ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" березня 2025 р. справа № 300/8840/24
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Боршовського Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій, -
Позиції сторін. Процесуальні дії суду:
Чорненький Володимир Миколайович в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату подачі вказаного рапорту); зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату подачі вказаного рапорту).
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивач 10.05.2024 направив поштовим зв'язком на адресу відповідача рапорт від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на дату направлення рапорту від 08.05.2024), а саме через сімейні обставини, у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи у його матері - ОСОБА_2 . 03.07.2024 ОСОБА_1 отримав відповідь НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 10.06.2024 №08/М-541/638, якою йому відмовлено у розгляді вищевказаного рапорту від 08.05.2024. Вважаючи таку відмову протиправною, позивач оспорив її в судовому порядку. Так, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України та зобов'язано відповідача з урахуванням висновків суду, розглянути рапорт від 08.05.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату надсилання вказаного рапорту) та прийняти за його результатами вмотивоване рішення. Листом № 10/М-541/1129 від 31.10.2024 Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про виконання рішення суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, в якому зазначила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оскільки позивач не надав медичний висновок медико-соціальної експертної комісії, який є єдиним документом, що підтверджує наявність інвалідності та необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача - ОСОБА_2 . Представник позивача вважає протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату подачі вказаного рапорту), оскільки долучених до рапорта від 08.05.2024 документів достатньо для підтвердження ІІ групи інвалідності в матері позивача та наявності підстав для прийняття відповідачем наказу про звільненні ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату подачі вказаного рапорту).
Ухвалою від 25.11.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався. Ухвалу від 25.11.2024 про відкриття провадження отримав 25.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 46).
Згідно з частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд вважає, що відповідача повідомлено належним чином про розгляд справи в суді, а справа підлягає вирішенню за наявними в ній матеріалами.
Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:
ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Позивач неодноразово звертався до командування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України із рапортами про звільнення з військової служби, що підтверджується копіями листів відповідача від 14.05.2024 №08/6375-24-Вих та від 23.05.2024 №08/Ч-542/577, отриманих на адвокатські запити представника позивача (а.с. 7-11).
08.05.2024 ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до відповідача рапорт від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на дату направлення рапорту), а саме через сімейні обставини, у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи у його матері - ОСОБА_2 (а.с. 6).
До вказаного рапорту від 08.05.2024 додано нотаріально завірені копії таких документів: паспорту матері позивача; ідентифікаційного коду матері позивача; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; паспорта ОСОБА_1 ; ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; свідоцтва про розірвання шлюбу батьками позивача; довідки про витяг з медичного обліку від 19.04.2023, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді; довідки про стан здоров'я від 19.04.2023, видану Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді; акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 07.05.2023, складений та виданий комісією Кукільницького старостинського округу № 3 Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 12-31).
23.05.2024 рапорт позивача від 08.05.2024 разом із додатками до нього отримано НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Листом від 10.06.2024 №08/М-541/638 відповідач повідомив позивача, що звернення від 08.05.2024 про звільнення, подане не по команді і не може бути розглянуто в порядку розгляду рапорту військовослужбовця.
Вважаючи протиправною бездіяльності НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у розгляді рапорту від 08.05.2024 військовослужбовцю ОСОБА_1 про звільнення останнього з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату надсилання вказаного рапорту), представник позивача звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України: визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у розгляді рапорту від 08.05.2024 військовослужбовцю ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України, з урахуванням висновків суду, розглянути рапорт від 08.05.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату надсилання вказаного рапорту) та прийняти за його результатами вмотивоване рішення. В задоволенні решти позову відмовлено.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 набрало законної сили 22.10.2024.
Листом № 10/М-541/1129 від 31.10.2024 Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про виконання рішення суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, в якому зазначила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оскільки позивач не надав медичний висновок медико-соціальної експертної комісії, який є єдиним документом, що підтверджує наявність інвалідності та необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача - ОСОБА_2 .
