10 березня 2025 р.Справа №160/6020/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Ільков В.В., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів,-
Позивач через підсистему Електронний суд звернувся з позовом до суду, у якому просить суд:
- визнати протиправними дії начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ;
- скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 про призов на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 ;
- скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати командира Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_2 із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 .
Ухвалою суду від 25.02.2025 року заяву представника ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
Ухвалою суду від 25.02.2025 року позовну заяву залишено без руху, з підстав передбачених ст.ст. 160,161 КАС України.
Позивачем усунуто недоліки позовної заяви.
Ухвалою від 05.03.2025р. суд відкрито провадження у справі №160/6020/25 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи доказів.
07.03.2025 року позивач подав заяву про забезпечення позову, в якій просить заборонити командиру Військової частини НОМЕР_1 звертатись з клопотаннями до вищого командування та (або) вчиняти будь-які дії щодо переміщення, переведення, відрядження, направлення військовослужбовця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 для проходження військової служби до іншого місця служби або іншої військової частини до набрання законної сили рішенням суду у цій справ.
В обґрунтування позову заявник вказує, що на теперішній час, позивач проходить військову службу у Військовій частини НОМЕР_1 , яка є учбовою частиною, та по закінченню базової військової підготовки має бути направлений у бойову частину для проходження подальшої військової служби, в тому числі для виконання бойових розпоряджень на лінію бойового зіткнення, що в свою чергу може істотно ускладнити чи унеможливити поновлення порушених прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду зокрема заявленої вимоги про скасування наказу командира Військової частини НОМЕР_1 про зарахування позивача до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 та зобов'язання командира Військової частини НОМЕР_1 виключити позивача із списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Відповідно п. 110 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008р. №1153/2008 переміщення військовослужбовців здійснюється в разі, коли звільнення їх із посад або призначення на інші посади належить до номенклатури призначення різних посадових осіб. Переміщення осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу за наявності обґрунтованих підстав з урахуванням висновків атестування, рекомендацій їх безпосередніх і прямих начальників на підставі клопотань командирів (начальників), які порушили питання про переміщення, здійснюється: між з'єднаннями, військовими частинами, оперативними командуваннями - наказами посадової особи, якій підпорядковані відповідні з'єднання, військові частини та оперативні командування. Отже, вважає, що переміщення позивача з Військовій частини НОМЕР_1 може мати місце за умови клопотання про командира Військовій частини НОМЕР_1 це перед вищим командиром.
Таким чином, на думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може призвести до вкрай негативних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів з урахуванням відповідності права та законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Дослідивши заяву про забезпечення позову та доданні до неї матеріали, суд робить висновок, що заяву про забезпечення доказі слід задовольнити виходячи з такого.
Згідно із ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахуванням наведеного положення КАС України розгляд заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до абз. 1 п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» від 06.03.2008 № 2 встановлено, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України», в якому суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.
У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні ч. 1 ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.
Крім того у рішенні від 09.01.2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Тобто прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.
Відповідно розгляд заяв про забезпечення позову здійснюється з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, суд повинен пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У випадку звернення сторони з вимогою про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою вимогою та надати відповідні докази, які б підтверджували факт існування реальної загрози його правам, свободам та інтересам.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Так, згідно матеріалів справи наказом № 15/МТ43-к/тр від 05.06.2024 р. позивач прийнятий на посаду продавця продовольчих товарів в ТОВ «ТРАШ», яку займає до теперішнього часу.
Наказом Міністерства економіки України №28285 від 26.12.2024 року ТОВ «ТРАШ» визнано підприємством, що є критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, яке відповідає критеріям, зазначеним у постанові КМУ від 27.01.2023 № 76., в зв'язку із чим, вказаним підприємством, позивача подано на бронювання засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг - Портал Дія.
Наведені обставини підтверджуються довідкою ТОВ «ТРАШ» №26 від 30.01.2025 року та наказом Міністерства економіки України №28285 від 26.12.2024 року.
З відомостей, викладених у військово-обліковому документі позивача, електронний витяг з якого сформований за допомогою мобільного застосунку «Резерв+», вбачається, що останньому надано відстрочку від призову за мобілізацією на особливий період в зв'язку із бронюванням строком до 01.08.2025 року.
Таким чином, враховуючи наведені обставини, призов на військову службу та направлення для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 за наявності бронювання може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист та поновлення прав позивача в разі задоволення позову.
Натомість заборона ВЧ НОМЕР_1 вчиняти дії з переміщення позивача за межі військової частини для проходження військової служби до набрання законної сили рішенням за заявленим позовом не завдасть шкоди чиїм небудь інтересам.
Заходи забезпечення позову, які просить позивач, випливають з заявлених позовних вимог, є справедливими, співмірними, необхідними.
Відтак, обґрунтування заяви про забезпечення адміністративного позову та долучені докази дозволяють зробити переконливий висновок про існування обставин, які згідно із положеннями ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову.
Перевіривши зазначені у поданій заяві доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, а також оцінивши додані до неї докази, суд робить висновок про обґрунтованість поданої заяви та, як наслідок, наявність підстав для її задоволення, оскільки невжиття таких заходів, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Керуючись статтями 150 154, 156, 243, 248, 256, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяву про забезпечення позову від 07.03.2025 року представника ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, скасування наказів - задовольнити.
Заборонити ВЧ НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) в особі її посадових осіб вчиняти дії щодо ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ), переміщувати за межі ВЧ НОМЕР_1 чи до будь-якої іншої військової частини/навчального центру, та/або до іншого місця служби до набрання законної сили рішення суду у цій справі.
Ухвала підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
Виконання ухвали з питань забезпечення адміністративного позову здійснюється негайно в порядку, встановленому законом для виконання судових рішень.
За цією ухвалою стягувачем є ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ).
За цією ухвалою боржником є Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ).
Ухвала може бути пред'явлена до виконання в порядку Закону України «Про виконавче провадження» до 10.03.2028 року (включно).
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Ільков