Справа № 420/37581/24
10 березня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бездрабка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_2 звернувся з позовною заявою до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 314 від 14.09.2022 р. про заборону в'їзду в Україну відносно громадянина Азербайджану на установчі дані ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк здійснення контролю 14.09.2022 р. до 14.09.2025 р.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області № 219 від 25.07.2025 про заборону в'їзду в Україну відносно громадянина Азербайджану на установчі дані ОСОБА_2 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк здійснення контролю 27.07.2024 р. до 27.07.2027 р.;
- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого воно, після набрання ним законної сили у разі задоволення позову ОСОБА_1 , ГУ ДМС України в Одеській області зобов'язується повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відкликання доручення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 14.09.2022 р. № 5100.5.7.1-7408/51.3-22, щодо заборони в'їзду в Україну, стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 14.09.2025 р. та доручення ГУ ДМС України в Одеській області від 25.07.2024 р. № 5100.20.1-8333/51.2-24, щодо заборони в'їзду в Україну, стосовно громадянина Азербайджанської Республіки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 25.07.2027 р.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 11.06.2024 р. позивачу в прикордонному пункті Старокозаче НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України відмовлено у в'їзді в Україну у зв'язку з невиконанням умов перетинання кордону України, передбачених ст.8 Закону України "Про прикордонний контроль". Згідно з інформацією, яка містилася в базах даних ДПС України, відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявне доручення уповноважених державних органів України про заборону в'їзду в Україну. У відповідь на адвокатський запит відповідач повідомив, що 14.09.2022 р. на підставі ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 314 про заборону в'їзду в Україну відносно позивача; строк здійснення контролю 14.09.2022 р. до 14.09.2025 р. Крім того, 25.07.2024 р. на підставі ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" ГУ ДМС в Одеській області прийняте рішення № 219 про заборону в'їзду в Україну відносно позивача; строк здійснення контролю 27.07.2024 р. до 27.07.2027 р. Позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню з наступних підстав. В поданні ГУ НП в Одеській області від 29.08.2022 р. № 15/875, яке стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 14.09.2022 р. № 314 зазначено, що позивач неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів, схильний до скоєння майнових злочинів, має зв'язок у кримінальному середовищі Одеської області, а також впливає на загострення криміногенної обстановки в Україні, зокрема в Одеському регіоні, при цьому надає допомогу кримінальним елементам під час військового стану, в тому числі з російської федерації. Після ознайомлення із текстом вказаного рішення та у зв'язку із тим, що ОСОБА_4 жодним чином не має ніякого відношення до кримінального світу, не притягувався до відповідальності, представником ОСОБА_5 подано адвокатський запит до ГУНП в Одеській області, у відповідь на який третя особа повідомила, що відповідну інформацію та документи неможливо надати у зв'язку із тим, що остання має гриф обмеження доступу. Щодо рішення від 25.07.2024 р. № 219 зазначає, що останнє винесене на підставі відомостей, що не відповідають дійсності, оскільки у ОСОБА_5 є посвідка на проживання на території України, є дружина, сім'я, інші родичі, також вказує на відсутність грошових зобов'язань перед державою. Наголошує, що позивач жодного протоколу про адміністративне правопорушення та постанову про накладення адміністративного стягнення не отримував, у вказаних документах немає жодного підпису ОСОБА_5 , крім того, якщо вказані документи і складалися, то за відсутності перекладача. На підставі наведеного, вважає, що оскаржувані рішення не відповідають критерію пропорційності, зокрема щодо дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення. Позивач вважає свої права порушеними, а оскаржувані рішення відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 09.12.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду, відкрито спрощене провадження у справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на позовну заяву.
Ухвалою від 09.12.2024 р. заяву позивача про забезпечення позову повернуто заявнику без розгляду.
18.12.2024 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що 05.09.2022 р. до Головного управління ДМС в Одеській області за № 6578/1/5101-22 надійшло подання ГУ НП в Одеській області від 29.08.2022 р. № 15/875 про заборону в'їзду в Україну строком на 3 роки громадянину Республіки Азербайджан ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене подання обґрунтоване наявністю підстав вважати, що перебування позивача на території України суперечить інтересам національної безпеки, охорони громадського порядку, охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні. Наголошує, що ініціатор звернення є компетентним державним органом, який має право ініціювати перед органами ДМС прийняття рішень про заборону в'їзду на територію України навіть без наявності порушень законодавства особами на території України, яким приймається рішення про заборону в'їзду на території України. Наявність інформації про дії іноземця, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні, є правовою підставою для прийняття органом ДМС рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну на визначений відповідним органом термін. Не пред'явлення іноземцю обвинувачення у вчиненні правопорушень не створюють обставини, що перешкоджають у прийнятті рішення про заборону у в'їзді в Україну. Враховуючи викладене, 14.09.2022 р. ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 314 про заборону позивачу в'їзду на територію України терміном на 3 роки. Стосовно рішення ГУ ДМС в Одеській області від 25.07.2024 р. № 219 про заборону позивачу в'їзду в Україну, відповідач зазначає наступне. 07.11.2017 р. ГУ ДМС в Одеській області виявлено позивача як особу, яка на території України перебувала незаконно, постійного місця проживання та законного джерела існування не мала. Постановою про накладення адміністративного стягнення від 07.11.2017 р. ПН МОД № 0073998 позивач притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. за порушення ч.1 ст.203 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зазначена постанова в суді позивачем не оскаржувалася, у встановлений строк штраф не сплачено. На підставі наведеного у відповідності до абз.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", ГУ ДМС в Одеській області 25.07.2024 р. прийнято рішення № 219 про заборону позивачу в'їзду в Україну. Також зазначає, що сам по собі факт перебування позивача у шлюбі з громадянкою України, не спростовує встановлені відповідачем порушення з боку позивача та не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, адже чинним законодавством не передбачено виключень із загальних для всіх іноземців правил перебування на території України і не звільняють особу від відповідальності за вчинення порушення законодавства України. ГУ ДМС в Одеській області наголошує на тому, що ОСОБА_2 був документований посвідкою на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , орган видачі "5103", дата видачі - 29.08.2019 р., термін дії до 29.08.2020 р. За обліками ГУ ДМС в Одеській області відсутня інформація щодо обміну ОСОБА_7 посвідки на тимчасове проживання в Україні чи оформлення посвідки на постійне проживання. На підставі наведеного відповідач вважає, що оскаржувані рішення прийняті у відповідності до норм чинного законодавства, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
19.12.2024 р. від третьої особи надійшли пояснення по справі, згідно яких просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що під час підготовки правової позиції до третьої особи з управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області надійшов лист від 17.12.2024 р. за № 562-2024, яким повідомлено, що інформація, викладена в поданні про заборону в'їзду на територію України від 29.08.2022 р. № 15/875 відносно позивача є актуальною та такою, що знайшла своє підтвердження на теперішній час. Згідно наявної інформації від оперативного (блоку) підрозділу ОСОБА_4 підтримує тісні стосунки з кримінальними елементами російської федерації, підтримуючи військову агресією проти України та у свою чергу може впливати на криміногенну обстановку в регіоні. Тому третя особа вважає, що рішення від 14.09.2022 р. № 314 ГУДМС в Одеській області щодо заборони в'їзду на територію України громадянина ОСОБА_5 прийнято з дотриманням норм чинного законодавства.
Ухвалою від 10.03.2024 р. відмовлено в задоволенні клопотання про витребування доказів.
Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки від сторін не надходило заяв про розгляд справи в судовому засіданні, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.
Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином Республіки Азербайджан.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення від 07.11.2017 р. серії ПР МОД № 073998, 07.11.2017 р. о 10 год. 00 хв. уповноваженою особою Державної міграційної служби України виявлено ОСОБА_1 без документів, які надають право на проживання в Україні, що є порушенням ч.1 ст.203 КУпАП.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувалось 07.11.2023 р. о 11 год. 30 хв. в приміщенні Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області за особистої участі позивача.
07.11.2017 р. відносно позивача складено постанову про накладання адміністративного стягнення серії ПН МОД № 073998, якою ОСОБА_8 притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.203 КУпАП, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 510 грн. й попереджено, що в разі несвоєчасної сплати - сума штрафу подвоїться.
У зв'язку із несвоєчасною сплатою штрафу, листом від 04.01.2018 р. № 5/5-370 постанова про накладення адміністративного стягнення від 07.11.2017 р. серії ПН МОД № 073998 про стягнення з позивача штрафу у сумі 1020 грн. направлена для примусового виконання до Суворовського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області.
09.08.2019 р. позивач одружився з громадянкою України - ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Малиновським районним у місті Одеса відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
29.08.2019 р. позивачу видано посвідку на тимчасове проживання в Україні № НОМЕР_2 , дата закінчення строку дії 29.08.2020 р., орган, що видав - 5103.
05.09.2022 р. до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшло подання від Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.08.2022 р. № 15/875, згідно якого третя особа просила відповідача прийняти рішення щодо заборони позивачу в'їзду в Україну.
Підставою для направлення подання стало те, що управлінням міграційної поліції ГУНП в Одеській області проводилась перевірка по виявленню іноземців, які причетні до розвідувально-диверсійної діяльності в інтересах російської федерації та республіки білорусь з метою недопущення розповсюдження ними кримінального впливу на території м.Одеси та Одеської області. За її результатами встановлено особу - ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Азербайджану, який проживає: АДРЕСА_1 та раніше неодноразово потрапляв у поле зору правоохоронних органів. Зазначено, що позивач схильний до скоєння майнових злочинів, підозрювався в організації злочинів, також має зв'язок у кримінальному середовищі Одеської області та впливає на загострення криміногенної обстановки в Україні, зокрема в Одеському регіоні, при цьому надає допомогу кримінальним елементам під час військового стану. Згідно наявної інформації, позивач має тісні стосунки з кримінальним елементами російської федерації, підтримує військову агресією проти України та може впливати на криміногенну обстановку в регіоні. Крім того, останній належить до категорії злісних порушників адміністративного законодавства України, оскільки протягувався до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Також за період перебування на території України ОСОБА_2 систематично порушував правила перебування в Україні, а саме: не мав постійного місця проживання, з метою конспірації постійно його змінював, не працевлаштований, має постійні не встановлені джерела доходів. З метою легалізації свого перебування на території України займається налагодженням корумпованих зв'язків. Тому на даний час є підстави вважати, що його перебування на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України.
14.09.2022 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області винесено рішення про заборону в'їзду в Україну № 314 терміном на три роки відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі абз.2 ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; строк здійснення контролю 14.09.2022 р. до 14.09.2025 р.
Листом від 14.09.2022 р. № 5100.5.7.1-7408/51.3-22 відповідач направив Державній прикордонній службі України доручення щодо заборони позивачу в'їзду в Україну.
Рішенням НОМЕР_1 прикордонного закону Державної прикордонної служби України від 11.06.2024 р. № 1577 позивачу відмовлено в перетині державного кордону України.
25.07.2024 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області винесено рішення про заборону в'їзду в Україну № 219 терміном на три роки відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі абз.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"; строк здійснення контролю 27.07.2024 р. по 27.07.2027 р.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 26 Основного Закону України визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземцям та особам без громадянства може бути надано притулок у порядку, встановленому законом.
Приписами ст.33 Конституції України передбачено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території.
Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною.
На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Ці права також можуть у певних місцевостях підлягати обмеженням, що встановлені згідно із законом і виправдані суспільними інтересами в демократичному суспільстві.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлення порядку їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 р. № 3773-VI (далі - Закон № 3773-VI).
Приписи ст.3 Закону № 3773-VI, які кореспондують положеннями ст.26 Конституції України, визначають, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають під юрисдикцією України, незалежно від законності їх перебування, мають право на визнання їх правосуб'єктності та основних прав і свобод людини.
Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Частиною 1 статті 9 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземці та особи без громадянства в'їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Це правило не поширюється на іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон України з метою визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового або тимчасового захисту чи отримання притулку.
Положення ст.13 Закону № 3773-VI установлюють підстави для заборони в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, відповідно до частини першої якої в'їзд в Україну іноземцю або особі без громадянства не дозволяється: в інтересах забезпечення національної безпеки України або охорони громадського порядку, або боротьби з організованою злочинністю; якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні; якщо при клопотанні про в'їзд в Україну така особа подала про себе завідомо неправдиві відомості або підроблені документи; якщо паспортний документ такої особи, віза підроблені, зіпсовані чи не відповідають установленому зразку або належать іншій особі; якщо така особа порушила у пункті пропуску через державний кордон України правила перетинання державного кордону України, митні правила, санітарні норми чи правила або не виконала законних вимог посадових та службових осіб органів охорони державного кордону, митних та інших органів, що здійснюють контроль на державному кордоні; якщо під час попереднього перебування на території України іноземець або особа без громадянства не виконали рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або мають інші не виконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну; якщо така особа з порушенням встановленого законодавством України порядку здійснила в'їзд на тимчасово окуповану територію України або до району проведення антитерористичної операції чи виїзд з них або вчинила спробу потрапити на ці території поза контрольними пунктами в'їзду-виїзду.
