Справа № 157/2103/24
Провадження №1-кс/157/103/25
04 березня 2025 рокумісто Камінь-Каширський
Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 жовтня 2024 року за № 12024030530000764, про продовження строку дії обов'язків, покладених слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, щодо обвинуваченого
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Каменя-Каширського Волинської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, не працевлаштований, судимий вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року за ч. 1 ст. 361, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України,
Прокурор Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області з клопотанням, в якому просить продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, на строк 60 днів, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський Волинської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та/або роботи, навчання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні. В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та часу, умисно, придбав наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежено на підставі Списку № 1 Таблиці ІІ Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, який зберігав при собі з метою подальшого збуту. У подальшому ОСОБА_4 26.09.2024 близько 17 год 33 хв, знаходячись на дорозі поблизу футбольного стадіону «Колос», що по вул. Героїв УПА, 20 у м. Камені-Каширському Волинської області, незаконно, умисно збув ОСОБА_6 , анкетні дані якого змінено у зв'язку із залученням до оперативної закупки на підставі ст. ст. 65, 66, 275 КПК України, ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», поліетиленовий прозорий пакет із подрібненою речовиною рослинного походження, що являє собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс масою 1,1003 г за грошову винагороду в розмірі 700 грн. Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та часу, умисно, повторно придбав наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежено на підставі Списку № 1 Таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, який зберігав при собі з метою подальшого збуту, та у подальшому 27.11.2024 близько 16 год 08 хв, знаходячись на дорозі неподалік території ОЗЗСО «Камінь-Каширський ліцей № 1 ім. Євгена Шабліовського», що по вул. Воля, 4 у м. Камені-Каширському Волинської області, незаконно, умисно, повторно збув за грошову винагороду в розмірі 1000 грн ОСОБА_7 , анкетні дані якого у зв'язку із залученням до оперативної закупки змінено на підставі ст. ст. 65, 66, 275 КПК України, ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», поліетиленовий прозорий пакет із подрібненою речовиною рослинного походження, що являє собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс масою 0,99 г. Крім цього, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що всупереч вимогам Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», за невстановлених в ході проведення досудового розслідування обставин та часу умисно, повторно придбав наркотичний засіб - канабіс, обіг якого обмежено на підставі Списку № 1 Таблиці II Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000, який зберігав при собі з метою подальшого збуту, та у подальшому 05.01.2025 о 15 год 10 хв, знаходячись на дорозі неподалік адміністративного приміщення Камінь-Каширської міської ради, що по вул. Воля, 2 у м. Камені-Каширському Волинської області, незаконно, умисно, повторно збув за грошову винагороду в розмірі 3000 грн ОСОБА_7 , анкетні дані якого у зв'язку із залученням до оперативної закупки змінено на підставі ст. ст. 65, 66, 275 КПК України, ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» та ст. ст. 7, 15 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві», паперовий згорток із подрібненою речовиною рослинного походження, що являє собою наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс масою 0,99 г. Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичних засобу, в тому числі вчинених повторно, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України. З урахуванням наведеного, 05.01.2025 о 15 год 18 хв ОСОБА_4 було затримано у порядку ст. 208 КПК України, 06.01.2025 останньому повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 та ч. 2 ст. 307 КК України. Допитаний в якості підозрюваного ОСОБА_4 від дачі показів відмовився та вини у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнав. Однак, винуватість ОСОБА_4 у скоєному повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки, протоколами негласних слідчих-розшукових дій - зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж, висновками експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_4 , протоколами допитів свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, а також іншими доказами. Слідчий суддя Камінь-Каширського районного суду Волинської області своєю ухвалою від 06.01.2025 обрав щодо ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05.03.2025 включно, з визначенням застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 211 960 грн. У подальшому підозрюваного ОСОБА_4 28.01.2025 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави та відповідно на останнього покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з населеного пункту м. Камінь-Каширський Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця проживання та/або роботи, навчання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні. На теперішній час досудове розслідування закінчилось, обвинувальний акт 28.02.2025 скеровано до Камінь-Каширського районного суду Волинської області. Підготовче судове засідання ще не призначено. Оскільки строк дії обов'язків обвинуваченого, визначених ухвалою слідчого судді від 06.01.2025 закінчується 05.03.2025, а підготовче судове засідання ще не призначено, і ризики, визначені у ст. 177 КПК України не відпали, а продовжують мати місце, тому виникла необхідність у продовженні обов'язків, покладених на ОСОБА_4 при застосуванні запобіжного заходу. ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні чотирьох епізодів тяжких злочинів, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років, останній ніде не працює та не навчається, вчинив злочини в умовах воєнного стану в Україні, повторно, будучи раніше судимим за умисний корисливий злочин проти власності, відбуваючи іспитовий строк, в минулому останній уже притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів, на шлях виправлення не став та належних висновків не зробив, а тому з урахуванням наведених обставин, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, необхідним є продовжити відносно обвинуваченого ОСОБА_4 покладені на нього обов'язки. Інші, більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт, не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Всі вищевказані факти свідчать про вперте небажання ОСОБА_4 дотримуватись правил та норм поведінки у суспільстві та про наявність передбачених ст. 177 КПК України ризиків, що ОСОБА_4 може вчиняти інші кримінальні правопорушення, переховуватися від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливати на свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а інші, більш м'які запобіжні заходи не будуть достатніми для запобігання вказаних ризиків. При цьому, ненастання вищевказаних ризиків зумовлено застосуванням щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та покладенням на нього судом вищевказаних обов'язків.
