Рішення від 10.03.2025 по справі 380/12144/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2025 рокусправа № 380/12144/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а; код ЄДРПОУ 44929444, далі - ТзОВ «ДИСКОНТКЮ», позивач) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Т. Костюшка; код ЄДРПОУ 43971343, далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900059/2 від 23.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900072/2 від 26.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900073/2 від 29.01.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900167/2 від 04.03.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900235/2 від 25.03.2024.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларант позивача з метою митного оформлення товару подав до Львівської митниці електронні митні декларації. Митну вартість товару визначив за основним методом, надав Львівській митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідач, не зважаючи на це, прийняв рішення про коригування митної вартості товару, таку визначив за іншим методом, аніж заявлено декларантом. Позивач вважає, що надані документи підтверджують заявлену вартість ввезеного товару, документи не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а також відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, позивачем надано і визначено митну вартість за основним методом. Також вважає, що сумніви відповідача щодо розбіжностей у платіжних документах, в умовах поставки товару, у інвойсах не підтверджені жодними доказами та є безпідставними. З огляду на викладене, позивач вважає рішення відповідача про коригування митної вартості протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суддя від 12.06.2024 суддя залишила позовну заяву без руху для усунення недоліків. У встановлений в ухвалі строк позивач недоліки позовної заяви усунув.

Ухвалою суддя від 01.07.2024 відкрила провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішила розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

11.07.2024 за вх. №52701 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити. Так, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товару, відповідно до ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, митний орган має право впевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Під час здійснення митного контролю було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах. За результатами опрацювання були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення складових митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару у зв'язку з чим були прийняті оскаржувані рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі факти, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Між ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) та компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № TY-211130 від 02.06.2023 (далі - контракт) предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № TY-230828-2 від 13.10.2023 позивач придбав у продавця товар - валізи дорожні.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 24UA209170005850U8 від 23.01.2024 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів у кількості - 2100 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією №24UA209170005850U8 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 13.10.2023;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № TY-230828-2 від 28.08.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № TY-230828-2 від 13.10.2023;

- коносамент (Bill of lading) № S04136459 від 18.10.2023;

- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 31503442 від 06.01.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 1953 від 21.01.2024;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C2355286953X0020 від 18.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 180 від 02.11.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 92 від 30.08.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1602-ICT від 27.11.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 255 від 29.11.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № TY-211130 від 02.06.2023;

- договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 310120230516264706 від 14.10.2023;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170005850U8 від 23.01.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 23.01.2024 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

На цю вимогу позивач надав: прайс-лист та інтернет пропозицію з порівнянням цін і просив визнати митну вартість на підставі вже поданих документів.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900059/2 від 23.01.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000223. З метою випущення товару у вільний обіг 24.01.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170006177U3, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом посадова особа митного органу в рішенні про коригування митної вартості мотивувала тим, що:

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № TY-211130 від 02.06.2023, укладеного між ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 180 від 02.11.2023 та № 92 від 30.08.2023 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- для підтвердження оплати за транспортно-експедиторські послуги надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 255 від 29.11.2023, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, оскільки не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- до митного оформлення не подані договори на перевезення з безпосередніми виконавцями послуг перевезення морським та залізничним транспортом.

Отже, на думку посадової особи митного органу, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначені за основним методом.

Крім того, між ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) та компанією «DEQING SISTER SPORTS CO., LTD» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № ES-23190 від 15.08.2023 (далі - Контракт) предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № ES-23199 від 26.09.2023 позивач придбав у продавця товар - обладнання для заняття фізкультурою: бігові доріжки та велотренажери.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 24UA209170007169U0 від 26.01.2024 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: обладнання для заняття фізкультурою - бігові доріжки багатофункціональні з регульованою висотою ES - M15 у кількості 260 шт. та велотренажери з регульованою швидкістю руху ES - 8006 у кількості 700 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209170007169U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.09.2023;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № ES-23199 від 15.08.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № ES-23199 від 26.09.2023;

- коносамент (Bill of lading) № S04121684 від 11.10.2023;

- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 31503458 від 06.01.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 26 від 26.01.2024;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C235658769740016 від 23.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 157 від 19.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 80 від 17.08.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1599-ICT від 27.11.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 259 від 29.11.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № ES-23190 від 15.08.2023;

- договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 310420230549459992 від 07.10.2023;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170007169U0 від 26.01.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 26.01.2024 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000270. З метою випущення товару у вільний обіг 26.01.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170007402U1, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 80 від 17.08.2023 та № 157 від 19.10.2023 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- для підтвердження оплати за транспортно-експедиторські послуги надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 259 від 29.11.2023, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, оскільки не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- декларантом не надано до митного оформлення контракт № ES-23190 від 15.08.2023 відповідно до якого здійснювалась зовнішньоекономічна операція.