За наявності підстав, зазначених в абзацах другому, сьомому і восьмому частини першої цієї статті, відомості про іноземця або особу без громадянства вносяться до бази даних осіб, яким згідно із законодавством України не дозволяється в'їзд в Україну або тимчасово обмежено право виїзду з України (ч.2 ст.13 Закону № 3773-VI).
Відповідно до ч.3 ст.13 Закону України № 3773-VІ рішення про заборону в'їзду в Україну строком на три роки приймається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, Службою безпеки України або органом охорони державного кордону, або уповноваженим підрозділом Національної поліції України. У разі невиконання рішення про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства забороняється подальший в'їзд в Україну на десять років, що додається до частини строку заборони в'їзду в Україну, який не сплив до моменту прийняття повторного рішення про заборону в'їзду в Україну.
Порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, перебування яких на території України не дозволяється, визначено Інструкцією про порядок прийняття Державною міграційною службою України та її територіальними органами рішень про заборону в'їзду в Україну іноземцям та особам без громадянства, затвердженою наказ Міністерства внутрішніх справ України від 17.12.2013 р. № 1235 (далі - Інструкція № 1235).
Відповідно до п.3 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за наявності підстав, зазначених в абз.2, 3, 7 ч.1 ст.13 Закону № 3773-VI.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 14.09.2022 р. № 314 про заборону позивачу в'їзду в Україну, суд зазначає наступне.
Згідно з п.4 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особам приймається ДМС та її територіальними органами за ініціативою:
а) підрозділів Робочого апарату Укрбюро Інтерполу - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам у процесі співробітництва з правоохоронними органами інших держав та міжнародних правоохоронних організацій;
б) підрозділів кримінальної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення оперативно-розшукової діяльності;
в) органів досудового розслідування поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час здійснення кримінального провадження;
г) підрозділів патрульної поліції - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну особам під час провадження в справах про адміністративні правопорушення, підготовки або здійснення заходів із забезпечення громадського порядку;
ґ) органів охорони здоров'я - у разі встановлення підстав для заборони в'їзду в Україну якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні.
д) за власною ініціативою або за поданням державного, приватного виконавця - у разі якщо під час попереднього перебування на території України особа не виконала рішення суду або органів державної влади, уповноважених накладати адміністративні стягнення, або має інші невиконані майнові зобов'язання перед державою, фізичними або юридичними особами, включаючи пов'язані з попереднім видворенням, у тому числі після закінчення терміну заборони подальшого в'їзду в Україну.
Відповідно до п.5 Інструкції № 1235 після отримання даних, які обґрунтовують необхідність заборони в'їзду в Україну особі, органи та підрозділи, визначені у пункті 4 цієї Інструкції, надсилають до ДМС або її територіальних органів обґрунтоване звернення (довідку, рапорт), у якому зазначають такі відомості про особу: а) громадянство (підданство); б) прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян Російської Федерації та Республіки Білорусь - російською мовою з дублюванням латиницею, для інших іноземців та осіб без громадянства - латиницею); в) дата народження (день, місяць, рік); г) стать; ґ) місце проживання; д) серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий; е) відомості, які згідно з абзацами другим, третім та сьомим частини першої статті 13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" дають підстави для прийняття рішення про заборону особі в'їзду в Україну; є) запропонований строк заборони в'їзду та відомості, які обґрунтовують його тривалість (обставини і характер вчинення іноземцем або особою без громадянства суспільно небезпечного діяння; результати перевірки особи за обліками МВС України, обліками правоохоронних органів іноземних держав та міжнародних правоохоронних організацій; наявність в особи не виконаних майнових зобов'язань перед юридичними або фізичними особами в Україні).
Згідно з п.п.6-8 Інструкції № 1235 рішення про заборону в'їзду в Україну особі приймається на підставі обґрунтованого звернення (довідки, рапорту), зазначеного у пункті 5 цієї Інструкції, шляхом винесення рішення про заборону в'їзду в Україну, за формою, наведеною у додатку до цієї Інструкції. Рішення про заборону в'їзду в Україну особі підписується керівником структурного підрозділу апарату ДМС, начальником управління (відділу) міграційної роботи ГУДМС, УДМС України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі і затверджується: в апараті ДМС - Головою, першим заступником або заступником; у головних управліннях, управліннях ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - начальником відповідного ГУДМС, УДМС, його першим заступником або заступником.
