Справа №2а- 9232/10/1570
17 листопада 2010 року
м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Марина П.П.,
суддів Аракелян М.М., Потоцької Н.В.
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Біла акація»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання рішень неправомірними та їх скасування, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Біла акація»звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування рішення від 16.06.2010 року № 39282/10/23-429 про застосування до ТОВ «Біла акація»(код ЄДРПОУ 30495324) звичайних цін при донарахуванні податкових зобов'язань під час проведення перевірки підприємства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року, рішення від 09.07.2010 року № 2/23-4 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін ТОВ «Біла акація»на суму 8 717 122,00 грн. ДПІ у Приморському районі м. Одеси, яке було прийняте на підставі Акту перевірки від 25.06.2010 року № 7716/23-4/30495324, рішення від 09.07.2010 року № 1/23-4 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін ТОВ «Біла акація»на суму 1 925897,50 грн. ДПІ у Приморському районі м. Одеси, яке було прийнято на підставі Акту перевірки від 25.06.2010 року № 7716/23-4/30495324. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що висновок податкового органу про порушення підприємством п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та застосування при донарахуванні податкових зобов'язань з цих податків звичайних цін є протиправним, оскільки податковим органом не доведено невідповідність ціни, за якою ТОВ «Біла акація»здавало в оренду нежиле приміщення площею 7 577,8 кв.м. ТОВ «ТПК «Неомодуль», рівню звичайних цін.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували, пояснивши, що включення позивачем до складу валових витрат понесених витрат, пов'язаних з реалізацією певних (робіт, послуг) за нижчою за ціною придбання, є неправомірним, оскільки зазначена діяльність не спрямована на отримання прибутку, тобто здійснення не для виконання у власній господарській діяльності.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16.07.1999 року виконавчим комітетом Одеської міської ради за № 1 556 120 0000 004716 зареєстровано юридичну особу -товариство з обмеженою відповідальністю «Біла акація»(а.с. 144).
ТОВ «Біла акація»взято на податковий облік в Державній податковій інспекції у Приморському районі м. Одеси з 19.07.1999 року за №4875, зокрема є платником податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств.
Одним з видів підприємницької діяльності позивача відповідно до Класифікації видів економічної діяльності (КВЕД) є здавання в оренду власного нерухомого майна - код 70.20.0, що підтверджується даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців ( а. с. 145) та статуту ТОВ «Біла акація»(а.с. 146-160).
Пунктом 3 частини 1 статті 9 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Відповідно до п. 4.1.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000, № 2181-III, платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.
Судом встановлено, що позивачем до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси подано податкова декларація по податку на прибуток підприємства за дев'ять місяців 2009 року згідно якої в строчці 01.6 «інші доходи»ТОВ «Біла акація»враховані доходи від здійснення операцій здавання в оренду власного нерухомого майна у розмірі 2 047 930,00 грн.(а.с. 138-140), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, податкові декларації по податку на додану вартість з розрахунками суми бюджетного відшкодування та пояснювальними записками за липень 2009 року (а.с.116-121), серпень 2009 року (а.с. 108-113), вересень 2009 року (а.с.100-107), жовтень 2009 року (а.с.90-99), листопад 2009 року (а.с. 130-135), грудень 2009 року (а.с.122-129).
Відповідно до ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року №509-XII (зі змінами та доповненнями) органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); здійснювати контроль наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у Приморському районі проведено виїзну планову перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства ТОВ «Біла акація»за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 рік, за наслідками якої складений акт від 25.06.2010 року № 7716/23-4/30495324 (а.с. 7-39).
В ході перевірки встановлено порушення ТОВ «Біла акація»п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»та пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5, п.6.1 ст.6, пп.7.1.1 п.7.1, пп.7.3.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
16.06.2010 року ДПІ у Приморському районі прийнято рішення № 39282/10/23-429 про застосування до ТОВ «Біла акація»звичайних цін при донарахуванні податкових зобов'язань під час проведення перевірки підприємства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року (а.с.40).
На підставі акту перевірки та зазначеного рішення ДПІ у Приморському районі прийнято рішення від 09.07.2010 року № 2/23-4 про донарахування ТОВ «Біла акація»податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін на суму 8 717 122 грн., у тому числі: за основним платежем -4 358 561 грн., за штрафними санкціями -4 358 561 грн.(а.с.42) та рішення від 09.07.2010 року № 1/23-4 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін на суму -1 925 897,50 грн., у тому числі: за основним платежем -1 027 948 грн., штрафних санкцій -897 949 грн.(а.с.41).
06 липня 2010 року на адресу ТОВ «Біла акація»надіслано лист - пропозицію №50407/10/23-429/54 від 05.07.2010 року щодо добровільної сплати занижених сум податків та штрафних санкцій (а.с. 198).