У поданих на клопотання прокурора запереченнях захисник ОСОБА_5 просить зменшити встановлений слідчим суддею розмір застави до мінімального, котрий передбачено п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 60 560 гривень; і заставу, сплачену відповідно до ухвали слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 січня 2025 року за ОСОБА_4 повернути особі, яка її внесла (заставодавцю), - ОСОБА_12 ; та продовжити на 30 днів щодо ОСОБА_4 строк дії покладених ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 січня 2025 року обов'язків, а саме: прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи/навчання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . В обґрунтування заперечення зазначає, що всупереч твердженню прокурора, наведеному в його клопотанні, ще під час застосування запобіжного заходу було встановлено існування лише трьох ризиків, наведених у ч. 1 ст. 177 КПК України, а відтак доводи сторони обвинувачення про виникнення станом на 28 лютого 2025 року ще й ризику перешкоджання кримінальному провадженню обвинуваченим не заслуговують на увагу, оскільки до клопотання жодного доказу існування цієї обставини не долучено. Прокурором було лише здійснено формальне покликання на названі ним ризики (п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України) без будь-якого належного та змістовного наведення аргументів на користь того, що обвинувачений якимось чином прагне уникнути своєї відповідальності, впливати на свідків чи переховуватись від суду. Прокурором жодного доказу наявності та продовження існування в тому ж об'ємі, що і під час застосування слідчим суддею найсуворішого запобіжного заходу, ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, не надано, не названо жодного конкретного та достовірно існуючого факту, котрий міг би довести, що вказані у клопотанні обставини справді існували, існують чи взагалі можуть потенційно мати місце, не наведено та не долучено будь-якого доказу неправомірної поведінки обвинуваченого, не зазначено, які саме дії останнього свідчать про намір чи бажання уникнути своєї відповідальності, а всі перелічені доводи сторони обвинувачення ґрунтуються суто на припущеннях, а тому об'єктивних підстав вважати, що ОСОБА_4 намагався чи наразі прагне певним чином перешкоджати судовому розгляду, немає. Ризик переховування оцінено стороною обвинувачення як реальний виходячи виключно із припущення, що ОСОБА_4 може це зробити при тому, що з моменту затримання по сьогоднішній день останній жодних дій, спрямованих на ухилення від слідства чи суду не вчиняв, будь-яких перепон при затриманні не здійснював, самостійно видав наявні при ньому речі, не ухилявся від проведення експертиз по справі, хоча мав реальну можливість такі перепони чинити. Всі твердження прокурора про протилежне є голослівними та непідкріпленими жодним доказом. Ризик незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні аналогічно попередньому є недоведеним та таким, що ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки будь-якого доказу на підтвердження існування обставин, на які покликається прокурор в цій частині, чи намірів вчинення відповідних дій обвинуваченим до клопотання не долучено. Із наявних у справі документів вбачається, що з жодним зі свідків у кримінальному провадженні з початку досудового розслідування обвинувачений не спілкувався, впливу на них не вчиняв, а ключові свідки у провадженні є залегендованими особами, анкетні дані яких, на думку прокурора, приховані та до яких застосовано заходи безпеки. Єдиний ризик, мінімальне існування якого стороною захисту по суті не оспорюється, - це підвищена ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення з огляду на наявність непогашеної судимості ОСОБА_4 та інкримінування йому скоєння злочинів в період іспитового строку. Разом із тим, у вчиненні попередніх майнових злочинів ОСОБА_4 свою винуватість визнавав цілком та беззастережно. Натомість у цьому кримінальному провадженні обґрунтованість підозри та пред'явленого звинувачення ОСОБА_4 оспорюється, що буде в подальшому предметом судового розгляду, а відтак, враховуючи різний характер правопорушень, за одне з яких ОСОБА_4 був засуджений (майнові злочини), а за другим йому лише пред'явлено обвинувачення (злочин у сфері обігу наркотичних засобів) без постановлення остаточного вироку, переконані, що продовження існування вищезазначеного ризику, закріпленого у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не може слугувати єдиною підставою для залишення застави та покладених на ОСОБА_4 обов'язків у тому