Іменем України
11 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/1650/24
Луганський окружний адміністративний суд у складі судді Пляшкової К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного 25 грудня 2024 року надійшов адміністративний позов адвоката Комаси Олександра Володимировича (далі - представник позивача) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач, НОМЕР_2 прикордонний загін) з такими вимогами:
1) визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту позивача про звільнення з військової служби за пунктом «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»;
2) зобов'язати відповідача задовольнити рапорт позивача про звільнення на підставі пункту «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач інспектор прикордонної служби 2 категорії - водій групи розвідки відділення управління першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Позивач звернувся 08 березня 2024 року з рапортом до командира НОМЕР_2 прикордонного загону щодо звільнення з лав Державної прикордонної служби України за сімейними обставинами, а саме: з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю ОСОБА_2 , 1952 року народження.
На поданий рапорт позивач отримав відповідь від відповідача, що правових підстав для звільнення з військової служби за сімейними обставинами в запас на даний час не має.
З даною відмовою позивач не погодився та звернувся за її оскарженням до Луганського окружного адміністративного суду.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24 визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»; зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
У відповідь на адвокатський запит від 20 листопада 2024 року представником позивача отримано відповідь відповідача від 25 листопада 2024 року № 08/16182-24-Вих, в якій повідомлено, що з урахуванням висновків, викладених у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24, під час повторного розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року (вх. № 13/869/24-Вн від 08 березня 2024 року) надано належну правова оцінка висновку № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 14 лютого 2024 року та встановлено, що вказаний висновок відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407. Вказаний висновок повністю узгоджується з правовим висновком викладеним у постанові Верховного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23. Проте цей висновок не є належним та допустимим доказом необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендації. Натомість, вказаним висновком визначені соціальні послуги «догляд вдома» та «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи». З урахуванням викладеного, правових підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини не має.
Не погоджуючись з такою відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою від 27 грудня 2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; витребувано від відповідача докази, яких не вистачає для розгляду справи.
Від НОМЕР_2 прикордонного загону до суду 13 січня 2025 рок надійшов відзив, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав.
Позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15 вересня 2023 року № 597-ОС «Про особовий склад» зарахований до списків особового складу та всі види забезпечення. У подальшому, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21 березня 2024 року № 228-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - номером обслуги третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Позивач 07 березня 2024 року звернувся з рапортом (вх. № 13/869/24-Вн від 08.03.2024) щодо звільнення з військової служби за підпунктом «г» підпункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу». Листом від 21 березня 2024 року № 08/15808/24-Вн у задоволені рапорту позивача відмовлено, оскільки документи, які долучені до рапорту не підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю.
Не погодившись з рішенням начальника НОМЕР_2 прикордонного загону позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом, у задоволенні якого відмовлено рішенням суду від 12 червня 2024 року у справі № 360/405/24. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року рішення суду від 12 червня 2024 року у справі № 360/405/24 скасовано, зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
На виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24 повторно розглянутий рапорт ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року (вх. №13/869/24-Вн від 08.03.2024) щодо звільнення з військової служби, про що направлено відповідь, зокрема на адвокатський запит від 20 листопада 2024 року адвокату ОСОБА_3 листом від 25 листопада 2024 року № 08/16282-24-Вих та позивачу (на підрозділ) листом від 28 листопада 2024 року № 08/61955/24-Вн.
Під час повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року, з урахуванням висновків, викладених у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24, надано належну правову оцінку висновку № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 14 лютого 2024 року, встановлено, що долучений висновок № 10 не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Відмова у задоволені рапорту (під час повторного розгляду), викладена у листах від 25 листопада 2024 № 08/16282-24-Вих та від 28 листопада 2024 року № 08/61955/24-Вн з правової точки зору вірна, законна, оскільки альтернативних дій у начальника НОМЕР_2 прикордонного загону по відношенню до подальшого розгляду рапорту позивача не було, окрім як відмовити у задоволені рапорту.
Відповідач вважає, що позивачу для звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» необхідно надати висновок медикосоціальної експертної комісії або висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я із зазначенням, що особа потребує постійного догляду.
