25 листопада 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-3135/10/2470
11:04 год.
Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Левицького В.К.,
за участю секретаря судового засідання Левчука Д.С..
сторін:
представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2 за довіреністю;
представника відповідача - Ткач Д.Б., за довіреністю,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Чернівці про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій,-
Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовам до Державної податкової інспекції у м. Чернівці, в якому просив скасувати рішення № 000332171 від 15.09.2010 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 84000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що працівниками Держаної податкової інспекції у м. Чернівці проведено перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за результатами якої складено акт перевірки. На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем винесене оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за не ведення обліку товарів за місцем реалізації.
Вважає оскаржуване рішення таким, що не відповідає Закону у повному обсязі та підлягає скасуванню, оскільки фізична особа не зобов'язана вести облік товарів.
В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, просили суд задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем подано письмові заперечення проти прозову, в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить суд у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що за результатами перевірки проведеної працівниками Держаної податкової інспекції у м. Чернівці встановлено порушення п. 12 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, за що на підставі ст. 20 цього Закону передбачено застосування санкцій, тому до позивача правомірно застосовано штрафні (фінансові) санкції.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити та надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях проти позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25.11.2010 р., у зв'язку із складністю справи проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на строк не більше ніж п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини.
Суд, заслухавши пояснення сторін, а також дослідивши письмові докази по справі встановив наступне.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) (далі - позивач) зареєстрований Виконавчим комітетом Чернівецької міської ради 16.04.2007 р. як суб'єкт підприємницької діяльності та взятий на облік в органах державної податкової служби 19.04.2007 р. за № 7663, (а.с. 41, 42).
Відповідно до розподілу планових перевірок фізичних осіб-підприємців на червень 2010 р. та направлення від 12.08.2010 р. за № 022615 працівниками податкового органу проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.08.2007 р. по 30.06.2010 р. за результатами якої складено акт перевірки № 2453/170120/НОМЕР_1 від 01.09.2010 р. (а.с. 54, 78, 8-17, 58-76)
В ході перевірки встановлено, що фізична особа - підприємець ОСОБА_3. розрахунки із споживачами з застосуванням реєстраторів розрахункових операцій не проводив. При проведенні перевірки встановлено, що позивачем в червні 2010 р. продано 5 (п'ять) печей вуглевипалювальних за ціною 21000,00 грн. за 1 шт. (відповідно до податкової накладної № 068 від 30.06.2010 р.), однак, разом з тим, останнім для перевірки представлено документи (накладна № 97 від 30.06.2009 р.) виписаної фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) тільки на 3 (три) печі вуглепалювальні, що свідчить про те, що 2 (дві) печі вуглепалювальні на загальну суму 42000,00 грн. не є облікованими в загальному порядку (документів (накладні, товаротранспортні накладні, тощо), які б засвідчували отримання решту 2 (двох) печей для перевірки не надано), чим порушено п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
За результатами проведеної перевірки податковим органом зроблено висновок, в т.ч. про порушення позивачем п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» - торгівля не облікованими у встановленому порядку товарами.
На підставі висновків акта перевірки Державною податковою інспекцією у м. Чернівці (далі - відповідач) прийнято рішення від 15.09.2010 р. № 0003320171 про застосування штрафних (фінансових) санкції в сумі 84000,00 грн. (42000,00 грн. х 2) відповідно до ст. 20 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян (а.с. 7, 55, 56, 57).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням ДПІ у м. Чернівці позивач 05.10.2010 р. оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Чернівецькій області. Рішенням ДПІ у м. Чернівці від 26.10.2010 р. повернуто без розгляду скаргу у зв'язку з її відкликанням позивачем. (а.с. 34-35, 37).
Не погоджуючись з рішенням про застосування штрафних фінансових санкцій позивач оскаржив його до суду.
Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995 р. № 265/95-ВР (далі - Закон № 265- ВР).
Реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти (ст. 1 Закону № 265-ВР).
Пунктом 9 ст. 3 вищеназваного Закону встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
Пунктом 12 ст. 3 Закону № 265-ВР встановлено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
До суб'єктів підприємницької діяльності, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (ст. 20 Закону № 265 -ВР).
Статтею 6 Закону № 265-ВР визначено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Судовим розглядом встановлено та не заперечується представником позивача, що позивач за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2010 р. здійснював діяльність на загальній системі оподаткування.
Штрафні (фінансові) санкції, передбачені ст. 20 Закону № 265-ВР підпадають під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такими санкціями за своєю юридичною сутністю.
Відповідно до вимог ст. 218 цього Кодексу підставою господарської відповідальності учасника господарських відносин, у тому числі для застосування господарських санкцій, є вчинене таким суб'єктом господарське правопорушення. Згідно ч.2 зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним ужито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. При цьому слід ураховувати, що елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками.
Суд вважає, що при вирішенні питання про правомірність застосування адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності суб'єкта підприємницької діяльності складу правопорушення.
Суд враховує те, що штрафні (фінансові) санкції застосовано до позивача не за порушення порядку ведення обліку товарних запасів, а за відсутність такого обліку взагалі.
За умови встановленого обов'язку та відповідальності за невиконання цього обов'язку, позивач не позбавлений можливості здійснювати облік товарних запасів в довільній формі, тим самим виконувати вимоги Закону № 265-ВР.
Позивач не довів суду, що ним було вжито усіх необхідних заходів для виконання вимог п. 12 ст. 3 Закону № 265-ВР, в той же час, як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на момент перевірки накладні на придбання (реалізацію) 2 (двох) печей вуглевипалювальних не надано, книга обліку доходів та витрат не велась, що підтверджується актом перевірки.
Доводи позивача про те, що фізична особа - підприємець не зобов'язана вести облік товарів, вважає безпідставними з огляду на таке.
Статтею 3 постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення книги обліку доходів і витрат» від 26 вересня 2001 р. № 1269 визначено, що форма книги обліку і витрат затверджується Державною податковою адміністрацією.
Листом Державної податкової адміністрації України «Про порядок ведення книги ф. № 10» від 05.11.1997 р. № 17-0117/10-8886 доповнено порядок ведення книги обліку і витрат громадян суб'єктів підприємницької діяльності. Зокрема в абз. 1 п. 2 цього листа зазначено, що суб'єкти підприємницької діяльності забезпечують облік руху товарів і готівки (записи здійснюються кульковою або чорнильною ручкою чітко, розбірливо, підтирання або виправлення не допускається) по кожній графі Книги. Відповідно до абз. 3 п. 2 громадяни, які самостійно (безпосередньо) здійснюють підприємницьку діяльність у сфері торгівлі, графи 1, 2, 3, 4, 5 і 6 заповнюють за кожний день реалізації з виведенням підсумків по закінченні кожного дня, при цьому в графі 2 зазначається товар, який призначено для продажу в цей день. Показники, що зазначаються у графах 4, 5 і 6 заповнюються підприємцем безпосередньо на місці реалізації після кожного факту продажу. Наприкінці робочого дня підбиваються підсумки всіх сум, отриманих за реалізований товар, і виводиться денна сума валового доходу. Одночасно в даному листі зазначено, що книга повинна знаходитись на місці здійснення діяльності у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг протягом всього робочого дня та пред'являтись представникам податкової служби на першу вимогу.
Як встановлено судовим розглядом, всупереч вищезазначеним вимогам журнал обліку доходів та витрат ф. № 10 взагалі для перевірки наданий не був.
Посилання представника позивача на втрату журналу обліку доходів і витрат та ксерокопій документів в серпні 2010 р. на думку суду не звільняє останнього від обов'язку вести облік товарних запасів.
Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно із ст. 51 Цивільного Кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, на думку суду, при здійсненні обліку товарних запасів фізична особа-підприємець має можливість застосувати порядок, встановлений для юридичних осіб та визначений відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку.
За таких обставин, відповідач правомірно застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації в сумі 84000,00 грн.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб'єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судовим розглядом не встановлено порушення зазначених критеріїв (вимог) Державною податковою інспекцією у м. Чернівці при винесенні оскаржуваного рішення в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 84000,00 грн., а саме: рішення прийняте на підставі встановлених законом повноважень, з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення, не виходячи за межі своїх повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач при розгляді судом спору довів правомірність застосування штрафних (фінансових) санкцій в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій на суму 84000,00 грн., а відтак застосування до позивача таких санкцій можна визнати обґрунтованими.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) відповідно до ч. 2 ст. 94 КАС України стягненню з позивача не підлягають.
У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 11, 71, 76, 79, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -
1. В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Порядок та строки набрання постановою законної сили та оскарження.
Постанова відповідно до ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складання її в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом 20 днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано судом 30.11.2010 р.
Суддя В.К. Левицький