Крім того, між ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) та компанією «BAZHOU YOYO INNTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № TNZ2303145 від 01.06.2023 (далі - Контракт) предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № TNZ2308091 від 25.09.2023 позивач придбав у продавця товар - меблі для сидіння (крісла).

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 24UA209170007803U0 від 29.01.2024 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: меблі для сидіння - крісла, з оббивкою з тканини (екошкіра), з металевим каркасом, що обертаються в кількості 950 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209170007803U0 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 25.09.2023;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № TNZ2308091 від 09.08.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № TNZ2308091 від 25.09.2023;

- коносамент (Bill of lading) № S04121646 від 10.10.2023;

- накладну УМВС (SMGS consignment note (rail)) № 31503415 від 06.01.2024

- автотранспортну накладну (Road consignment note) б/н від 28.01.2024;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C23MA0G0JQQ10039 від 08.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 248 від 28.11.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 77 від 10.08.2023;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № N1600-ICT від 27.11.2023;

- банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 258 від 29.11.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № TNZ2303145 від 01.06.2023;

- договір (контракт) про перевезення № S/2023 від 07.06.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 020220230000876500 від 06.10.2023;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170007803U0 від 29.01.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 29.01.2024 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900073/2 від 29.01.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000291. З метою випущення товару у вільний обіг 08.01.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170008164U9, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № TNZ2303145 від 01.06.2023, укладеного між ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «BAZHOU YOYO INNTERNATIONAL TRADE CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «BAZHOU YOYO INNTERNATIONAL TRADE CO., LTD», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 248 від 28.11.2023 та № 77 від 10.08.2023 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- для підтвердження оплати за транспортно-експедиторські послуги надано платіжну інструкцію в іноземній валюті № 258 від 29.11.2023, яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, оскільки не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- у митній декларації країни експорту № 020220230000876500 від 06.10.2023 у графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Крім того, між ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) та компанією «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № KND230206 від 02.06.2023 (далі - Контракт) предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № KND23503 від 23.11.2023 позивач придбав у продавця товар - меблі для сидіння.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 24UA209170018041U7 від 04.03.2024 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: меблі для сидіння з дерев'яним каркасом (ніжками) та пластиковим сидінням - 4550 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209170018041U7 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 23.11.2023;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № KND23503 від 18.10.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № KND23503 від 23.11.2023;

- коносамент (Bill of lading) № QN23110330 від 30.11.2023;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 419894 від 14.02.2024;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № 23C1200C2282/00118 від 08.12.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 160 від 20.10.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 319 від 30.01.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 1242 від 14.02.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4541905 від 14.02.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № KND230206 від 02.06.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 2023/08/18 ЗК від 18.08.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 2024/02/13 ПК від 13.02.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 021720230000302092 від 28.11.2023;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170018041U7 від 04.03.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 04.03.2024 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900167/2 від 04.03.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000775. З метою випущення товару у вільний обіг 15.01.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170018285U6, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

- поставка товару здійснюється на підставі контракту № KND230206 від 02.06.2023, укладеного між ТОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) в особі Юрківа Володимира Михайловича та компанією «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» (продавцем). На думку відповідача в контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD», проте п. 10 контракту передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього документа здійснені за умови, якщо вони вчинені в письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 160 від 20.10.2023 та № 319 від 30.01.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- у митній декларації країни експорту № 021720230000302092 від 28.11.2023 у гр. «торгова країна» та «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції;

- у гр. 16 та гр. 23 CMR № 419894 від 14.02.2024 наявні штампи перевізника «ORION TRANS Sp. z o.o.», однак будь-які документи, що визначають договірні відносини з цією компанією під час митного оформлення декларантом не подавались.

Крім того, між ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» (покупцем) та компанією «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» (продавцем) було укладено зовнішньоекономічний контракт № TY-211130 від 02.06.2023 (далі - Контракт) предметом якого є зобов'язання продавця продати, а покупця придбати товар за асортиментом, цінами, термінами і в кількості згідно Інвойсів.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № TY-231118-3 від 18.01.2024 позивач придбав у продавця товар - валізи дорожні.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав відповідачу електронну митну декларацію № 24UA209170024534U3 від 25.03.2024 відповідно до якої було заявлено до митного оформлення імпортний товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначених у графі 31 митної декларації: валізи дорожні з лицьовою поверхнею з текстильних синтетичних матеріалів у кількості - 1950 шт.