Щодо наданого позивачем висновку від 14 лютого 2024 року № 10, то відповідач вважає, що цей висновок відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407. Проте, на думку відповідача, висновок № 10 не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Натомість, вказаним висновком визначені соціальні послуги «догляд вдома» та «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи».
Крім того, відповідач зауважує, що акт встановлення факту здійснення догляду від 14 лютого 2024 року та висновок від 14 лютого 2024 року № 10 не можуть бути взяті до уваги, оскільки позивач проходить службу з 15 вересня 2023 року, що, у свою чергу, унеможливлює здійснення постійного догляду (як зазначено в акті). Окрім того, акт складений в останній день відпустки позивача, наданої згідно з наказом начальника загону від 28 січня 2024 року № 21-ВВ «Про особовий склад», з 29 січня 2024 року, до виконання службових обов'язків приступити 15 лютого 2024 року. Довідка № 143 не підтверджує необхідність здійснення «постійного догляду», а підтверджує лише діагноз.
Відповідач вважає, що обставини наведені у позовній заяві не спростовують правильність прийнятого начальником НОМЕР_2 прикордонного загону рішення, а надані документи не підтверджують право позивача на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
Інших заяв по суті справи від сторін не надходило.
Дослідивши матеріали електронної справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.
ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, згідно з наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15 вересня 2023 року № 597-ОС «Про особовий склад» зарахований у списки особового складу відповідача та на всі види забезпечення, за наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 21 березня 2024 року № 228-ОС «Про особовий склад» призначений на посаду інспектора прикордонної служби 3 категорії - номером обслуги третьої групи другого вогневого відділення першої прикордонної застави артилерійських гармат третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки.
Зазначені обставини підтверджуються наданими в матеріали справи копіями наказів начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 15 вересня 2023 року № 597-ОС та від 21 березня 2024 року № 228-ОС, а також довідкою відповідача від 10 січня 2025 року № 08/154 про проходження служби.
ОСОБА_1 07 березня 2024 року звернувся із рапортом до першого заступника начальника третього відділу прикордонної служби (тип С) прикордонної комендатури швидкого реагування вогневої підтримки підполковника ОСОБА_4 про звільнення з військової служби у зв'язку з наявністю матері із числа осіб, які потребують постійного догляду за хворобою, щ підтверджує відповідними медичними висновками, на підставі пункту «г» частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу».
До рапорту додано копії таких документів:
- акт встановлення факту здійснення догляду від 14 лютого 2024 року № 26;
- висновок № 10 від 14 лютого 2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі;
- встановлення діагнозу Чернігівською обласною психоневрологічною лікарнею від 13 лютого 2024 року № 143;
- свідоцтво про смерть ОСОБА_5 від 03 листопада 2020 року № 160;
-свідоцтво про народження ОСОБА_1 ;
-паспорт ОСОБА_1 ;
-паспорт ОСОБА_2 ;
-пенсійне посвідчення ОСОБА_2 № НОМЕР_4 ;
-картку платника податків ОСОБА_1 ;
-картку платника податків ОСОБА_2 .
Дослідженням висновку Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 10 від 14 лютого 2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, встановлено, що ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Згідно з актом від 14 лютого 2024 року № 26 комісією, що утворена відповідно до рішення виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 13 квітня 2023 року № 89, встановлено, що ОСОБА_1 , який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 , здійснює постійний догляд на непрофесійній основі за ОСОБА_2 , яка також зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , є особою похилого віку, яка потребує догляду вдома, денного догляду на підставі висновку від 14 лютого 2024 року № 10. Перелік соціальних послуг, які надаються особі: допомога в самообслуговуванні (дотримання особистої гігієни, рухового режиму, годування, пересування в побутових умовах), ведення домашнього господарства (купівля продуктів харчування та ліків, інших товарів, приготування їжі, прибирання житла, прання білизни, оплата платежів), психологічна підтримка.
Листом відповідача від 21 березня 2024 року № 08/15808/24-Вн позивачу відмовлено у задоволенні рапорту про звільнення з військової служби.
