Іменем України
10 березня 2025 рокум. ДніпроСправа № 360/203/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У провадженні суду перебуває на розгляді справа за позовом адвоката Хомича Івана Олександровича (далі - представник позивача, Хомич І.О.) в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ у Київській області), з такими вимогами:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо застосування до пенсії ОСОБА_1 обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб починаючи з 01.12.2024;
- зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області виплатити пенсію ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб з урахуванням проведених раніше виплат, починаючи з 01.12.2024.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач є військовим пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII.
У листопаді 2024 року на виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16.10.2024 у справі № 360/973/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області здійснено поновлення виплати позивачу з 01.07.2024 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Враховуючи, що позивачу призначено пенсію за вислугу років у розмірі 85% від грошового забезпечення його пенсія з 01.12.2024 мала складати 25 536,48 грн, що перевищує 10 (десять) прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, станом на 01.12.2024 момент виникнення підстави для перерахунку пенсії.
Після здійснення нарахування доплати до пенсії відповідач неправомірно обмежив пенсію позивача десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб починаючи з 01.12.2024.
У зв'язку з цим позивач через свого адвоката Хомича І.О. звернувся до відповідача з вимогою виплатити пенсію Позивача без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб з дня здійснення її перерахунку, а саме з 01.12.2024.
Як зазначає представник позивача, відповідач не здійснив перерахунок пенсії позивачу без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 19.12.2024 № 1000-0219-8/196012 у перерахунку пенсії без обмеження максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб було відмовлено, а також ГУ ПФУ у Київській області зазначено, що у нього відсутні підстави для здійснення такої виплати.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його права на належний розмір грошового забезпечення.
21.02.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову та зазначив, що діючим законодавством передбачене обмеження пенсії позивачу максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.
Судом по справі вчинено наступні процесуальні дії:
- ухвалою суду від 07.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали судової справи у змішаній формі, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , є пенсіонером за вислугою років, про що свідчить відповідне пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 від 29.03.2004.
Відповідно до протоколу перерахунку пенсії за пенсійною справою №1003029022 - МВС, позивачу на підставі рішення суду було здійснено перерахунок пенсії з 01.12.2024, підсумок пенсії (з надбавками) складає - 25536, 48 грн., з урахуванням максимального розміру пенсії - 23610, 00 грн. Вказані обставини також підтверджуються розрахунком пенсії за вислугою років з 01.12.2024.
Листом ГУ ПФУ у Київській області від 19.12.2024 № 1000-0219-8/196012 було повідомлено представника позивача про те, що згідно ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Підстави для призначення пенсії без обмеження максимальним розміром ОСОБА_1 відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ.
Статтею 10 Закону №2262-ХІІ встановлено, що призначення і виплата пенсій особам, зазначеним у статті 1-2 цього Закону, здійснюються органами Пенсійного фонду України.
Відповідно до статті 2 Закону України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих), зокрема, відповідно до Закону №2262-ХІІ, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Цим же Законом викладено у новій редакції частину п'яту статті 43 Закону №2262-ХІІ, якою встановлено максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), який не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08 липня 2011 року №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» передбачено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 (зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), було доповнено частину 5 статті 43 Закону №2262-ХІІ наступним положенням: «Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень».
Отже, у період з 01 січня 2016 по 31 грудня 2017 року діяло обмеження максимального розміру пенсії в сумі 10740,00 грн. відповідно до Закону № 911-VIII.
З урахуванням встановленого на 2018 рік розміру прожиткового мінімуму на одну особу для осіб, які втратили працездатність, згідно з Законом України від 07 грудня 2017 року № 2246-VIII «Про державний бюджет України на 2018 рік» та Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії з 01 січня 2018 року склав 13 730, 00 грн.
У той же час, згідно з пунктом 2 розділу 2 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.
Це означає, що зазначені положення Закону щодо обмеження максимальним розміром пенсії не можуть застосовуватись до позивача, оскільки пенсію йому було призначено до 01 січня 2016 року.
Крім того, Конституційним Судом України неодноразово визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення законодавства, якими був обмежений максимальний розмір пенсії. Внесення в подальшому змін до Закону шляхом зазначення іншого часового періоду, протягом якого діють обмеження максимального розміру пенсії, по суті суперечить висновкам Конституційного Суду, оскільки вирішальне значення має не період дії обмеження, а сам факт протиправного обмеження права особи на отримання пенсії у належному розмірі.
Як зазначає Верховний Суд у постановах від 09 листопада 2020 року у справі № 813/678/18, від 06 листопада 2018 у справі № 522/3093/17, від 16 жовтня 2018 у справі № 522/16882/17 та від 03 жовтня 2018 у справі № 127/4267/17 зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774 до частини 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, самі по собі не створюють підстав для вказаного обмеження.
З огляду на це, суд приходить до висновку, що твердження відповідача про законність обмеження пенсії позивачу максимальним розміром є хибним.
Таким чином суд вважає, що відповідач протиправно обмежив позивачу з 01.12.2024 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії, яка виплачується позивачу і для захисту прав та інтересів позивача відповідача слід зобов'язати здійснити з вказаної дати перерахунок і виплату пенсії позивачу без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «РуїзТорія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
З урахуванням зазначеного суд не надає оцінку іншим доводам сторін, оскільки вони не мають суттєвого впливу на рішення суду за результатами вирішення цього спору.
За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити зі словесним коригуванням обраного способу захисту порушених прав.
Питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Адміністративний позов адвоката Хомича Івана Олександровича в інтересах ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (код ЄРПОУ: 22933548, місцезнаходження: Київська обл., м. Фастів (3), вул. Саєнка Андрія, буд. 10) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області щодо обмеження розміру виплати пенсії ОСОБА_1 десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з 01.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.12.2024 без обмеження десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням проведених виплат.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.О. Кисельова