про залишення позовної заяви без руху
11 березня 2025 рокум. Ужгород№ 260/320/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року; 2) зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року (основних, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення) з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, інших складових грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2020 року, на 01 січня 2021 року, на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» № 704 від 30 серпня 2017 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Досліджуючи матеріали даної адміністративної справи, суд встановив, що предметом позову є оскарження бездіяльність відповідача при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення у період проходження військової служби у встановленому законодавством розмірі.
Згідно ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Ч. 1 ст. 120 КАС України передбачено, що перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Поряд з цим, нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) , що є спеціальним законодавчим актом у сфері трудових правовідносин, передбачено інші терміни оскарження.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19 липня 2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів.
Так, у Рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року №1-зп і від 05 квітня 2001 року №3-рп/2001 зроблено висновок про те, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
З огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд у постанові від 06 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії ч. 1 ст. 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Спір в даній адміністративній справі виник з приводу протиправної, на думку позивача, бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо невиплати його грошового забезпечення за період проходження військової служби з 29 січня 2020 року по 20 травня 2023 року у встановленому законодавством розмірі.
Оскільки виплата спірного грошового забезпечення не пов'язана з виключенням позивача зі списків особового складу військової частини, тому, на думку суду, до спірних правовідносин слід застосовувати саме положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
При цьому, враховуючи принцип незворотності дії законів в часі, суд вважає, що до питання правомірності нарахування позивачу грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 18.07.2022 встановлені нормами ч. 1 ст. 233 КЗпП України строки застосовані бути не можуть.
Стосовно правовідносин, що виникли після цієї дати, суд зазначає наступне.
Згідно п. 1 Прикінцевих положень КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Наведене є свідченням того, що відлік тримісячного строку звернення до суду з цим позовом розпочався з 01.07.2023 та з урахуванням приписів частини першої статті 233 КЗпП України закінчився 01.10.2023.
Отже, суд вважає, що до позовних вимог, що стосуються питання виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 20.05.2023, слід застосувати строки звернення, встановлені ч. 1 ст. 233 КЗпП України, відлік яких здійснюється через 3 місяці після відмінення на території України карантину, тобто з 01 жовтня 2023 року.
Судом встановлено, що з даним позовом до суду позивач звернувся 20 січня 2025 року.
Жодних обґрунтувань поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не наводить.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Зазначене також кореспондується з вимогами ч. 6 ст. 161 КАС України, згідно з якими у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Ч. 13 ст. 171 КАС України передбачено, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
За таких обставин, згідно з вимогами ч. 13 ст. 171 КАС України позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються протиправності бездіяльності відповідача щодо не проведення розрахунку у період із 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року грошового забезпечення позивача, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання провести відповідний перерахунок, необхідно залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків шляхом подачі до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин поважності пропуску цього строку (за їх наявності) та наданням підтверджуючих доказів.
На підставі наведеного та керуючись ч. 13 ст. 171, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог, що стосуються не проведення розрахунку у період із 19 липня 2022 року по 20 травня 2023 року розміру грошового забезпечення позивача, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов'язання провести відповідний перерахунок, - залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу подати до суду протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку (за їх наявності).
Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява залишається без розгляду.
3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін