11 березня 2025 р. справа № 400/6130/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у порядку письмового провадження, розглянув заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю в адміністративній справі
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 , Комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 .
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.10.2024 року у справі № 400/6130/24 - скасовано.
Прийнято у справі нову постанову про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 :
- визнати протиправними рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , яке ухвалене протоколом від 25.06.2024 року № 6 про відмову в наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- в решті позовних вимог відмовити;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3149 (три тисячі сто сорок дев'ять) гривень 12 копійок та судові витрати на правничу допомогу у розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн.
19.02.2025 року судом видано виконавчі листи у справі.
17.02.2025 року позивач подав заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року у справі № 400/6130/24 та зобов'язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 подати звіт про виконання постанови суду впродовж 10 днів з дня проголошення ухвали.
Заява мотивована тим, що постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 надати ОСОБА_1 відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». 25.01.2025 року ОСОБА_1 прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 для отримання підтвердження виконання постанови суду, зокрема, отримати довідку про наявність відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Натомість, начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 в усній формі повідомив позивача, що не буде виконувати постанову суду і виписав позивачу повістку № 206-Б/п від 25.01.2025 року. Позивач 25.01.2025 року направив до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву, за якою просив виконати постанову суду, а саме видати довідку про відстрочку, проте, відповідачем постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року не виконано.
Вирішуючи заяву, суд враховує наступне.
Згідно з ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 року у справі № 823/175/17, від 23.06.2020 року у справі № 802/357/17-а.
Згідно ч. 4 ст. 372 КАС України, примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
З вищезазначеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, але його виконання забезпечується, у першу чергу, через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України "Про виконавче провадження".
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.12.2019 року у справі № 826/9960/15 дійшла наступного висновку: " ... Водночас Велика Палата Верховного Суду наголошує, що завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (стаття 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження»; далі - Закон № 1404-VIII).
При цьому в разі невиконання судових рішень у добровільному порядку приписами Закону № 1404-VIII урегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
Відповідно до частини восьмої статті 382 КАС України судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу, якою визначено особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця."
Матеріалами справи не підтверджено, що позивачем вичерпано загальний порядок виконання судового рішення, визначений Законом України "Про виконавче провадження" внаслідок невиконання відповідачем рішення у добровільному порядку.
Як вказує позивач у заяві, постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року не пред'явлено до органу державної виконавчої служби для її примусового виконання.
Отже, позивач, стверджуючи про умисне невиконання відповідачем постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 року, яка набрала законної сили, не надав суду доказів звернення до примусового виконання рішення суду та відсутності результату по завершенню процедури примусового виконання рішення суду.
До того ж, суд звертає увагу, що перевірка повідомлених позивачем обставин, не може бути здійснена в рамках і за процедурою, визначеною ст. 382 КАС України.
Суд враховує, що по суті та зважаючи на обґрунтування заяви, позивач не згодний з бездіяльністю відповідача, що охоплюється ст. 383 КАС України, відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 241, 248, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю, відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею в порядку ст. 256 КАС України.
3. Апеляційна скарга на цю ухвалу може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання) в порядку, визначеному ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя А. О. Мороз