ж обсязі, про який просить прокурор. Прокурором навіть не розглядалась можливість застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, а здійснені у клопотанні покликання на недоцільність застосування зокрема цілодобового домашнього арешту (який у даному конкретному випадку, на думу захисту, є менш суворим, ніж застосована застава), в тому числі з застосуванням електронних засобів контролю, особистої поруки та особистого зобов'язання є суто формальними й такими, що не виправдовують подальше застосування застави у такому значному розмірі, що для обвинуваченого є непомірним, виключно з посиланням на «високу імовірність» скоєння ОСОБА_4 при умові його перебування під дією менш суворих запобіжних заходів дій, спрямованих на перешкоджання кримінальному провадженню, як на тому наполягає у клопотанні сторона обвинувачення. Єдиний аргумент прокурора стосовно начебто неможливості застосування до ОСОБА_4 більш м'яких запобіжних заходів (у тому числі і зменшення застави) полягає у тому, що за умови застосування таких запобіжних заходів обвинувачений начебто зможе чинити перепони кримінальному провадженню - впливати на свідків (зустрічатись із ними та схиляти їх до зміни показань під приводом винагороди чи примусу), а також залишити місце проживання чи вчинити інші кримінальні правопорушення. Натомість, кожен із цих доводів є хибним, оскільки: з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти останній жодних дій, спрямованих на перешкоджання слідству та судовому розгляду не вчиняв, за викликами завжди своєчасно з'являвся, жодних порушень своїх процесуальних обов'язків не допускав; зустріч із ключовими свідками у кримінальному провадженні є неможливою, оскільки ОСОБА_4 не має жодних засобів зв'язку із ними (його мобільний телефон вилучений в ході затримання, їх номерів він не знає, як зафіксовано в протоколах НСРД та додатках до них, ОСОБА_4 жодного разу не запрошував до себе додому будь-якого з цих свідків, не ініціював зустрічей із ними), обидва свідки є залегендованими, проживають в інших районах Волинської області та при цьому перебувають під цілковитим контролем поліцейських і співпрацюють з ними. Решта ж свідків у кримінальному провадженні не володіють жодними фактичними даними, цінними для кримінального провадження. Тобто, жодних підстав здійснювати вплив на інших свідків у обвинуваченого об'єктивно немає. Зміна показань свідків під приводом винагороди, як вказує прокурор у клопотанні, є неможливою в силу відсутності у ОСОБА_4 грошових коштів, у зв'язку із чим останній навіть самостійно не може сплатити заставу у мінімальному її розмірі (майно обвинуваченого арештоване, в ході обшуків у нього вдома грошових коштів чи цінного майна виявлено не було, він офіційно не працевлаштований і доходів не отримує, заставу за нього сплатила його мати). Зміна показань свідків під приводом погроз теж не є можливою, так як жодних фактів такої поведінки з боку ОСОБА_4 матеріалами кримінального провадження зафіксовано не було, як і будь-яких підстав стверджувати, що ОСОБА_4 має принаймні якісь важелі впливу на свідків. Відтак доводи прокурора у частині неможливості зменшення застави до мінімального розміру, наведеного у п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (60 560 грн), повинні оцінюватись критично та відхилятись, оскільки такі є надуманими та не узгоджуються з матеріалами кримінального провадження. Разом із тим, ОСОБА_4 жодним чином досудовому розслідуванню не перешкоджав, намірів чинити перепони судовому розгляду цього кримінального провадження теж не має, впливу на свідків та/або експертів здійснювати не буде, переховуватись чи в будь-який інший спосіб ухилятись від виконання покладених на нього обов'язків не бажає, а невчинення вищеописаних дій жодним чином не пов'язане із застосованою до нього заставою, оскільки він впевнений у своїй невинуватості та буде доводити її у встановлений законом спосіб. ОСОБА_4 фактично є наркозалежною особою (у зв'язку із чим і опинився причетним до розслідуваних подій), неодноразово проходив наркологічне лікування (з 9 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року - у стаціонарному наркологічному відділенні № 3 Комунального підприємства «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради; з 17 лютого 2024 року по 8 квітня 2024 року - у Громадській організації «Наркологічний центр «ХЕЛП») та наразі у зв'язку із недієвістю попередньо вжитих лікувальних заходів має намір пройти черговий курс реабілітації, однак вже в іншій установі - Адаптаційний центр «Примирення» релігійної організації «Релігійна громада» (Помісна церква) Євангельських християн-баптистів «Благодать» м. Ірпінь Київської області, що знаходиться в м. Ірпінь Київської області по вул. Літературна, 1а, та в якій він теж проходив відповідну та дієву реабілітацію. Перелічені обставини може підтвердити мати обвинуваченого - ОСОБА_12 , яка являється заставодавцем у кримінальному провадженні та забезпечує належну процесуальну поведінку обвинуваченого, та про виклик і допит якої буде заявлено відповідне клопотання. При цьому, слідчим ОСОБА_13 на етапі досудового розслідування був наданий дозвіл на проходження відповідного курсу лікування ОСОБА_4 , утім у подальшому прокурор у кримінальному провадженні не погодив його, у зв'язку із чим діючий на цей час обов'язок, передбачений п. 2 ч. 5 ст. 194 КПК України, перешкоджає усунути наркозалежність обвинуваченого та може не продовжуватись, а у сторони обвинувачення докази та доводи на користь протилежного об'єктивно відсутні. Окрім цього, проведення наркологічного лікування ОСОБА_4 є вкрай необхідним і сприятиме перебігу кримінального провадження, оскільки в такий спосіб мінімізуватимуться ризики повторного скоєння ним кримінальних правопорушень (у тому числі пов'язаних з обігом наркотичних речовин), його переховування та впливу на свідків в силу жорсткого режиму центру, забороняючого залишати місце реабілітації, а працівниками організації, в межах якої перебуватиме обвинувачений, буде належно та своєчасно забезпечена його участь в ході судового розгляду (як особиста, так і дистанційна, в залежності від рішень суду). Вважає попередньо встановлений розмір застави занадто суворим і обтяжливим по відношенню до особи заставодавця (матері обвинуваченого) запобіжним заходом, оскільки така не є виправданим та занадто тривалим втручанням в майнові права останнього на користування власними коштами у досить значному розмірі при очевидному зменшенні рівня ризиків, наведених у ст. 177 КПК України, з боку ОСОБА_4 , цілковитій недоведеності продовження їх існування в тому ж об'ємі, який існував станом на 6 січня 2025 року, та за умов незмінності суми коштів, котра повинна утримуватись державою в якості забезпечення належної процесуальної поведінки особи, якої можливо досягти й при менших обтяженнях. Захист певен, що у даному конкретному випадку цілком достатнім є застосування застави у розмірі 60 560 гривень з покладенням на обвинуваченого обов'язків, передбачених у п.п. 1, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою прокурора та суду; повідомляти прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або місця роботи/навчання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні, переліченими в клопотанні прокурора (за виключенням батька обвинуваченого - ОСОБА_8 ). Прокурор у своєму клопотанні взагалі не долучив доказів на підтвердження: обґрунтованості підозри та обвинувачення ОСОБА_4 ; задовільного майнового стану обвинуваченого, який би дозволяв йому особисто сплатити заставу у розмірі 211 960 гривень; недотримання обвинуваченим у попередньому кримінальному провадженні запобіжних заходів, якщо такі взагалі застосовувались до ОСОБА_4 . Враховуючи недоведеність продовження існування такого рівня ризиків, наведених в ст. 177 КПК України, які б свідчили про необхідність подальшого утримання державою доволі значної суми коштів заставодавця, а також процесуальну поведінку ОСОБА_4 , до якої наразі жодних зауважень немає з самого початку досудового розслідування, а прокурор доказів протилежного до справи не долучив, з огляду на наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, постійного місця проживання, його сімейний та майновий стан, позитивну характеристику, неперебування на обліку у лікаря психіатра, об'єктивну відсутність доказів, підтверджуючих факт існування ризиків в тому ж самому обсязі, що був при обранні запобіжного заходу, вважає за доцільне просити суд змінити попередньо визначені розмір застави та обсяг обов'язків щодо обвинуваченого. Відповідно ж до практики Європейського суду з прав людини, сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання порушувати покладені на нього процесуальні обов'язки, та не є явно непомірним. Однак, у сторони обвинувачення наразі немає жодного доказу виключності обставин справи та особи ОСОБА_4 , які б дозволяли дійти висновку про необхідність визначення та доцільність подальшої дії застави саме у розмірі 211 960 гривень, який вочевидь є непомірним для ОСОБА_4 , оскільки він не здатен самостійно сплатити таку суму коштів, а кошти, що були сплачені його матір'ю, є запозиченими. ОСОБА_4 