ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
09 липня 2010 року < Час проголошення > № 2а-10300/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Нижному А.В., розглянувши адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромАгроТранзит»
до1. Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва,
2. Головного управління Державного казначейства України в м.Києві
проскасування податкового повідомлення-рішення та стягнення бюджетної заборгованості
15.07.2005 позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив стягнути з ДПІ у Печерському районі міста Києва на користь позивача суму основного боргу в розмірі 410 146, 00 грн., стягнути з ДПІ у Печерському районі міста Києва на користь позивача суму нанесеної матеріальної шкоди в розмірі 68846,26 грн., стягнути з ДПІ у Печерському районі міста Києва на користь позивача суму нанесеної моральної шкоди в розмірі 14500,00 грн.
Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, з урахуванням чого постановою Господарського суду м. Києва від 18.04.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008, позовні вимоги було задоволено в повному обсязі, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №311 від 15.12.2005, зобов'язано ДПІ у Печерському районі міста Києва надати у п'ятиденний термін після поновлення суми на КОР. ТОВ «ПромАгроТранзит»до Головного управління Державного казначейства України у місті Києві висновок про відшкодування податку на додану вартість у розмірі 410 146, 00 грн. на користь ТОВ «ПромАгроТранзит».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.08.2009 постанову Господарського суду м. Києва від 18.04.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2008 було скасовано, справу в частині позовних вимог про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №311 від 15.12.2005 направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, у частині позовних вимог про зобов'язання ДПІ у Печерському районі міста Києва надати Головному управлінню Державного казначейства України у місті Києві висновок із зазначенням суми 410 146, 00 грн., що підлягає відшкодуванню з бюджету, провадження закрито.
Ухвалою від 26.08.2009 справа №2а-10300/09/2670 була прийнята до провадження суддею Окружного адміністративного суду міста Києва Ю.І. Цвіркуном.
Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 25.01.2010 справу було передано на розгляд судді Окружного адміністративного суду міста Києва К.С. Пащенку.
15.03.2010 позивач звернувся до суду з клопотанням про уточнення позовних вимог, з урахуванням чого просить суд визнати протиправним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі міста Києва №311 від 15.12.2005; стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ТОВ «ПромАгроТранзит»бюджетну заборгованість в розмірі 410 146, 00 грн., що виникла в результаті бездіяльності ДПІ у Печерському районі міста Києва, стягнути з Державного бюджету України на користь позивача ТОВ «ПромАгроТранзит»суму матеріальної шкоди в розмірі 214 153, 32 грн., що виникла в результаті бездіяльності ДПІ у Печерському районі міста Києва.
В судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник ДПІ у Печерському районі міста Києва позов не визнав та подав до суду письмові заперечення, у яких просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник Головного управління Державного казначейства України в м.Києві позов не визнав та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 09.07.2010 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 14.07.2010, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
20.05.2002 за результатами комплексної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 05.05.2000 по 31.12.2001 ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 302/23-15, на підставі якого позивачу були донараховані податкові зобов'язання з ПДВ за вересень 2000 року в сумі 19183, 00 грн.
За результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за період з 01.08.2000 по 01.01.2001 було складено акт № 44/126/26-1/10/30859262 від 13.08.2003 та видане податкове повідомлення-рішення № 282/26-062/0 від 15.08.2003 на суму податкового зобов'язання з ПДВ за серпень-грудень 2000 року в розмірі 381265,00 грн.
Вищезгадане повідомлення-рішення постановою Господарського суду м. Києва від 12.10.2004 по справі № 28/245 було визнане недійсним. Київським апеляційним господарським судом дане рішення залишено без змін, а Верховний Суд України відмовив у порушенні касаційного провадження.
Відповідно до довідки № 16445/10/19-811 від 16.06.2005 року, вказана сума ПДВ була поновлена в обліку за особовим рахунком позивача в податковому органі на підставі рішення Господарського суду № 28/245 від 21.12.2004. Сума переплати позивача в бюджет з податку на додану вартість станом на 15.06.2005 становила 410146,00 грн., що складається з поновленої в обліку суми в розмірі 381265,00 грн. та невідшкодованої суми ПДВ, що утворилась на 01.06.2004 в розмірі 28881,00 грн. Згідно з випискою з Реєстру інвентаризації платників № 454 від 23.09.2004, сума ПДВ 28 000, 00 грн. підлягала погашенню облігаціями внутрішньої державної позики, але облігації не були отримані позивачем, крім того, не відбувалося погашення цієї суми іншим шляхом.
14.12.2005 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки правильності обчислення та достовірності заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ ТОВ «ПромАгроТранзит» ДПІ у Печерському районі міста Києва було складено Акт № 221/23-11/30859262 (далі -Акт перевірки), яким встановлено порушення позивачем пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок не підтвердження податковими накладними та іншими розрахунковими документами сум, віднесених до складу податкового кредиту за березень 2001 -липень 2002 року, у розмірі 793954,00грн.