Вважаючи такі дії НОМЕР_2 прикордонного загону незаконними та протиправними, позивач звернувся з позовом до суду.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 360/405/24 у задоволенні позовної заяви адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 360/405/24 задоволено частково;
рішення Луганського окружного адміністративного суду від 12 червня 2024 року у справі № 360/405/24 скасовано;
прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задоволено частково;
визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо неналежного розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу»;
зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» з урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині цієї постанови;
у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
У мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції вказано, що: «надаючи оцінку фактичним обставинам справи з урахуванням наведених норм права та висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах, щодо допустимості рішення ЛКК на підтвердження необхідності здійснення постійного догляду та звільнення із військової служби за сімейними обставинами, суд зауважує на тому, що позивач разом з рапортом надав визначені законодавством докази в підтвердження, що матір позивача потребує постійного стороннього догляду.
При цьому, підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Водночас, суд звертає увагу, що саме по собі поняття «догляд вдома» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Разом з цим, відповідач фактично не надавав оцінки вказаним висновкам, обмежившись позицією, що потребу у постійному догляді можуть підтверджувати лише медичний висновок МСЕК.
Тобто, відповідачем фактично не надано оцінки обставинам, які належить встановити при розгляді рапорту позивача, а саме: чи відповідають висновки ЛКК встановленій формі; чи містять вони всі відомості, притаманні такому медичному висновку, на підставі якої інформації він видавався та, за підсумком цього, чи є він належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 13 червня 2024 року по справі № 520/21316/23.».
Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом від 20 листопада 2024 року № 5638-24 за отриманням інформації щодо виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24.
Листом від 25 листопада 2024 року № 08/16282-24-Вих відповідач повідомив представника позивача, що на виконання постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24 під час повторного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року (вх. № 13/869/24-Вн від 08.03.2024) щодо звільнення з військової служби встановлено, що підставою для відмови у задоволені даного рапорту була відсутність висновку МСЕК. Однак, постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24 з посиланням на правові висновки, викладені Верховним судом (постанови від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23) вказано військовій частині НОМЕР_1 щодо необхідності врахування при розгляді рапортів на звільнення (у разі надання) висновків ЛКК та надання останнім (у разі відмови) належної оцінки.
Відтак, з урахуванням висновків, викладених у постанові Першого апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24, під час повторного розгляду рапорту солдата ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року (вх. № 13/869/24-Вн від 08.03.2024) надана належна правова оцінка висновку № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 14 лютого 2024 року та встановлено, що вказаний висновок відповідає встановленій формі та містить всі необхідні реквізити, визначені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407. Проте, висновок № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, від 14 лютого 2024 року не є належним та допустим доказом необхідності здійснення «постійного догляду» за ОСОБА_2 , оскільки не містить таких рекомендацій. Натомість, вказаним висновком визначені соціальні послуги «догляд вдома» та «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи».
Одночасно, колегією суддів звернута увага сторін на те, що «підставою для звільнення є саме необхідність здійснення постійного догляду. Водночас, суд звертає увагу, що саме по собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.». Вказаний висновок повністю узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного суду від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23. З урахуванням викладеного, правових підстав для звільнення солдата ОСОБА_1 з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини не має.
Аналогічний вище зазначеному листу за змістом лист від 28 листопада 2025 року № 08/61955/24-ВН направлений позивачу.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Згідно з пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/202 «Про введення воєнного стану в Україні» (далі - Указ № 64/202), затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
У подальшому, Указами Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, від 18 квітня 2022 року № 259/2022, від 17 травня 2022 року № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022 від 07 листопада 2022 року № 757/2022, від 06 лютого 2023 року № 58/2023, від 01 травня 2023 року № 254/2023, від 26 липня 2023 року № 451/2023, від 06 листопада 2023 року № 734/2023, від 05 лютого 2024 року № 49/2024, від 06 травня 2024 року № 271/2024, від 23 липня 2024 року № 469/2024, від 28 жовтня 2024 року № 740/2024 та від 14 січня 2025 року № 26/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про загальну мобілізацію на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Спеціальним нормативним-правовим актом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частина друга статті 1 Закону № 2232-ХІІ).
