Справа №2а- 8316/10/1570
05 листопада 2010 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Марина П.П.,
при секретарі Полторак І.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №089955 від 10.03.2010 року, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №089955 від 10.03.2010 року. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що рейдова перевірка позивача була проведена працівником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області з порушенням порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМУ №1567 від 08.11.2006 року а саме:
- в порушення п. 16 рейдова перевірка проводилась працівником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області одноособово без пред'явлення позивачу завдання на перевірку;
- в порушення ч.2 п. 20 позивачу не було вручено один примірник акта про порушення законодавства про автомобільний транспорт;
- в порушення п. 22 позивачу не було надано на підпис акт за результатами перевірки;
- в порушення ч. 2 п. 38 працівником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області при проведенні перевірки не було пред'явлено службове посвідчення та завдання на перевірку;
- в порушення п. 40 позивач був позбавлений права ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання, надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта.
Крім цього, позивач зазначив, що в порушення вимог абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»до позивача застосовано фінансову санкцію у розмірі, що складає сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що втричі перевищує санкцію вищезазначеної статті.
Враховуючи вищезазначене постанова про застосування фінансових санкцій №089955 від 10.03.2010 року є протиправною, отже підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд задовольнити його у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що дії Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області та її посадових осіб, щодо здійснення перевірки відповідають чинному законодавству України про автомобільний транспорт. Акт перевірки транспортного засобу ОСОБА_1 та постанова про застосування до позивача фінансових санкцій складені у відповідності до постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», Закону України «Про автомобільний транспорт»та діючого законодавства України, та ні яким чином не порушують прав позивача, відповідають вимогам діючого законодавства України, а тому в задоволенні адміністративного позову слід відмовити у повному обсязі.
Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши наявні в справі письмові докази, оцінивши їх за власним внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді справи, суд встановив наступні факти та обставини.
Судом встановлено, що 03.12.2008 року за №2 552 000 0000 006585 Виконавчим комітетом Білгород -Дністровської міської ради Одеської області зареєстровано фізичну особу -підприємця ОСОБА_1 (а.с. 62).
Згідно Закону України «Про автомобільний транспорт»територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області є територіальною одиницею центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту, який забезпечує проведення державної політики на автомобільному транспорті.
Відповідно до Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 р. № 1190, Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.
Основними завданнями Головної державної інспекції на автомобільному транспорті є участь у формуванні та реалізації державної політики у сфері надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом, а також здійснення відповідно до законодавства ліцензування та контролю у сфері надання послуг з перевезення пасажирів чи вантажів автомобільним транспортом. Головна державна інспекція на автомобільному транспорті для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та зв'язку утворювати територіальні органи.
Наказом «Про утворення територіальних органів Головавтотрансінспекцій»№1 від 28.02.2005 року в межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції утворено територіальні органи без статусу юридичної особи, до яких відноситься і Територіальне управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області.
Судом встановлено, що 24.02.2010 року державними інспекторами відділу державного контролю Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4 згідно завдання на перевірку №009593 від 19.02.2010 року (а.с.43), на вулиці Ізмаїльська 15, м. Білгород -Дністровський, проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, водій -ОСОБА_1 згідно генеральної довіреності ВМО №434030. Під час проведення перевірки було виявлено порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-III від 05.04.2001 року, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення ліцензійної картки.
За результатами проведеної перевірки працівниками Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області складено акт № 160190 від 24.02.2010 року (а.с. 45).
22.10.2008 року Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області на підставі акту № 160190 від 24.02.2010 року прийнято Постанову № 089955 від 10.03.2010 року, якою до позивача за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»застосовано фінансові санкції у сумі 1700, 00 грн., що складає сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 47).
Як вбачається з матеріалів справи, Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області 01.03.2010 року за вих. №876/02 направлено запрошення ОСОБА_1 на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт. На зазначене запрошення позивач прибув на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт, у ході якого позивачу роз'яснено що до нього застосовані фінансові санкції за порушення законодавства про автомобільний транспорт у розмірі 1700,00 грн. (а.с. 46).
10.03.2010 року відповідачем за вих. № 1042/02 направлено позивачу копію Постанови № 089955 від 10.03.2010 року про застосування фінансових санкцій у сумі 1700, 00 грн.(а.с.48), яку відповідач отримав 01.04.2010 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією поштового повідомлення (а.с. 50).
Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів легковими автомобілями на замовлення:
для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України;
для водія легкового автомобіля - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, ліцензійна картка, копія договору із замовником послуги, інші документи, передбачені законодавством України.
В судовому засіданні встановлено, що під час перевірки транспортного засобу автомобіля марки ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, водієм - ОСОБА_1 надано для перевірки ліцензійна картка АА №518582 (а.с. 84) на даний транспортний засіб, видана ОСОБА_1 на тимчасовий реєстраційний талон РРТ 625006 (а.с. 51), який дійсний за наявності свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу РСА НОМЕР_2 (а.с. 51), згідно якого власником транспортного засобу є ОСОБА_2. Після закінчення строку дії тимчасового реєстраційного талону РРТ 625006, а саме 05.10.2009 року ОСОБА_1 переоформлення транспортного засобу або оформлення нового тимчасового реєстраційного талону, зроблено не було, та з заявою про оформлення нової ліцензійної картки ОСОБА_1 не звертався.
Крім цього під час проведення перевірки для огляду інспекторам Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області була надана генеральна довіреність ВМО 434030 яка діє 21.10.2014 року згідно якої ОСОБА_1 має право використовувати даний транспортний засіб ВАЗ 2107, реєстраційний номер НОМЕР_1.
Відповідно до п. 4.3 «Положення про ліцензійну картку, яка додається до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування (крім надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі) та до ліцензії з надання послуг з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі»(діючого під час проведення перевірки та винесення оскаржуваної позивачем постанови) ліцензійні картки втрачають чинність у разі анулювання або визнання ліцензії, до якої вони були видані, недійсною;
Згідно п. 4.4 зазначеного Положення при змінах у реєстраційних документах власних або орендованих транспортних засобів оформлюються нові ліцензійні картки, а попередні втрачають чинність з унесенням до них відповідного запису.
Враховуючи вищезазначене, та те що у позивача на момент перевірки була відсутня чинна ліцензійна картка, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-III від 05.04.2001 року, а саме: надавались послуги з перевезень пасажирів без оформлення ліцензійної картки.
Суд не приймає до уваги твердження позивача про порушення відповідачем п. 16, Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року а саме: в порушення п. 16 рейдова перевірка проводилась працівником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області одноособово без пред'явлення позивачу завдання на перевірку, оскільки зазначена перевірка проводилась у відповідності до завдання на перевірку №009593 від 19.02.2010 року інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, що підтверджується поясненнями допитаних у якості свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які зазначили що дана перевірка здійснювалась ними обома.
Щодо твердження позивача про порушення відповідачем ч.2 п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року а саме: перевіряючими під час проведення перевірки не було вручено позивачу один примірник акта про порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд вважає зазначити, що п. 20 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року встановлює порядок перевірки за місцезнаходженням суб'єкта господарювання, а не порядок перевірки транспортного засобу. Саме порядок перевірки транспортного засобу встановлює п. 21 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті згідно якого у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку складається акт за формою згідно з додатком 3, тобто повинен складатися акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в одному екземплярі, що і було здійснено інспекторами Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, а надання порушнику акту перевірки або другого примірника акту перевірки чинним законодавством України не передбачено.
Щодо тверджень позивача про порушення відповідачем п.22, п. 38 та п. 40 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року а саме: в порушення п. 22 позивачу не було надано на підпис акт за результатами перевірки; в порушення ч. 2 п. 38 працівником Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області при проведенні перевірки не було пред'явлено службове посвідчення та завдання на перевірку; в порушення п. 40 позивач був позбавлений права ознайомитися з актом, підписати або відмовитися від його підписання, надати свої пояснення та зауваження щодо змісту акта, суд зазначає наступне.
Згідно пояснень допитаних в судовому засіданні в якості свідків, інспекторів Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області ОСОБА_3 та ОСОБА_4, судом встановлено, що під час проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом автомобіля марки ВАЗ 2107 позивачу було пред'явлено службові посвідчення, повідомлено посади перевіряючих та орган який вони представляють. Після складання акту № 160190 від 24.02.2010 року з даним актом позивача ознайомлено, однак від надання письмових пояснень та підписання акту перевірки позивач відмовився.
Крім цього факт ознайомлення позивача з актом перевірки № 160190 від 24.02.2010 року та його відмова від підписання даного акту підтверджується записом в акті перевірки «з актом ознайомлений, від підпису відмовився»(а.с.45).
Отже твердження позивача про порушення відповідачем п.22, п. 38 та п. 40 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006 року є необґрунтованими та суперечать фактам встановленим у судовому засіданні.
Відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 вказаного Закону, штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Оскільки відповідачем під час проведення перевірки було виявлено порушення позивачем вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»№ 2344-III від 05.04.2001 року, а саме: надання послуг з перевезень пасажирів без оформлення ліцензійної картки до позивача за порушення законодавства про автомобільний транспорт згідно абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»правомірно застосовано фінансові санкції у сумі 1700, 00 грн., що складає сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що працівники Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області діяли відповідно до норм чинного законодавства України та фінансова санкція за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосована до позивача в межах визначених Законом. Відсутність передбаченої законодавством належної ліцензійної картки свідчить про факт неналежного оформлення документів, визначених статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Частиною 1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 79, 86, 94, 158 -163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Одеській області про скасування постанови про застосування фінансових санкцій №089955 від 10.03.2010 року - залишити без задоволення.
Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано суддею 12 жовтня 2010 року.
Суддя/підпис/ П.П.Марин