10 березня 2025 рокусправа № 380/20876/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Костецького Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (с. Пиняни, Самбірський р-н., Львівська обл., РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області (вул. Івасюка 8, с. Малехів, Львівська обл., код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення,-
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області, у якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати Постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу № ПШ 056610 від 31.07.2024р. винесену в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області Державної служби України з безпеки на транспорті Д. Чиженко.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що не погоджується із спірною постановою та вважає її протиправною, оскільки відповідно до паспорту автобусного маршруту регулярних спеціальних перевезень - приміського № 2 м. Львів (вул. Наукова, Сільпо) - с. Муроване (Нова пошта «ЛЕО») від 11.06.24 - довжина маршруту прямий напрямок 21,7 км, зворотній напрямок 24,4 км. Графік режиму праці та відпочинку водіїв на маршруті - 5,30 год. Вказує, що законодавством не передбачається обладнання діючими та повіреними тахографами автобуси, що використовуються для регулярних спеціальних пасажирських перевезень, на маршрутах протяжністю до 50 км. Крім цього, відповідачем не повідомлено позивача про дату та час слухання справи.
Ухвалою суду від 23.09.2024 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зазначає, що під час проведення рейдової перевірки автомобільної дороги «Тернопіль - Львів» співробітниками Відділу 02.07.2024 було зупинено транспортний засіб марки Mercedes-Benz, Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ФОП ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . На момент проведення перевірки при наданні послуг з регулярних спеціальних пасажирських перевезень транспортним засобом, було встановлено відсутність протоколу перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу. У зв'язку з виявленням порушення, державними інспекторами було складено акт №АР 015271 від 02.07.2024 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій зі змістом акту був ознайомлений, від пояснень та підпису відмовився.
Відповідач вважає, що в повній мірі виконав свій обов'язок щодо належного та своєчасного інформування позивача про час та місце розгляду справи, направивши на адресу позивача поштою Повідомлення №60340/31/24-24 від 11.07.2024 року про розгляд справи на 31.07.2024 року о 09:00 год. Натомість неотримання вказаної кореспонденції знаходиться у сфері відповідальності позивача, яку відповідач не може гарантувати.
За результатами розгляду акту № АР 015271 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2024 року винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 056610 від 31.07.2024 року за порушення статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Супровідним листом № 66307/33/24-24 від 02.08.2024 року постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу № ПШ 056610 від 31.07.2024 року, яка надіслана поштою ФОП ОСОБА_1
31.07.2024 року враховуючи зафіксовані порушення законодавства в Акті № 015271 від 02.07.2024 року Відділом стосовно позивача було винесено постанову № ПШ 056610 від 31.07.2024 року та припис № ПУ 001677 від 31.07.2024 року.
Відповідач зауважує, що позивач як причину невикористання тахографа під час здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень, зазначає про введення водієм індивідуальної контрольної книжки, проте перевірений транспортний засіб обладнаний тахографом, а від так автомобільний перевізник повинен мати протокол перевірки та адаптації транспортного засобу. Проте, 02.07.2024 року під час перевірки виявлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт» під час надання послуг з регулярних спеціальних перевезень пасажирів за маршрутом м. Львів (вул. Наукова, Сільпо) - с. Муроване (Нова Пошта «ЛЕО»), у водія був відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, транспортний засіб був обладнаний тахографом.
Відповідач наголошує, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, отже відповідно до вимог чинного законодавства України позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
02.07.2024 контролюючими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів.
02.07.2024 старшим державним інспектором під час перевірки транспортного засобу «MERCEDES-BENZ, SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить Сенику Ігорю Левковичу, водій ОСОБА_2 , на автомобільній дорозі «Тернопіль - Львів - Рава-Руська», 138 км, с. Малехів, було виявлено порушення - cт. ст. 34, 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме: при здійсненні регулярних спеціальних перевезень пасажирів по маршруту «Львів-Дубляни», відсутній протокол повірки та адаптації тахографа до т/з, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»: п. 2 ч. 1 перевезення пасажирів з відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону.
Ці відомості підтверджені Актом від 02.07.2024 №015271 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. Водій із актом ознайомлений, від підпису відмовився.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником транспортного засобу «MERCEDES-BENZ, SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_1 .
Відповідачем на адресу позивача направлено повідомлення №60340/31/24-24 від 11.07.2024 про розгляд матеріалів справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, що відбудеться 31.07.2024 о 09:00 у приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області за адресою: Львівська обл., Львівський р-н, с. Малехів, вул. В. Івасюка, буд. 8, 3-й пов.
