20 лютого 2025 рокуСправа №160/32940/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014-2016, збільшеного на коефіцієнти 1,17; 1,1; 1,11; 1,14; 1,197; 1,0796 при призначенні з 15.08.2024 року ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відмови у застосуванні середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2021, 2022, 2023 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 15.08.2024 року із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.12.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на те, що вона отримує пенсію, яка була призначена відповідно до приписів ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення». 15.08.2024 року позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки (2021-2023). Проте, листом ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 13.09.2024 року № 50890-37675/Б-01/8-0400/24 позивачу в призначенні пенсії було відмовлено. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, вважає, що такі дії суперечать вимогам діючого законодавства. Просить позов задовольнити повністю.
Згідно довідки про доставку електронного листа, відповідачем ухвалу про відкриття провадження у справі отримано 17.12.2024 року.
Станом на 20.02.2025 року відзив на позов від відповідача не надходив.
Статтею 261 КАС України визначенні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні, а саме відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі (ч.1). Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (ч.2).
Відповідно до положень ч.6 ст.162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи обставини ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк (протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі), суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Дніпропетровській області з 22.08.2012 року та отримує пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка обчислена відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.08.2024р. позивач звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки (2021-2023 рр.), що передували року звернення (2024р.).
За результатами розгляду вищезазначеної заяви позивача, відповідач листом від 13.09.2024 року № 50890-37675/Б-01/8-0400/24 повідомив про те, що згідно заяви від 15.08.2024 року ОСОБА_1 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Призначена пенсія розрахована і виплачується згідно з вимогами чинного законодавства. У разі незгоди з наданою відповіддю, позивач має право на її оскарження в органах вищого рівня або в судовому порядку.
Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо незастосування середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2021 - 2023 роки при призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», звернувся за захистом своїх прав до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України гарантовано право громадянам на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058).
Згідно частини першої статті 4 Закону №1058 законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058 для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до частини третьої 3 статті 45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Таким чином, вказаною нормою встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що з 22.08.2012 року позивач отримував пенсію за вислугою років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-ХІІ.
В позовній заяві позивач зазначає, що відповідач ототожнив пенсію, призначену позивачу за Законом №1788, з пенсією за віком відповідно до положень Закону №1058.
Проте, суд звертає увагу, що положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788 застосовуються в частині визначення права на пенсію на пільгових умовах, а призначення та обчислення пенсії проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відтак, право позивача на пенсію визначено відповідно до статті 13 Закону №1788 (пенсія за віком на пільгових умовах) та призначено пенсію і обраховано її розмір відповідно до Закону №1058.
Позивач 15.08.2024 року звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2021-2023 роки, тобто за Законом №1058.
Частиною третьою статті 45 Закону №1058 передбачено, що визначена частиною другою статті 40 цього Закону середня заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, тобто за три календарні роки, що передують року звернення, застосовуються лише у випадку переведення з одного виду пенсії на інший або призначення пенсії вперше.
Суд вважає за необхідне зазначити, що фактично позивач просить призначити йому пенсію того ж виду (за віком), яка вже була призначена та неодноразово перерахована.
Оскільки позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком, яка вже була призначена йому у 2012 році, такий самий вид пенсії не може бути призначений повторно на підставі положень одного й того ж Закону №1058 та, відповідно, не може бути застосований при обчисленні пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три останні роки, тобто за 2021, 2022, 2023 роки.
Аналогічні правові висновки наведено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17.05.2021 року у справі №185/1473/17, від 15.05.2020 року у справі №334/13/16-а, від 27.03.2020 року у справі №335/8983/17, від 10.04.2019 року у справі №336/372/16-а.
Посилання позивача в адміністративному позові на постанову Верховного Суду від 29.11.2016 року у справі №133/476/15-а та постанову Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 року у справі №876/5312/17 суд вважає безпідставним, з огляду на таке.
В наведених справах позивачам було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». У подальшому, позивачів переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». У цих справах суд дійшов висновку про те, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на інший вид пенсії у межах одного закону, а тому при обчисленні пенсії необхідно застосувати показник середньої заробітної плати (доходу) за три роки, що передували року призначенню пенсії за віком.
Разом з тим, відповідно до проведеного аналізу наведених вище справ встановлено, що вказані обставини не стосуються позивача, бо вказані у справах пенсії призначались різними законодавчими актами, які за своїм змістом мають різні підстави та порядок призначення пенсій.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв'язку з чим у задоволенні позову позивачу слід відмовити.
У зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 255, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник