10 березня 2025 р. № 400/10706/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бульби Н.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
доГоловного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005,
провизнання протиправною та скасування вимоги від 12.09.2024 № Ф-1636-17-У; зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду із вимогами, в яких просить визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 № Ф-1636-17-У про стягнення боргу в сумі 28 912,37 грн та здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 2007 року був зареєстрований як фізична особа - підприємець. У 2019 році припинив підприємницьку діяльність. За період з 2015 до 2020 року працював найманим працівником та підприємство сплачувало ЄСВ. Проте, відповідачем було нараховано заборгованість зі сплати ЄСВ як ФОП та винесено вимогу про сплату боргу у розмірі 28 912,37 грн. Оскільки з 2019 року було припинено підприємницьку діяльність, то виникнення заборгованості зі сплати єдиного внеску є протиправним.
Ухвалою від 14.11.2024 суд відкрив провадження у справі. Враховуючи воєнний стан та ведення бойових дій на території Миколаївської області, з метою безпеки учасників судового процесу, суд не призначав судового засідання, та розглянув справу без виклику сторін (в порядку письмового провадження).
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, заперечує проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своєї позиції зазначає, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи контролюючого органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску. Згідно з даними трудової книжки НОМЕР_1 позивач, починаючи з 28.09.2015, відновив трудову діяльність найманим працівником та продовжував її з перервами до 30.06.2020. У трудовій книжці зазначено, що у період за 01.12.2017-13.12.2018 позивач здійснював трудову діяльність на посаді водія автотранспортних засобів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Авто-Експрес». З 13.12.2018 до 28.11.2019 відомості про трудову діяльність позивача у трудовій книжці відсутні. Окрім цього, позивачем була надана довідка ОК-5 про індивідуальні відомості про застраховану особу, де зазначені періоди трудової діяльності та суми сплаченого єдиного соціального внеску. За період 2017 року за відповідача було сплачено єдиного соціального внеску на загальну суму 3 300 грн. за 12 місяць 2017 року. За 2019 рік, а саме за періоди І та ІІ кварталу 2019 року за відповідача не було сплачено єдиний соціальний внесок згідно з відомостями ОК-5. За 2011-2013 роки відповідно до інформації, наданої позивачем, відомості про сплату єдиного соціального внеску відсутні.
З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 10.12.2007 був зареєстрований як фізична особа - підприємець та перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області.
22.07.2019 позивач припинив здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до інформації з ІС «Податковий блок» у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати ЄСВ в сумі 28 912,37 грн за 2017, 2018 роки, І та ІІ квартал 2019 року, тому сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 №Ф-1636-17-У.
Не погоджуючись з діями відповідача, позивач звернувся до суду.
Ухвалюючи рішення у справі, суд виходить з такого.
На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, врегульовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) передбачено, що платниками єдиного внеску є: роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами; фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Платник єдиного внеску зобов'язаний:1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; 2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; 3) допускати посадових осіб податкового органу до проведення перевірки правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, а до проведення перевірки щодо достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, та для призначення пенсій - посадових осіб органів Пенсійного фонду за наявності направлення та/або наказу про перевірку та посвідчення осіб, надавати їм передбачені законодавством документи та пояснення з питань, що виникають у процесі перевірки; 4) подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За п. 3 ч. 1 ст. 14 Закону податкові органи зобов'язані здійснювати контроль за дотриманням платниками єдиного внеску вимог цього Закону.
Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Аналіз норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" свідчить про те, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту, у випадках передбачених законодавством, саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Отже, саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць.
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тому, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
Особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДПС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі № 440/2149/19, від 06.02.2025 у справі № 160/5434/19.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з матеріалами справи, заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску, про сплату якої виставлено вимогу № Ф-1636-17-У від 12.09.2024, складає 28 912,37 гривень за 2017, 2018 роки, І та ІІ квартал 2019 року. Позивачем за цей період не сплачено заборгованість зі сплати єдиного внеску.
Водночас, відповідно до записів трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 у період з 01.12.2017 до 13.12.2018 позивач перебував у трудових відносинах з ТОВ "АВТО-ЕКСПРЕС" і товариство сплачувало ЄСВ за позивача, що також підтверджується відомостями з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового соціального страхування.
Оскільки позивач у період з 01.12.2017 по 13.12.2018 перебував у трудових відносинах з ТОВ "АВТО-ЕКСПРЕС", у нього відсутній обов'язок сплачувати єдиний внесок за вказаний період.
Проте, доказів того, що ОСОБА_1 був найманим працівником у період з січня до листопада (включно) 2017 року та І, ІІ квартал 2019 року позивачем не надано та судом не встановлено.
В цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо вимог позивача здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника єдиного внеску шляхом виключення недоїмки з єдиного внеску, суд зазначає, що судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому. Предметом спору в цій справі є вирішення питання, чи правомірно відповідачем нараховано заборгованість позивачу зі сплати ЄСВ. За результатами розгляду справи, відповідач, за наявності підстав, зобов'язаний здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника. Отже, права позивача в цій частині ще не порушені.
За таких обставин, у задоволенні цих позовних вимог слід відмовити як передчасних.
Враховуючи вищезазначене, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Позивач звільнений від сплати судового збору. Судові витрати відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Героїв Рятувальників, 6, м. Миколаїв, 54005, код ЄДРПОУ 44104027) задовольнити частково.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12.09.2024 № Ф-1636-17-У в частині нарахування ОСОБА_1 заборгованості зі сплати єдиного внеску за період з 01.12.2017 по 13.12.2018.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 10.03.2025.
Суддя Н.О. Бульба