Відповідно до частин першої, другої статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.
Абзацом першим частини третьої статті 24 Закону № 2232-XII визначено, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Отже, з вище наведених правових норм слідує, що військовослужбовець, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, має право під час дії воєнного стану звільнитися з військової служби, зокрема у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за батьками своїми чи дружини (чоловіка). При цьому необхідність здійснення постійного догляду підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Правовий висновок, що належним доказом необхідності здійснення постійного догляду може бути, як висновок медико-соціальної експертної комісії, так і у визначених законом випадках висновок лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, викладено Верховним Судом у постановах від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23, від 11 квітня 2024 року у справі № 420/16689/23 та від 13 червня 2024 року у справі № 520/21316/23.
Із заяв по суті справи та листів відповідача, якими повідомлено позивача та його представника про повторний розгляд рапорту ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII разом з доданими до нього документами і з урахуванням правових висновків, викладених Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24, судом встановлено, що спір у цій справі виник через відмову відповідача звільнити позивача з військової служби у зв'язку з тим, що наданий позивачем висновок № 10 від 14 лютого 2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, не підтверджує, що мати позивача ОСОБА_2 потребує постійного догляду, оскільки не містить таких рекомендацій.
Як вже вище вказано, у висновку № 10 від 14 лютого 2024 року про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, ОСОБА_2 рекомендовано такі соціальні послуги: догляд вдома та отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи.
Відмовляючи у звільненні позивача з військової служби за наслідками повторного розгляду рапорту позивача від 07 березня 2024 року, відповідач виходив з того, що терміни «постійний догляд» та «догляд вдома» не є тотожними, тому наданий ОСОБА_1 висновок від 14 лютого 2024 року № 10 не є належним та допустимим доказом необхідності здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 .
Отже, судом встановлено, що спірним у даній справі є питання належності та допустимості висновку № 10 від 14 лютого 2024 року для підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю, тобто наявності підстав для звільнення позивача з військової службу за визначеними у підпункті «г» пункті 2 частині четвертій статті 26 Закону № 2232-XII сімейними обставинами.
При цьому суд зауважує, що при новому розгляді рапорту позивача від 07 березня 2024 року питання щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку про необхідність здійснення постійного догляду, а також можливості підтвердження здійснення постійного догляду, як висновком ЛКК, так і висновком МСЕК, вже не є спірними, тому не входять до предмету доказування по справі.
Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 викладено правовий висновок, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге коли надається такий догляд. В свою чергу, поняття «постійний догляд» передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу III).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу ІV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку.
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого №__», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року в справі № 520/21316/23 зазначив, щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Згідно із Інструкцією щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі», затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України 09.03.2021 № 407, висновок призначений для реєстрації когнітивних порушень, які виникають при захворюваннях (органічні психічні розлади (F00-F09), розумова відсталість (F70-F79), порушення рухової активності (паралічі), соціальна дезадаптація, інвалідність І групи тощо). Когнітивні порушення можуть спостерігатися у симптокомлексі наступних розладів психіки (F10-F19), шизофренія (F20), первазивні розлади розвитку (F84), нейродегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера, Паркінсона тощо), судинні захворювання головного мозку (інсульти, інфаркти мозку, церебральний атеросклероз), нейроінфекція, наслідки черепно-мозкової травми, новоутворення, метаболічні порушення та інтоксикації, аутоімунні захворювання, генетичні захворювання тощо (пункт 2 Інструкції № 407).
За пунктом 4 Інструкції № 407, висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
У пункті 4 Висновку вказуються рекомендовані соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи (пункт 8 Інструкції № 407).
Висновок підписується членами лікарської комісії, із проставленням дати видачі, після чого завіряється печаткою закладу охорони здоров'я (пункт 9 Інструкції № 407).
Як вже вище вказано, позивачем до рапорту від 07 березня 2024 року про звільнення з військової служби додано висновок Комунального некомерційного підприємства «Славутицька міська лікарня» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області від 14 лютого 2024 року № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-2/о), згідно з яким ОСОБА_2 рекомендовано соціальну послугу: догляд вдома, отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі.
