Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/4934/24
Провадження № 1-кп/490/511/2025
30 січня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2
за участі: прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
її захисника - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
його захисника - ОСОБА_8
обвинуваченого - ОСОБА_9
його захисника - ОСОБА_10
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12023150000000071 за обвинуваченням:
ОСОБА_11 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Лисичанськ Луганської області, є українкою, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_12 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у с. Костогризове, Цюрупинського району Херсонської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України, -
ОСОБА_13 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Трикрати Вознесенського району Миколаївської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_2
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України,
та
ОСОБА_14 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Києві, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_3
у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України, -
12 червня 2024 року в провадження Центрального районного суду міста Миколаєва надійшло кримінальне провадження про обвинувачення
1) ОСОБА_11 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 3 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України,
2) ОСОБА_12 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України,
3) ОСОБА_15 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України,
4) ОСОБА_14 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України,
За наслідками проведеного підготовчого засідання суд дійшов такого.
А. Стосовно предмету кримінального провадження
1. В межах цього кримінального провадження ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 обвинувачуються, загалом, у тому, що створили та взяли участь у діяльності злочинною організацією, що надавала «послугу» щодо організації їх виїзду за кордон чоловіків призовного віку, які не мали право на такий виїзд.
2. Створена ними злочинна організація організувала:
-незаконне переправлення через державний кордон України 43 чоловіків, які мали фіктивні документи, які надають право на перетин державного кордону України, за визначеними ОСОБА_4 та іншою особою (провадження стосовно якого закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України) маршрутом руху через міжнародні пункти пропуску, в пунктах пропуску «Шегині», «Рава Руська», «Устилуг», «Угринів», «Мостицька», «Краківець», «Грушів», «Виноградівка», «Ягодин», «Чоп-Тиса», «Порубне», «Староказаче»;
-спробу незаконного переправлення через державний корон України 9 чоловіків, які мали фіктивні документи, які надають право на перетин державного кордону України, за визначеними ОСОБА_4 та іншою особою (провадження стосовно якого закрито на підставі пункту 5 частини 1 статті 284 Кримінального Процесуального Кодексу України) через міжнародні пункти пропуску.
3. Вказані дії ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 кваліфіковані за частиною 3 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України.
Б. Стосовно умов здійснення цього кримінального провадження.
Відповідно до статті 1 Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року (затвердженого Законом України № 2102- ІХ від 24 лютого 2022 року) /із змінами, внесеними Указами: від 14 березня 2022 року № 133/2022 (затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ); від 18 квітня 2022 року № 259/2022 (затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ), від 17 травня 2022 року № 341/2022 (затвердженим Законом України від 23 травня 2022 року № 2263-ІХ), від 12 серпня 2022 року № 573/2022 (затвердженим Законом України від 15 серпня 2022 року № 2500-ІХ), від 07 листопада 2022 року № 757/2022 (затвердженим Законом України від 16 листопада 2022 року № 2738 - ІХ), від 06 лютого 2023 року № 58/2023 (затвердженим Законом України від 07 лютого 2023 року № 2915-ІХ), від 01 травня 2023 року (затвердженим Законом України від 02 травня 2023 року № 3057-ІХ), від 26 липня 2023 року № 451/2023 (затвердженим Законом України від 27 липня 2023 року № 3275-ІХ), від 06 листопада 2023 року № 734/2023 (затвердженим Законом України від 07 листопада 2023 року № 3429-IX), від 05 лютого 2024 року № 49/2024 (затвердженим Законом України від 06 лютого 2024 року № 3564-ІХ), від 06 травня 2024 року № 271/2024 (затвердженим Законом України від 08 травня 2024 року № 3684-ІХ), від 23 липня 2024 року № 469/2024 (затвердженим Законом України від 23 липня 2024 року № 3891-ІХ), від 28 жовтня 2024 року (затвердженим Законом України від 29 жовтня 2024 року № 4024-ІХ)/ з 24 лютого 2022 року й до теперішнього часу в Україні безперервно діє військовий стан..
