Справа № 420/6573/25
про залишення позовної заяви без руху
10 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ),
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення та вручення мобілізаційного припису, мобілізаційного розпорядження ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати мобілізаційний припис, мобілізаційне розпорядження, вручені ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести до військового квитка ОСОБА_1 відомості щодо вилучення мобілізаційного припису.
Відповідно до ч.1 ст.171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160,161,172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності, позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши даний позов, суд вважає, що він не відповідає вимогам ст. 161 КАС України.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відтак, на думку суду, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом місячного строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Суд звертає увагу на те, що строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Приписами ч. 5 ст. 122 КАС України встановлено спеціальний строк звернення до суду у відносинах публічної служби, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до пункт 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Отже, військова служба є різновидом служби публічної.
Таким чином, відповідно до чинного нормативно-правового регулювання на момент звернення до суду з даним позовом, у спорах, пов'язаних з прийняттям на публічну службу, її проходженням, звільненням з публічної служби, встановлюється місячний строк.
Позивач оскаржує дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо винесення та вручення мобілізаційного припису, мобілізаційного розпорядження.
Як вбачається з військового квитка позивача, в розділу V «Відмітки про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень» в графі «Видано» наявний штамп «Мобприпис вручено 04.05.2024».
З наведеного слідує, що оскаржувані дії щодо вручення мобілізаційного розпорядження були вчинені 04.05.2024 року, отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 04.05.2024 року.
Однак до суду позивач звернувся 05.03.2025 року, тобто поза межами місячного строку звернення до суду, передбаченого ст. 122 КАС України.
Разом з позовом позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду. В обґрунтування заяви позивачем зазначено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №127 від 02.05.2024 року його, відповідно до Указу Президента України від 07.03.2024 року №149/2024, звільнено з 02.05.2024 року з військової служби і виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, як такого, що вислужив строки військової служби, встановлені Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» та направлено на облік до ІНФОРМАЦІЯ_3 . На виконання вимог діючого законодавства та наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №127 від 02.05.2024 року, він у встановлений законодавством строк, прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для постановлення на військовий облік.
Позивач вказує, що звільнившись з військової служби після трьох років військової служби, у тому числі позивач з перших днів з 23.02.2022 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в складі військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_3 ; будучі у стані стресу, оскільки в м. Новогродівка, де мешкав позивач вже велися активні бойові дії; з метою недопущення порушення вимог діючого законодавства, спрямованого на недопущення порушення правил військового обліку забрав військовий квиток та поїхав додому. Не маючи сумнівів у добросовісних діях посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до законодавства України та виконання їх посадових обов'язків щодо заповнення військово-облікових документів, позивач не перевіряв записи, наявні у військовому квитку, не користувався військовим квитком, оскільки спілкуючись зі своїми колегами - військовослужбовцями, поверхнево знав, що військовослужбовці, демобілізовані відповідно до Указу Президенті України від 07.03.2024 року №149/2024 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації протягом року.
Повернувшись до рідного м. Новогродівка Донецької області він почав влаштовувати своє життя, покращувати у закладах охорони здоров'я фізичний та психологічний стан після військової служби та безпосередньої участі в бойових діях. Проте, рідне місто позивача постійно піддавалося обстрілам, велися активні бойові дії, зазнавали ушкодження будівлі та цивільні особи, вводилася жорстка комендантська година, відповідно до якої цивільне населення мало право перебувати на вулиці лише 4 (чотири) години на добу. Крім того, позивач займався питанням евакуації своїх родичів, а саме матері та дідуся задля збереження їх життя та здоров'я до Німеччини. Станом і наразі родина позивача перебуває у Німеччині. 04.10.2024 року м. Новогродівка Донецької області визнана Міністерством інтеграції офіційно окупованою територією. У зв'язку з окупацією м. Новогродівка, задля збереження життя, позивач вимушений був покинути рідне місто та переїхати до м. Одеса, оскільки саме в Одесі позивач продовжував військову службу та був знайомий з містом. Залишившись без роботи, без дому (житло позивача у АДРЕСА_4 повністю зруйновано та не підлягає відновленню, компенсація за зруйноване житло також не підлягає виплаті, оскільки житло знаходиться на окупованій території) позивач почав влаштовуватися у м. Одесі, зареєструвавши своє місце проживання у встановленому законом порядку та почав шукати роботу. Позивач зазначає, що проживаючи в рідному місті, яке постійно піддавалося обстрілам, ракетним атакам, не мав необхідності щодо перевірки свого військового квитка, оскільки ведення активних бойових дій перешкоджало не тільки зверненню до суду, але й взагалі завдавало безпосередню загрозу життя.
