні чи реабілітації, доказів, що позивач перебував у складному психологічному стані, пов'язаному із проходженням військової служби в умовах воєнного стану, теж суду не надав.
Суд враховує суспільну необхідність шанобливого ставлення до захисників (ветеранів) України та правовий режим найбільшого сприяння таким особам у захисті їхніх соціальних прав.
У той же час, суд враховує індивідуальні обставини кожної справи, і при всій повазі до військовослужбовців, суд не знаходить підстав для поновлення строку звернення до суду із 27.03.2024 по 12.02.2025.
Суд, залишаючи позов без руху, застосував для позивача найсприятливіший правовий висновок Верховного Суду в частині строку звернення до суду "із дати звільнення" (постанова Верховного Суду від 23 січня 2025 року у справі №400/4829/24), щодо позовних вимог за період з 19.02.2022, по яким законодавчі строки завершились ще 30.06.2023.
Таким чином, суд надав позивачу можливість надати докази щодо пропуску строку звернення до суду із 27.03.2024 з урахуванням принципу "превалювання інтересів фізичної особи".
Позивач повторно не надав суду доказів неможливості бути поінформованим (обізнаність) про порушення свого права чи можливість довідатись про порушення свого права із 27.03.2024.
Суд приймає до уваги, що позивач звренувся до суду через суттєвий проміжок більше десяти місяців з дати завершення процесуального строку звернення до суду (27.04.2024-12.02.2025).
Сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки у зв'язку із запровадженням такого, не може безумовно вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Суд враховує у даній справі особливий правовий статус позивача, як військовослужбовця та учасника бойових дій, який захищає Україну із 24.02.2022, та уникає надмірного формалізму, про що викладено вище.
У той же час, суд не може нівелювати процесуальні вимоги закону, з урахуванням обставин значного пропуску строку звернення до суду у даній справі без надання доказів чи зазначення очевидних обставин у позивача, які призвели у своїй сукупності до пропуску строку більше десяти місяців.
Критеріями оцінки причин поважності пропуску строку звернення до суду є: 1) обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк (є причиною); 2) обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла або тривала протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Позивачем не наведено обставин, які були б об'єктивно непереборними, які б не залежали від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, та які б були пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду протягом встановленого законом строку звернення до суду, а також не надано доказів на підтвердження таких обставин, наведені позивачем обставини носять суб'єктивний характер, повністю залежали від волевиявлення позивача та не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду, тому суд вважає за необхідне визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заяві 26.02.2025 про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на те, що судом визнано неповажними підстави, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, наявні підстави, встановлені частиною 2 статті 123 та пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України для повернення позовної заяви позивачеві.
Частиною 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі викладеного, керуючись статтями 121, 122, 123, 169, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Визнати неповажними підстави, вказані позивачем у заявах від 05.03.2025 про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог а саме:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації різниці у розмірі 4463,15 грн. щомісячно за період з 19.07.2022 у сумі 193067,23 грн відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію - різниці у розмірі 4463,15 грн щомісячно за період з 19.07.2022 у сумі 193067,23 грн. відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, який затверджений постановою КМУ №1078 від 17.07.2003, з утриманням із цієї суми установлених законодавством податків та зборів із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб,
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 з 19.07.2022 по 20.05.2023 грошового забезпечення, виходячи із розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 належне грошове забезпечення за періодз 19.07.2022 по 20.05.2023 (щомісячні основні види грошового забезпечення: щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення), з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2020 рік станом на 01.01.2020», Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 року, Законом України “Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на? 01.01.2022 року та Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017 року, з врахуванням раніше виплачених сум,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік, та матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань за 2020 рік, 2021 рік та 2022 рік з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, з врахуванням раніше виплачених сум,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022, за весь час затримки її виплати, а саме за період з 23.05.2019 року по день фактичної виплати цієї індексації,
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 20.05.2023 року, за весь час затримки виплати, а саме за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві в частині викладених вище позовних вимог.
Копію ухвали направити особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали до Другого апеляційного адміністративного суду, в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.І. Бевза