07 березня 2025 рокуСправа №160/34255/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Олійника В. М.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
27 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1: навчання в ПТУ №29 з 01.09.1974 по 10.06.1978 рік, помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 по 14.10.1978 року, службу в Армії з 01.11.1978 по 14.10.1980 рік.
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ-21910427) зарахувати ОСОБА_1 до Списку №1: навчання в ПТУ за професією підземний машиніст електровозу з умінням виконувати ремонтні роботи з 01.09.1974 року по 10.06.1978 рік; роботу помічником машиніста локомотиву в кар'єрі глибиною більше 150 метрів ПРАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 року по 14.10.1978 року; службу в рядах Радянської Армії з 01.11.1978 по 14.10.1980 рік; перерахувати пенсію та виплатити недоплачену суму пенсії з дня її призначення.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що йому з 20 березня 2009 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1.
20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив надати інформацію щодо призначеної пенсії та просив зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди: навчання в Професійно-технічному училищі №29 з 01.09.1974 року по 10.06.1978 року, помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 року по 14.10.1978 року, службу в Армії з 01.11.1978 року по 14.10.1980 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №57141-47023/Н-01/8-0400/23 від 17 листопада 2023 року позивачеві повідомлено, що розмір пенсії обчислено виходячи з загального стажу зарахованого по 31.12.2021 року, що складає 34 роки 10 місяців 03 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 13 років 06 місяців 20 днів, заробітної плати за період роботи з 01.09.1985 року по 31.08.1990 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.11.2023 року, з 01.10.2004 року по 31.05.2005 року, з 01.12.2007 року по 31.05.2009 року.
Додатково повідомлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах. Періоди навчання у професійно-технічних училищах зараховуються до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільговик умовах, якщо за днем закінчення навчального закладу безпосередньо слідувала пільгова робота. Період навчання прирівнюються до роботи, яка слідувала за періодом навчання.
Оскільки період роботи з 26.06.1978 по 14.10.1978 згідно довідки від 20.05.2009 № 348, виданої ВАТ ЦГЗК зараховується до пільгового стажу за Списком №2, то періоди навчання у професійно-технічному училищі та строкової військової служби прирівнюються до роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2.
30 липня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди: навчання в Професійно-технічному училищі №29 з 01.09.1974 року по 10.06.1978 року, помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 року по 14.10.1978 року, службу в Армії з 01.11.1978 року по 14.10.1980 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №51747-34675/Н-01/8-0400/24 від 18 вересня 2024 року позивачеві повідомлено про наступне.
Частиною 5 статті 114 Закону №1058 передбачено, що у разі призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 2 і 3 статті 114 Закону 1058 проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених статтею 114 Закону 1058 за умови, що роботи, які зараховуються дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
З урахуванням зазначеного, проводиться взаємне зарахування періодів роботи: за Списком № 1 - до періодів роботи за Списком №2.
Іншого діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або до введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, для зарахування до Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів навчання з 01.09.1974 по 10.08.1978 та періодів проходження військової строкової служби з 01.11.1978 по 14.10.1980 відсутні підстави.
ОСОБА_1 зазначив, що до довідки РС-право, яка надана до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, періоди його роботи з 01.01.2022 року по 18.08.2023 року не зараховані до пільгового стажу по Списку №1 та до загального страхового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання в ПТУ №29 з 01.09.1974 по 10.06.1978 рік, періоду роботи на посаді помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 по 14.10.1978 року та службу в Армії з 01.11.1978 по 14.10.1980 рік, у зв'язку з чим звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 грудня 2024 року для розгляду адміністративної справи №160/34255/24 визначено суддю Олійника В.М.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 грудня 2024 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
31 грудня 2024 року на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області направлено ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками.
01 січня 2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області отримано ухвалу про відкриття провадження по справі та примірник позовної заяви з додатками, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа в системі "Електронний суд", яка міститься в матеріалах справи.
Протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття провадження, відповідач відзиву на позовну заяву не надав, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.
Відповідно до частини 4 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи вищезазначене, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.
Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 - позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що ОСОБА_1 20 березня 2009 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з досягненням 50-річного віку.
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20 жовтня 1978 року, ОСОБА_1 має підтверджений страховий та пільговий стаж, що не заперечується відповідачем.
20 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив надати інформацію щодо призначеної пенсії та просив зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди: навчання в Професійно-технічному училищі №29 з 01.09.1974 року по 10.06.1978 року, помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 року по 14.10.1978 року, службу в Армії з 01.11.1978 року по 14.10.1980 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №57141-47023/Н-01/8-0400/23 від 17 листопада 2023 року позивачеві повідомлено, що розмір пенсії обчислено виходячи з загального стажу зарахованого по 31.12.2021 року, що складає 34 роки 10 місяців 03 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 13 років 06 місяців 20 днів, заробітної плати за період роботи з 01.09.1985 року по 31.08.1990 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.11.2023 року, з 01.10.2004 року по 31.05.2005 року, з 01.12.2007 року по 31.05.2009 року.
Додатково повідомлено, що час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Періоди навчання у професійно-технічних училищах зараховуються до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільговик умовах, якщо за днем закінчення навчального закладу безпосередньо слідувала пільгова робота.
Період навчання прирівнюються до роботи, яка слідувала за періодом навчання.
Оскільки період роботи з 26.06.1978 по 14.10.1978 згідно довідки від 20.05.2009 № 348, виданої ВАТ ЦГЗК зараховується до пільгового стажу за Списком №2, то періоди навчання у професійно-технічному училищі та строкової військової служби прирівнюються до роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2.
30 липня 2024 року ОСОБА_1 повторно звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою, в якій просив зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 періоди: навчання в Професійно-технічному училищі №29 з 01.09.1974 року по 10.06.1978 року, помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 року по 14.10.1978 року, службу в Армії з 01.11.1978 року по 14.10.1980 року.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №51747-34675/Н-01/8-0400/24 від 18 вересня 2024 року позивачеві повідомлено про наступне.
Частиною 5 статті 114 Закону №1058 передбачено, що у разі призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 2 і 3 статті 114 Закону 1058 проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених статтею 114 Закону 1058 за умови, що роботи, які зараховуються дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
З урахуванням зазначеного, проводиться взаємне зарахування періодів роботи: за Списком № 1 - до періодів роботи за Списком №2.
Іншого діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або до введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, для зарахування до Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів навчання з 01.09.1974 по 10.08.1978 та періодів проходження військової строкової служби з 01.11.1978 по 14.10.1980 відсутні підстави.
ОСОБА_1 зазначив, що до довідки РС-право, яка надана до відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, періоди його роботи з 01.01.2022 року по 18.08.2023 року не зараховані до пільгового стажу по Списку №1 та до загального страхового стажу.
ОСОБА_1 вважає протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до пільгового стажу за Списком №1 періоду навчання в ПТУ №29 з 01.09.1974 по 10.06.1978 рік, періоду роботи на посаді помічника машиніста локомотива в кар'єрі ПрАТ «ЦГЗК» з 01.09.1978 по 14.10.1978 року та службу в Армії з 01.11.1978 по 14.10.1980 рік, у зв'язку з чим звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічне положення міститься також і в статті 48 Кодексу законів про працю України, згідно з якою трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (стаття 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року, передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).
Суд зазначає, що норми пункту 3 Порядку передбачають обов'язковість витребування уточнюючих довідок для підтвердження трудового стажу лише у випадку, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, в той час як у трудовій книжці позивача містяться записи про роботу позивача у спірні періоди та наявні дані про його посаду та зазначені реквізити документів, на підставі яких такі відомості внесені, відтак суд зазначає, що в даному випадку неврахування відповідачем-2 періодів роботи зазначених в трудовій книжці до страхового та до пільгового стажу позивача за Списком №1 є необґрунтованими.
Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 року затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.
Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).
Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).
Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).
Аналогічні вимоги містила Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162.2.10. Окрім того, відповідно до вимог пункту 2.10 цієї Інструкції зазначено, що у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за № таким-то недійсний".
