10 березня 2025 року Справа № 280/27/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садового І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
02.01.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду засобами поштового зв'язку надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- поновити строк для звернення до суду з цим позовом;
- прийняти позовну заяву до розгляду, призначити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, звільнити позивача від сплати судового збору на підставі пунктів 1,13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір»;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача у виданні за період з 01 червня 2023 року по травень 2024 року включно та з жовтня 2024 року по теперішній час бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000,00грн, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018;
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 червня 2023 року по травень 2024 року включно та з жовтня 2024 року по теперішній час з розрахунку 30 000 (тридцять тисяч) грн;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату, з урахуванням раніше виплачених сум позивачу додаткової винагороди за період з 01 червня 2023 року по травень 2024 року включно та з жовтня 2024 року по теперішній час з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах;
- зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_2 ;
- витребувати у відповідача витяги із бойових розпоряджень, виданих військовослужбовцям стройової частини відділення персоналу штабу (з видаленими даними, що містять охоронювану законом таємницю).
Ухвалою суду від 06.01.2025 задоволено заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду із даною позовною заявою, поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду та відкрито провадження у справі №280/27/25, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження). Крім того, вказаною ухвалою витребувано від відповідача довідку про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01 червня 2023 року по травень 2024 року (включно) та з жовтня 2024 року по теперішній час із зазначенням видів грошового забезпечення; копії (витяги) рапортів на виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди за період червень-травень 2024 року та з жовтня 2024 року по теперішній час, а також копії (витяги) із бойових розпоряджень, виданих щодо ОСОБА_1 .
Враховуючи те, що згідно з Довідкою №02-35/25/14 від 12.02.2025 суддя Запорізького окружного адміністративного суду Садовий І.В. у період з 10.02.2025 по 07.03.2025 перебував у відпустці, рішення по справі ухвалюється у перший робочий день після виходу судді з відпустки.
У зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Обґрунтування позовних вимог викладено в позовній заяві (вх.№87 від 02.01.2025), зокрема зазначено, що позивач з 20.04.2022 і по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу. Водночас вказано, що у період з 01 червня 2023 по травень 2024 включно та з жовтня 2024 по теперішній час позивачу нараховується та виплачується додаткова винагорода з розрахунку 30 000грн пропорційно дням участі. На думку позивача, така позиція відповідача суперечить приписам постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168) та наказу Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Порядок № 260), якими передбачено виплату військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі командування військової частини (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною, (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах) додаткової винагороди в розмірі 50 000 грн. На підставі вищевикладеного позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Заперечення проти задоволення позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву (вх.№ 2815 від 20.01.2025). Зокрема зазначено, що крім визначених Постановою № 168 та Порядком №260 умов порядку виплати додаткової винагороди існує також лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України Тетяни ТОКАРЧУК №290/13/2643 від 14.11.2023. Відповідно до пункту 2 зазначеного листа, додаткова винагорода в розмірі 50000,00 грн виплачується військовослужбовцям при одночасному дотриманні наступних умов: А) залучення військовослужбовців до складу ОВУ, а військовослужбовців, які обіймають (тимчасово виконують) посади, визначені штатом у складі командування і штабу військової частини (зведеного підрозділу) - до оперативного (бойового) управління підпорядкованими підрозділами на командному пункті військової частини; Б) здійснення ОВУ (командним пунктом військової частини) оперативного (бойового) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно; В) виконання військовослужбовцями бойових (спеціальних) завдань у складі ОВУ (на командному пункті військової частини). Враховуючи встановлені вказаним листом умови виплати додаткової винагороди в розмірі 50000,00грн, у відповідача відсутні підстави для виплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 50000,00грн пропорційно дням виконання бойових (спеціальних завдань). З огляду на вищенаведене, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 20.04.2022 №4 ОСОБА_1 з 20.04.2022 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення та призначено на посаду відповідального виконавця стройової частини відділення персонального штабу (а.с.25).
Згідно з наданою до матеріалів справи копією військового квитка серії НОМЕР_5 від 12.05.2008, позивач проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 на посаді відповідального виконавця стройової частини відділення персоналу штабу з 20.04.2022 по теперішній час (а.с.19-24).
Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_6 від 22.05.2023 позивач є учасником бойових дій (а.с.100).
Факт та тривалість участі позивача у період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань підтверджується, зокрема, витягами з бойових розпоряджень №5274дск від 30.05.2023 (на період 01-15.06.2023), № 5819дск від 15.06.2023 (на період 15-30.06.2023), № 6465дск від 30.06.2023 (на період 01-15.07.2023), № 7080дск від 14.07.2023 (на період 15 - 31.07.2023), № 7895дск від 31.07.2023 (на період 01-15.08.2023), № 8640дск від 15.08.2023 (на період 16 - 31.08.2023), № 9494дск від 31.08.2023 (на період 01-16.09.2023), № 10208дск від 15.09.2023 (на період 15-30.09.2023), № 11033дск від 30.09.2023 (на період 01-15.10.2023), № 11727 від 14.10.2023 (на період 15-31.10.2023), №12533дск від 31.10.2023 (на період 01-15.11.2023), № 13029дск від 15.11.2023 (на період 16 - 30.11.2023), № 13580дск від 30.11.2023 (на період 01-15.12.2023), № 14110дск від 15.12.2023 (на період 16-31.12.2023), № 14706дск від 31.12.2023 (на період 01-15.01.2024), № 554дск від 15.01.2024 (на період 16-31.01.2024), № 1161дск від 30.01.2024 (на період 01-15.02.2024), № 1837дск від 15.02.2024 (на період 16-29.02.2024), № 2404дск від 29.02.2024 (на період 01-15.03.2024), № 3047дск від 15.03.2024 (на період 16-31.03.2024), № 3677дск від 31.03.2024 (на період 01-15.04.2024), № 4331дск від 14.04.2024 (на період 16-30.04.2024), № 5031дск від 30.04.2024 (на період 01-15.05.2024), № 11614дск від 30.09.2024 (на період 01-31.10.2024), № 13034дск від 31.10.2024 (на період 01-30.11.2024), № 14295дск від 30.11.2024 (на період 01-31.12.2024), №15694дск від 31.12.2024 (на період 01-31.01.2025) та рапортами про участь військовослужбовців управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за відповідний місяць №12769 від 10.07.2023, № 14495 від 13.08.2023, №15722 від 10.09.2023, № 17178 від 07.10.2023, №18870 від 08.11.2023; №20931 від 08.12.2023; №416 від 07.01.2024; №2495 від 08.02.2024, №5659 від 07.03.2024, №8057 від 07.04.2024, №10013 від 08.05.2024, №11863 від 06.06.2024, № 14298 від 16.07.2024, № 15548 від 08.08.2024, № 17829 від 11.09.2024, № 19889 від 10.10.2024, №21747 від 05.11.2024, № 24107 від 05.12.2024, №1787 від 06.02.2025 (а.с.41-66, 133-146, 151-172).
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» №719 від 23.11.2023 (за жовтень 2023 року), № 762 від 20.12.2023 (за листопад 2023 року), №51 від 23.01.2024 (за грудень 2023 року), № 123 від 22.02.2024 (за січень 2024 року), № 187 від 25.03.2024 (за лютий 2024 року), №233 від 20.04.2024 (за березень 2024 року), №288 від 20.05.2024 (за квітень 2024 року), №313 від 05.06.2024 (за травень 2024 року), №598 від 05.11.2024 (за жовтень 2024 року), №6482 від 05.12.2024 (за листопад 2024 року) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), що також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с.27-34, 39-40).
Згідно з наказами командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» № 419 від 25.07.2024, №460 від 23.08.2024, №478 від 05.09.2024, №535 від 05.10.2024 позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 50 000,00 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (а.с.35-38).
Відповідно до наказів командира військової частини НОМЕР_2 «Про виплату додаткової винагороди» № 187 від 25.03.2024 (за 07.02.2024, 12.02.2024, 15.02.2024, 19.02.2024, 23.02.2024), №233 від 20.04.2024 (за 07.03.2024, 12.03.2024, 15.03.2024, 19.03.2024, 23.03.2024, 28.03.2024, 31.03.2024), № 288 від 20.05.2024 (за 01.04.2024, 03.04.2024, 05.04.2024, 09.04.2024, 12.04.2024, 14.04.2024, 17.04.2024), №313 від 05.06.2024 (за 01.05.2024, 05.05.2024, 09.05.2024, 12.05.2024, 14.05.2024, 17.05.2024) позивачу нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 100 000,00 грн, у розрахунку на місяць пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях, заходах з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (а.с.31-34).