Б. Стосовно руху кримінального провадження у суді.
1. Після отримання обвинувального акту суд здійснив підготовче провадження та перейшов до судового розгляду.
2. Під час судового розгляду прокурор розпочав оголошення обвинувального акту.
3. Наразі (30 січня 2025 року) судове засідання було призначене для надання прокурору можливості продовжити оголошення обвинувального акту, проте через очевидні технічні проблеми на стороні захисника ОСОБА_20 фактично забезпечити його участь у судовому засіданні не видалось за можливе.
В. Стосовно подальшого руху справи.
І......Сторони не заперечували проти необхідності наразі оголосити перерву у судовому засіданні.
ІІ......Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження з огляду на такі обставини, суд виходе з приписів абзацу 2 частини 6 статті 336 Кримінального Процесуального Кодексу України, відповідно до яких
У разі технічної неможливості участі в відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, переривання зв'язку в учасника кримінального провадження, участь якого є обов'язковою, суд відкладає судовий розгляд.
ІІІ......З огляду на ці приписи законодавства на настанови судової практики суд, повертаючись до обставин цього кримінального провадження, відзначає таке.
1. Відповідно до щойно процитованих приписів діючого законодавства в обставинах, що склались під час здійснення цього кримінального провадження, у судовому засіданні слід оголосити перерву.
2. Далі, суд має визначити дату та час наступного судового засідання.
З урахуванням навантаження суду та учасників кримінального провадження, суд вважає за необхідне оголосити перерву до 25 березня 2025 року до 14:00 години
Отже, у судовому засіданні слід оголосити перерву до 25 березня 2025 року до 14-00 години.
Ґ. Стосовно? ? застосування запобіжних заходів.
І......Під час підготовчого судового засідання прокурор заявив клопотання про продовження строку застосування відносно обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово.
1. В обґрунтування послався про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину а ризики, що були враховані судом під час застосування до неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби наразі не зникли та не зменшились.
2. Обвинувачена ОСОБА_4 у суді проти подальшого застосування відносно неї запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту не заперечувала.
3. Захисник ОСОБА_5 у суді позицію обвинуваченої ОСОБА_4 підтримала.
ІІ......Під час розгляду цього клопотання судом встановлено таке.
1. Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_21 від 22 червня 2023 року відносно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 18 серпня 2023 року включно.
Подальшими ухвалами слідчих суддів того ж суду строк тримання ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 10 червня 2024 року - до 20 червня 2024 року включно.
2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 20 червня 2024 року обраний відносно ОСОБА_4 . Запобіжний захід був змінений з тримання під вартою на домашній арешт із забороною залишати житло у період з 20:00 години до 09:00 години наступного дня.
При цьому на обвинувачену, окрім загального обов'язку з'являтись до суду, були покладені такі обов'язки:
-негайно після звільнення повідомити суду номери засобів зв'язку та в подальшому повідомляти суд про їх зміну;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки;
-здати на зберігання до Відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
3. Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк застосування цього запобіжного заходу на тих самих умовах продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 02 грудня 2024 року - до 02 лютого 2025 року включно.
ІІІ......Під час вирішення заявленого клопотання суд виходе з таких приписів діючого законодавства.
1. Відповідно до частини 3 статті 315 Кримінального Процесуального Кодексу України
Під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
2. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
-переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
-знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
-незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
-перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
-вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
3. Відповідно до частини 1 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України запобіжними заходами є:
-особисте зобов'язання;
-особиста порука;
-застава;
-домашній арешт;
-тримання під вартою.
Відповідно до статті 179 цього Кодексу особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Відповідно до статті 180 Кримінального Процесуального Кодексу України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов'язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.