Вважаючи протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо відмови у звільненні з військової служби військовослужбовцю ОСОБА_1 на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату подачі вказаного рапорту), представник позивача звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов'язати НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) прийняти рішення про звільнення військовослужбовця ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату подачі вказаного рапорту).
При прийнятті рішення суд керується такими мотивами та нормами права:
Розділом ІІ Конституції України передбачені основоположні права, свободи та обов'язки людини і громадянина, серед яких відповідно до статті 65 встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указами Президента України від 14.03.2022 №133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 №341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, затвердженими відповідними законами України, продовжувався строк дії воєнного стану в Україні.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України “Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (частини перша-третя статті 1 Закону).
Згідно з частинами першою-третьою, шостою статті 2 Закону № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Проходження військової служби здійснюється громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Видом військової служби є зокрема військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Статтею 24 Закону № 2232-XII унормований початок, призупинення і закінчення проходження військової служби. Відповідно до частини третьої цієї статті закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині четвертій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (пункт 1), під час воєнного стану (пункт 2).
Відповідно до підпункту “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 08.05.2024) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану:
через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;
перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;
якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.
Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до пунктів 6, 7 Положення № 1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з пунктом 12 Положення № 1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано пунктом 225 цього Положення. Так, підпунктом 2 пункту 225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них .
Стосовно порядку звільнення, пункт 233 Положення № 1153/2008 передбачає, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
підстави звільнення з військової служби;
думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абзац третій пункту 241 Положення № 1153/2008).
Згідно з пунктом 242 Положення № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України № 170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 року за № 438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до пункту 14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Аналіз вказаних норм законодавства свідчить про те, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених пунктом 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" через сімейні обставини або з визначених названим Законом поважних причин, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, серед яких така обставина як необхідність здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд. Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення.
На підставі статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Пунктом 31 Статуту ЗСУ начальники, яким військовослужбовці підпорядковані за службою, у тому числі і тимчасово, є прямими начальниками для цих військовослужбовців. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником.
Подання рапорта “по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування безпосередньому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до прямого керівника, командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті, зокрема, питання звільнення підлеглого військовослужбовця зі служби чи скасування рішень попередніх командирів. Рапорт має дійти до останньої ланки з клопотаннями безпосередніх (прямих) командирів (начальників) або з обґрунтуванням їх відсутності.
Як встановлено судом, 08.05.2024 ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до відповідача рапорт від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на дату направлення рапорту), а саме через сімейні обставини, у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи у його матері - ОСОБА_2 (а.с. 6).
До вказаного рапорту від 08.05.2024 додано нотаріально завірені копії таких документів: паспорту матері позивача; ідентифікаційного коду матері позивача; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; паспорта ОСОБА_1 ; ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; свідоцтва про розірвання шлюбу батьками позивача; довідки про витяг з медичного обліку від 19.04.2023, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді; довідки про стан здоров'я від 19.04.2023, видану Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді; акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 07.05.2023, складений та виданий комісією Кукільницького старостинського округу № 3 Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 12-31).
23.05.2024 рапорт позивача від 08.05.2024 разом із додатками до нього отримано НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Листом від 10.06.2024 №08/М-541/638 відповідач повідомив позивача, що звернення від 08.05.2024 про звільнення, подане не по команді і не може бути розглянуто в порядку розгляду рапорту військовослужбовця.
Питання правомірності бездіяльності НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у розгляді рапорту від 08.05.2024 військовослужбовцю ОСОБА_1 про звільнення останнього з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату надсилання вказаного рапорту) було предметом розгляду Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справі № 300/5444/24 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 задоволено частково позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України: визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо відмови у розгляді рапорту від 08.05.2024 військовослужбовцю ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу»; зобов'язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України, з урахуванням висновків суду, розглянути рапорт від 08.05.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату надсилання вказаного рапорту) та прийняти за його результатами вмотивоване рішення. В задоволенні решти позову відмовлено.
