11 березня 2025 року (09:05)Справа № 280/265/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
13.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач), в якій позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 09 квітня 2004 року;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції вислугу років за період служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15 серпня 1999 року по 09 квітня 2004 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що в період з 15.08.1999 по 09.04.2004 позивач проходив службу в органах кримінально-виконавчої служби на різних посадах. Відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до стажу роботи в поліції вислуги років у Державному департаменті України з питань виконання покарань. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та вважає, що служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України підлягає зарахуванню до вислуги років у поліції на підставі пункту 3 частини другої статті 78 Закону «Про Національну поліцію».
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
29.01.2025 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх.№4347), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі з огляду на те, що відповідно до статті 78 Закону України «Про Національну поліцію» визначено вичерпний перелік органів та установ, служба в яких зараховується до стажу служби України, служба в органах Державної кримінально-виконавчої служби України не відноситься до зазначеного переліку.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
З матеріалів справи вбачається, що у період з 15.08.1999 по 09.04.2004 ОСОБА_1 проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи, зокрема, в Державному департаменті України з питань виконання покарань (трудова книжка № НОМЕР_1 , а.с. 20).
У період з 06.08.2007 по 06.11.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ.
07.11.2015 позивач прийнятий на службу до Національної поліції.
Відповідно до Наказу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України №22о/с від 06.11.2019, позивач, в порядку переведення, призначений на посаду опероуповноваженого 4-го відділу управління стратегічних розслідувань в Запорізькій області. При цьому, відповідно до вказаного наказу станом на 07.11.2019 стаж в службі в поліції складає 12 років 03 місяці 02 дні.
Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України листом від 10.12.2024 №71456-2024 (а.с. 10-11) відмовив позивачу у зарахуванні періоду проходження ним служби в органах Державного департаменту України з питань виконання покарань з 15.08.1999 по 09.04.2004 до стажу служби в поліції.
Не погодившись з діями відповідача у незарахуванні до вислуги років у поліції періоду служби, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися, судом встановлено наступне.
Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі за текстом - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з статтею 78 Закону № 580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.
Частиною другою статті 78 Закону № 580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:
1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;
2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;
3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;
4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;
5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;
6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Як встановлено матеріалами справи, позивач з 15.08.1999 по 09.04.2004 проходив службу в органах кримінально-виконавчої системи, а саме, в Державному департаменті України з питань виконання покарань.
Спірні правовідносини між сторонами склались щодо не зарахування стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення позивачеві надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону № 580-VIII, до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.
При цьому, частина п'ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Системний аналіз вищенаведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які врегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.
Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.
Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.
Крім того, частиною першою статті 6 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров'я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.
Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України «Про державну службу»), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України «Про міліцію» та відповідні норми Закону України «Про Національну поліцію», Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.
Тобто всі обов'язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.
Вказані висновки узгоджуються з позицією Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.10.2022 у справі №160/11127/20, від 01 серпня 2023 року у справі №240/30024/21.
Так, у постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі №160/11127/20 зазначено: суд першої інстанції, врахувавши тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, дійшов висновку, що діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, дійшов правильного висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
Згідно із частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи наведені норми законодавства та вищевказані висновки Верховного Суду, з огляду на тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які ним виконувались на момент проходження служби, статус позивача, дійшов висновку, що стаж служби позивача в Державній кримінально-виконавчій службі України підлягає зарахуванню до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.
При цьому, суд не бере до уваги посилання представника відповідача у відзиві на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 у справі № 520/2067/19, оскільки у вказаних постановах предметом розгляду, серед іншого, було зарахування до стажу служби в поліції для встановлення надбавки за вислугою років та надання додаткової оплачуваної відпустки та до календарної вислуги років час навчання у вищому навчальному закладі із розрахунку - один рік за шість місяців. Відтак, правовідносини у вказаних справах є відмінними від тих, що є предметом спору у цій справі.
Щодо посилання представника відповідача на те, що Державна кримінально-виконавча служба України відсутня в ст. 78 Закону №580-VIII, варто відмітити, що Верховний Суд у згаданій постанові (справа №160/11127/20) відхиляючи мотиви суду апеляційної інстанції (які є тотожними доводам представника відповідача у цій справі), вказав, що суд не звернув уваги на те, що чинним на час проходження позивачем служби в податковій міліції та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в податковій міліції, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.
Відтак, відповідач при визначенні стажу службу в поліції позивача діяв не у відповідності до вимог чинного законодавства і такі дії не відповідають критеріям правомірності, визначених в ч. 2 ст. 2 КАС України.
При цьому, відповідач, відмовляючи позивачу у зарахуванні до стажу служби в поліції вислуги років, бездіяльності не допустив, натомість, відмовив позивачу листом від 10.12.2024.
Отже, у цьому випадку суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову відповідача щодо не зарахування позивачу до стажу служби в поліції вислугу років з 15.08.1999 по 09.04.2004 в органах кримінально-виконавчої системи.
З урахуванням наведеного, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, суд дійшов висновку, що належним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі зобов'язання відповідача зарахувати позивачу до стажу служби в поліції службу в Державному департаменті України з питань виконання покарань.
Судовий збір згідно з частини 1 статті 139 КАС України слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (01601, м.Київ, вул.Академіка Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 43305056) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправною відмову Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України щодо зарахування ОСОБА_1 до стажу служби в поліції службу в Державному департаменті України з питань виконання покарань з 15.08.1999 по 09.04.2004.
Зобов'язати Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції вислугу років за час проходження ним служби в Державному департаменті України з питань виконання покарань, з 15.08.1999 по 09.04.2004.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 11.03.2025.
Суддя Ю.В. Калашник