Відповідності до пункту 2.4 Інструкції "Про порядок ведення трудових книжок працівників", затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 року, у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993".
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Таким чином, здійснення записів у трудовій книжці власником або уповноваженим ним органом покладено на останніх, а не на працівника, а отже, відповідальність за неправильність вчиненого запису чи інших відомостей не може бути перекладена на працівника та позбавляти його права на врахування трудового стажу, який враховується для призначення пенсії.
Отже, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до розділів ІІІ, ІV Порядку №22-1, відповідач наділений повноваженнями самостійно отримати необхідні документи, що відповідає принципу належного урядування і націлено на забезпечення органами Пенсійного фонду України реалізації громадянами їх конституційного права на пенсійне забезпечення.
Згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.
Зловживанням з боку пенсіонера в розумінні частини першої статті 103 Закону України "Про пенсійне забезпечення" є, зокрема, подання ним документів з явно неправильними відомостями.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право особи на призначення пенсії за віком має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Суд зазначає, що витребування та перевірка первинних документів є також правом пенсійного органу.
Тобто перекладання обов'язку доказування, надання відомостей тощо на позивача є неприйнятним.
Неможливість пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених у трудовій книжці відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання належної пенсії.
Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Як визначено пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону:
чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи;
жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Умови та норми, що визначають право на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 регулюються пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.
Як визначено пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України №1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Судом встановлено, що у зв'язку з досягненням 50-річного віку, достатністю страхового та пільгового стажу за Списком №1, ОСОБА_1 з 20 березня 2009 року призначена пенсія за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №57141-47023/Н-01/8-0400/23 від 17 листопада 2023 року позивачеві повідомлено, що розмір пенсії обчислено виходячи з загального стажу зарахованого по 31.12.2021 року, що складає 34 роки 10 місяців 03 днів, в тому числі робота за Списком №1 - 13 років 06 місяців 20 днів, заробітної плати за період роботи з 01.09.1985 року по 31.08.1990 року та за даними персоніфікованого обліку з 01.07.2000 року по 30.11.2023 року, з 01.10.2004 року по 31.05.2005 року, з 01.12.2007 року по 31.05.2009 року.
Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах.
Періоди навчання у професійно-технічних училищах зараховуються до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільговик умовах, якщо за днем закінчення навчального закладу безпосередньо слідувала пільгова робота. Період навчання прирівнюються до роботи, яка слідувала за періодом навчання.
Оскільки період роботи з 26.06.1978 по 14.10.1978 згідно довідки від 20.05.2009 №348, виданої ВАТ ЦГЗК зараховується до пільгового стажу за Списком №2, то періоди навчання у професійно-технічному училищі та строкової військової служби прирівнюються до роботи, що дає право на призначення пільгової пенсії за Списком №2.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №51747-34675/Н-01/8-0400/24 від 18 вересня 2024 року позивачеві також було повідомлено, що частиною 5 статті 114 Закону №1058 передбачено, що у разі призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до частини 2 і 3 статті 114 Закону 1058 проводиться взаємне зарахування періодів роботи, передбачених статтею 114 Закону 1058 за умови, що роботи, які зараховуються дають право на пенсію на аналогічних або більш пільгових умовах.
А отже, проводиться взаємне зарахування періодів роботи: за Списком № 1 - до періодів роботи за Списком №2, однак іншого діючим законодавством не передбачено.
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби", час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення" або до введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Таким чином, суд приходить до висновку, що для зарахування до пільгового стажу по Списку №1 відповідно до статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" періодів навчання з 01.09.1974 по 10.08.1978 та періодів проходження військової строкової служби з 01.11.1978 по 14.10.1980 року, відсутні законні підстави.
Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для відмови в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .
Щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1211,20 грн., що документально підтверджується платіжною інструкцією АТ "Укрпошта" №0196 від 11 грудня 2024 року.
З урахуванням відмови в задоволенні адміністративного позову, розподіл судових витрат судом не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України, до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.М. Олійник