не має у власності жодного цінного майна. Водночас у сторони обвинувачення відсутні будь-які докази, підтверджуючі отримання ОСОБА_4 та його родиною таких доходів, котрі б дозволяли їм самостійно, без запозичень сплатити заставу в обумовленому розмірі. У результаті встановлення такого надмірного розміру застави спотворюється сутність цього запобіжного заходу, оскільки все це породжує для особи, яка притягається до кримінальної відповідальності та її рідних вкрай несприятливу фінансову ситуацію, в якій самостійно внесення захмарних сум застави є завідомо нездійсненною місією. При визначенні розміру застави має бути обов'язково врахованою наявність інших членів сім'ї підозрюваного/обвинуваченого. Адже при визначенні непосильного розміру застави страждає не тільки ОСОБА_4 , а й інші особи, які матеріально пов'язані з ним. Водночас застава не може мати наслідком обмеження прав чи страждання членів родини та близьких для особи людей. У даному випадку фактично залежною від обвинуваченого особою є його мати, яка сплатила відповідний розмір застави згідно із долученою копією квитанції. Перелічені вище доводи дозволяють дійти переконливого висновку про можливість зменшення раніше визначеного розміру застави на такий, що не буде надмірним тягарем для ОСОБА_4 та його родини.
Прокурор Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_3 у судовому засіданні клопотання про продовження покладених ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 січня 2025 року обов'язків на обвинуваченого ОСОБА_4 підтримав з наведених у ньому підстав та пояснив, що підстав для зменшення розміру застави немає, сума застави визначена у встановлених КПК України межах, та оскільки на цей час підготовче засідання ще не призначено, хоча обвинувальний акт вже передано до суду, тому ОСОБА_4 належить продовжити строк покладених на нього обов'язків, про які зазначається у клопотанні. Щодо виконання вимог ст. 290 КПК України, то ухвали слідчого судді не були відкриті стороні захисту, оскільки вони не стосуються обвинуваченого. Обвинувачений вже раніше притягувався до кримінальної відповідальності за кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, на теперішній час перебуває у розшуку як ухилянт, він не працює та не навчається. Щодо надання дозволу на виїзд за межі м. Каменя-Каширського, що стороною захисту не надано доказів, що обвинувачений потребує лікування, а також не надано доказів, що релігійна організація, про яку зазначає захисник, може здійснювати необхідне лікування. Крім того, станом на 31.01.2025 обвинувачений знав, що йому відмовлено у наданні дозволу на виїзд за межі м. Каменя-Каширського, однак він поїхав і лікувався, що у свою чергу також свідчить про порушення останнім покладеного обов'язку.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень не визнає.
Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні пояснив, що частково заперечує проти клопотання прокурора з наведених у його письмових запереченнях підстав, та просить виключити з покладених на ОСОБА_4 обов'язків такий як не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський, оскільки останній бажає пройти курс реабілітації у релігійній організації, у зв'язку з чим звернувся до прокурора про надання дозволу на виїзд з м. Каменя-Каширського, однак у цьому було відмовлено, а також просить зменшити розмір застави. В обгрунтування своїх заперечень захисник зазначає і те, що наведені прокурором у клопотанні доводи щодо наявності ризиків є надуманими, пред'явлене обвинувачення необґрунтованим, ризику впливу на свідків не доведено, не наведено у клопотання і те, яким чином обвинувачений буде перешкоджати кримінальному провадженню, адже під час розгляду клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 не було доведено такого ризику, про що вбачається з ухвали слідчого судді від 06.01.2025. ОСОБА_4 не чинив перешкод у проведенні досудового розслідування, з'являвся на виклики слідчого. Визначений слідчим суддею розмір застави понад 200 000 грн є непомірним, наближений до максимального розміру. В той же час доказів про матеріальний стан обвинуваченого прокурором не надано. Кошти на внесення застави запозичені 28.01.2025 матір'ю обвинуваченого. Крім того, стороні захисту відкритті не всі матеріали досудового розслідування, зокрема відкриті не всі ухвали слідчого судді, не всі докази розсекречені, тобто вимоги ст. 290 КПК України неналежно виконані. Крім того, прокурор у клопотанні не мотивує, чому саме на 60 днів необхідно продовжити строк покладених на обвинуваченого обов'язків.
