Справа № 420/6847/25
11 березня 2025 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження заяву фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову за позовною заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорту та Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень та постанов
встановив:
До суду з позовом звернувся фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 1 ) та відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач 2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача, фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі - третя особа, ФОП ОСОБА_2 ), в якому просить :
- визнати протиправним та скасувати направлення на проведення перевірки від 20 січня 2025 р. №202510002.
- визнати протиправним та скасувати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року № Т3/2025/003 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті .
- визнати протиправним та скасувати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №Т3/2025/004 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті
- визнати протиправним та скасувати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року № Т3/2025/005 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті .
- визнати протиправним та скасувати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №ППВ/2025/001 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті
- визнати протиправним та скасувати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №ППВ/2025/002 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті
- визнати протиправним та скасувати Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №ППВ/2025/003 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 25 лютого 2025 року № 0001 на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 25 лютого 2025 року №0002 на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
- визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення штрафу від 25 лютого 2025 року № 0003 на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 2000 (дві тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень.
Одночасно, позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №Т3/2025/003 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №Т3/2025/004 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року №Т3/2025/005 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року № ППВ/2025/001 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року № ППВ/2025/002 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті, Рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 13 лютого 2025 року № ППВ/2025/003 Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області Державної служби України з безпеки на транспорті.
Вказану заяву позивач обґрунтовує тим, що оскаржувані рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанови про накладення адміністративно - господарських санкцій прийняті протиправно, нерозсудливо, недобросовісно, необґрунтовано і не пропорційно, зокрема, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів Позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване, це рішення. Так, позивач стверджує, що оскаржувані рішення та постанови створили для нього негативні наслідки у вигляді штрафів, не здійснення обігу продукції на ринку, а також у перешкоді без наявних для нього підстав приводити продукцію у відповідність до встановлених вимог. Крім того, вказує на термін виконання оскаржуваних рішень - 13 травня 2025 року, проте у випадку невиконання них рішень у встановлений відповідачами строк, відповідачами буде здійснено позапланову перевірку, що може понести за собою несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів Позивача. Також позивач зауважує на порушенні процедури проведення відповідачем, про що було звернуто увагу у розпорядчих документів. З огляду на наявністьь очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень та негативність їх наслідків, позивач вважає за потрібне звернутись до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень.
Частиною 1 статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши подану заяву про забезпечення позову та долучені до неї матеріали, суд вважає за можливим розглянути її в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до положень частини 1 статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.( частина 2 статі 150 КАС України).
При цьому, за приписами пункту 1 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено, серед іншого, шляхом, зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову "зазначено, що при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.
Заходи забезпечення мають вживатись лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами, а необхідність їх застосування повинна обґрунтовуватись поважними підставами й підтверджуватись належними доказами.
Отже, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справах №420/5553/18, №640/868/19, №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.
Як зазначалось вище, необхідність вжиття вищезазначених заходів забезпечення позову позивач фактично пов'язує фактично з протиправністю оскаржуваних рішень, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що були складені з порушенням законодавства, яке регулює порядок проведення перевірок.
Так, щодо очевидності ознак протиправності оспорюваних рішень, дій, бездіяльності та порушення ними прав, свобод або інтересів осіб, які звернулися до суду, Верховний суд у постановах від 16.05.2019 у справі № 826/14303/ 18, від 12.02.2020 у справі № 640/17408/19 та від 27.02.2020 у справі №640/16242/19 дійшов до висновків про те, що такі ознаки повинні, насамперед, існувати поза обґрунтованим сумнівом (beyond reasonable doubt).
Тобто, суд, який застосовує заходи забезпечення позову з цих підстав повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень.
В іншому випадку, висновки суду про наявність очевидних ознак протиправності оспорюваного рішення та порушення ним прав, свобод чи інтересів позивача до розгляду справи по суті, свідчать про наперед сформовану судом правову позицію у справі.
Безумовно, рішення чи дії суб'єктів владних повноважень справляють певний вплив на осіб, на яких поширюються. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
Що стосується доводу позивача про несприятливі наслідки у випадку невиконання оскаржуваних рішень щодо вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) у визначені ними строки, у вигляді здійснення відповідачем позапланової перевірки, то суд зазначає, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони прав позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів того, що оскаржувані рішення відповідача-2 на момент вирішення означеного питання створить очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача або ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду за наслідками розгляду цієї справи.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
За правилами частини першої статті 77 КАС України обов'язок доведення необхідності вжиття заходів забезпечення позову покладається саме на позивача, які ініціюють відповідне клопотання.
З огляду на вищенаведені нормативно-правові акти та зважаючи, що на момент звернення із даною заявою позивачем не підтверджено свої вимоги належними доказами існування реальної загрози невиконання рішення суду чи суттєвої перешкоди у такому виконанні, суд не вбачає підстав для застосування заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вимога про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 5, 8 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
У задоволені заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя В.А. Дубровна