м. Львів
10 березня 2025 рокусправа № 380/24203/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кондратюк Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач 2), у якому просить:
- визнати неправомірними та протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 періоду роботи на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів з 29.04.1987 по 09.09.1992;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 з 12.08.2024 до загального трудового стажу роботу на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів у період з 29.04.1987 по 09.09.1992, з перерахуванням і виплатою недоотриманої суми пенсії за віком з 12.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що при призначенні пенсії за віком відповідач 1 протиправно не зарахував до трудового стажу період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992. Вважає дії відповідача 1 неправомірними, тому просить позов задовольнити повністю.
Ухвалою судді від 03.12.2024 відкрито спрощене позовне провадження.
12.12.2024 відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позивач звернувся із заявою щодо зарахування стажу, проте відповідно до статті 7 Закону України від 02.10.1996 № 393/96-ВР «Про звернення громадян» Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській така скерована за належністю до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.
Враховуючи зазначене, функції головного управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області вичерпано, оскільки останнім не вчинялись будь-яких дій та не приймалось жодних рішень, пов'язаних з розглядом заяви, а отже, права ОСОБА_1 не були порушені Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області та діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства.
16.12.2024 від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Звертає увагу, що відповідно до пункту 4.2 Порядку №22-1, розгляд документів, наданих до заяви для призначення пенсії позивачу провадився за принципом «екстериторіальності» Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Після перевірки матеріалів електронної пенсійної справи Рішенням №084650011735 від 23.08.2024 Головними управлінням призначено пенсію за віком позивачу відповідно до 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Страховий стаж позивача складає - 33 років 10місяців 6 днів.
За результатами розгляду наданих документів не враховано до страхового стажу - період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992 згідно трудової книжки від НОМЕР_1 від 10.09.1986, оскільки в графі 4 не зазначено дату та номер наказу про зарахування на роботу, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників №58.
Для зарахування спірного періоду до страхового стажу позивачу необхідно надати додаткові документи.
З'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області.
Рішенням №084650011735 від 23.08.2024 Пенсійного фонду України в Одеській області позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
12.09.2024 позивач звернувся з заявою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зарахування до трудового стажу період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області розглянуло за належністю звернення позивача, яке надійшло з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, та, в межах компетенції, повідомило, що згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1986 не зараховано період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992, оскільки не відповідає вимогам Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 Nє 58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (в 4 графі не зазначено номер та дату наказу про працевлаштування).
Не погоджуючись з наведеним позивач звернувся до суду з цим позовом.
Змістом спірних правовідносин є не зарахування періодів роботи позивача, що призвело до прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за віком.
До вказаних правовідносин суд застосовує такі положення законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058-VI періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Частиною 1 ст. 9 Закону №1058-IV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Стаття 4 Закону №1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Правила ведення трудових книжок найманих працівників деталізовані нормами постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» (далі - Постанова №301), Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58; зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).
Так, за приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Аналогічна норма міститься у п. 4 Постанови №301.
Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п.п. 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 20 Порядку №637 передбачено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Крім цього, відповідно до п. 2.4. Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Отже, відповідальним за заповнення трудової книжки, в тому числі внесення до неї записів є підприємство роботодавець.
Суд критично ставиться до покликань відповідача 1, що не враховано до страхового стажу - період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992 згідно трудової книжки від НОМЕР_1 від 10.09.1986, оскільки в графі 4 не зазначено дату та номер наказу про зарахування на роботу, що є порушенням вимог Інструкції ведення трудових книжок працівників №58.
Судом встановлено, що відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 10.09.1986 позивач 29.04.1987 прийнятий на Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів у відділ головного конструктора інженером конструктором.
27.09.1989 позивачу присвоєно кваліфікацію інженера конструктора третьої категорії згідно наказу директора № 572. 09.09.1992.
09.09.1992 позивача звільнено з Мелітопольського заводу тракторних гідроагрегатів за власним бажанням, на підставі наказу 37к від 09.09.1992.
Суд зазначає, що записи за період роботи позивача, який не врахований відповідачем (з 29.04.1987 по 09.09.1992) є чіткими та містять записи про прийом на роботу, запис про звільнення, посилання на накази та скріплені печаткою.
Також суд звертає увагу, що п. 2.4. Інструкції №58 не містить вимог зазначення номера та дати працевлаштування.
Положеннями Закону №1058-ІV передбачено, що підставою для призначення пенсії визначено наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Суд зауважує на тому, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Відповідний правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14989/15-а (адміністративне провадження №К/9901/11030/18).
Таким чином, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.
З аналізу вказаних нормативно-правових актів випливає, що законодавцем покладено обов'язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому, її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з врахуванням такого періоду.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17.
Суд зазначає, що законодавець пов'язує необхідність підтвердження трудового стажу для призначення пенсії лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи за певні періоди роботи.
Таким чином, оскільки трудова книжка НОМЕР_1 від 10.09.1986 містить відомості про роботу з 29.04.1987 по 09.09.1992, то відповідачем 1 при призначенні пенсії протиправно не зараховано період роботи позивача з 29.04.1987 по 09.09.1992 на посаді інженера конструктора на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів.
Отже, період роботи позивача з 29.04.1987 по 09.09.1992 на посаді інженера конструктора на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів необхідно зарахувати до його страхового стажу.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача-1 та відповідача-2 про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Тому такі доводи судом до уваги не беруться.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Суд дійшов висновку, що поведінка відповідача 1 у спірних правовідносинах не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності, та порушує право позивача на зарахування страхового стажу за період роботи позивача з 29.04.1987 по 09.09.1992 на посаді інженера конструктора на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів.
Суд враховує практику Верховного Суду викладену у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, що дії зобов'язального характеру має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, тобто ГУ ПФ України в Одеській області.
Отже, у задоволенні позовних вимог до ГУ ПФ України у Львівській області позивачу необхідно відмовити, оскільки останній не здійснював опрацювання пенсійної справи позивача та не приймав жодних рішень.
Друга позовна вимога підлягає до часткового задоволення шляхом зобов'язання відповідача 1 зарахувати позивачу до страхового стажу період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992 на посаді інженера конструктора на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12.08.2024 (дата призначення пенсії), з урахуванням раніше виплачених сум.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов потрібно задовольнити частково.
Оскільки позивач ухвалою суду від 03.12.2024 про відкриття провадження звільнений від сплати судового збору за подання цього позову, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 293, 295 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992 на посаді інженера конструктора на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з 29.04.1987 по 09.09.1992 на посаді інженера конструктора на Мелітопольському заводі тракторних гідроагрегатів та здійснити перерахунок та виплату пенсії з 12.08.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
5. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, вул. Канатна, буд. 83, м. Одеса, Одеська область; ЄДРПОУ 20987385).
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, вул. Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, Львівська область; ЄДРПОУ 13814885).
Повне рішення суду складено 10.03.2025.
СуддяКондратюк Юлія Степанівна