31.07.2024 відбувся розгляд адміністративної справи щодо позивача, за результатами якого Відділом державного нагляду (контролю) у Львівській області було винесено постанову від 31.07.2024 №ПШ056610 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн.
Не погоджуючись зі спірною постановою, позивач 22.08.2024 звернувся зі скаргою до Державної служби України з безпеки на транспорті.
Державна служба України з безпеки на транспорті своїм рішенням, оформленим листом від 13.09.2024 №9156/3.3/15-24, відмовила позивачу у задоволенні скарги, оскаржувану постанову від 31.07.2024 №ПШ056610 залишила без змін.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Даючи оцінку спірним правовідносинам суд керувався таким.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні визначено Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон № 2344-III).
Згідно з ч. 7 ст. 6 Закон № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі Положення № 103).
Згідно з пунктом 1 Положення № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.
Пунктом 4 Положення № 103 передбачено, що основними завданнями Укртрансбезпеки, зокрема, є реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
Згідно з пунктом 8 Положення № 103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок № 1567).
Пунктом 4 Порядку № 1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
За приписами пункту 13 - 15 Порядку № 1567 графік проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) складається та затверджується керівником або заступником керівника Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
Під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відтак, відповідачу надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо автомобільних перевезень.
Згідно матеріалів справи, працівниками Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області 02.07.2024 було проведено перевірку транспортного засобу марки Mercedes-Benz, Sprinter, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 . За результатами проведеної перевірки складено Акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 02.07.2024 №015271. У Акті зафіксовано виявлене порушення ст. ст. 34, 39, 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: при здійсненні регулярних спеціальних перевезень пасажирів по маршруту «Львів-Дубляни», відсутній протокол повірки та адаптації тахографа до т/з. Вказані обставини стали підставою для прийняття відповідачем спірної постанови.
Статтею 34 Закону № 2344-III встановлені вимоги до автомобільного перевізника, останній зобов'язаний: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирі.
Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 39 Закону № 2344-III документами для регулярних спеціальних пасажирських перевезень є:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником транспортних послуг, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, схема маршруту, розклад руху, інші документи, передбачені законодавством України.
Таким чином, положеннями спеціального закону покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів.
Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340).
Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ) (п.1.3. Положення № 340).
Пункт 6.1. Положення № 340 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачає, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Згідно з абзацу дванадцятого пункту 1.5. Положення № 340, тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів визначено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 № 385 (далі - Інструкція № 385).
Пунктом 3.3 Інструкції № 385 встановлено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до статті 18 Закону № 2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України.
Отже, положеннями статті 39 Закону № 2344-III визначено необхідність наявності як у перевізника, так і у водія інших документів, передбачених законодавством. У свою чергу, пунктом 6.1. Положення № 340 вимагається обладнання автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, перевезення небезпечних вантажів діючими та повіреними тахографами, що передбачає наявність у водія протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу згідно з приписами Інструкції № 385.
Відповідно до абз. 12 п. 1.5 розділу I Положення № 340 тахограф це обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв.
Позивачем не заперечується факт здійснення регулярних спеціальних пасажирських перевезень, а тому позивач є автомобільним перевізником у розумінні ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Під час рейдової перевірки посадовими особами відповідача виявлено, що належний позивачу транспортний засіб «MERCEDES-BENZ, SPRINTER», д.н.з. НОМЕР_2 , обладнаний тахографом, проте на момент здійснення перевірки у водія відсутній протокол перевірки та адаптації тахографа.
Дана обставина не заперечується позивачем, проте останній, посилаючись на пункти 6.1, 6.3 Положення № 340 вважає, що, для регулярних спеціальних перевезеннях на маршрутах протяжністю до 50 км., законодавством не передбачається обладнання автобусів діючими та повіреними тахографами. Натомість, водій веде індивідуальну контрольну книжку.
Суд звертає увагу, що законодавцем передбачена обов'язковість обладнання тахографом деяких категорій транспортних засобів, зокрема, обладнання автобусів, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, перевезення небезпечних вантажів, про що свідчить пункт 6.1. Положення № 340.
З огляду на викладене, суд вважає, що у випадку, передбаченому пунктом 6.1. Положення № 340, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов'язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише транспортний засіб, що обладнаний тахографом, а водія мати відповідні документи, які підтверджують його використання.
Враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1. Положення № 340, саме для обладнання транспортних засобів для регулярних спеціальних пасажирських перевезень, які здійснює позивач, встановлення тахографів є обов'язком, а не правом, незалежно від протяжності маршруту.
Отже, позивач помилково вважає, що законодавством не передбачається обладнання діючими та повіреними тахографами автобусів, що використовуються для регулярних спеціальних пасажирських перевезень, на маршрутах протяжністю до 50 км.
Беручи до уваги, що позивачем надаються послуги з регулярних спеціальних пасажирських перевезень, суд робить висновок, що, згідно з вимогами пункту 6.1 Положення № 340, такий транспортний засіб, в обов'язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, а для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», обов'язковою також є наявність документів, передбачених Інструкцією № 385, зокрема, протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
За таких обставин, порушення, зафіксовані в акті перевірки не спростовані позивачем.
Згідно абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що факт ненадання водієм під час перевірки документів, на підставі яких виконуються регулярні спеціальні пасажирські перевезення, відповідно до вимог статті 39 Закону № 2344-ІІІ є доведеним.
Враховуючи вищевикладене, суд висновує, що відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу від 31.07.2024 №ПШ056610.
Щодо дотримання процедури повідомлено про розгляд справи, суд зазначає таке.
Згідно із абзацом першим п. 26 Порядку 1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.
Абзацом другим п. 26 Порядку № 1567 передбачено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).
Відповідно до абзацу першого п. 27 Порядку № 1567 у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.
Абзацом другим цієї ж норми встановлено, що за наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.
Повідомлення про розгляд справи було надіслано на електронну адресу, яка наявна у системі «Шлях» серед реєстраційних даних позивача.
Суд зазначає, що пунктом 26 передбачено обов'язок посадових осіб Укртрансбезпеки повідомити уповноважену особу автомобільного перевізника про розгляд справи про порушення під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Проте, вказаними нормами законодавства не передбачено точних вимог та критеріїв до офіційної електронної адреси.
При цьому, згідно з Положенням про Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті, Єдиний комплекс інформаційних систем у сфері безпеки на наземному транспорті (далі система Шлях) інформаційно-комунікаційна система, що становить сукупність автоматизованих систем, програмно-інформаційних комплексів, програмних, програмно-технічних та технічних засобів комунікації, що забезпечують логічне поєднання визначених інформаційних ресурсів, обробку та захист інформації, електронну інформаційну взаємодію з метою надання послуг та забезпечення реалізації державної політики з питань безпеки на наземному транспорті; суб'єкти системи Шлях апарат Укртрансбезпеки, її територіальні органи, інші державні органи, які використовують інформацію в системі Шлях для реалізації своїх повноважень.
Відповідно до 5 вказаного Положення, адміністратором системи Шлях є Укртрансбезпека. Укртрансбезпека як адміністратор системи Шлях здійснює: 1) адміністрування, технічну підтримку та безперебійне функціонування системи Шлях; 2) оновлення програмного забезпечення системи Шлях; 3) розроблення та здійснення заходів щодо захисту системи Шлях та інформації, що міститься в ній; 4) збереження інформації, що міститься в системі Шлях; 5) постійний моніторинг технічного стану системи Шлях та стану захищеності інформації, що міститься в ній; 6) супроводження механізмів електронної ідентифікації особи для доступу до інформаційних ресурсів системи Шлях; 7) надання користувачам доступу до системи Шлях та користування її інформаційними ресурсами; 8) ведення моніторингу дій користувачів у системі Шлях(зокрема, дані про відмітки часу входу, внесення ними відомостей до підсистем); 9) технічну та інформаційну підтримку користувачів системи Шлях, зокрема за допомогою відкритих вебресурсів, телефонного інформаційного центру, тощо; 10) навчання та методичне забезпечення користувачів системи Шлях; 11) укладення договорів на технічне обслуговування та залучення, у разі потреби, фахівців для виконання робіт з технічного супроводження обладнання системи Шлях; 12) введення в експлуатацію апаратних, програмних, технічних засобів комунікації та захисту інформації; 13) забезпечення електронної взаємодії між системою Шлях та іншими електронними інформаційними ресурсами державних органів та органів місцевого самоврядування, інших суб'єктів інформаційного обміну.
Таким чином, оскільки як встановлено судом, вказана електронна адреса була внесена в систему «Шлях» як така, що належить позивачу, у відповідача як її адміністратора було достатньо підстав вважати її офіційною з огляду на вищезазначені норми права.
Отже, направляючи повідомлення про розгляд матеріалів про притягнення до адміністративно-господарської відповідальності, відповідач діяв відповідно до вимог пункту 26 Порядку № 1567, тому вказані доводи позивача щодо неповідомлення відповідачем про дату і час розгляду справи є необґрунтованими і відхиляються судом.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають у зв'язку з їх безпідставністю та необґрунтованістю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
у задоволенні позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст судового рішення складено 10.03.2025 року.
СуддяКостецький Назар Володимирович