Заслухавши доводи прокурора, пояснення обвинуваченого та його захисника, показання свідка, дослідивши додані до клопотання матеріали досудового розслідування, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання належить задовольнити частково, зважаючи на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Частиною 2 ст. 177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з частинами 3, 4 ст. 194 КПК України слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті. Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов'язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов'язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме: 1) прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; 4) утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом; 5) не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом; 6) пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності; 7) докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання; 8) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 9) носити електронний засіб контролю.
Частиною 7 ст. 194 КПК України встановлено, що обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, можуть бути покладені на підозрюваного, обвинуваченого на строк не більше двох місяців. У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Відповідно до ч. 6 ст. 199 КПК України у разі закінчення строку запобіжного заходу до проведення підготовчого судового засідання прокурор не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення строку дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу може подати клопотання про його продовження. Розгляд такого клопотання здійснюється слідчим суддею за правилами цієї статті.
Ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 січня 2025 року щодо ОСОБА_4 як до підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України, було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 березня 2025 року включно, визначено також розмір застави 211 960 грн, за умови внесення якої на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Волинській області постановлено ОСОБА_4 постановлено звільнити з-під варти. У разі внесення зазначеної застави на ОСОБА_4 покладено обов'язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатись з населеного пункту м. Камінь-Каширський Волинської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну місця свого проживання та/або роботи, навчання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
Як вбачається із зазначеної ухвали слідчого судді, на момент застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави ОСОБА_4 обґрунтовано підозрювався у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КПК України.
Обґрунтованість підозри підтверджена, зокрема, такими доказами: протоколами оперативної закупки від 27.09.2024, 28.11.2024, протоколами допиту свідка ОСОБА_6 від 27.09.2024, свідка ОСОБА_7 від 28.11.2024, протоколом про результати проведення оперативно-технічного заходу - аудіо, відео контроль особи, а саме ОСОБА_4 , від 28 жовтня 2024 року, протоколом про результати проведення оперативно-технічного заходу - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж, а саме абонентського номеру рухомого (мобільного) зв'язку передплаченого сервісу (без укладення контракту або ідентифікації абонента) сім-карти НОМЕР_1 , оператора телекомунікацій ПрАТ «ВФ «Україна», яким користується ОСОБА_4 , від 28.10.2024, висновками судових експертиз наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів від 07.10.2024, від 05.12.2024, згідно з якими надана на дослідження речовина являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого у перерахунку на висушену речовину становить, відповідно 1,1003 г, 0,99г, протоколом обшуку за місцем проживання ОСОБА_14 від 05.01.2025, описом речей і документів, які були вилучені в ході обшуку, від 05.01.2025, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів від 06.01.2025, згідно з яким надана на дослідження речовина являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого у перерахунку на висушену речовину становить 2,5300 г, протоколом вручення оперативно-технічних засобів, протоколом огляду покупця та вручення грошових коштів, протоколом вилучення паперового згортка з речовиною рослинного походження із специфічним запахом, зелено-коричневого кольору, зовні схожої на наркотичну - канабіс, висновком судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів від 06.01.2025, згідно з яким надана на дослідження речовина являє собою наркотичний засіб - канабіс, маса якого у перерахунку на висушену речовину становить 3,9027 г, протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 05.01.2025.
Відомості про зазначене кримінальне правопорушення були внесені до ЄРДР 01 жовтня 2024 року за № 12024030530000764 за ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.
06 січня 2025 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні зазначених кримінальних правопорушень.
З протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, від 05 січня 2025 року вбачається, що ОСОБА_4 був затриманий о 15 год 18 хв 05 січня 2025 року у м. Камені-Каширському, підстава затримання: п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України - якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин.
З копії повідомлення начальника Державної установи «Луцький слідчий ізолятор» від 29.01.2025 № СІ/479/4 вбачається, що у зв'язку з внесенням платником ОСОБА_12 застави ОСОБА_4 звільнено з-під варти.
Згідно з ч. 4 ст. 202 КПК України, з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави, підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Таким чином, з моменту внесення застави, ОСОБА_4 є особою, відносно якої у кримінальному провадженні застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у вигляді застави.
Встановлено, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 за частинами 1, 2 ст. 307 КК України передано для розгляду до Камінь-Каширського районного суду Волинської області 28 лютого 2025 року.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 ст. 307 КК України, а саме у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту та збуті наркотичного засобу, у тому числі тричі за ознакою повторності.