26.01.2025 року під час працевлаштування на роботу у ТОВ «Баядера Логістик», яке відноситься до критично важливих підприємств та бронює своїх працівників, на вимогу начальника відділу кадрів щодо надання документів, необхідних для офіційного працевлаштування та бронювання, в тому числі трудової книжки, військового квитка та відомостей із застосунку «Резерв+». Проте, під час перевірки військового квитка, начальником відділу кадрів було виявлено у військовому квитку на стор. 19 запис щодо вручення ОСОБА_1 04.05.2024 року мобілізаційного припису та мобілізаційного розпорядження. Про наявність вказаного мобілізаційного припису та мобілізаційного розпорядження позивач дізнався 26.01.2025 року під час перевірки начальником відділу кадрів військово-облікових документів позивача при офіційному оформленні на роботу.
Надаючи оцінку заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними за змістом вказаної норми визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Суд відхиляє посилання позивача, що про наявність мобілізаційного припису та мобілізаційного розпорядження позивач дізнався 26.01.2025 року під час перевірки начальником відділу кадрів військово-облікових документів позивача при офіційному оформленні на роботу та виявлення у військовому квитку на стор. 19 запис щодо вручення 04.05.2024 року мобілізаційного припису та мобілізаційного розпорядження, оскільки, як вбачається з матеріалів позовної заяви, мобілізаційне розпорядження оформлене окремим документом, а відмітка «Мобприпис вручено 04.05.2024», який міститься на сторінці 19 військового квитка в розділу V «Відмітки про видачу та вилучення мобілізаційних розпоряджень» в графі «Видано» є записом про його вручення.
Позивач не вказує, яким чином йому було вручено мобілізаційне розпорядження, яке є окремим документом, а не складовою військового квитка.
Щодо посилань позивача на те, що він після звільнення з військової служби повернувся до м. Новогродівка Донецької області, де покращував у закладах охорони здоров'я фізичний та психологічний стан після військової служби, то жодних доказів перебування позивача в м. Новогродівка Донецької області та періоду такого перебування позивачем не надано, а надані медичні документи свідчать про проходження позивачем медичних обстежень в закладах охорони здоров'я розташованих в м. Одесі.
Також позивачем не надано доказів, що він займався евакуацією близьких родичів з м. Новогродівка Донецької області за кордон.
Таким чином, суд приходить до висновку, що поданій до суду заяві про поновлення строку звернення позивачем не наведено жодних обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від волевиявлення позивача, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій, та не надано доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до суду з даним позовом.
Частиною 1 ст. 123 КАС України передбачено, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Відтак, позивача пропонується вказати підстави для поновлення строку звернення до суду із наданням доказів поважності причин пропуску такого строку.
Згідно з ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
За таких обставин, враховуючи, що виявлені недоліки перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі, суддя робить висновок, що позов повинен бути залишений без руху, а позивачу наданий термін для усунення недоліків.
Суддя вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
У відповідності до приписів статті 169 КАС України у разі не усунення вищевказаних недоліків позовна заява буде повернута позивачеві.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
Відмовити у задоволенні заяви про поновлення строку на звернення до суду.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Лебедєва