Вважаючи, що у період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року відповідачем мала нараховуватись та виплачуватись додаткова винагорода у збільшеному розмірі, а саме до 50 000,00грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань замість 30 000,00грн, позивач звернувся із даним адміністративним позовом до суду.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані сторонами докази, суд приходить до наступних висновків.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 2 статті 2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
За приписами статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права, свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав, свобод людини є головним обов'язком держави.
Частиною 5 статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Частиною першою статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання, а саме межі реалізації військовослужбовцями своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу, а також відносини щодо звільнення та проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України про працю, так і спеціальним законодавством.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
За частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з частиною четвертою статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації (далі - державні органи).
Грошове забезпечення складається із: посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Пунктом 8 зазначеної постанови установлено, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022, від 17.05.2022 № 341/2022 від 12.08.2022 № 573/2022, від 07.11.2022 № 757/2022, від 06.02.2023 № 58/2023, від 01.05.2023 № 254/2023, від 26.07.2023 № 451/2023, від 06.11.2023 № 734/2023, від 05.02.2024 №49/2024, від 06.05.2024 № 271/2024, від 23.07.2024 №469/2024, від 28.10.2024 №740/2024. Указом Президента України від 14.01.2025 № 26/2025 строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 8 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто, останній діє на момент розгляду цієї справи.
На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію», 28.02.2022 Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168).
Абзацом другим пункту 1 Постанови № 168 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 43 від 20.01.2023), встановлено, що особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством оборони, але не більше ніж до 50000 гривень.
Абзац третій пункту 1-1 Постанови № 168 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 836 від 09.08.2023) передбачав, що на період воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок №260, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), визначає механізм та умови виплати грошового забезпечення, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України.
Наказом Міністерства оборони України від 25.01.2023 №44, який застосовується з 01.02.2023, доповнено Порядок № 260 розділом XXXIV «Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану».
Згідно з пунктом 1 розділу XXXIV Порядку №260 управління (штаб) угруповання військ (сил) - тимчасово утворений рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України орган військового управління, призначений для виконання функцій з управління військами (силами) в ході відсічі повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі управління (штаб) оперативно-стратегічного, оперативного, оперативно-тактичного угруповання військ (сил), тактичної групи.
За змістом пункту 2 розділу XXXIV Порядку №260 (в редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин) на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:
100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах): під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у тому числі тим, що визначені в абзаці чотирнадцятому цього пункту); у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника; із здійснення польотів в повітряному просторі областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії, підрозділу (засобу) протиповітряної оборони; на території противника (у тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях); з вогневого ураження повітряних, морських цілей противника; з виводу повітряних суден з під удару противника з виконанням зльоту; кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування); у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів (медичних підрозділів підсилення); з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою; у районах ведення воєнних (бойових) дій з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів у місцях виконання завдань за призначенням згідно з бойовими розпорядженнями;
50 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань): з інтенсивної підготовки для ведення воєнних (бойових) дій у складі військових частин (підрозділів), включених до складу резерву Головнокомандувача Збройних Сил України сил оборони держави; з управління угрупованнями військ (сил) у складі розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України; з управління підпорядкованими силами та засобами відповідно до завдань, які покладаються на Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту, у складі розгорнутих пунктів управління Державної спеціальної служби транспорту; у складі робочої групи або одиночним порядком, визначені Головнокомандувачем Збройних Сил України, начальником Генерального штабу Збройних Сил України, у межах областей України, на територіях яких ведуться воєнні (бойові) дії; з розмінування (виявлення, знешкодження та знищення) вибухонебезпечних предметів поза районами ведення бойових дій; у складі діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави згідно з переліком завдань, затвердженим Міністром оборони України; із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій; з протиповітряного прикриття та наземної оборони об'єктів критичної інфраструктури (у тому числі об'єктів транспортної інфраструктури - військовими частинами та підрозділами Державної спеціальної служби транспорту).
Райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України (пункт 3 розділу XXXIV Порядку № 260).
Відповідно до пункту 4 розділу XXXIV Порядку № 260 підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:
- бойовий наказ (бойове розпорядження);
- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад);
- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Про підтвердження безпосередньої участі відряджених до військових частин (установ, організацій) військовослужбовців (далі - відряджені військовослужбовці) у бойових діях або заходах, командири військової частини (установи, організації), до яких для виконання завдань відряджений військовослужбовець, повідомляють органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби військовослужбовців (пункт 5 розділу XXXIV Порядку №260).
Перелік органів військового управління (штабів угруповання військ (сил)), включених до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, що мають право підтверджувати безпосередню участь у бойових діях або заходах відряджених до цих органів військовослужбовців, затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України (абзац перший пункту 6 розділу XXXIV Порядку №260).
Керівниками пунктів управління, управлінь (штабів) угруповань військ (сил), командирами військових частин (у тому числі резерву, установ, організацій), до яких відряджені військовослужбовці, щомісячно до 5 числа повідомляються органи військового управління, військові частини (установи, організації) за місцем штатної служби цих військовослужбовців про дні безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, а також виконання завдання у складі управління (штабу) угруповання військ (сил) (затверджених Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України), угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління за минулий місяць (абзац перший пункту 7 розділу XXXIV Порядку №260).
Виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини; керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин (пункту 8 розділу XXXIV Порядку №260).
Аналіз наведених норм свідчить про те, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно, виплачується додаткова винагорода згідно з Постановою №168 у розмірі до 50000,00 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Разом з тим, безпосередня участь військовослужбовця у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених дій або заходів повинна бути підтверджена, зокрема, такими документами: бойовим наказом (бойовим розпорядженням); журналом бойових дій; рапортом командира підрозділу (групи) про участь військовослужбовця у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про виконання ним у періоди з 01 червня 2023 року по травень 2024 року включно та з жовтня 2024 року бойових (спеціальних) завдань у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах).
Суд бере до уваги, що посада позивача (відповідальний виконавець стройової частини відділення персоналу штабу) відповідно до штату №04/333 військової частини НОМЕР_2 відноситься до командування військової частини НОМЕР_2 , що також підтверджується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
З наданих відповідачем витягів з бойових розпоряджень, а саме №5274дск від 30.05.2023, № 5819дск від 15.06.2023, № 6465дск від 30.06.2023 , № 7080дск від 14.07.2023, № 7895дск від 31.07.2023, № 8640дск від 15.08.2023, № 9494дск від 31.08.2023, № 10208дск від 15.09.2023, № 11033дск від 30.09.2023, № 11727 від 14.10.2023, №12533дск від 31.10.2023, № 13029дск від 15.11.2023, № 13580дск від 30.11.2023, № 14110дск від 15.12.2023, № 14706дск від 31.12.2023, № 554дск від 15.01.2024, № 1161дск від 30.01.2024, № 1837дск від 15.02.2024, № 2404дск від 29.02.2024, № 3047дск від 15.03.2024, № 3677дск від 31.03.2024, № 4331дск від 14.04.2024, № 5031дск від 30.04.2024, № 11614дск від 30.09.2024, № 13034дск від 31.10.2024, № 14295дск від 30.11.2024, №15694дск від 31.12.2024 судом встановлено, що військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 , зокрема, позивачем, у період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року виконувались бойові (спеціальні) завдання безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (Оріхівська міська територіальна громада, Преображенська сільська територіальна громада, Малотокмачанська сільська територіальна громада, Таврійська сільська територіальна громада, Комишуваська сільська територіальна громада) на лінії бойового зіткнення в межах району та на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань бригадою чи підрозділом першого ешелону оборони або наступу до батальйону.
При цьому, керуючись наведеними бойовими розпорядженнями, начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з липня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Таким чином, з наданих до матеріалів справи письмових доказів судом встановлено факт виконання позивачем у період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року бойових (спеціальних) завдань, за які ОСОБА_1 мав право на виплату додаткової винагороди в розмірі до 50000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань.