Так, в рішенні від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 Івано-Франківський окружний адміністративний суд дійшов таких висновків:
“… Як встановлено судом з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 - інспектор прикордонної служби 2 категорії проходить військову службу в НОМЕР_1 мобільному прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.05.2024, матір'ю позивача є ОСОБА_2 , а батьком - ОСОБА_3 (а.с. 24).
Згідно свідоцтва серії НОМЕР_4 від 17.0.2014, шлюб між батькам позивача розірвано (а.с. 30).
При цьому, як вбачається із довідки про стан здоров'я, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, перекладеної з польської мови на українську мову, а також інших медичних документів, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має інвалідність ІІ групи (з діагнозом розсіяний склероз та дегенеративні захворювання хребта), потребує постійного стороннього догляду (а.с. 16-22).
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 07.05.2024, до складу сім'ї позивача входить мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , інвалід ІІ групи, яка потребує сторонньої допомоги і догляду (а.с. 23).
Судом встановлено, що позивачем подавався 09.12.2023 до безпосереднього командування рапорт про його звільнення.
Як вбачається із листів відповідача від 14.05.2024 №08/6375-24-Вих та від 23.05.2024 №08/Ч-542/577, отриманих на адвокатські запити представника позивача, такий рапорт розглянутий, відповідь доведена до військовослужбовця. Разом із тим, повідомлено, що письмова відповідь на службові документи не передбачена законодавством (а.с. 7, 8).
Таким чином, суд встановив, що письмової відповіді на рапорт позивача від 09.12.2023 не надано. Окрім того, доказів надання позивачу усної відповіді на рапорт матеріали справи не містять.
В подальшому, військовослужбовець ОСОБА_1 поштовим зв'язком направив до відповідача рапорт від 08.05.2024 щодо його звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на дату направлення рапорту), а саме через сімейні обставини, у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи у його матері ОСОБА_2 (а.с. 10-11). До вказаного рапорту додано документи на підтвердження права на звільнення з військової служби, зокрема нотаріально завірені копії:
паспорту матері позивача (а.с. 31-32);
ідентифікаційного коду матері позивача (а.с. 25);
свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 (а.с. 24);
паспорта ОСОБА_1 (а.с. 28);
ідентифікаційного коду ОСОБА_1 (а.с. 26);
свідоцтва про розірвання шлюбу батьками позивача (а.с. 30);
довідки про витяг з медичного обліку від 19.04.2023, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді (а.с. 16-18);
довідки про стан здоров'я від 19.04.2023, видану Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді (а.с. 19-22);
акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 07.05.2023, складений та виданий комісією Кукільницького старостинського округу №3 Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 23).
23.05.2024 рапорт позивача від 08.05.2024 разом із додатками до нього отримано НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 12-14).
Листом від 10.06.2024 №08/М-541/638 НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України повідомив позивача, що звернення від 08.05.2024 про звільнення, подане не по команді і не може бути розглянуто в порядку розгляду рапорту військовослужбовця (а.с. 27)…
…Суд встановив, що вказаний рапорт від 08.05.2024 відповідач отримав, проте його не розглянув, а тільки повідомив позивача, що звернення від 08.05.2024 про звільнення, подане не по команді і не може бути розглянуто в порядку розгляду рапорту військовослужбовця (а.с. 27).
За таких обставин, суд дійшов висновку про протиправну бездіяльність відповідача щодо не вирішення по суті рапорту позивача…
… Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для прийняття рішення щодо звільнення позивача з військової служби в даному випадку є НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України, до компетенції якого і входить розгляд рапорту ОСОБА_1 з поданими документами.
При цьому, як встановлено судом, відповідач вчинив протиправну бездіяльність щодо нерозгляду рапорту позивача від 08.05.2024, оскільки фактично питання звільнення позивача з вказаної ним підстави відповідачем не розглядалося, відповідач висновків про відсутність у позивача права на звільнення з військової служби у зв'язку із необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи (матір'ю) не робив, тому вони не можуть становити предмет дослідження у межах цієї справи.
Отже, суд в даному випадку не досліджував по суті такий рапорт і додані до нього документи і не може перебирати на себе такі повноваження до вирішення суті такого рапорту відповідачем та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права у позивача на звільнення з військової служби.