Однак у підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII визначено, що підставою для звільнення з військової служби є саме необхідність здійснення постійного догляду.
Жодного слова про систематичність, чи іншу періодичність такого догляду, у висновку, наданого позивачем, немає. Саме по собі поняття «догляд вдома» є не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк останнє передбачає безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
З огляду на відсутність у висновку від 14 лютого 2022 року № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, інформації про необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, суд погоджується з твердженнями відповідача, що цей висновок не є належним доказом існування підстав для звільнення з військової служби, визначених підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII.
Такий висновок суду у повній мірі відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 21 лютого 2024 року у справі № 120/1909/23 у подібних правовідносинах.
Наведені представником позивача у позові твердження не спростовують встановлених судом обставин, що наданий позивачем разом із рапортом від 07 березня 2024 року висновок № 10 від 14 лютого 2024 року не підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за матір'ю позивача, тому не мають значення та не впливають на висновок суду про відсутність підстав для звільнення позивача з військової служби, визначених у підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, і правомірність дій відповідача.
Щодо наданих позивачем разом із рапортом про звільнення з військової служби акта встановлення факту здійснення догляду від 14 лютого 2024 року № 26 та довідки про встановлення діагнозу від 13 лютого 2024 року № 143, то суд погоджується з твердженнями відповідача, що такі документи не визначні у підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, як докази, що підтверджують необхідність здійснення постійного догляду, тому вони не є допустимими у розумінні статті 74 КАС України.
Також суд погоджується з твердженнями відповідача, що факт проходження позивачем військової служби з 15 вересня 2023 року унеможливлював здійснення останнім постійного догляду за матір'ю, про що вказано в акті від 14 лютого 2024 року № 26. Відповідачем доведено, що на день складання цього акта позивач перебував у відпустці, наданій йому згідно з наказом начальника загону від 28 січня 2024 року № 21-ВВ «Про особовий склад», з 29 січня 2024 року, тривалістю 15 календарних діб та 2 доби для проїзду до місця проведення відпустки. Копія цього наказу надана відповідачем в матеріали справи.
Отже, за встановлених обставин суд погоджується з твердженнями відповідача, що позивачем разом з рапортом про звільнення з військової служби не надано доказів, що його мати потребує постійного догляду.
Підсумовуючи вище викладене, судом встановлено, що відповідачем при повторному розгляді рапорту ОСОБА_1 від 07 березня 2024 року про звільнення з військової служби у повній мірі враховано висновки Першого апеляційного адміністративного суду, викладені у мотивувальній частині постанови від 13 листопада 2024 року у справі № 360/405/24, надано оцінку обставинам, які належить встановити при розгляді рапорту позивача, за підсумком чого вирішено, чи є висновок від 14 лютого 2022 року № 10 про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі, належним доказом на підтвердження наявності у позивача підстав для звільнення з військової служби відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII, та прийнято рішення про відмову у звільненні позивача з військової служби, яке відповідає критеріям правомірного рішення суб'єкта владних повноважень, визначеним у частині другій статті 2 КАС України.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та у їх задоволенні слід відмовити повністю.
Щодо понесених позивачем витрат по сплаті судового збору, суд зазначає таке.
Згідно із квитанцією від 24 грудня 2024 року № 2587-4634-0461-5320 позивачем сплачений судовий збір за подання до суду цього позову в розмірі 1211,20 грн.
Однак відповідно до пункту 12 частини першої статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Відповідно судом встановлено, що позивача, як військовослужбовця, за законом звільнено від сплати судового збору за подання до адміністративного суду цього позову.
Пунктом першим частини першої статті 7 Закону № 3674-VI встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідно до наведених положень Закону № 3674-VI суд роз'яснює позивачу право звернутися до суду із заявою про повернення помилково сплаченого ним судового збору в сумі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 9, 72, 77, 90, 94, 139, 241-246, 250, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову адвоката Комаси Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя К.О. Пляшкова