15.12.2005 на підставі Акту перевірки відповідно до пп.пп. «б», «в»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»були винесено податкове повідомлення-рішення №311, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування на 793 954, 00 грн.
Відповідно до п. 9 ч. 6 ст.111 Закону України «Про державну податкову служу в Україні»позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться, якщо платником подано декларацію з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.
Як видно з матеріалів справи, посадовими особами ДПІ у Печерському районі міста Києва було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку незважаючи на те, що наказом ДПІ у Печерському районі міста Києва №630/23-11 від 13.12.2005 було дозволено проведення позапланової виїзної перевірки в термін з 13.12.2005 по 14.12.2005 та направлення від 13.12.2005 №1778/23-ІІ було надане саме на проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «ПромАгроТранзит».
За таких умов, позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «ПромАгроТранзит»14.12.2005 була проведена посадовими особами ДПІ у Печерському районі міста Києва без належних правових підстав.
Крім того, згідно з п.4.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі -Порядок оформлення результатів перевірок), акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірки складається у двох примірниках та підписується протягом 5 робочих днів від дня закінчення установленого для проведення перевірки строку (для суб'єктів малого підприємництва -протягом 3-х робочих днів, а для суб'єктів господарювання, які мають філії та перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10-ти робочих днів). Строк складання акту перевірки не зараховується до строку проведення перевірки з урахуванням його продовження, встановленого законом.
У разі неявки посадових осіб суб'єкта господарювання для проведення невиїзної документальної перевірки протягом 10 днів після отримання письмового запрошення органу податкової служби складається акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби. Акт відмови від допуску до перевірки та акт про неявку посадових осіб суб'єкта господарювання на запрошення органу податкової служби підписується не менш як трьома службовими особами.
Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів перевірок та один його примірник (з відповідними додатками) надсилається суб'єкту господарювання рекомендованим листом з повідомленням про вручення, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка. У разі невручення поштою рекомендованого листа з одним примірником акта перевірки (у зв'язку з відсутністю суб'єкта господарювання за вказаним місцезнаходженням) податкове повідомлення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається протягом трьох робочих днів від дня повернення листа до органу державної податкової служби.
На порушення вимог п.4.9 Порядку оформлення результатів перевірок, письмові запрошення посадових осіб ТОВ «ПромАгроТранзит»для підписання акту перевірки у матеріалах справи відсутні, акт щодо неявки посадових осіб суб'єкта господарювання до органу державної податкової служби не складався, з урахуванням чого суд проходить до висновку про порушення відповідачем також порядку підписання Акту перевірки.
Крім того, на порушення абз. 3 п.4.9 Порядку оформлення результатів перевірок, п.п. 4.5, 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №253 від 21.06.2001, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за № 567/5758, Акт перевірки, а також податкове повідомлення-рішення №311 від 15.12.2005 суб'єкту господарювання поштою не направлялись.
Вищезазначені грубі порушення відповідачем положень Закону України «Про державну податкову служу в Україні»та Порядку оформлення результатів перевірок підтверджуються, зокрема, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 30.04.2005 та листом ДПА у м. Києві №823/10/14-004 від 05.04.2006 про розгляд скарги, надісланим позивачу за результатом службової перевірки дій співробітників ДПІ у Печерському районі м. Києва, копії яких містяться в матеріалах справи.
Крім того, п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
На підставі пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету підлягає сума, яка при її визначенні згідно з пп. 7.7.1 має від'ємне значення.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Крім того, відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Як видно з матеріалів справи, у період з березня 2001 року по липень 2002 року ТОВ «ПромАгроТранзит»на підставі договорів з СГНВП ЗАТ «Україна», ПП НВП «Будтехмонтаж», ТОВ «Південьбудмонтаж», ПП «Фрегата-Супер», ДЗАТ «Охорона -Комплекс», ТОВ «АПФ «Славія», ТОВ з ІІ «Агрокомплекс»та ін. отримувало від вказаних суб'єктів господарювання товари, роботи та послуги, що підтверджується належним чином оформленими договорами, актами прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) залучених до матеріалів справи. З платіжних доручень з відмітками банку про їх виконання, а також з виписок з банківського рахунку позивача, копії яких залучені до матеріалів справи, видно, що останній зазначені товари, роботи та послуги оплатив повністю, в тому числі сплативши в ціні товару податок на додану вартість, заявлений до відшкодування.