Відповідно до частини 1 статті 182 Кримінального Процесуального Кодексу України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
При цьому відповідно до частини 5 цієї статті розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Відповідно до статті 183 Кримінального Процесуального Кодексу України
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
/частина 1/
4. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
5. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та норм статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
5.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
1.можна перевірити у судовому розгляді;
2.спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
5.2. У рішенні від 19 березня 2024 року у справі «Parildak v. Turkey»1 Європейський Суд з Прав Людини, ґрунтуючись на своїй попередній практиці, виснував таке
Стаття 5 Конвенції гарантує фундаментальне право на свободу та безпеку. Це право має велике значення в «демократичному суспільстві» за духом Конвенції.
Кожен має право на захист цього права, тобто - не бути та не залишатись позбавленим свободи інакше, як відповідно до вимог пункту 1 статті 5. Перелік виключень, наведений у пункті 1 статті 5, є виключним та лише його вузьке тлумачення відповідає меті та завданням цього положення, гарантуючи, що ніхто не буде свавільно позбавленим волі.
Підпункт (с) пункту 1 статті 5 не вимагає, щоб слідчі органи зібрали достатні докази для висунення обвинувачення ані - під час арешту, ані - під час утримання під вартою в поліції. Метою допиту при затриманні відповідно до цього пункту є завершення розслідування шляхом підтвердження чи виключення конкретних підозр, що обґрунтовували арешт. отже, факти що є підставами для підозри, не мають бути того ж рівня, що ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку та навіть - для висунення обвинувачення
Менше з тим, «правдоподібність» підозр, якими має бути обґрунтований арешт, являє собою суттєвий елемент захисту, передбачений статтею 5 § 1 (с) Конвенції від свавільного позбавлення волі. Ось чому самої по собі «добросовісної» підозри недостатньо.
Слова «правдоподібні підстави» означають, що повинні існувати факти чи інформація, здатні переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити правопорушення. Те, що є «правдоподібним», залежить від сукупності обставин. … Таким чином, уряд-відповідач зобов'язаний повідомити Суду принаймні певні факти чи інформацію, здатну переконати його в тому, що існували вірогідні підстави підозрювати заарештовану особу у вчиненні передбачуваного злочину.
Термін «правдоподібність» також стосується порогу, якого має досягти підозра, щоби переконати об'єктивного спостерігача в правдоподібності звинувачень. Як правило, проблеми в цій сфері виникають на рівні фактів. Додатково до фактичного аспекту існування «імовірних підстав для підозри» у значенні статті 5 § 1 c) вимагає, щоб факти, на які посилаються, могли обґрунтовано вважатися такими, що підпадають під дію одного з розділів Кримінального кодексу, який стосується кримінальної поведінки. Таким чином, вочевидь не може бути «розумної підозри», якщо дії або факти, висунуті затриманому, не утворювали складу злочину в момент їх вчинення.
/пункти 55 - 62/
5.3. У пункті 48 рішення у справі "Чеботарь проти Молдови" Європейський Суд з Прав Людини зазначив таке.
"Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання
При цьому у тому ж пункті Суд, посилаючись на свою прецедентну практику зазначає, що самого факту, що підозра є добросовісною, недостатньо. Словосполучення "обґрунтована підозра" означає наявність фактів або інформації, що здатні переконати об'єктивного спостерігача, що особо, можливо, вчинила злочин.
5.4. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.
При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув'язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов'язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув'язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/
5.5. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Окрім того, як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (рішення від 26.06.1991 року), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення принаймні, протягом певного часу. За виняткових обставинах цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право … визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передувати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути "формою очікування" обвинувального вироку" (п.51).
6. Відповідно до частини 4 статті 196 Кримінального Процесуального Кодексу України:
Суд зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або домашнього арешту дату закінчення її дії у межах строку, передбаченого цим Кодексом.
7. Відповідно до статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України
обираючи запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, суд зобов'язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:
1.прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
2.не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3.повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4.утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;
5.не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;
6.пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;
7.докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;
8.здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
9.носити електронний засіб контролю.
/частина 5/
Обов'язки можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
/частина 7/
IV......З огляду на процитовані приписи діючого законодавства суд, повертаючись до обставин розгляду цього кримінального провадження, відзначає таке.
