Іменем України
11 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 640/6508/22
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Захарова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
12 квітня 2022 року до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (далі - відповідач) з таким вимогами:
1) визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) щодо нарахування та здійснення виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів;
2) зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік, виходячи з розміру десяти мінімальний пенсій за віком, з урахуванням раніше виплачених коштів.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ є особою, яка належить до осіб з інвалідністю внаслідок війни та ветераном війни. Позивач, як особа з інвалідністю І групи внаслідок війни, має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком, що становить 17690,00 грн. Проте у 2021 році така виплата становила 4421,00 грн, що вважає порушенням своїх прав.
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 червня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 27 січня 2025 року справу прийнято до розгляду, позовну заяву залишено без руху після відкриття провадження.
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року поновлено позивачу строк звернення до суду; продовжено розгляд справи № 640/6508/22 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив такі обставини справи.
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) є особою, яка належить до осіб з інвалідністю І групи внаслідок війни та ветераном війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 30.07.2003.
Позивач має право на отримання грошової допомоги до 5 травня відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі 10 мінімальних пенсій за віком як особа з інвалідністю І групи.
У травці 2021 році позивач отримав таку грошову допомогу у розмірі 4421,00 грн.
Позивач звернувся до Київського міського центру по нархуванню та здійсненню соціальних виплат із заявою від 02.02.2022 щодо виплати грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у належному розмірі.
Листом від 10.02.2022 № 051/Г-1173-002/1 Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат повідомив, що відповідно до статей 12-16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня ветеранам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Оскільки, в Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» такі зміни не внесені, виплата грошової допомоги здійснювалась у розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України. Підстав для здійснення перерахунку та проведення доплати до виплаченого розміру грошової допомоги немає.
Не погоджуючись із визначенням відповідачем належного до виплати розміру разової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовані вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Вирішуючи справу, суд посилається на джерела права, чинні на момент вчинення спірних правовідносин.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року №3551-XII (далі Закон №3551-XII).
01.01.1999 набрав чинності Закон України Про внесення змін до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №367-ХІV від 25.12.1998 року (далі Закон №367-ХІV) , яким статтю 13 Закону №3551-XII доповнено частиною в такій редакції: "Щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам I групи - десять мінімальних пенсій за віком; II групи - вісім мінімальних пенсій за віком; III групи - сім мінімальних пенсій за віком".
Згідно із підп. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28.12.2014 року №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України доповнено п. 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, ст.ст. 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування. Відтак, наведеною нормою Уряд України уповноважено визначати разову грошову допомогу.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020 зазначене положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного Кодексу України визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2020 №3-р/2020 відновлено розмір разової грошової допомоги передбачений ст.13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV, згідно з якою щорічно до 5 травня інвалідам війни 3 групи виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.
Водночас Кабінет Міністрів України у Постанові від 08 квітня 2021 року №325 «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» (далі - Постанова №325) установив, що у 2021 році виплата разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законом №3551-ХІІ виплачується особам з інвалідністю внаслідок війни І групи у розмірі 4421 грн, тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ст.13 Закону №3551-XII.
Отже, на час виплати позивачу у 2021 році щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли Закон №3551-XII і Постанова №325.
При цьому суд зауважує, що дію наведеної вище норми Закону №3551-XII у 2021 році не зупинено, вона не втратила чинність, зміни до названого Закону законодавцем не вносились.
А тому, виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги особам з інвалідністю внаслідок війни І групи у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, позивач має право на одержання разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, як це передбачено ст.13 Закону №3551-XII.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 року №1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Таким законом є Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Тобто, при обчисленні суми щорічної разової грошової допомоги до 5 травня відповідач має виходити з розміру мінімальної пенсії за віком, що відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року установлено, що у 2021 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2021 року становить 1769,00 грн.
Отже, розмір разової грошової допомоги до 5 травня інвалідам війни І групи у 2021 році становить 17690,00 грн (1769,00 грн х 10).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідачем позивачу було нараховано та виплачено щорічну одноразову грошову допомогу до 05 травня 2022 року як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи в розмірі 4421,00 грн.
Отже, з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 розмір разової грошової допомоги до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни І групи у 2021 році становить 17 690 грн. Сума недоотриманих позивачем коштів становить 13 269 грн.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позивач має право на виплату щорічної разової грошової допомоги як особі з інвалідністю внаслідок війни І групи до 5 травня у 2021 році у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Оскільки разову грошову допомогу позивачу виплачено у розмірі, меншому ніж передбачено ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», суд доходить висновку про порушення прав позивача на отримання такої допомоги у належному розмірі.
Доводи відповідача про здійснення виплат в межах бюджетних асигнувань не приймаються судом до уваги, оскільки гарантованізакономвиплати, пільги тощо не можуть бути поставлені в залежність від видатків бюджету.
Відповідно до частини 3 статті 291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Вказана позиція повністю узгоджується зі змістом рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20 (провадження № Пз/9901/14/20), залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 13 січня 2021 року, яка враховується судом при вирішенні даної справи.
Відповідно до частини першоїстатті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-VI «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) і практику ЄСПЛ як джерело права.
За змістом правової позиції ЄСПЛ у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Ненарахування та невиплата відповідачем щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному Законом № 3551-XII, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 КАС України).
Частинами першою, другою статті 7 КАС України встановлено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
Суд зауважує, що вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України. У випадку суперечності норм підзаконного акта нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
При розгляді даної адміністративної справи суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рішенні від 29 вересня 2020 року у зразковій справі № 440/2722/20.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що ненарахування та невиплата у повному обсязі відповідачем позивачу разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком є протиправною бездіяльністю відповідача. Належним способом захисту порушених прав позивача є зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми допомоги.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», то питання щодо розподілу цих судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) (код ЄДРПОУ 22886300, місцезнаходження: м.Київ, просп.Любомира Гузара, 7) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком.
Зобов'язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту політики виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 05 травня за 2021 рік у розмірі десяти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням виплаченої суми допомоги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 295 КАС України, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.В. Захарова