Наявними у справі доказами, а також даними офіційного сайту ДПА України підтверджується, що СГНВП ЗАТ «Україна», ПП НВП «Будтехмонтаж», ТОВ «Південьбудмонтаж», ПП «Фрегата-Супер», ДЗАТ «Охорона -Комплекс», ТОВ «АПФ «Славія», ТОВ з ІІ «Агрокомплекс»у період з березня 2001 року по липень 2002 року були платниками податку на додану вартість на підставі відповідних свідоцтв про реєстрацію як платників податку на додану вартість, а тому відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, мали право на складання податкових накладних.
Судом встановлено, що податкові накладні, виписані позивачу СГНВП ЗАТ «Україна», ПП НВП «Будтехмонтаж», ТОВ «Південьбудмонтаж», ПП «Фрегата-Супер», ДЗАТ «Охорона -Комплекс», ТОВ «АПФ «Славія», ТОВ з ІІ «Агрокомплекс»та ін., копії яких надані позивачем та залучені до матеріалів справи, оформлені з дотриманням вимог п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997р., зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за період з березня 2001 року по липень 2002 року на підставі виписаних СГНВП ЗАТ «Україна», ПП НВП «Будтехмонтаж», ТОВ «Південьбудмонтаж», ПП «Фрегата-Супер», ДЗАТ «Охорона -Комплекс», ТОВ «АПФ «Славія», ТОВ з ІІ «Агрокомплекс»та ін. податкових накладних є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Печерському районі м. Києва про не підтвердження податковими накладними та іншими розрахунковими документами сум, віднесених позивачем до складу податкового кредиту за березень 2001 -липень 2002 року, у розмірі 793954,00грн.є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення №311 від 15.12.2005, яким ТОВ «ПромАгроТранзит»було зменшено суму бюджетного відшкодування на 793 954, 00 грн. -безпідставним та протиправним.
Відповідно до пп. 7.7.4-7.7.6 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому, платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
Протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну (камеральну) перевірку заявлених у ній даних. Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного податкового органу, орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.
Згідно з п. 2.2 Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України та Головного управління Державного казначейства України №209/72 від 02.07.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.06.2001 за № 489/5680, (далі -Порядок відшкодування податку на додану вартість) підставою для отримання відшкодування є дані виключно податкової декларації за звітний період.
Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Порядку відшкодування податку на додану вартість, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду; висновки подаються не пізніше, ніж за 5 робочих днів до закінчення терміну відшкодування податку на додану вартість, установленого чинним законодавством.
На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість, органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.
З огляду на викладене, суд доходить висновків про те, що у позивача виникло право на отримання бюджетного відшкодування щодо податкових декларацій за період з березня 2001 року по липень 2002 року з моменту закінчення строку, встановленого Законом України «Про податок на додану вартість».
Підпунктом 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції Закону України від 04.03.98 р. № 169/98-ВР, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачено здійснення відшкодування протягом місяця, наступного після подачі декларації.
Отже, для захисту порушеного права позивач мав скористатися законодавчо встановленим засобом захисту.
Як визначено пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", заява на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.
Суд вважає, що вищезазначеною правовою нормою обумовлено також строк подання позовної заяви для відшкодування сум податку на додану вартість.
Оскільки нормами Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не передбачено можливості поновлення строку подання заяви про бюджетне відшкодування, суд доходить висновків про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ «ПромАгроТранзит»бюджетної заборгованості в розмірі 410 146, 00 грн.
За таких умов, відсутні належні правові підстави і для задоволення позовної вимоги про стягнення на підставі пп. 7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, з Державного бюджету України на користь позивача матеріальної шкоди у вигляді процентів на суму бюджетної заборгованості в розмірі 214 153, 32 грн.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.
Водночас, з аналізу п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України видно, що вимога про визнання нечинним рішення може стосуватися лише нормативно-правового акта, а вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) індивідуального акта (рішення) виключає вимогу про скасування цього ж акта, оскільки правові наслідки застосування обох згаданих вимог в даному випадку співпадають. Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, передбачений ч. 4 ст. 11 КАС України, зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне захистити порушені права позивача шляхом скасування спірного податкового повідомлення-рішення №311 від 15.12.2005 ДПІ у Печерському районі м. Києва.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши вищезазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.
З огляду на викладене, а також враховуючи, що судом задовольняється лише немайнова вимога ТОВ «ПромАгроТранзит», судові витрати по сплаті судового збору, здійснені позивачем, присуджуються на користь позивача з Державного бюджету України згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України пропорційно до задоволених вимог у сумі 3,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромАгроТранзит»задовольнити частково.
2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №311 від 15.12.2005 Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.
3. Судові витрати в сумі 3,40 (три гривні 40 коп.) присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПромАгроТранзит» (м. Київ, вул. Райдужна, 25-б; ідентифікаційний код 30859262) за рахунок Державного бюджету України.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
СуддяК.С. Пащенко