з питання залишення позовної заяви без розгляду
11 березня 2025 року Справа № 280/414/25
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Батрак І.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у справі
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )
до Державної установи «Центр пробації» (04050, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, буд. 81, код ЄДРПОУ 41847154)
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Державної установи «Центр пробації» (далі - відповідач), в якому просить:
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у застосуванні з січня 2019 року по березень 2023 року розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошове забезпечення з січня 2019 року по березень 2023 року, одноразову грошову допомогу при звільненні, допомогу на оздоровлення, інші надбавки і доплати, нараховані та виплачені у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати, а саме витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн та судовий збір у розмірі 968,96 грн.
Відповідач позов не визнав, 25.02.2025 на адресу суду через систему «Електронний суд» надіслав відзив (вх. №8729).
Крім того, відповідач звернувся до суду із клопотанням (вх. №8731 від 25.02.2025) про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування поданого клопотання зазначає, що до 19.07.2022 строк звернення до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні був не обмежений будь-яким строком, а після 19.07.2022 законодавець обмежив його тримісячним строком. Звертає увагу суду, що позивач проходив службу, звільнився зі служби 02.03.2023 та подав позов до суду 03.02.2025 в період, коли діяла нова редакція статті 233 КЗпП України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Зауважує, що позивач не надала жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду та не зазначила поважні обставини, які не залежали від її волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали їй звернутись до суду в межах процесуальних строків, передбачених статтею 233 КЗпП України. Не зважаючи на це, 03.02.2025 позивач звернувся до адміністративного суду за захистом, на його думку порушених прав, більш ніж через 1 рік після звільнення зі служби (02.03.2023). Звернення до відповідача із листом від 02.10.2024, на думку представника, не змінює дати, коли позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав та інтересів, а лише свідчить про те, коли позивач розпочав вживати активних дій щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду, а є лише фактично штучно створеною новою часовою передумовою звернення з позовом до суду. До того ж, звернення позивача стосувалось питання видачі оновленої довідки для перерахунку розміру пенсії, натомість у позовних вимогах позивач просить перерахувати йому грошове забезпечення за період служби в Центрі пробації.
Суд, розглянувши клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали адміністративної справи, дійшов висновку, що клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Спір щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Положення ст. 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі №620/1201/23.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, яка була чинною до 18.07.2022 (до внесення змін Законом № 2352-IX від 01.07.2022), було передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352-IX від 01.07.2022, яким частини першу і другу вказаної статті викладено у новій редакції.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України передбачено, що із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
До 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 та від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21.
Суд зазначає, що позивач 17.01.2025 через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовом щодо перерахунку грошового забезпечення за період з січня 2019 року по березень 2023 року.
Ухвалою суду від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення зазначених судом недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 10.02.2025 вирішено повернути позовну заяву в частині позовних вимог про визнати протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби та звільненням з неї, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022, 01.01.2023 відповідно, за період з 19.07.2022 по 02.03.2023.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 01.03.2019 до 19.07.2022 застосуванню підлягає ч. 2 ст. 233 КЗпП України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, ухвалою суду від 10.02.2025 відкрито провадження у справі в частині вимог щодо визнання протиправними дій відповідача, які полягають у застосуванні за період з 01.03.2019 до 19.07.2022 розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 01 січня 2018 року при нарахуванні позивачу грошового забезпечення, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби, а також зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.03.2019 до 19.07.2022, допомоги на оздоровлення, інших надбавок і доплат, нарахованих та виплачених у зв'язку з проходженням служби, із застосуванням розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2019, 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 відповідно, справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Крім того, суд враховує найактуальнішу позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 05.12.2024 у справі №560/866/24, в якій зроблено правовий висновок про те, що нові зміни в законодавстві, які обмежують термін звернення до суду з трудовими спорами до трьох місяців, не поширюються на події, які мали місце до 19.07.2022. Зокрема, для стягнення заробітної плати, яка належала працівнику до цієї дати, залишається можливість звернення без обмежень у часі, згідно з попередньою редакцією закону.
Відтак, суд прийшов до висновку, що позивачем при поданні даного позову до суду не пропущено строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 01.03.2019 до 19.07.2022.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими.
Тому, суд прийшов до висновку, що подане представником відповідача клопотання про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 236, 240, 243, 248 КАС України, суд
У задоволенні клопотання представника Державної установи «Центр пробації» про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.В.Батрак