Обґрунтованість обвинувачення підтверджується наявністю вагомих доказів, що наведені вище і були надані слідчому судді під час вирішення клопотання про застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Підготовче судове засідання у кримінальному провадженні про обвинувачення на момент розгляду клопотання про продовження строку дії обов'язків, покладених слідчим суддею під час застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не призначено.
Отже, строк покладених на ОСОБА_4 обов'язків закінчується фактично до проведення підготовчого судового засідання у кримінальному провадженні, в межах якого щодо останнього цей запобіжний захід був застосований, а тому наявні підстави для розгляду слідчим суддею клопотання про продовження строку дії таких обов'язків.
Встановлено, що ОСОБА_4 має постійне місце проживання, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , він має матір та батька.
Разом з тим, встановлено і те, що обвинувачений раніше судимий, а саме вироком Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 жовтня 2024 року за вчинення корисливого злочину, до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік з покладенням обов'язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, та знову обвинувачується під час іспитового строку у вчиненні злочинів, злочини пов'язані із обігом наркотичних засобів, він не працює та не має постійного джерела доходів.
Кримінальні правопорушення, у скоєнні яких обвинувачується ОСОБА_4 , належать до категорії тяжких злочинів, за їх вчинення передбачено покарання: за ч. 1 ст. 307 КК України у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, за ч. 2 ст. 307 КК України - позбавленням волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Враховуючи вищезазначені фактичні обставини скоєння зазначених кримінальних правопорушень у сукупності з вагомістю доказів про причетність обвинуваченого до їх скоєння та з наведеними вище даними про особу останнього, а також з суворістю покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у скоєнні яких він обвинувачується, слідчий суддя дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може вчинити інше кримінальне правопорушення, переховуватися від органів досудового розслідування, суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності, впливати на свідків у кримінальному провадженні, і такі ризики не зменшилися, а тому, беручи до уваги, що строк покладених на ОСОБА_15 , щодо якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави, обов'язків, які передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, закінчується до проведення підготовчого судового засідання, необхідним та достатнім є продовжити покладені на обвинуваченого слідчим суддею обов'язки до 04 квітня 2025 року, а саме: 1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський Волинської області без дозволу прокурора або суду; 3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та/або місця роботи, навчання; 4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
У той же час, з урахуванням тієї обставини, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні вже перебуває у провадженні суду, слідчий суддя не вбачає підстав, покладаючи на обвинуваченого зазначені вище обов'язки, пов'язувати їх виконання обвинуваченим зі слідчим.
Крім того, безпідставними є посилання прокурора у клопотанні, у тому числі і як на характеризуючи дані про особу обвинуваченого, на ту обставину, що вироком Ратнівського районного суду Волинської області від 29 червня 2017 року ОСОБА_4 був засуджений за вчинення злочину у сфері обігу наркотичних засобів, оскільки зазначена судимість є погашеною.
У постанові колегіїї суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 21 серпня 2024 року (справа № 127/16102/23, провадження № 51-1225 км 24) зазначається, що припинення судимості анулює всі кримінально-правові та загальноправові наслідки засудження і призначення покарання. Особа, судимість якої погашено або знято, не повинна відчувати жодних негативних наслідків попередньої судимості. Врахування погашеної чи знятої судимості при вирішенні будь-яких питань, у тому числі й при характеристиці особи, суперечить самій суті інституту припинення судимості та є неприпустимим.
Такі ж висновки наведені у постановах Верховного Суду від 17 вересня 2020 року (справа № 739/1140/18, провадження № 51-1858 км 20), 20.04.2023 (справа № 206/1127/21, провадження № 51-2218км22, у яких зазначено таке. Судимість є правовим станом особи, який виникає у зв'язку з її засудженням до кримінального покарання і за зазначених у законі умов тягне настання для неї певних негативних наслідків; судимість має строковий характер, і закон визначає, коли вона виникає (з дня набрання законної сили обвинувальним вироком), та встановлює підстави її припинення. Особа, судимість якої погашена або знята, вважається такою, яка раніше злочину не вчиняла, покарання не відбувала. Вона не зобов'язана будь-де вказувати про вчинення нею в минулому злочину та призначення за нього покарання, не повинна відчувати жодних негативних наслідків колишньої судимості.
Щодо визначеного слідчим суддею розміру застави, то достатніх підстав для її зменшення немає.
Питання щодо зменшення розміру застави вже було предметом розгляду суду апеляційної інстанції, та як вбачається з ухвали Волинського апеляційного суду від 16 січня 2025 року, визначений слідчим суддею розмір застави відповідає вимогам КПК України.
Беручи до уваги конкретні наведені в обвинувальному акті обставини скоєння злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , слідчий суддя дійшов висновку, що саме такий розмір застави, тобто 211 960 грн, забезпечить виконання обвинуваченим, якому у вину ставиться скоєння злочинів під час іспитового строку, покладених на нього процесуальних обов'язків, та зможе запобігти, поряд з іншим, ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.
За таких обставин, показання свідка ОСОБА_12 , що кошти на внесення нею застави, є запозиченими, не є достатньою підставою для зменшення встановленого слідчим суддею розміру застави.
Кошти у рахунок застави були внесені, а тому з урахуванням тяжкості і характеру кримінальних правопорушень, вимог п. 5 ст. 182 КПК України, немає підстав вважати, що розмір застави є непомірним, у зв'язку з чим у клопотанні захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави належить відмовити.
Відсутні також підстави для задоволення клопотання захисника у частині виключення з переліку покладених на обвинуваченого обов'язків такого як не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський Волинської області без дозволу прокурора або суду.
В обґрунтованість цього клопотання захисник посилається на те, що обвинувачений ОСОБА_4 фактично є наркозалежною особою (у зв'язку із чим і опинився причетним до розслідуваних подій), неодноразово проходив наркологічне лікування (з 9 лютого 2024 року по 16 лютого 2024 року - у стаціонарному наркологічному відділенні № 3 Комунального підприємства «Волинський медичний центр терапії залежностей» Волинської обласної ради; з 17 лютого 2024 року по 8 квітня 2024 року - у Громадській організації «Наркологічний центр «ХЕЛП») та наразі у зв'язку із недієвістю попередньо вжитих лікувальних заходів має намір пройти черговий курс реабілітації, однак вже в іншій установі - Адаптаційний центр «Примирення» релігійної організації «Релігійна громада» (Помісна церква) Євангельських християн-баптистів «Благодать» м. Ірпінь Київської області.
Однак, сторона захисту не надала суду жодних доказів на підтвердження тих обставин, що обвинувачений хворіє на наркоманію, потребує лікування від наркоманії, а установа, у якій він має намір пройти реабілітацію, є наркологічним закладом, тобто закладом, який у встановленому законом порядку подає наркологічну допомогу.
Крім того, свідок ОСОБА_12 у судовому засіданні пояснила, що перебування її сина ОСОБА_4 на реабілітації у зазначеній релігійній організації, яка знаходиться у м. Ірпінь Київської області, ускладнить прибуття обвинуваченого до суду під час розгляду кримінального провадження, а тому буде потреба у забезпеченні участі останнього у судовому засіданні, наскільки це можливо, у режимі відеоконференції.
Щодо твердження захисника про безпідставність обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, то слідчий суддя дійшов висновку, що наведені прокурором докази, на підставі яких повідомлено про підозру у скоєнні злочинів, а у подальшому пред'явлено обвинувачення у їх вчиненні, свідчать про наявність фактів та інформації, які є переконливими, у тому числі і для стороннього спостерігача, що обвинувачений можливо вчинив злочини. Питання допустимості доказів, їх належності, достовірності та достатності у сукупності і взаємозв'язку, вирішується судом під час оцінки доказів у нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення за наслідками розгляду кримінального провадження по суті.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 194, 202 КПК України, -
Клопотання прокурора Камінь-Каширської окружної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити частково.
Продовжити покладені ухвалою слідчого судді Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 06 січня 2025 року на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які встановлена частинами 1, 2 ст. 307 КК України, обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, до 04 квітня 2025 року, а саме:
1) прибувати до прокурора та суду за першою вимогою;
2) не відлучатися з населеного пункту м. Камінь-Каширський Волинської області без дозволу прокурора або суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну місця проживання та/або місця роботи, навчання;
4) утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні.
У решті клопотання прокурора відмовити.
У клопотанні захисника ОСОБА_5 про зменшення розміру застави, - відмовити.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 , що в разі невиконання обов'язків, покладених на нього судом, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується в порядку, встановленому законом, для використання коштів судового збору.
Ухвала суду щодо застосування відповідних обов'язків підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення і оскарженню не підлягає.
Дата проголошення повного тексту ухвали - 15 год 45 хв 06 березня 2025 року.
Слідчий суддя: ОСОБА_1