Саме відповідач не виконав свій обов'язок щодо повного і об'єктивного розгляду рапорту ОСОБА_1 від 08.05.2024 та всіх доданих до нього документів…».
З огляду на зміст рішення від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, яке набрало законної сили 22.10.2024, Івано-Франківський окружний адміністративний суду встановив:
- направлення поштовим зв'язком до відповідача рапорт ОСОБА_1 від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у редакції на дату направлення рапорту), а саме через сімейні обставини, у зв'язку з наявністю інвалідності ІІ групи у його матері ОСОБА_2 ;
- долучення до такого рапорта від 08.05.2024 нотаріально завірені копії таких документів: паспорту матері позивача; ідентифікаційного коду матері позивача; свідоцтва про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_3 ; паспорта ОСОБА_1 ; ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; свідоцтва про розірвання шлюбу батьками позивача; довідки про витяг з медичного обліку від 19.04.2023, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді; довідки про стан здоров'я від 19.04.2023, видану Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, Польща, що встановлює ІІ групу інвалідності ОСОБА_2 та потребу у постійному догляді; акту обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 07.05.2023, складений та виданий комісією Кукільницького старостинського округу №3 Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 12-31);
- отримання НОМЕР_1 мобільним прикордонним загоном Державної прикордонної служби України такого рапорта позивача від 08.05.2024 разом із додатками до нього 23.05.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;
- уповноваженим органом для прийняття рішення щодо звільнення ОСОБА_1 з військової служби є НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України, до компетенції якого і входить розгляд рапорту ОСОБА_1 з поданими документами;
- розгляд рапорта ОСОБА_1 від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» має здійснюватися відповідачем відповідно до норм Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», в редакції, чинній на дату надсилання вказаного рапорта - 08.05.2024.
Згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Таким чином, вищевказані обставини, встановлені рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, мають преюдиційний характер, тобто не потребують повторного доказування, під час розгляду цієї справи № 300/8840/24 за участі тих самих сторін: позивача - ОСОБА_1 та відповідача - НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України.
Отже, з огляду на висновки Івано-Франківського окружного адміністративного суду в рішенні від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 для вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з військовою служби під час воєнного стану на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ, нез'ясованими залишилися лише наявність в позивача передбачених підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ необхідних умов для звільнення, а саме: наявність дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
В рапорті від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 чітко зазначив підставу звільнення з військової служби: наявність матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 6).
В підтвердження таких обставин, позивач долучив до рапорта від 08.05.2024 нотаріально завірені копії відповідних документів, які дають можливість встановити:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з ІІ групою інвалідності, що підтверджується довідкою про стан здоров'я, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, перекладеною з польської мови на українську мову, діагноз: розсіяний склероз та дегенеративні захворювання хребта, потребує постійного стороннього догляду (а.с. 24-30);
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.05.2024 (а.с. 17);
- згідно свідоцтва серії НОМЕР_4 від 17.0.2014, шлюб між батькам позивача розірвано (а.с. 23);
- до складу сім'ї позивача входить мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , особа з інвалідністю ІІ групи, яка потребує сторонньої допомоги і догляду, що підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов ОСОБА_1 від 07.05.2024 за № 173, складеним комісією Кукільницького старостинського округу №3 Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області (а.с. 31).
Листом № 10/М-541/1129 від 31.10.2024 Військова частина НОМЕР_2 повідомила позивача про виконання рішення суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, в якому зазначила про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби, оскільки позивач не надав медичний висновок медико-соціальної експертної комісії, який є єдиним документом, що підтверджує наявність інвалідності та необхідність постійного стороннього догляду за матір'ю позивача - ОСОБА_2 .
Суд вважає такі доводи відповідача про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_1 з військової служби згідно підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-ХІІ безпідставними з огляду на таке.
Підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 08.05.2024) було визначено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: […]
через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
[…] у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З огляду на зміст вищевказаної норми, умовами для звільнення військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини, є: наявність одного із своїх батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи.