Стосовно наявності обґрунтованої підозри у вчиненні злочину обвинуваченим.
1. Оскільки по справі лише розпочате підготовче провадження, обґрунтованість версії про вчинення ОСОБА_4 злочину, що їй інкримінується, на даній стадії судового розгляду не перевіряється, а встановлення її вини/невинуватості можливо лише під час ухвалення вироку по суті пред'явленого обвинувачення.
2. При цьому суд відзначає, що відомостей, здатних породити сумніви у «правдоподібності» версії, викладеної в обвинувальному акті, на теперішній час матеріали кримінального провадження не містять.
Стосовно наявності передбачених законом ризиків.
1. Наразі ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, у разі доведення її винуватості у вчиненні якого їй може бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 13 років.
Таке доводить наявність ризику її втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності.
2. Окрім того, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину у складі злочинної організації, що само по собі доводить наявність ризиків того, що вона може продовжити вчиняти злочини.
Стосовно запобіжного заходу, який має бути застосованим відносно обвинуваченої.
1. Наведені вище обставини, а саме - сукупність тих обставин, що в цьому випадку є наявними обґрунтована підозра у вчиненні ОСОБА_4 злочину та низка ризиків, на запобігання яким може бути застосований запобіжний захід - дозволяють в межах цього кримінального провадження застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з числа передбачених законом.
2. Наразі відносно ОСОБА_4 застосовується запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло протягом періоду з 20:00 години до 09:00 години наступного дня.
Та суд відзначає, що в цьому випадку застосування такого запобіжного заходу, як пов'язаного з обмеженням свободи, відповідає громадському інтересу.
3. Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й фактичні підстави для застосування відносно ОСОБА_4 більш суворого запобіжного заходу (як то - тримання під вартою або домашнього арешту із забороною залишати житло цілодобово) наразі відсутні.
4. Як процесуальні /відповідне клопотання/, так й фактичні підстави для застосування відносно ОСОБА_4 менш суворого запобіжного заходу наразі відсутні.
До того ж, у зв'язку з нетривалим проміжком часу застосування до обвинуваченої такого запобіжного заходу підстави для послаблення режиму її тримання /як то - збільшення проміжків часу, протягом яких вона може знаходитись поза межами житла тощо/ наразі відсутні.
З огляду на таке суд вважає, що строк дії обраного відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби слід продовжити, задовольнивши клопотання прокурора про таке в повному обсязі.
Керуючись статтями 314, 369-372; 376 Кримінального Процесуального Кодексу України, суд, -
1.У судовому засіданні з розгляду кримінального провадження про обвинуваченого ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_15 та ОСОБА_14 - у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 255, частиною 4 статті 28 - частиною 3 статті 332, частиною 2 статті 3692 Кримінального Кодексу України - оголосити перерву до 25 березня 2025 року до 14:00 годину.
2.Клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії обраного відносно ОСОБА_11 запобіжного заходу у домашнього арешту із забороною залишати житло протягом певного часу доби.
Заборонити ОСОБА_4 залишати житло протягом періоду з 20:00 години до 09:00 години наступного дня.
Визначити місцем перебування ОСОБА_4 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_4 .
Покласти на ОСОБА_4 , окрім загального обов'язку з'являтись до суду за першим викликом, такі обов'язки:
-повідомляти суд про зміну засобів зв'язку;
-утримуватись від спілкування у будь-якій спосіб за допомогою будь-яких засобів особисто або через третіх осіб з особами, вказаними в реєстрі матеріалів досудового розслідування, як свідки;
-здати на зберігання до Відділу розслідування особливо тяжких злочинів Слідчого управління Головного управління Національної поліції в Миколаївській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
Строк дії ухвали встановити - до 30 березня 2025 року включно.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя = ОСОБА_22 =
1 - https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22sort%22:[%22kpdate%20Descending%22],%22itemid%22:[%22001-231602%22]}