Судом встановлено, що позивачем рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 09.07.2010 року № 2/23-4 та від 09.07.2010 року № 1/23-4 оскаржено в адміністративному порядку а саме:
16 липня 2010 року позивачем до ДПІ у Приморському районі м. Одеси подана скарга вих. №16 від 16.07.2010р.(а.с. 169-173). Листом ДПІ у Приморському районі м. Одеси про розгляд скарги №16 від 16.07.2010 року позивачу дану скаргу залишено без розгляду, а рішення ДПІ у Приморському районі від 09.07.2010 року № 2/23-4 та від 09.07.2010 року № 1/23-4 залишено без змін (а.с. 167-168).
13 серпня 2010 року позивачем до Державної податкової адміністрації в Одеській області подана повторна скарга вих. №1308/1 від 13.08.2010 року (а.с. 76-86). Листом ДПА в Одеській області про розгляд скарги вих. №1308/1 від 13.08.2010 року позивачу дану скаргу залишено без розгляду, а рішення ДПІ у Приморському районі від 09.07.2010 року № 2/23-4 та від 09.07.2010 року № 1/23-4 залишено без змін (а.с.71-73).
10 вересня 2010 року позивачем до Державної податкової адміністрації України подана повторна скарга вих. №1009/3 від 10.09.2010 року (а.с.174-186). Листом ДПА України про розгляд скарги вих. №1308/1 від 13.08.2010 року позивача повідомлено про правомірність винесення ДПІ у Приморському районі м. Одеси рішень від 09.07.2010 року № 2/23-4 та від 09.07.2010 року № 1/23-4 та скаргу позивача залишено без задоволення (а.с. 162-166).
Судом встановлено, що 01 січня 2009 року між ТОВ «Біла акація»та ТОВ «ТПК «Неомодуль»укладений договір оренди нежитлових приміщень №05/09 -О від 01 січня 2009 року згідно якого ТОВ «Біла акація»надано в оренду ТОВ «ТПК «Неомодуль»нежитлові приміщення загальною площею 7 577,80 кв.м. які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 21. Згідно п.п.2.1 даного договору розмір орендної плати за користування приміщенням за один місяць оренди та строки її сплати встановлюються сторонами індивідуально щодо кожного місяця, про що сторонами підписується додаткова угода (а.с.188-193).
Як вбачається з акту перевірки висновки про порушення ТОВ «Біла акація»пп.7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»зроблені внаслідок порівняння цін на оренду нежитлових приміщень на першому поверсі будинку № 21 по вул. Дерибасівській в м. Одесі суб'єктом господарської діяльності ОСОБА_2 по договору суборенди № 12 від 31.07.2009 року нежилого торгового приміщення, загальною площею 59 кв.м., укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Євро оптика»із ціною, за якою ТОВ «Біла акація»здавало в оренду ТОВ «ТПК «Неомодуль»нежилі приміщення торгового центру «Європа»загальною площею 7 577,8 кв.м. по договору № 05/09-0 від 01.01.2009 року. При цьому, як вбачається з заперечень на позов та пояснень представників ДПІ у Приморському районі даний податковий орган дійшов висновку, що операція по наданню в оренду ТОВ «ТПК «Неомодуль»приміщення по вул. Дерибасівський, 21 в м. Одесі відповідно до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»підпадає під визначення її як бартерної, у зв'язку з чим доходи від її здійснення повинні визначатися виходячи з цін, що не є нижчими за звичайні ціни.
Підпунктом 7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»закріплено правило, що доходи та витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції, але не нижчої за звичайні ціни.
Положення даного підпункту слід розуміти так, що витрати від здійснення товарообмінних (бартерних) операцій визначаються виходячи з договірної ціни такої операції. Проте, ціна не може бути нижчою за звичайну ціну.
Пунктом 1.18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що лізингова (орендна) операція - господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних фондів або землі у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за орендну плату та на визначений строк. Операції з лізингу (оренди) цілісних майнових комплексів державних підприємств регулюються відповідним законодавством.
В свою чергу, п. 1.19 зазначеного Закону під бартером (товарним обміном) розуміється господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова, включаючи будь-які види заліку та погашення взаємної заборгованості, в результаті яких не передбачається зарахування коштів на рахунки продавця для компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг).
Отже, орендна операція передбачає грошову форму проведення розрахунків за передані в оренду нежилі приміщення, в той час, як бартерна операція передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій формі, іншій, ніж грошова.
Таким чином, передача ТОВ «Біла акація»в оренду ТОВ «ТПК «Неомодуль»нежилих приміщень торгового центру «Європа»загальною площею 7 577,8 кв.м відповідно до чинного законодавства не є та не може бути бартерною операцією, а тому посилання податкового органу про порушення позивачем пп. 7.1.1 п.7.1 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не є обґрунтованими.
Пунктом 4.1 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).
Відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону витрати платника податку, понесені зі сплати відсотків за депозитами, орендними платежами, цивільно-правовими договорами, пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (відсоткових ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні відсоткові ставки за депозит).
Згідно із п. 1.18 ст. 1 цього ж Закону звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Згідно з пп. 1.20.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо п. 1.20 не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).
Відповідно до пп. 1.20.2 п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.
Умови договору оренди № 05/09-0 від 01.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Біла акація»та ТОВ «ТПК «Неомодуль»та договору суборенди № 12 від 31.07.2009 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Євро оптика», який був використаний ДПІ у Приморському районі для порівняння цін на оренду нежилих приміщень першого поверху будинку № 21 в м. Одесі, не можуть вважатися співставними виходячи з наступного.
Так, договір оренди приміщень між ТОВ «Біла акація»та ТОВ «ТПК «Неомодуль»укладено 01.01.2009 року, а договір між ОСОБА_1 та ТОВ «Євро оптика»укладено 31.07.2009 року, тобто у різні за часом сезонні та економічні періоди.
Передані за цими договорами приміщення за своїми технічними характеристиками є різними, тобто неоднорідними.
Нежилі приміщення, передані ТОВ «Біла акація»в оренду ТОВ «ТПК «Неомодуль»складають 7 577,8 кв.м., що становить майже 90% загальної площі приміщень та розташовані з першого по п'ятий поверх, в той час як нежилі приміщення по договору оренди, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Євро оптика»знаходяться на першому поверсі будівлі та складають 59 кв.м.
Таким чином, ціна договору повинна складатися з урахуванням технічних характеристик приміщення, їх розташування, площі, строків оренди, економічних показників.
З аналізу зазначених договорів можна зробити висновок, що умови за цими договорами не можна вважати співставними.
За змістом пп. 1.20.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абз. 1 пп. 1.20.1 цього пункту.
Порівняння умов договорів оренди, якими визначено розмір орендної плати без урахування якості орендованого майна, не ґрунтується на чинному законодавстві. Будь-яких інших доказів на підтвердження невідповідності розміру орендної плати за договором № 05/09-0 від 01.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Біла акація»та ТОВ «ТПК «Неомодуль»рівню звичайних цін відповідач не надав.
Крім цього позивачем надано до суду договір оренди нежитлових приміщень №06/09 -ОД від 01 серпня 2009 року укладеного між ТОВ «Біла акація»та ПП «НВП -Константа»згідно якого ТОВ «Біла акація»надано в оренду ПП «НВП -Константа»нежитлове приміщення загальною площею 7 577,80 кв.м. які знаходяться за адресою м. Одеса, вул. Дерибасівська, буд. 21, який може вважатися співставним з договором оренди нежитлових приміщень № 05/09-0 від 01.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Біла акація»та ТОВ «ТПК «Неомодуль»та може бути використаний для порівняння цін на оренду нежилих приміщень першого поверху будинку № 21 по вул. Дерибасівська в м. Одесі.
Отже, в порушення вимог підпункту 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ДПІ у Приморському районі не проведено детального та обґрунтованого аналізу договорів з ідентичними (однорідними) товарами у співставних економічних умовах, не проаналізовано та не дана оцінка наявності або відсутності будь-яких інших об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що ДПІ у Приморському районі м. Одеси не доведено, що ціна договору оренди № 05/09-0 від 01.01.2009 року, укладеного між ТОВ «Біла акація»та ТОВ «ТПК «Неомодуль»не відповідає рівню звичайних цін, а тому рішення про застосування до ТОВ «Біла акація»звичайних цін при донарахуванні податкових зобов'язань під час проведення перевірки підприємства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року є протиправними та підлягають скасуванню.
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163, 167, 254 КАС України суд, -
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Біла акація»до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про визнання рішень неправомірними та їх скасування задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 16.06.2010 року № 39282/10/23-429 про застосування до ТОВ «Біла акація» (код ЄДРПОУ 30495324) звичайних цін при донарахуванні податкових зобов'язань під час проведення перевірки підприємства за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 09.07.2010 року № 2/23-4 про донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість із застосуванням звичайних цін ТОВ «Біла акація» на суму 8 717 122,00 грн. ДПІ у Приморському районі м. Одеси, яке було прийняте на підставі Акту перевірки від 25.06.2010 року № 7716/23-4/30495324.
Визнати протиправним та скасувати рішення від 09.07.2010 року № 1/23-4 про донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток із застосуванням звичайних цін ТОВ «Біла акація» на суму 1 925897,50 грн. ДПІ у Приморському районі м. Одеси, яке було прийнято на підставі Акту перевірки від 25.06.2010 року № 7716/23-4/30495324.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано колегією судді 22 листопада 2010 року
Головуючий суддя /підпис/ П.П. Марин
Судді /підпис/ М.М. Аракелян
/підпис/ Н.В. Потоцька