07 березня 2025 рокуСправа №160/34103/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
25 грудня 2024 року представник ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якій просить:
визнати протиправними дії відповідача - Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області з відмови у призначення мені пенсії за віком, які безпосередньо виразилися у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про відмову в призначенні пенсії від 17 жовтня 2024 року за №046350017544, скасувати це рішення.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до стажу, який надає мені право на призначення пенсії періоди роботи за архівною довідкою від 08.09.2016 року №15/2 з 1982 по 2002 роки у колгоспі «Україна» с.Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області, призначити пенсію за віком з моменту звернення до органів пенсійного фонду 10 жовтня 2024 року.
В обґрунтування позовної заяви представник позивача зазначив, що 10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви необхідний пакет документів та долучивши уточнюючі довідки на підтвердження наявного страхового стажу.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №046350017544 від 17.10.2024 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Додатково повідомлено про не зараховані періоди роботи до страхового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №046350017544 від 17.10.2024 року щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів його роботи та щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/34103/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
10 січня 2025 року на адресу суду через систему "Електронний суд" від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№1367/25, в якому представник відповідача-1 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком.
Згідно статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 01 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - 31 рік.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2024 - від 15 до 23 років.
Заява про призначення пенсії та додані до неї документи розглядалися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.10.2024 року №046350017544 ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії за віком.
Згідно документів, доданих до заяви про призначення пенсії, страховий стаж становить 10 років 02 місяців 11 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону №1058.
До страхового стажу не зараховано період роботи в колгоспі з 1982 по 2002 року, оскільки в архівній довідці від 08.09.2016 року №15/2 не повністю вказано по-батькові заявника.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-1 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
15 січня 2025 року на адресу суду від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надійшов відзив на позовну заяву вх.№2715/25, в якому представник відповідача-2 з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві, не погоджується та вважає їх необґрунтованими з наступних підстав.
Згідно з частиною 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно зі статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до пункту «а» частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно документів електронної пенсійної справи страховий стаж позивача становить 10 років 02 місяці 11 днів.
Головним управлінням до страхового стажу правомірно не зараховано період роботи відповідно до архівної довідки від 08.09.2016 № 15/2, оскільки в довідці не повністю вказано по-батькові позивача.
За результатами розгляду заяви, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 17.10.2024 року №046350017544 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком.
З урахуванням викладеного, представник відповідача-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
21 січня 2025 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив вх.№41858/25, в якій представник позивача не погоджується з доводами викладеними відповідачами у відзиві на позовну заяву, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Представник позивача зазначила, що до записів трудової книжки ОСОБА_1 , у відповідача-2 немає сумнівів.
При цьому, даними трудової книжки позивача підтверджено роботу ОСОБА_1 в колгоспі «Україна» з 1981 року по 2002 рік.
За записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 , ОСОБА_1 31 грудня 1981 року був прийнятий в члени колгоспу «Україна», з 1982 року по 2000 року підтверджено його членство у вказаному господарстві, звільнений 15.02.2000 року за власним бажанням з видачею земельного паю та майнового паю.
Згідно із книгою обліку трудового стажу та заробітної плат колгоспника ОСОБА_1 останній був членом та працівником колгоспу з 1987 року.
Дані трудової книжки співпадають з анкетними даними позивача, вони посвідчені посадовими особами підприємств, де він працював, мають необхідні печатки та підписи.
Дійсно за матеріалами справи вбачається, що у відповідності до архівної довідки від 08.09.2016 року №15/2, виданої Булахівською сільською Радою Павлоградського району Дніпропетровської області згідно з записами нарахування трудоднів заробітної плати колгоспу «Україна» с.Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області ведеться нарахування трудоднів та заробітної плати « ОСОБА_1 » з 1982-2002 роки.
Вказана довідка видана на підставі «Расчетно-платежной ведомости денежной оплаты колхозников по колхозу «Украина» с.Булахівка Павлоградського району за 1982-2002 року, які надійшли на зберігання до трудового архіву Булахівської сільської Ради та є в наявності.
Трудовий архів несе відповідальність за достовірність наданих даних відповідно до чинного законодавства, підставою видачі є відомості фонду №1, опис №1, справа №251-479.
Викладене вище логічно підтверджується й іншими документами, які позивач надав територіальному органу Пенсійного фонду разом з заявою про призначення пенсії.
Таким чином, за наявності відповідних записів у трудовій книжці позивача, відповідач-2 повинен був врахувати спірний період роботи до трудового стажу, який надає йому право на призначення пенсії.
З урахуванням викладеного, представник позивача просить задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до записів №1 та №2 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29 грудня 1981 року, був членом колгоспу КСП "України" в період з 31 грудня 1981 року (дата прийняття до членів колгоспу) по 15 лютого 2000 року (дата звільнення з членів колгоспу та з місця роботи за власним бажанням).
Відповідно до запис №3 - №4 в період з 16 лютого 2000 року (дата прийняття на посаду) по 21 березня 2002 року (дата звільнення з посади за власним бажанням) працював на посаді газоелектрозварювальника в приватному підприємстві "Агрофірмі "Україна". 02 квітня 2001 року ПП "Агрофірма "Україна" перереєстроване у ТОВ "Агрофірма "Україна".
Відповідно до архівної довідки Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 08.09.2016 року №15/2, ОСОБА_1 згідно з записами в книгах нарахування трудоднів заробітної плати колгоспу "Україна" с.Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області ведеться нарахування трудоднів та заробітної плати з "1982 - 2002 роки". Видана на підставі "Расчетно-платежной ведомости денежной оплаты колхозников по колхозу "Украина" с.Булахівка, Павлоградського району за 1982-2002 роки, які надійшли на зберігання до трудового архіву Булахівської сільської ради та є в наявності. Підстава: фонд №1, опис №1, справа №251-479.
10 жовтня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", додавши до заяви необхідний пакет документів та долучивши уточнюючі довідки на підтвердження наявного страхового стажу в колгоспі "Україна".
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №046350017544 від 17.10.2024 року позивачеві відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повідомивши наступне.
Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" становить 60 років.
Згідно з частини 2 статті 26 Закону №1058-IV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Страховий стаж особи становить 10 років 02 місяці 11 днів.
До страхового стажу не зараховано періоди роботи відповідно до архівної довідки від 08.09.2016 року №15/2, оскільки в довідці не повністю вказано по-батькові заявника.
Відповідно до пункту 26 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, якщо ім'я, по батькові та прізвище, які зазначені в документі, що підтверджує стаж роботи, не збігаються з ім'ям, по батькові або прізвищем особи за паспортом громадянина України або свідоцтвом про народження, факт приналежності цього документа даній особі може бути встановлено у судовому порядку.
На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
ОСОБА_1 вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №046350017544 від 17.10.2024 року щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу спірних періодів його роботи; щодо відмови в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з чим представник позивача звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно зі статтею 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення 60-річного віку та наявності страхового стажу: з 01.01.2023 по 31.12.2023 - не менше 30 років.
Відповідно до частини 2 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, починаючи з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до пункту "а" частини 3 статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується, будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню або за умови сплати страхових внесків.
Отже, з урахуванням вимог статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» при зарахуванні до трудового стажу періоду роботи в колгоспі враховується: чи перебувала особа членом колгоспу та чи виконувала встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві. У разі наявності документів (трудової книжки колгоспника, довідки господарства (підприємства) чи архівної установи, тощо), які підтверджуються членство в колгоспі, стаж роботи в цьому господарстві до 01.01.1966 року зараховується як повний рік незалежно від кількості нарахованих трудоднів за рік або відпрацьованих людино-днів на рік.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Відповідно до статті 26 Закону України №1058-ІV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1, 3 цієї статті, дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Суд зазначає, що у зв'язку з тим, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, суд приходить до висновку, що неточності у заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача, тому спірні періоди роботи позивача зараховуються до стажу роботи.
Основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію "Про порядок ведення трудових книжок працівників".
Згідно пункту 1.1 Інструкції, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (пункт 2.2 Інструкції).
Згідно пункту 2.3 Інструкції, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.
Згідно пункту 2.4 Інструкції, всі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини 1 статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до записів №1 та №2 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29 грудня 1981 року, був членом колгоспу КСП "України" в період з 31 грудня 1981 року (дата прийняття до членів колгоспу) по 15 лютого 2000 року (дата звільнення з членів колгоспу та з місця роботи за власним бажанням).
Відповідно до записів №3 - №4 в період з 16 лютого 2000 року (дата прийняття на посаду) по 21 березня 2002 року (дата звільнення з посади за власним бажанням) працював на посаді газоелектрозварювальника в приватному підприємстві "Агрофірмі "Україна". 02 квітня 2001 року ПП "Агрофірма "Україна" перереєстроване у ТОВ "Агрофірма "Україна".
Відповідно до архівної довідки Булахівської сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області від 08.09.2016 року №15/2, ОСОБА_1 згідно з записами в книгах нарахування трудоднів заробітної плати колгоспу "Україна" с.Булахівка Павлоградського району Дніпропетровської області ведеться нарахування трудоднів та заробітної плати з "1982 - 2002 роки". Видана на підставі "Расчетно-платежной ведомости денежной оплаты колхозников по колхозу "Украина" с.Булахівка, Павлоградського району за 1982-2002 роки, які надійшли на зберігання до трудового архіву Булахівської сільської ради та є в наявності. Підстава: фонд №1, опис №1, справа №251-479.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем-2 при розгляді заяви про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" протиправно не зараховано спірні періоди роботи позивача членом колгоспу "Україна".
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Відповідно до статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що наявність заборгованості перед органами Пенсійного фонду зі сплати страхових внесків не може бути підставою для відмови в зарахуванні періоду роботи до страхового стажу, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків покладено на підприємство - страхувальника, в якому працює застрахована особа.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №046350017544 від 17.10.2024 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 , і, як наслідок зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди його роботи: з 31.12.1981 року по 15 лютого 2000 року, з 16 лютого 2000 року по 21 березня 2002 року.
Щодо призначення пенсії за віком, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії 10 жовтня 2024 року, тобто у строк більший, ніж через 3 місяці з дня досягнення пенсійного віку.
Таким чином, відповідно до вимог статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач має право на призначення пенсії з дати звернення до пенсійного органу з відповідною заявою, тобто з 10.10.2024 року.
Враховуючи, що позивач на час звернення з заявою про призначення пенсії досяг 60 років, мав достатній страховий стаж роботи відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», суд дійшов висновку, що він має право на пенсію за віком з урахуванням зарахованого періоду страхового стажу.
Оцінуючи всі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем-2 протиправно прийнято рішення від 17.10.2024 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зважаючи на вищевказане, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) з 10 жовтня 2024 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов'язок доказування покладено на позивача - довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем за подання позову було сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією АТ "Райффайзен Банк" №N1DVR3045M від 17 грудня 2024 року.
Враховуючи задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області №046350017544 від 17.10.2024 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до страхового стажу, який дає право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періоди його роботи: з 31 грудня 1981 року по 15 лютого 2000 року, з 16 лютого 2000 року по 21 березня 2002 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) з 10 жовтня 2024 року призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник