Справа № 420/6052/25
10 березня 2025 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Лебедєва Г. В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),
до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012),
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо письмової відмови вих.№2161-34265/П-02/8-1500/25 від 24.01.2025 року в перерахунку та виплаті щорічної разової допомоги ветерану війни-учаснику бойових дій ОСОБА_1 до Дня Незалежності України за 2024 рік в повному розмірі: 11805,00 грн. - (5) п'ять мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язати відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік . як ветерану війни-учаснику бойових дій в розмірі:11805,00 грн. (5) п'ять мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до частини 5 статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", враховуючи щорічну зміну розміру мінімальної пенсії за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми (1000,00 грн.)такої допомоги за 2024 рік.
Ухвалою суду від 04.03.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, позивачу надано час для усунення недоліків шляхом надання до суду заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
05.03.2025 року до Одеського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить суд поновити позивачу пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав. В обґрунтування заяви представником позивача зазначено, що спірні правовідносини між сторонами у справі № 420/6052/25 виникли і про них стало відомо позивачеві лише після отримання 24.01.2025 року листа відповідача про надання інформації відповідачем за вих.№2161-34265/П-02/8-1500/25 від 24.01.2025 року, в якому відповідач відмовив у задоволенні заяви позивача ВЕБ -15001-Ф-С-24-209461 від 31.12.2024 року. Таким чином, на думку представника позивача, відлік строків для звернення в суд з метою реалізації права на соціальний захист розпочався з моменту отримання позивачем з 24.01.2025 року відповіді суб'єкта владних повноважень на заяву позивача від 31.12.2024 року. З цього випливає висновок, що строк позовної давності не є пропущеним. Тому це, на думку представника позивача, є поважною причиною, доказом і іншою підставою для поновлення пропущеного строку позивача для звернення до суду.
Розглянувши подане клопотання про поновлення строку звернення до суду, суддя зазначає наступне.
Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 31.03.2021 р. у справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Верховний Суд наголосив на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи.
Так, предметом розгляду даної справи є перерахунок та виплата позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік з урахуванням розміру 5-ти мінімальних пенсій за віком, яка дорівнюється прожитковому мінімуму для непрацездатних осіб, відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
В позовній заяві позивачем зазначено, що позивачу при виплаті 03.08.2024 року щорічної разової грошової допомоги як ветерану війни - учаснику бойових дій до Дня Незалежності її розмір був обчислений з обмеженням фіксованою сумою 1000,00 грн., а не в повному розмірі 5-ти прожиткових мінімумів установлених для осіб, які втратили працездатність станом на 01.01.2024року (11805,00 грн.).
Отже, перебіг строку звернення особи до суду з позовними вимогами щодо виплати щорічної разової грошової допомоги до Дня незалежності України за 2024 рік слід обраховувати з 03.08.2024 року.
Таким чином, враховуючи встановлений шестимісячний строк для звернення до суду за захистом своїх прав, позивач мав звернутися до суду до 03.02.2025 року.
Натомість, звернувшись до суду із даною позовною вимогою 27.02.2025 року, позивач пропустив встановлений шестимісячний строк для звернення до суду.
В заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду представник позивача наполягає на тому, що строк позовної давності не є пропущеним, оскільки спірні правовідносини між сторонами у справі № 420/6052/25 виникли і про них стало відомо позивачеві лише після отримання 24.01.2025 року листа відповідача про надання інформації відповідачем за вих.№2161-34265/П-02/8-1500/25 від 24.01.2025 року.
Суддя зазначає, що отримання позивачем листа-відмови ГУ ПФУ в Одеській області у здійсненні перерахунку та виплати позивачу щорічної разової грошової допомоги до Дня Незалежності України за 2024 рік з урахуванням розміру 5-ти мінімальних пенсій за віком відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у відповідь на його заяву, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку.
Щодо посилання представника позивача на правовий висновок, що був викладений в рішенні Конституційного Суду України від 7 жовтня 2009 року у справі № 25-рп/2009, то він не є застосовним до даної справи, оскільки стосувався питання про визнання неконституційними положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо припинення виплати пенсії пенсіонерам на час постійного проживання за кордоном у разі, якщо Україна не уклала з відповідною державою міжнародний договір з питань пенсійного забезпечення і якщо згода на обов'язковість такого міжнародного договору не надана Верховною Радою України.
Щодо посилань посилання представника позивача на постанову Верховного Суду у справі № 520/11178/20 від 26.01.2021 року, суддя зазначає, що предметом розгляду у вказаній справі було оскарження дії щодо неправильного визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, і не подання до пенсійного органу виправлених довідок про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, а тому висновки викладені у вказаній постанові Верховного суду не підлягають застосування до позовних вимог з якими звернувся позивач.
За загальним правилом поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Суддя підкреслює, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Нереалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду із заявою, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Разом з цим, позивачем в заяві про поновлення строку звернення не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Отже, позивач не усунув недоліки зазначені в ухвалі суду від 04.03.2025 року.
Згідно з ч. 1 ст.169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду:
- заяви про поновлення строків звернення до суду з доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, з визначенням обставин, які були б об'єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення, були б пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення у справі процесуальних дій.
Суд вважає за доцільне також зазначити, що у разі своєчасного виконання ухвали суду, та направлення необхідних документів засобами поштового зв'язку, позивачу, з метою попередження повернення судом позовної заяви позивачеві з підстав невиконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху, необхідно завчасно повідомити суд про надіслання матеріалів до суду, оскільки згідно з п.1 та п.2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2013 року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
У відповідності до приписів статті 169 КАС України у разі не усунення вищевказаного недоліку позовна заява буде повернута позивачеві.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, -
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Надати позивачу для усунення недоліків позовної заяви 10-денний строк з дня отримання копії ухвали.
Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачу з усіма доданими до неї документами.
Ухвала про залишення позовної заяви без руху набирає законної сили з моменту її підписання суддею, оскарженню не підлягає.
Суддя Г.В. Лебедєва