Справа №2а- 13358/09/1570
08 листопада 2010 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Танцюри К.О.,
за участю секретаря Руденко І.В.,
за участю сторін:
-позивача - ОСОБА_1,
-представник позивача-Ткаченко О.М. (за усною заявою),
-перекладача-Акімі Салім,
-перекладача-Копцюх Г.І.,
-представника відповідача- Балаєва К.В. (довіреність від 29.09.2010р. №17-9-1515)
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання нечинним та скасування рішення та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця,-
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління міграційної служби в Одеській області в якому просить визнати рішення про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця неправомірним і скасувати його та зобов'язати прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Позивач пояснив, що в 2008 році звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області з заявою про надання статусу біженця в Україні, та згодом отримав повідомлення від 12.05.2008 р. за № 17-9-869 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Зазначене повідомлення, на думку позивача, є необґрунтованим і незаконним, оскільки це рішення приймалося без врахування та дослідження всіх обставин, які мають юридичне значення і стосуються справи позивача. Позивач зазначив, що він разом зі своєю родиною проживав в Афганістані в м.Кабулі, навчатися він не мав змоги, тому що школа в якій він навчався, була зруйнована внаслідок взриву. Крім того, друга позивача силоміць забрали таліби, внаслідок чого, друг загинув. Позивач побоючись силоміць бути рекрутованим талібами, змушений був покинути країну. В Афганістані таліби силоміць рекрутують молодих осіб призивного віку, для того, щоб в подальшому використовувати їх в якості живої мішені. У разі відмови вступити до талібану, молодих осіб очікує смерть. Внаслідок цього залишається в Афганістані позивачу було небезпечно, тому він змушений був покинути країну в пошуках притулку. Переселення в іншу місцевість в Афганістані не могло привести до захисту життя та здоров'я ОСОБА_1. Факти переслідувань представників окремих соціальних груп у Афганістані підтверджуються висновками міжнародних організацій. Таким чином, позивач вважає, що у міграційної служби не було підстав вважати його заяву «очевидно необґрунтованою»та міграційна служба повинна була прийняти рішення про оформлення документів і розглянути справу позивача за повною процедурою.
У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали свої позовні вимоги, посилаючись на викладені у адміністративному позові обставини та пояснили, що позивач є неповнолітньою особою, а тому проведення співбесіди з ним повинно було бути проведено з ним з залученням психолога та з'ясування усіх обставин звернення із вказаною заявою.
Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог в повному обсязі, зазначивши що позовні вимоги позивача є необґрунтованими, оскільки в країні походження йому не загрожували жодні переслідування або загрози переслідувань в сенсі Конвенції 1951 року, а основна причина приїзду саме до України - пошук кращого життя та виїзд до розвинутої європейської країни. А саме: в родині заявника багато дітей, батько не працює, утримує родину старший брат. Тому, виїзд заявника на утримання до рідного дядьки було обумовлено ще й економічною необхідністю. Сам позивач причиною виїзду вважає своє бажання отримати освіту. У зв'язку з чим було прийнято відповідне рішення про відмову у наданні статусу біженця.
Заслухавши пояснення позивача, представника позивача та представника відповідача дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Позивач звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області з заявою про надання йому статусу біженця від 08.04.2008р. Також до міграційної служби було подано заяву ОСОБА_2, який зазначив себе як двоюрідного брата позивача, про надання можливості бути присутнім під час проведення процедури оскільки ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, яка без супроводу дорослих прибула в Україну.
Під час співбесіди ОСОБА_1 повідомив, що під час перебування у місті Києві від батька він дізнався про знаходження в Україні його двоюрідного брата ОСОБА_2.
06 травня 2008 року працівниками міграційної служби в Одеській області було проведено співбесіду з позивачем, за результатами якої 06 травня 2008 року начальником управління міграційної служби в Одеській області був виданий Наказ №33 про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця ОСОБА_1 на підставі висновку провідного спеціаліста відділу у справах біженців Управління міграційної служби в Одеській області.(а.с.57)
Відповідно до ст.1 Закону України «Про біженців»біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно з ч. 7 ст.11 Закону України «Про біженців»до заяви про надання статусу біженця додаються документи, які посвідчують особу заявника. А також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для набуття ним статусу біженця.
Під час проведення співбесіди 06.05.2008р. заступником начальника управління міграційної служби в Одеській області, начальником відділу у справах біженців Ритченко О.М. з громадянином Афганістану ОСОБА_1, позивач зазначив що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судом встановлено, що на момент прийняття оскаржуваного рішення, а саме Наказу №33 від 06 травня 2008 року позивач був неповнолітньою особою.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про біженців»оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця проводиться на підставі особистої заяви іноземця чи особи без громадянства або її законного представника, поданої до органу міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі за місцем тимчасового перебування заявника. Заявник, якому виповнилося вісімнадцять років, подає заяву та заповнює анкету, де викладає основні відомості про себе та обставини, що змусили його залишити країну походження. Заява про надання статусу біженця дитині, розлученій з сім'єю, подається одним з її законних представників. Одночасно з оформленням документів для вирішення питання щодо надання статусу біженців дітям, розлученим з сім'ями, орган міграційної служби вживає всіх можливих заходів для розшуку батьків або інших законних представників неповнолітньої особи, яка не досягла вісімнадцяти років.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону законні представники неповнолітньої особи, яка не досягла вісімнадцяти років, - батьки, усиновителі, дід чи баба, повнолітні брат чи сестра, опікуни чи піклувальники, призначені такими до прибуття в Україну, інші повнолітні особи, які до прибуття в Україну добровільно чи в силу звичаю країни походження біженця взяли на себе відповідальність за виховання дітей.
Згідно з ч.2 ст.12 Закону України «Про біженців»співбесіда з дитиною, розлученою з батьками, проводиться в присутності її законного представника, який подав заяву про надання статусу біженця від імені дитини, психолога або педагогічного працівника.
Згідно ч.1,2 ст.22 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (підписана Україною 21.02.90р. та ратифікована 27.02.91р.) держави-учасниці вживають необхідних заходів, щоб забезпечити дитині, яка бажає одержати статус біженця або яка вважається біженцем, відповідно до застосовуваних міжнародним або внутрішнім правом і процедурами, як тій, що супроводжується, так і тій, що не супроводжується її батьками або будь-якою іншою особою, належний захист і гуманітарну допомогу в користуванні застосовуваними правами, викладеними в цій Конвенції та інших міжнародних документах з прав людини або гуманітарних документах, учасницями яких є зазначені держави. З цією метою Держави-учасниці сприяють у випадках, коли вони вважають це за необхідне, будь-яким зусиллям Організації Об'єднаних Націй та інших компетентних міжурядових або неурядових організацій, що співпрацюють з Організацією Об'єднаних Націй, щодо захисту такої дитини та надання їй допомоги у пошуку батьків чи інших членів сім'ї будь-якої дитини-біженця, з тим щоб одержати інформацію, необхідну для її возз'єднання зі своєю сім'єю. В тих випадках, коли батьки або інші члени сім'ї не можуть бути знайдені, цій дитині надається такий самий захист, як і будь-якій іншій дитині, через якісь причини тимчасово або постійно позбавленій сімейного оточення, як це передбачено в цій Конвенції.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму ВАСУ від 25.06.2009р. «Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця, видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні»адміністративна процесуальна правоздатність та дієздатність іноземця та особи без громадянства в Україні визначається ч.1,2 ст.48 КАС України.
Згідно ч.1,2 ст.48 КАС України здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про біженців»від 21 червня 2001 року2557-III органи опіки та піклування є законними представниками дітей, розлучених з сім'ями. Вони вживають заходів для тимчасового влаштування у відповідні дитячі заклади або сім'ї дітей, розлучених з сім'ями; встановлення опіки чи піклування над такими дітьми; беруть участь у процедурі надання дитині, розлученій з сім'єю, статусу біженця; сприяють дітям, розлученим з сім'ями, у реалізації їхніх прав.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про біженців»рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця, якщо зазначені умови не змінилися.
При цьому, з урахуванням того, що ОСОБА_1 є неповнолітнім, який без супроводу дорослих прибув до України, міграційна служба повинна була прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та розглянути справу за повною процедурою з використанням повноважень, передбачених ст.13 Закону України «Про біженців», а саме проведення співбесід для оцінки справжності повідомлених фактів, звернення з відповідними запитами у разі сумнівів щодо достовірності інформації, а також, повідомити органи опіки та піклування про зазначені обставини.
Таким чином, без з'ясування всіх обставин щодо неповнолітнього, який без супроводу дорослих прибув до України, у міграційної служби не було підстав вважати його заяву очевидно необгрунтованою.
Тобто, Управління міграційної служби в Одеській області прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця з порушенням відповідної процедури для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Афганістану ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, суд прийшов до висновку, що суб'єкт владних повноважень -Управління міграційної служби в Одеській області прийняло рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця всупереч вимогам діючого законодавства України і тому позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.158-163,167 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління міграційної служби в Одеській області про визнання нечинним та скасування рішення Управління міграційної служби в Одеській області про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та зобов'язання прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця задовольнити.
Скасувати наказ №33 від 06.05.2008р. начальника Управління міграційної служби в Одеській області про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Зобов'язати Управління міграційної служби в Одеській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину Афганістану ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.О.Танцюра
12 листопада 2010 року