Таким чином, необхідно встановити: 1) наявність в особи інвалідності I чи II групи; 2) існування родинного зв'язку між військовослужбовцем та такою особою (має бути одним із батьків військовослужбовця).
З огляду на наведене правове регулювання, є достатнім встановлення в особи лише інвалідності I чи II групи, без додаткових вимог до форми чи виду документів, які підтверджують інвалідність такої особи (тобто, не лише медичний висновок медико-соціальної експертної комісії, як помилково зазначив відповідач в листі № 10/М-541/1129 від 31.10.2024).
Окрім цього, також відсутня вимога про встановлення необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи.
Так, підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорта від 08.05.2024) передбачено необхідність підтвердження відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я постійного догляду лише: щодо батьків, які не є особами з інвалідністю І чи ІІ групи; особою, яка не відноситься до числа батьків, але потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
В спірному випадку, в рапорті від 08.05.2024 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» ОСОБА_1 чітко зазначив підставу звільнення з військової служби: наявність матері - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи (а.с. 6). В підтвердження наявності ІІ групи інвалідності позивач долучив до рапорта від 08.05.2024 довідку про стан здоров'я, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині, перекладену з польської на українську мову, діагноз: (конфіденційна інформація), потребує постійного стороннього догляду (а.с. 24-30), а в підтвердження родинних в'язків - долучив копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 08.05.2024 (а.с. 17)
Що стосується довідки про стан здоров'я, виданої Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині на території Республіки Польща, то відповідно до статті 15 Договору між Україною та Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних, трудових та кримінальних справах, ратифікованого Постановою Верховної Ради №3941-XII від 04.02.1994, документи, які підготував або засвідчив відповідний орган однієї з Договірних Сторін, скріплені гербовою печаткою і підписом уповноваженої особи, мають силу документа на території іншої Договірної Сторони без потреби будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій і перекладів документів, які засвідчені відповідним органом. Документи, які на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж на території іншої Договірної Сторони.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.02.2023 року №107 «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» визначено, що під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24.02.2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.
Відповідно до частини другої статті 21 Угоди між Україною та Республікою Польщі про соціальне забезпечення (ратифіковано Законом України №458-VII від 05.09.2013), довідки та документи, видані компетентними органами, компетентними установами та установами зв'язку однієї Договірної Сторони визнаються компетентними органами, установами зв'язку та компетентними установами іншої Договірної Сторони.
Згідно з частиною другою статті 23 цієї Угоди між Україною та Республікою Польщі про соціальне забезпечення, документи та письмові заяви будь-якого типу, необхідні для застосування положень цієї Угоди, не вимагають легалізації дипломатичними та консульськими установами.
Таким чином, нотаріально засвідчена копія довідка про стан здоров'я, видана Незалежним Державним закладом охорони здоров'я в Тарчині та перекладена з польської на українську мову, є належним документом, що підтверджує факт надання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , статусу особи з інвалідністю ІІ групи (а.с. 24-30).
Що стосується зазначених у листі № 10/М-541/1129 від 31.10.2024 доводів про те, що згідно з Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу передбачено підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років, то суд вказані доводи не стосуються, викладеної позивачем в рапорті підстави звільнення.
Щодо Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» який з 18.05.2024 набрав чинності та яким внесені зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», то суд зазначає таке.
11.04.2023 Верховною Радою України прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» за № 3633-ІХ, який набрав чинності 18.05.2024 (далі - Закон № 3633-ІХ).
Так, пунктом 9 вищевказаного Закону № 3633-ІХ внесені зміни до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Відповідно до підпункту 26 пункту 9 Закону № 3633-ІХ статтю 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" викладено в новій редакції.
Згідно з підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (в редакції, викладеній на підставі Закону № 3633-ІХ) військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).