ДМС або її територіальний орган, який готував рішення про заборону в'їзду в Україну особі, у триденний строк надсилає засвідчену копію такого рішення разом з дорученням щодо заборони в'їзду в Україну особі до Головного центру обробки спеціальної інформації Держприкордонслужби України, розташованого: вул.Володимирська, 26, м.Київ, 01601, оформленого відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку надання Державній прикордонній службі та виконання нею доручень уповноважених державних органів щодо осіб, які перетинають державний кордон, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України" від 17.04.2013 р. № 280 (далі - Порядок № 280).
Відповідно до п.п.2-5 Порядку № 280 уповноважені державні органи під час надання, а Держприкордонслужба під час виконання доручень керуються Конституцією та законами України і цим Порядком. Доручення Держприкордонслужбі надаються уповноваженими державними органами відповідно до їх компетенції та за наявності підстав, визначених законом. Доручення надсилаються на адресу органу Держприкордонслужби, визначеного Адміністрацією Держприкордонслужби. Уповноважені державні органи можуть надавати доручення щодо, зокрема, заборони в'їзду в Україну іноземців та осіб без громадянства протягом строку, встановленого уповноваженим державним органом.
Згідно з п.п.6-8 Порядку № 280 доручення оформляються на бланку за формою згідно з додатком за підписом, зокрема, Голови ДМС або його заступників, начальників головних управлінь, управлінь ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі або їх заступників. У дорученні його ініціатором зазначаються такі відомості про особу: громадянство (підданство); прізвище, ім'я (імена) та по батькові (за наявності) особи в називному відмінку (для громадян України - українською мовою, для іноземців та осіб без громадянства - латиницею); дата народження (день, місяць, рік); стать; місце проживання; серія та номер паспортного документа, коли і ким виданий. Доручення оформляються стосовно однієї особи із зазначенням на відповідному бланку лише одного з видів доручень, передбачених у пункті 5 цього Порядку.
Відповідно до п.п.12, 13 Порядку № 280 доручення, що надійшли до органу Держприкордонслужби, беруться ним на контроль не пізніше наступного дня після їх надходження. Доручення беруться на контроль на строк, зазначений у дорученні, з дня надходження до органу Держприкордонслужби. Доручення, що надаються згідно з абзацом другим пункту 5 цього Порядку, беруться на контроль не більш як на строк, визначений у Законі України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства".
Згідно з п.п.16, 17 Порядку № 280 доручення достроково знімається з контролю органом Держприкордонслужби у разі надходження повідомлення про його відкликання за підписом посадової особи, яка підписала доручення, або посадової особи вищого рівня, зазначеної у пунктах 6 і 7 цього Порядку, або коли протягом п'яти діб до органу Держприкордонслужби не надійшов оригінал доручення, поданого згідно з пунктом 11 цього Порядку. Виконання доручень здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби під час проведення перевірки документів осіб на право в'їзду в Україну або виїзду з України.
Судом встановлено, що 05.09.2022 р. до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області надійшло подання від Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.08.2022 р. № 15/875, згідно якого третя особа просила відповідача прийняти рішення щодо заборони позивачу в'їзду в України через наявність підстав вважати, що його перебування на території України суперечить інтересам національної безпеки або охорони громадського порядку, а також охорони здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в України.
На виконання вказаного подання 14.09.2022 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області винесено рішення про заборону позивачу в'їзду в Україну № 314 терміном на три роки та листом від 14.09.2022 р. № 5100.5.7.1-7408/51.3-22 направлено відповідне доручення Державній прикордонній службі України.
Аргументуючи протиправність оскаржуваного рішення, представник позивача наголошує на відсутність відомостей про дії іноземця, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні.
Суд відхиляє дані доводи, оскільки з аналізу законодавчих приписів, викладених у Законі № 3773-VI та Інструкції № 1235 вбачається, що необхідність заборони в'їзду в інтересах забезпечення безпеки України або охорони громадського порядку визначається компетентними державними органами та має превентивний характер. Тому наявність інформації про дії іноземця, які загрожують національній безпеці, громадському порядку, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, що проживають в Україні сама по собі є правовою підставою для прийняття органом міграційної служби рішення про заборону іноземцю в'їзду в Україну на визначений відповідним органом термін, не залежно від пред'явлення іноземцю обвинувачення у вчиненні правопорушень.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що оскільки в розпорядженні відповідача були наявні відомості від третьої особи, які згідно з абз.2 ч.1 ст.13 Закону № 3773-VI дають підстави для прийняття рішення про заборону особі у в'їзді в Україну, оскаржуване рішення від 14.09.2022 р. № 314 є правомірним та обґрунтованим, й таким, що прийняте на підставі вимог чинного законодавства та у межах повноважень органу міграційної служби. Отже, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.
Щодо позовних вимог про визнання протиправним та скасувати рішення відповідача від 25.07.2025 р. № 219 про заборону позивачу в'їзду в Україну, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що оскаржуване рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 25.07.2024 р. № 219 про заборону в'їзду в Україну терміном на три роки відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 ( ОСОБА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 прийнято на підставі абз.7 ч.1 ст.13 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" - тобто через наявність у позивача не виконаного майнового зобов'язання перед державою.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що 07.11.2017 р. Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області винесено постанову серії ПН МОД № 073998 за фактом вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.203 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у сумі 510 грн., яка через несвоєчасну сплату подвоїлась до розміру 1020 грн.
Аргументуючи протиправність оскаржуваного рішення, представник позивача наголошує, що позивачу не було відомо про факт складення протоколу про адміністративне правопорушення, постанову про накладення адміністративного стягнення не отримував, у вказаних документах немає жодного підпису позивача, крім того, якщо вказані документи і складалися, то за відсутності перекладача.
Суд відхиляє дані доводи, оскільки з матеріалів адміністративної справи вбачається протилежне. Так, згідно постанови серії ПН МОД № 073998 позивачу роз'яснено його права, він власноруч написав, що не потребує перекладача, виклав письмові пояснення, згідно яких вчинив адміністративне правопорушення через незнання законів України, а також отримав примірних цієї постанови, про що свідчать відповідні підписи позивача. Крім того, на звороті постанови міститься особиста розписка позивача, в якій він власноруч зобов'язався своєчасно сплатити штраф.
Через несвоєчасну сплату штрафу, листом від 04.01.2018 р. № 5/5-370 постанова про стягнення з позивача штрафу у сумі 1020 грн. направлена для примусового виконання до Суворовського відділу ДВС міста Одеса ГТУЮ в Одеській області.
Суд зауважує, що матеріали адміністративної справи не містять доказів щодо сплати вказаного штрафу до моменту винесення оскаржуваного рішення, тобто позивач мав не виконані майнові зобов'язання перед державою.
Також суд відхиляє доводи представника позивача щодо не врахування відповідачем при прийнятті рішення від 25.07.2025 р. № 219 відомостей про сімейний стан позивача, оскільки останні не впливають на виконання ним майнових зобов'язань перед державою. Крім того, безпідставними є аргументи щодо наявності у позивача посвідки на проживання на території України, так як судом встановлено, що останню позивач мав в період з 29.08.2019 р. по 29.08.2020 р., тобто такий документ був відсутній у позивача і на момент винесення постанови серії ПН МОД № 073998, і на момент прийняття оскаржуваного рішення.
З огляду на викладене, а також враховуючи усі наведені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 25.07.2024 р. № 219 про заборону в'їзду в Україну на три роки відносно громадянина Республіки Азербайджан ОСОБА_1 є таким, що прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений чинним законодавством, а тому підстави для визнання його протиправним та скасування - відсутні.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача повідомити Головний центр обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про відкликання доручення Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області від 14.09.2022 р. № 5100.5.7.1-7408/51.3-22, щодо заборони позивачу в'їзду в Україну, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, враховуючи, що суд визнав оскаржувані рішення законними та відмовив у задоволенні позовних вимог про визнання останніх протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними.
Приписами ч.1 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Положеннями ч.1 ст.90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 262 КАС України, суд -
вирішив:
Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп - відсутній) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65014, м.Одеса, вул.Преображенська, буд.44, код ЄДРПОУ 33647099829), третя особа: Головне управління Національної поліції в Одеській області (65080, м.Одеса, вул.Академіка Філатова, буд.15а, код ЄДРПОУ 40108740) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя О.І. Бездрабко