Одночасно, декларантом до митного контролю, разом з митною декларацією № 24UA209170024534U3 в якості підстави для застосування основного методу було надано наступні документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її:

- пакувальний лист (Packing list) б/н від 18.01.2024;

- рахунок-проформу (Proforma invoice) № TY-231118-3 від 18.11.2023;

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) № TY-231118-3 від 18.01.2024;

- коносамент (Bill of lading) № QN24010253 від 02.02.2024;

- автотранспортну накладну (Road consignment note) № 220324/1 від 22.03.2024;

- сертифікат про походження товару (Certificate of origin) № C2455286953Х0005 від 05.02.2024;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 233 від 23.11.2023;

- банківський платіжний документ, що стосується товару № 341 від 27.02.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 123 від 19.03.2024;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4549484 від 21.03.2024;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № TY-211130 від 02.06.2023;

- договір (контракт) про перевезення № 1 від 04.01.2024;

- договір (контракт) про перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023;

- копію митної декларації країни відправлення № 310120240519707275 від 19.01.2024;

- митну декларацію, за якою було відмовлено у випуску товарів № 24UA209170024534U3 від 25.03.2024.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця 25.03.2024 надіслала повідомлення з вимогою надати додаткові документи.

Як наслідок, за результатами розгляду поданих документів Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв'язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900235/2 від 25.03.2024. Відмову у митному оформленні товарів відповідач оформив карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001030. З метою випущення товару у вільний обіг 25.03.2024 позивач (декларант) подав митну декларацію № 24UA209170024659U5, в якій вказав вартість товарів відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару.

- відповідно до п. 1.2 контракту № TY-211130 від 02.06.2023 продавець постачає товар партіями на підставі замовлень покупця, які до митного оформлення декларантом не надано;

- платіжні інструкції в іноземній валюті № 233 від 23.11.2023 та № 341 від 27.02.2024 не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, оскільки не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача;

- договором на перевезення № 1 від 04.01.2024 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана;

- договором на перевезення № 23.08.2023 від 23.08.2023 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не подана. Також даним договором передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахуванням встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури;

- у митній декларації країни експорту № 310120240519707275 від 19.01.2024 у гр. «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний Кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Порядок визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України.

Згідно з ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно з ст. 374 Митного кодексу України товари, які ввозяться громадянами на митну територію України, підлягають оподаткуванню в порядку та на умовах, визначених законами України.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною 2 ст. 54 Митного кодексу України встановлено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (ч. 2 ст. 54 Митного кодексу України).

Як уже зазначалося, декларантом одночасно із митними деклараціями було надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний основний метод її визначення за ціною договору купівлі-продажу.

Згідно з ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості має право:

- упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

- письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 Митного кодексу України додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Також, відповідно до положень ч. 7 ст. 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частиною 1 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 1 ст. 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції) (ч. 2 ст. 57 Митного кодексу України).

Згідно з правилами ч. ч. 3-6 ст. 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною 2 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч. 5 ст. 58 Митного кодексу України).

Згідно з п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються, серед іншого, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Як встановлено з матеріалів справи декларантом надано до митного органу низку документів, що дають змогу митному органу визначити митну вартість товарів: первинно з митними деклараціями, за якими було відмовлено у випуску товарів та на вимогу митниці. Зауваження митниці до поданих документів не стосується числових значень складових митної вартості та були спростовані документами, що подані до митного контролю та додатково разом з заявами в порядку ст. 55 Митного кодексу України.

Таким чином, на переконання суду, декларант надав відповідачу всі необхідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.11.2021 у справі №815/3976/16, а також в постановах Верховного Суду у справах №821/1617/17 від 14.08.2018, №815/6827/17 від 29.01.2019, №804/2256/16 від 12.11.2021, №1/380/2019/002016 від 04.11.2021, №480/3558/19 від 17.11.2021, у яких суд прийшов до висновку, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість контролюючий орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 (далі - Правила), встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові 23.10.2020 у справі № 820/3231/16, яка врахована судом при ухваленні даного рішення, обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Суд враховує, що митний орган має повноваження вимагати додаткові документи лише у разі, коли подані декларантом для митного оформлення документи містять розбіжності, ознаки підробки або відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У вказаному випадку, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, та не встановлено жодних інших обставин, визначених положеннями ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України, які б перешкоджали визначенню митної вартості імпортованих товарів за ціною договору.

Суд звертає увагу на те, що аналіз вищенаведених норм дає підстави вважати, що митні органи зобов'язані здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, чітко визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наведені вище положення митного законодавства зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900059/2 від 23.01.2024, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900059/2 від 23.01.2024 відповідач зазначив, що поставка товару здійснюється на підставі контракту від 02.06.23 № TY211130 (далі - контракт), укладеного між компанією ZHEJIANG TENGYUAN LOGGAGE LEATHER CO., LTD (постачальник) та ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» в особі директора Юрківа Володимира Миколайовича (покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії ZHEJIANG TENGYUAN LOGGAGE LEATHER CO., LTD, проте, п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Суд зазначає, що пунктом 1.1. вищезгаданого контракту передбачено, що покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього контракту. В пункті 1.3. контракту зазначається, що найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформі інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Сам контракт не місить інформації про ціну партії поставленого товару, а лише визначає загальні умови його поставки в Україну, відповідно він не місить тих числових значень, які митний орган може брати за основу при визначенні митної вартості. Контракт № TY-211130 від 02.06.2023 є дійсним, виконується сторонами, на підставі цього контракту видаються товаросупровідні документи. До того ж, підписантом зазначеного контракту є фізична особа - Peng Aaron.

Додатково суд зазначає, що Положення про форму зовнішньоекономічних договорів затверджене наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України № 201 від 06.09.2001, який втратив чинність на підставі наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства № 1275 від 06.07.2020.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені ч. ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. А згідно з ч.5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

А відтак, посилання митниці про відсутність відомостей про особу, уповноважену на укладання та підписання від імені продавця зовнішньоекономічного договору як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 30.08.2023 № 92, від 02.11.2023 №180, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту; а також для підтвердження оплати за транспортно-експедиторські послуги надано платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.11.2023 № 255 яка не може бути взята до уваги як банківський платіжний документ, що стосується оцінюваних товарів оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Суд зазначає, що банківські платіжні документи, подані до митного оформлення, містять усі необхідні реквізити, визначені законодавством для можливості ідентифікації даних платіжних інструкцій, що стосуються оцінюваних товарів.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов'язковий реквізит найменування платника, зокрема, підпунктом 3 пункту 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Переказ коштів було здійснено отримувачу «ZHEJIANG TENGYUAN LUGGAGE LEATHER CO., LTD» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: 201000092682683, Swift BIC: ZJRCCN2N та отримувачу «InterCargo Trans Sp. z o.o.» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: PL37105015621000009082067399, Swift Code: INGBPLPWXXX, із зазначенням інших необхідних реквізитів.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТОВ «ДИСКОНТКЮ» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: до митного оформлення не подані договори на перевезення з безпосередніми виконавцями послуг з перевезення морським та залізничним транспортом.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» та компанією «InterCargo Trans Sp. z o.o.» укладено договір транспортного експедирування № S/2023 від 07.06.2023.

Відповідно до п. 1.1. цього договору замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання надавати експедиторські послуги, послуги на перевезення експортно-імпортних і транзитних вантажів, супутні послуги.

Експедитор може залучати до виконання своїх обов'язків третіх осіб, при цьому нести відповідальність за їх дії/бездіяльність, як за свої власні (п. 2.1.5. Договору транспортного експедирування № S/2023 від 07.06.2023).

Суд приходить до висновку, шо компанія «InterCargo Trans Sp. z o.o.» залучала для надання послуг з перевезення інших контрагентів, які прямо не пов'язані договірними зобов'язаннями з ТОВ «ДИСКОНТКЮ». Тобто мали місце домовленості виключно між перевізником та експедитором, що не є порушенням чинного законодавства.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що висновки митного органу, що ненадання перевізних документів, оформлених з третіми особами (перевізниками) не є підставою для сумнівів щодо дійсної вартості перевезення товару є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам митного законодавства.

Таким чином, всі транспортні витрати, які понесло ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» за договором транспортного експедирування № S/2023 від 07.06.2023 з компанією «InterCargo Trans Sp. z o.o.» включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900072/2 від 26.01.2024, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900072/2 від 26.01.2024 відповідач зазначив, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 17.08.2023 № 80, та від 09.10.2024 № 157, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунків отримувача; а також для підтвердження транспортно-експедиційних послуг декларантом надано до митного оформлення платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.11.2023 № 259, яка не може бути взята до уваги як банківські платіжний документ, що стосуються оцінюваних послуг оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунків отримувача.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Переказ коштів було здійснено отримувачу «DEQING SISTER SPORTS CO., LTD» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: 33014032500220502883, Swift BIC: PCBCCNBJZJX та отримувачу «InterCargo Trans Sp. z o.o.» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: PL37105015621000009082067399, Swift Code: INGBPLPWXXX, із зазначенням інших необхідних реквізитів.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: декларантом не надано до митного оформлення Контракт № ЕS-23190 від 15.08.2023 року відповідно до якого, згідно наданих товаросупровідних документів здійснювалась зовнішньоекономічна операція.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки договір (контракт) № ES-23190 від 15.08.2023 зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/000270. Тобто митний орган на першому аркуші картки відмови визнав, що зазначений документ подавався митному органу під час здійснення митного оформлення 26.01.2024 о 10 год. 54 хв.

А відтак, посилання митниці про неподання зовнішньоекономічного договору до митного оформлення як підставу для винесення рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900073/2 від 29.01.2024, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900073/2 від 29.01.2024 відповідач зазначив, що відповідно поставка товару здійснюється на підставі контракту від 01.06.2023 року за № TNZ2303145 (далі - контракт), укладеного між компанією BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO., LTD (постачальник) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» в особі директора Юрківа Володимира Михайловича (покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії BAZHOU YOYO INTERNATIONAL TRADE CO. LTD, проте, п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Суд зазначає, що п. 1.1. вищезгаданого контракту передбачено, що покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього контракту. В пункті 1.3. контракту зазначається, що найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформі інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Сам контракт не місить інформації про ціну партії поставленого товару, а лише визначає загальні умови його поставки в Україну, відповідно він не місить тих числових значень, які митний орган може брати за основу при визначенні митної вартості. Контракт № TNZ2303145 від 01.06.2023 є дійсним, виконується сторонами, на підставі цього контракту видаються товаросупровідні документи.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені ч. ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. Згідно з ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті № 77 від 10.08.2023 р. та № 248 від 28.11.2023 р., які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в п. 11 контракту; а також для підтвердження транспортно-експедиційних послуг декларантом надано до митного оформлення платіжну інструкцію в іноземній валюті від 29.11.2023 р. за № 258, яка не може бути взята до уваги як банківські платіжний документ, що стосуються оцінюваних послуг, оскільки не відповідає вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунків отримувача.

Суд зазначає, що відповідно до ч 2 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

У Постанові №216 не вказано, що платіжна інструкція повинна містити обов'язковий реквізит найменування платника, зокрема, п.п. 3 п. 14 Постанови №216 визначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті повинна містити або унікальний ідентифікатор платника або найменування (повне або скорочене) платника.

Переказ коштів було здійснено отримувачу «BAZHOU YOYO INNTERNATIONAL TRADE CO., LTD» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: 50690014040003689, Swift BIC: ABOCCNBJ030 та отримувачу «InterCargo Trans Sp. z o.o.» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: PL37105015621000009082067399, Swift Code: INGBPLPWXXX, із зазначенням інших необхідних реквізитів.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у митній декларації країни експорту від 01.11.2023 № 020220230000876500 графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом частини 2 статті 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.

Крім цього, відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» Польща, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Відповідачем не доведено, що зазначення в експортній декларації «країна призначення» Польща, впливає на числові значення складових митної вартості.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900167/2 від 04.03.2024, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900167/2 від 04.03.2024 відповідач зазначив, що поставка товару здійснюється на підставі контракту від 02.06.2023 № KND230206 далі Контракт, укладеного між компанією TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD (постачальник) та ТОВ «ДИСКОНТКЮ» в особі директора Юрківа Володимира Михайловича (покупець). Слід відмітити, що в Контракті відсутні відомості про особу, уповноважену на укладання та підписання його від імені компанії TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD., проте, п.10 Контракту передбачено, що будь які зміни та доповнення до Контракту здійснені за умови, якщо вони вчинені у письмовій формі та підписані уповноваженими на те представниками сторін.

Суд зазначає, що п. 1.1. вищезгаданого контракту передбачено, що покупець приймає та оплачує товар згідно з інвойсами, які є невід'ємною частиною цього контракту. В пункті 1.3. контракту зазначається, що найменування, асортимент, кількість та ціна за одиницю товару узгоджуються сторонами на кожну партію та зазначаються у проформі інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту. Сам контракт не місить інформації про ціну партії поставленого товару, а лише визначає загальні умови його поставки в Україну, відповідно він не місить тих числових значень, які митний орган може брати за основу при визначенні митної вартості. Контракт № KND230206 від 02.06.2023 є дійсним, виконується сторонами, на підставі цього контракту видаються товаросупровідні документи.

Документи, які підтверджують повноваження особи представляти компанію не визначені ч. ч. 2 та 3 ст. 53 Митного кодексу України як такі, що обґрунтовують заявлену митну вартість та повинні безумовно чи на вимогу митного органу подаватися до митного контролю. А згідно з ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті № 160 від 20.10.2023р. та № 319 від 30.01.2024 р. які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містять найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракт.

Переказ коштів було здійснено отримувачу «TIANJIN KINGNOD FURNITURE CO., LTD» за допомогою міжнародної платіжної системи SWIFT на рахунок: 393922585, Swift BIC: CITIHKHX, із зазначенням інших необхідних реквізитів.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у митній декларації країни експорту від 28.11.2023 № 021720230000302092 графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Суд зазначає, що митні декларації країни відправлення за змістом ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України не є основним документом, який підтверджують митну вартість товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.

Крім цього відповідач, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас відповідачем не викладено жодних відомостей про те, яким саме чином зазначення в експортній декларації «країна призначення» Польща, впливає на визначення митної вартості. Рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Викладене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 27.04.2020 у справі №140/804/19, від 11.06.2020 у справі №815/5464/16, від 30.04.2020 у справі №820/231/16, від 19.03.2020 у справі №808/4127/15.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що у гр.16 та гр.23 CMR №419894 від 14.02.2024 наявні штампи перевізника ORION TRANS Sp. z o.o, однак будь-які документи, що визначають договірні відносини з ORION TRANS Sp. z o.o відсутні.

У зв'язку з цим, суд зазначає, що відповідно до частин 1-2 статті 932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування № 2023/08/18 ЗК від 18.08.2023.

Відповідно до п. 4.1.3. вказаного договору «Експедитор» вправі залучати до виконання своїх обов'язків інші підприємства, установи, організації та осіб. Вказаний договір позивач подав до митного контролю і предметом його є надання позивачу транспортних послуг.

Відповідно ФОП ОСОБА_1 в цій ситуації діяла як експедитор, а не перевізник, який, не маючи власних транспортних засобів, залучає їх для виконання своїх господарських зобов'язань перед ТзОВ «ДИСКОНТКЮ».

Таким чином, всі транспортні витрати, які понесло ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» за договором на організацію транспортно-експедиторського обслуговування № 2023/08/18 ЗК від 18.08.2023 з ФОП ОСОБА_1 включені у заявлену митну вартість у відповідності до п. 5 ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Щодо рішення про коригування митної вартості № UA209000/2024/900235/2 від 25.03.2024, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900235/2 від 25.03.2024 відповідач зазначив, що відповідно до п 1.2 Контракту від 02.06.2023 № TY-211130 продавець постачає товар партіями на підставі замовлень покупця, які до митного оформлення декларантом не надано; договором на перевезення від 04.01.2024 №1 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не надана; договором на перевезення від 23.08.2023 № 23.08.2023 передбачена заявка на перевезення, яка до митного оформлення не надана.

Суд зазначає, що заявка на поставку товару є попереднім замовленням покупця, що не виступає товаросупровідним документом, не є документом із остаточною інформацією про товар, його кількість чи ціну. Тобто заявка на поставку партії товарів лише свідчить про майбутню угоду та поставку, відтак не містить відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Таким чином, замовлення до контракту не є первинним документом, який містить в собі інформацію про вартість товару, оскільки у заявці може міститися лише інформація про кількість та асортимент товару, який замовляє особа, і така заявка не буде мати жодного значення для числових визначень митної вартості. Також варто зазначити, що на законодавчому рівні відсутнє визначення складових (реквізитів) заявки до зовнішньоекономічного контракту.

Окрім цього, договір-заявка № 1 від 04.01.2024 згадується митним органом у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/001030. Тобто митний орган на першому аркуші картки відмови сам визнає, що зазначений документ подавався митному органу під час здійснення митного оформлення 25.03.2024 о 15 год. 05 хв.

Стосовно неподання декларантом до митного оформлення заявки на перевезення сторона позивача звертає увагу суду, що заявка на перевезення товарів є акцептом щодо умов поставки, запропонованих компанією перевізником. Цей документ передбачає умови щодо термінів постачання, обсягів постачання, а також кількості і цілісності поставлених товарів. Проте заявка на перевезення, як правило, товару не містить числових значень складових митної вартості товару, який було ввезено на митну територію України відповідно до контракту № TY-211130 від 02.06.2023. Натомість таким документом в даному випадку є рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № LS-4549484 від 21.03.2024, в якому зазначена сума наданих послуг за транспортно-експедиторське обслуговування та перевезення вантажу.

Таким чином, декларантом було надано весь пакет товаросупровідних документів, які підтверджують транспортні витрати, відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України №599 від 24.05.2012 Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення.

Окрім цього, у оскарженому рішенні відповідач зазначив, що для підтвердження оплати за оцінювані товари надано платіжні інструкції в іноземній валюті від 23.11.2023 № 233, від 27.02.2024 № 341, які не можуть бути взяті до уваги як банківські платіжні документ, що стосуються оцінюваних товарів оскільки не відповідають вимогам Закону № 1591-ІХ та Постанови № 216, не містить найменування та місцезнаходження надавача платіжних послуг отримувача та банка-кореспондента, номера рахунку отримувача, зокрема тих, що зазначені в пункті 11 контракту.

Частиною 7 ст. 40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов'язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання. Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, п. 14 передбачено обов'язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах.

Таким чином, банківські платіжні документи містять усі обов'язкові реквізити, передбачені законодавством, а тому є підтверджуючими документами, що посвідчують здійснену ТзОВ «ДИСКОНТКЮ» на рахунок контрагентів оплату за товар, що поставляється.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: договором передбачена оплата за надані послуги протягом 3 банківських днів з моменту виставлення експедитором рахунку, але до вивозу вантажу з порту. Однак, з урахування встановленого терміну оплати декларантом не надано банківських та платіжних документів, що підтверджують факт оплати послуг відповідно до виставленого рахунку-фактури.

Суд звертає увагу, що відповідно до ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Відповідно до розділу ІІІ Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Якщо відсутні будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Декларантом були надані документи - рахунки-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг № 123 від 19.03.2024 та № LS-4549484 від 21.03.2024 - в яких чітко зазначена вартість транспортно-експедиційних послуг, яка є складовою митної вартості, і відповідач мав можливість перевірити правильність визначення митної вартості.

Отже, у вказаному випадку Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура про надання послуг з перевезення товару є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

Відповідачем не доведено, що долучених до митних декларацій документів було недостатньо для встановлення вказаної складової митної вартості товару.

Окрім того, суд звертає увагу, що згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20.08.2020 у справі №808/1873/18, порушення строків відправлення товару не є обставиною, що будь-яким чином може вплинути на митну вартість товару.

Також Верховний Суд у постанові від 22.08.2019 у справі №810/2784/18 зазначив, що цивільні (господарські) відносини реалізуються на засадах диспозитивності. У процесі реалізації належних їм прав-обов'язків договірні сторони можуть відступити від визначеного договором алгоритму їх реалізації за умови відсутності заперечень з боку іншої сторони. Для цілей митного законодавства важливою є об'єктивна підтверджуваність реалізації відповідних операцій.

Суд зазначає, що існування формальних порушень терміну виконання зобов'язань за договором перевезення, при яких сторони зовнішньоекономічного контракту не мають одна до одної претензій, не впливає на числові значення складових митної вартості товарів.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні зазначено: у митній декларації країни експорту № 310120240519707275 від 19.01.2024 графі «країна призначення» вказано POLAND, що суперечить умовам даної зовнішньоекономічної операції.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справа № 813/1350/14.

Щодо посилання митного органу в відзиві на позовну заяву на неподання позивачем додаткових документів до митного оформлення, суд бере до уваги таке.

Згідно п. 3. ст. 53 Митного кодексу України митний орган має право у виняткових випадках на витребування додаткових документів.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17.07.2019 у справі №809/872/17.

Неподання декларантом додаткових документів не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами.

Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №826/8799/16, від 19.12.2019 у справі № 810/5295/15, від 12.06.2020 у справі №826/4434/16.

Суд вважає, що твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач не надав витребувані відповідачем додаткових документів, адже ці документи носять виключно інформаційний характер, а обов'язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта.

Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах.

Повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Не надання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду справа № 809/857/17 від 02.03.2021; справа № 804/150/16 від 05.07.2022 .

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

В адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення орган доходів і зборів повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення (у цьому випадку рішення про відмову у митному оформленні товару за ціною позивача); відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

У свою чергу декларант не зобов'язаний (звільнений від обов'язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено органом доходів і зборів. Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 справа № 803/916/17 та від 08.10.2019 справа №803/776/17.

Відповідач безпідставно поставив під сумнів митну вартість товару зазначену позивачем та, як наслідок, весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, оскільки відповідачем не доведено обставин, які б свідчили про існування у митного органу достатніх підстав для виникнення обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем числового значення митної вартості імпортованого товару.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості №UA209000/2024/900059/2 від 23.01.2024, суд зазначає наступне.

Згідно з п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Частиною 3 ст. 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 8 ст. 57 Митного кодексу України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

При цьому ч. 1 ст. 64 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч. 2 ст. 64 Митного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 64 Митного кодексу України митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7)довільної чи фіктивної вартості.

Як свідчать матеріали справи, зі змісту оскаржуваного у даній справі рішення про коригування митної вартості товару вбачається, що останнє містить відомості про митне оформлення товарів, які вже були здійснені. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація UA 50080/2023/11303 від 20.11.2023.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за другорядним методом (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, що є порушенням вимог Митного кодексу України.

В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості зазначено лише номер та дату митних декларацій, які стали джерелом інформації для коригування митної вартості, тому такий підхід для формування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості прямо суперечать наведеним вище положенням законодавства, що є самостійною підставою для їх скасування.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Крім цього, в постанові від 10.12.2020 у справі № 380/10399/20 Верховний Суд, серед іншого, сформулював правовий висновок, за яким рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм п. п. 2 і 4 ч. 2 ст. 55 Митного кодексу України, якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Суд бере до уваги, що оскаржуване рішення митного органу не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД UA 50080/2023/11303 від 20.11.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, митний орган може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару «Валізи дорожні» визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення. А Львівською митницею не обґрунтовано, яким чином вищевикладені обставини впливають на рівень митної вартості ввезеного товару.

Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та зокрема, рішенням у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Враховуючи наведене, суд вважає, що під час розгляду справи, відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/900072/2 від 26.01.2024, суд зазначає наступне.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 по справі №815/1670/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД UA 500100/2023/5013 від 04.11.2023.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару «Обладнання для заняття фізкультурою - Доріжка механічна багатофункціональна» визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/900073/2 від 29.01.2024, суд зазначає наступне.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19 вересня 2022 року по справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 р. по справі №815/1670/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД UA 100340/2023/328553 від 04.12.2023.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару «Меблі для сидіння - крісла з оббивкою» визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/900167/2 від 04.03.2024, суд зазначає наступне.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД UA 209170/2024/2516 від 11.01.2024.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість задекларованого товару «Меблі для сидіння з дерев'яним каркасом та пластиковим сидінням» визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Інша частина доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Щодо коригування митної вартості товару у рішенні про коригування митної вартості № UA209000/2024/900235/2 від 25.03.2024, суд зазначає наступне.

Зазначена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 19.09.2022 у справі № 1.380.2019.004890, від 21.12.2018 у справі №815/1670/17.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає, що безпідставним є коригування митної вартості товару з використанням МД UA 403070/2024/1263 від 09.02.2024.

Проте, відповідачем не було вчинено жодних дій, що передбачені ч. 1 ст. 45 Митного кодексу України.

Інша частина доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

В той же час, позивач довів обґрунтованість позовних вимог належними та допустимими доказами.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідками розгляду справи суд висновує, що оскаржувані рішення відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості, передбаченим п. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 2 КАС України.

Крім того, у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за резервним методом, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування таких є підставними та підлягають задоволенню.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Щодо судового збору, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA209000/2024/900059/2 від 23.01.2024, № UA209000/2024/900072/2 від 26.01.2024, №UA209000/2024/900073/2 від 29.01.2024, № UA209000/2024/900167/2 від 04.03.2024, №UA209000/2024/900235/2 від 25.03.2024, прийняті Львівською митницею.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ ВП 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка, 1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДИСКОНТКЮ» (81300, Львівська обл., Яворівський р-н, м. Мостиська, вул. Будзиновського, буд. 8а, ЄДРПОУ 44929444) судовий збір у розмірі 8939 (вісім тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 10.03.2025.

СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна

Попередній документ

125749317

Наступний документ

125749319

Інформація про рішення:

№ рішення:	125749318
№ справи:	380/12144/24
Дата рішення:	10.03.2025
Дата публікації:	13.03.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Адміністративне
Суд:	Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи:	Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; митної справи (крім охорони прав на об’єкти інтелектуальної власності); зовнішньоекономічної діяльності; спеціальних заходів щодо демпінгового та іншого імпорту, у тому числі щодо; визначення митної вартості товару

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Відкрито провадження (11.04.2025)
Дата надходження:	01.04.2025
Предмет позову:	визнання дії та бездіяльності протиправними