Так, пунктом 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: […]
3) під час дії воєнного стану:
[…] необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
З огляду на зміст внесених Законом № 3633-ІХ до статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" змін, для звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану з такої підстави як наявність одного з батьків, який є особою з інвалідністю I чи II групи, встановлено додаткові умови: необхідність здійснювати постійний догляд за такою особою; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Суд звертає увагу на те, що такі зміни з додатковими вимогами для можливості звільнення з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах, на підставі Закону № 3633-ІХ набрали чинності з 18.05.2024, а тому поширюють свою дію лише на ті відносини, які виникли після набуття Законом № 3633-ІХ чинності.
Натомість ОСОБА_1 подав відповідачу рапорт про звільнення 08.05.2024, тобто в період до 18.05.2024, коли була чинною редакція статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", яка не встановлювала таких додаткових умов для звільнення військовослужбовця з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин під час дії воєнного стану, як підтвердження необхідності здійснювати постійний догляд за одним із батьків, який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи; відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Одним із питань, які досить часто виникають у процесі вирішення судових спорів, є питання дії закону в часі. Такі питання можуть мати найрізноманітніші форми, зокрема визначення норми закону, яку необхідно застосувати до спірних правовідносин, які виникли у минулому, але на момент виникнення спору та/або розгляду справи в суді (тривалості відповідної адміністративної процедури) така норма втратила чинність або була суттєво змінена (шляхом розширення або звуження правомочностей суб'єкта приватного права або суб'єкта публічного права), чи навпаки.
Вирішуючи ці питання, обов'язково необхідно враховувати зміст конституційного принципу незворотності дії закону у часі та негайної дії норми процесуального права, а також аналізувати рішення Конституційного Суду України щодо порядку застосування норми права у часі та вже сформовану практику Верховного Суду із зазначеного питання.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з даного правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта (Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп).
Отже, залежно від порядку набрання чинності нормативно-правового акта, може бути застосовано декілька способів його дії у часі. Зокрема, як зазначено у пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема: негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).
Перша форма застосовується у разі, якщо нормативно-правовий акт прийнято на момент виникнення правовідносин та він залишається чинним на час, коли правовідношення припинило своє існування. У випадку, якщо у новоприйнятому нормативно-правовому акті визначено особливий порядок набрання ним чинності, у тому числі визначено перехідний період, під час якого залишаються чинними окремі норми скасованого ним нормативно-правового акта, застосовується ультраактивна форма. Третя форма дії є актуальною у разі прийняття нормативно-правових актів, які пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у час, доцільно зробити висновок про те, що судом під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Питання про спосіб застосування конституційного принципу незворотності дії закону у часі вирішується у процесі правозастосовної діяльності судами.
Так, Верховним Судом у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17 сформульовано правовий висновок, за змістом якого "розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу законом (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності".
У контексті застосування принципу незворотності дії закону у часі це означає, що у разі, якщо правовідносини стосовно реалізації певного права розпочато у період чинності нормативно-правового акта, за умови, що особа здійснила конкретні дії, що виражають її волевиявлення стосовно реалізації права (звернулась до суб'єкта владних повноважень, подала повний пакет документів тощо), то особа повинна мати можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, навіть якщо до завершення реалізації права вони втратили чинність.
Для вирішення можливості застосування коментованих вище висновків щодо дії положень нормативно-правового акта в часі до спірного випадку, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 подав відповідачу рапорт від 08.05.2024 про звільнення з військової служби, тобто здійснив конкретні дії, що виражають волевиявлення позивача стосовно реалізації права на звільнення з військової служби, а тому ОСОБА_1 має бути забезпечено можливість закінчити реалізацію відповідного права за тими нормами, що діяли на момент початку реалізації відповідного права, тобто за нормами статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Вищевказане також підтверджується рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, яким зобов'язано НОМЕР_1 мобільний прикордонний загін Державної прикордонної служби України, з урахуванням висновків суду, розглянути рапорт від 08.05.2024 військовослужбовця ОСОБА_1 про звільнення з військової служби на підставі підпункту “г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (в редакції на дату надсилання вказаного рапорту) та прийняти за його результатами вмотивоване рішення.