Натомість з наданих до матеріалів справи копій наказів командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) «Про виплату додаткової винагороди» №719 від 23.11.2023 (за жовтень 2023 року), № 762 від 20.12.2023 (за листопад 2023 року), №51 від 23.01.2024 (за грудень 2023 року), № 123 від 22.02.2024 (за січень 2024 року), № 187 від 25.03.2024 (за лютий 2024 року), №233 від 20.04.2024 (за березень 2024 року), №288 від 20.05.2024 (за квітень 2024 року), №313 від 05.06.2024 (за травень 2024 року), №598 від 05.11.2024 (за жовтень 2024 року), №6482 від 05.12.2024 (за листопад 2024 року), зокрема вбачається, що позивачу у спірні періоди нараховувалась та виплачувалась додаткова винагорода, встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 у розмірі 30 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних завдань), що, також не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Відтак, узагальнюючи встановлені обставини та надану їм оцінку, суд приходить до висновку про наявність підстав для виплати позивачу збільшеної до 50 000,00 грн. додаткової винагороди у спірний період.
При цьому, суд критично сприймає посилання відповідача на лист-роз'яснення Директора Департаменту соціального забезпечення Міністерства оборони України від №290/13/2643 від 14.11.2023, як на підставу для нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди у зменшеному розмірі, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами і не можуть встановлювати нові правові норми, а мають лише інформаційний, рекомендаційний, роз'яснювальний характер та за своєю суттю є службовою кореспонденцією, що неодноразово підкреслював Верховний Суд у своїх рішеннях, зокрема у постанові Верховного Суду від 18.07.2019 у справі №826/2426/16. Тобто, вказаний вище лист носить інформаційний характер та не створює для позивача правових наслідків.
Також, суд звертає увагу відповідача на те, що підстави для нарахування та виплати військовослужбовцям додаткової винагороди визначені Постановою № 168 та Порядком № 260, які є обов'язковими для виконання, в тому числі для відповідача.
Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту його прав, суд зазначає, що відповідно до загальних засад права бездіяльність суб'єкта владних повноважень - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. У свою чергу, дії - це юридично значуща активна (тобто врегульована нормами права) поведінка суб'єкта владних повноважень, що спричиняє юридичні наслідки.
Відповідно до статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В свою чергу, Велика Палата Верховного Суду висловила та послідовно застосовує правову позицію, за змістом якої повноваження органів влади, є законодавчо визначеними, а суд діє згідно з презумпцією «Jura novit curia» («Суд знає закони»). Велика Палата Верховного Суду, зокрема зазначила, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункти 84, 86 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17), а також, що неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов'язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц).
Вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх установлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорюване таке право відповідачем (відповідачами), а також з'ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від з'ясованого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому, вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав, щодо яких подана позовна вимога.
Відтак, оскільки у період з червня 2023 року по травень 2024 року та жовтня 2024 року по січень 2025 року відповідач протиправно нараховував позивачу додаткову винагороду з розрахунку 30000,00 грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань (докази зворотного відсутні), в той час, як мав нараховувати її з розрахунку 50000,00 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах. За таких обставин наявні підстави для зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу додаткової винагороди за період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах, з урахуванням раніше виплачених сум.
Разом з тим у матеріалах справи відсутні докази (журнал бойових дій або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад), рапорту (донесення) командира підрозділу (групи)) виконання позивачем бойових (спеціальних) завдань у період часу з 01.02.2025, у зв'язку із чим у цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
З приводу позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 у бойових розпоряджень та поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50 000,00 грн, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що складені командиром військової частини НОМЕР_2 бойові розпорядження №5274дск від 30.05.2023, № 5819дск від 15.06.2023, № 6465дск від 30.06.2023 , № 7080дск від 14.07.2023, № 7895дск від 31.07.2023, № 8640дск від 15.08.2023, № 9494дск від 31.08.2023, № 10208дск від 15.09.2023, № 11033дск від 30.09.2023, № 11727 від 14.10.2023, №12533дск від 31.10.2023, № 13029дск від 15.11.2023, № 13580дск від 30.11.2023, № 14110дск від 15.12.2023, № 14706дск від 31.12.2023, № 554дск від 15.01.2024, № 1161дск від 30.01.2024, № 1837дск від 15.02.2024, № 2404дск від 29.02.2024, № 3047дск від 15.03.2024, № 3677дск від 31.03.2024, № 4331дск від 14.04.2024, № 5031дск від 30.04.2024, № 11614дск від 30.09.2024, № 13034дск від 31.10.2024, № 14295дск від 30.11.2024, №15694дск від 31.12.2024 містять, зокрема, визначені підрозділам бойові завдання і термін готовності до виконання завдань.