Таким чином, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24 визначено необхідність застосування під час розгляду рапорта ОСОБА_1 від 08.05.2024 про звільнення з військової служби норм Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції до набрання чинності з 18.05.2024 Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку».
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 2 категорії - гранатометника першого відділення інспекторів прикордонної служби третьої прикордонної застави першого відділу прикордонної служби третьої прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України. Лист № 10/М-541/1129 від 31.10.2024 про виконання рішення суду від 19.09.2024 у справі № 300/5444/24, в якому фактично вказано на відмову в задоволенні рапорта ОСОБА_1 від 08.05.2024, підписаний командиром Військової частини НОМЕР_2 , а тому правом на звільнення позивача з військової служби наділений саме командир Військової частини НОМЕР_2 .Так, вищевказаний лист № 10/М-541/1129 від 31.10.2024 є підтвердженням прийняття повноважним суб'єктом владних повноважень на звільнення позивача з військової служби рішення про відмову у звільненні ОСОБА_1 з військової служби.
Отже, за встановлених обставин справи щодо змісту рапорта від 08.05.2024 з долученими документами, суд дійшов висновку визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи), прийняту за результатом розгляду рапорта від 08.05.2024.
Щодо вимог позивача зобов'язального характеру, то суд вказує на таке.
Суд пам'ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.
Як вже зазначив суд, згідно з підпунктом 1 пункту 225 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється:
2) під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Пунктом 233 Положення № 1153/2008 передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
Відповідно до пункту 234 Положення № 1153/2008 перед звільненням військовослужбовців уточнюються дані про проходження ними військової служби, документально підтверджуються періоди служби, що підлягають зарахуванню до вислуги в календарному та пільговому обчисленні, проводиться розрахунок вислуги років військової служби.
Таким чином, вимогами Положення № 1153/2008 передбачено уточнення даних про проходження особою військової служби перед її звільненням.
Згідно з пунктом 242 Положенням № 1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
У разі звільнення з військової служби на військовослужбовця оформлюється службова характеристика, в якій відповідний командир (начальник) визначає посаду для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України. Зазначена характеристика додається до особової справи військовослужбовця.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Таким чином, видання наказу про звільнення військовослужбовця належить до повноважень командира (начальника) військової частини, який має право на звільнення такого військовослужбовця з військової служби.
В спірному випадку, ОСОБА_1 повідомив, що не бажає проходити військову службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю, а особова справа підлягає направленню до ІНФОРМАЦІЯ_2 за місцем проживання. Таким чином позивач надав відповідачу всю необхідну інформацію, яка згідно вимог Положення № 1153/2008 підлягає з'ясуванню у військовослужбовця перед його звільненням з військової служби.
Суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Суд встановив, що ОСОБА_1 : 1) є військовослужбовцем, проходить військову службу у воєнний час за призовом під час мобілізації; 2) щодо нього наявні сімейні обставини, передбачені законом: його мати - ОСОБА_2 є особою з ІІ групою інвалідності; 3) позивач подав рапорт про звільнення з військової служби, до якого долучив документи, що підтверджують підстави звільнення.
Таким чином, суд встановив, що позивач відповідає вичерпному перелік умов, яким повинен відповідати військовослужбовець для прийняття позитивного рішення за його рапортом. Закон не передбачає будь-яких альтернативних варіантів рішення за наслідками вирішення рапорта військовослужбовця за встановлених судом обставин.
З огляду на це обраний позивачем спосіб захисту своїх прав в частині вимог до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) є ефективним, не суперечить закону та забезпечує досягнення завдання адміністративного судочинства.
Підсумовуючи, суд дійшов висновку позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) задовольнити повністю: визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», за результатом розгляду рапорта від 08.05.2024; зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (“у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи»).
Щодо розподілу судових витрат у справі:
Сторони не понесли судових витрат у справі.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_2 звільнити ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом “г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу», прийняту за результатом розгляду рапорта від 08.05.2024.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ - НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 ) прийняти рішення (наказ) про звільнення ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 , АДРЕСА_2 ) з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» (за сімейними обставинами: у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи).
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.