Суд звертає увагу, що бойове розпорядження (наказ, завдання) за своєю суттю є наказом начальника підпорядкованому з'єднанню, частині, підрозділові або окремому бійцеві, в якому сформульована мета бойових дій та строк, в який вона повинна бути досягнута. Тобто, видання бойового розпорядження (наказу, завдання) передує виконанню військовослужбовцем відповідного бойового (спеціального) завдання.
На підставі вказаних бойових розпоряджень начальником штабу - заступником командира військової частини НОМЕР_2 на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 були складені рапорти про участь військовослужбовців (зокрема, позивача) управління у бойових діях, виконанні бойових (спеціальних) завдань та виплату додаткової винагороди за період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року у розмірі 30000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання відповідних завдань.
Згідно з пунктом 4 розділу XXXIV Порядку № 260 бойове розпорядження та рапорт є документальними підтвердженнями безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи), у період здійснення зазначених дій або заходів.
Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 31.01.2024 за №40, бойове розпорядження - розпорядчий документ, яким доводяться бойові завдання підпорядкованим військовим частинам (установам) і підрозділам; рапорт - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення, звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.
Отже, на час видання бойових розпоряджень обставини, вказані у них, за яких слід діяти тим чи іншим способом, ще не існували, тобто розпорядженнями передбачався порядок дій підрозділу на майбутнє. Разом з тим, у бойових розпорядженнях не зазначається конкретний розмір додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 у збільшеному розмірі, що виплачується за виконання вказаних у розпорядженнях завдань, у зв'язку з чим судом не встановлено порушення прав позивача у цій частині, тому позовні вимоги щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні бойових розпоряджень без урахування посад у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони з розрахунку 50000,00грн задоволенню не підлягають.
Разом з тим, як з'ясовано судом, відповідачем неправильно визначений та зазначений у рапортах за спірний період розмір додаткової винагороди, що підлягав виплаті позивачу, а саме 30 000 грн пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань, замість 50 000 грн. Водночас такі дії, як видання рапортів, відносяться до дискреційних повноважень відповідача, тоді як позовна вимога у частині визнання протиправною бездіяльності відповідача у виданні поданих рапортів про виплату додаткової винагороди без урахування посад у складі командування та штабу військової частини НОМЕР_4 ешелону оборони з розрахунку 50000 грн у повній мірі охоплюється обраним судом способом захисту прав позивача шляхом визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди за період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку 50000,00 грн на місяць пропорційно часу участі в таких діях та заходах.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди з розрахунку 50 000,00грн з розрахунку на місяць пропорційно часу участі в діях та заходах на час перебування в посаді, що входить до штабу військової частини НОМЕР_2 , то суд зазначає, що такі вимоги заявлені на майбутнє, а судовому захисту підлягають лише порушені права та законні інтереси, у зв'язку з чим суд відмовляє в їх задоволенні як передчасних.
Щодо інших посилань учасників справи, суд зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.
У рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Згідно із пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина 2 статті 77 КАС України).
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Оскільки позивачем, в силу положень Закону України «Про судовий збір», судовий збір не сплачувався, то відповідно розподіл судових витрат не проводиться.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткової винагороди за період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку 50000,00грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахуванням посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса проживання АДРЕСА_2 ; ідентифікаційний код НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» та наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, за період з червня 2023 року по травень 2024 року та з жовтня 2024 року по січень 2025 року з розрахунку 50000,00грн на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань з урахуванням посади у складі командування та штабу військової частини першого ешелону оборони або наступу, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано 10.03.2025.
Суддя І.В.Садовий