Справа № 607/2776/25Головуючий у 1-й інстанції Дзюбановський Ю.І.
Провадження № 33/817/147/25 Доповідач - Ваврів І.З.
Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП
11 березня 2025 р. Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.
з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року,
Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та призначено їй стягнення у вигляді сплати штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Як визнав суд, ОСОБА_1 01 лютого 2025 року о 22 год. 10 хв. в м. Тернополі по вул. Словацького, 6 керувала транспортним засобом марки «Ford Fusion» номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Алкотест 7510» (повірка до 06.06.2025), що підтверджується тестом від 01.02.2025 із результатом 2,54%о проміллє. Із результатом проведеного огляду водій згідна, чим порушила вимоги п. 2.9 “а» Правил дорожнього руху (далі ПДР), за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято з неповним встановленням необхідних для вирішення справи обставин, з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміні.
В обґрунтування своїх доводів вказує про наявність обставин, що пом'якшують відповідальність, а саме: визнання вини, те що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувалася, являється внутрішньо переміщеною особою, самостійно виховує та утримує двох неповнолітніх дітей.
Зазначає про відсутність обставин, що обтяжують відповідальність.
Не заперечує факт вживання алкоголю, але виявлений показник вважає
завищеним.
Просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року відносно ОСОБА_1 , та при розгляді апеляційної скарги застосувати аналогію права та відповідно до статті 69 КК України призначити ОСОБА_1 більш м'яке адміністративне стягнення, ніж передбачено статтею 130 КУпАП.
Заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , яка в судовому засіданні апеляційної інстанції просить скасувати постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 року та призначити більш м'яке покарання ніж передбачене законом; дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що в її задоволенні слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно п.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.
Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 , у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.
Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке вона піддана адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зокрема такими доказами є: протоколом про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 №236297; матеріалами відеозапису із нагрудних камер відео реєстраторів 473056, 472631; результатами газоаналізатора «Alcotest 7510 OIML» №ARМF-0300 із показником 2,54 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки; направленням ОСОБА_1 від 01.02.2025 до медичного закладу на огляд водія транспортного засобу з метою визначення стану алкогольного сп'яніння; поясненнями водія ОСОБА_1 . Від 01.02.2025; поясненням ОСОБА_2 . Від 01.02.2025; схемою місця ДТП від 01.02.2025 за участю водія ОСОБА_1 ; протоколом про адміністративне правопорушення від 01.02.2025 №236255 про вчинення ОСОБА_1 01.02.2025 в м. Тернополі по вул. Словацького,6, о 22-10 год. адміністративного правопорушення за ст. 124 КупАП; рапортом поліцейського роти №1 УПП в Тернопільській області ДПП.
Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №236297 від 01 лютого 2025 року, 01 лютого 2025 року о 22-10 год. в м. Тернополі по вул. Словацького,6, керувала транспортним засобом марки «Ford Fusion» номерний знак НОМЕР_1 , який належить гр. ОСОБА_3 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Алкотест 7510» (повірка до 06.06.2025), що підтверджується тестом від 01.02.2025 із результатом 2,54%о проміллє. Із результатом проведеного огляду водій згідна.
В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз'яснення ОСОБА_1 її прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.
Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.
Цей документ був предметом розгляду у суді першої інстанції та отримав належну правову оцінку з якою суд апеляційної інстанції погоджується.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Твердження ОСОБА_1 щодо завищення результату огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, який проводився на місці зупинки за допомогою технічного приладу газоаналізатора «Алкотест 7510» є необґрунтованим та спростовується вказаними у постанові доказами.
Досліджені судом матеріали справи, в тому числі відеозаписи з нагрудної камери поліцейського, свідчать, що ОСОБА_1 на місці зупинки пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою газоаналізатора «Алкотест 7510», на табло якого висвітлило результат 2,54%о (проміле), з вказаним результатом погодилася.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення, результат тесту «Драгер», акт огляду на стан алкогольного сп'яніння підписані ОСОБА_1 , чим остання висловила свого згоду з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Твердження апелянта про необхідність застосування до ОСОБА_1 більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, з підстав зазначених у апеляційній скарзі, на думку апеляційного суду, є необґрунтованими та не заслуговують на увагу, з наступних підстав.
Відповідно до норм ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Таким чином, санкція зазначеної статті викладена імперативно та не передбачає альтернативного накладення покарання за скоєне адміністративне правопорушення аніж передбачене вказаною нормою, як і не передбачено накладення лише штрафу без позбавлення права керування транспортними засобами.
Іншої правової норми, яка б давала можливість призначити більш м'яке покарання чи звільнити особу від визначеного ст. 130 КУпАП стягнення, положення чинного КУпАП не передбачають.
При цьому, суд апеляційної інстанції не убачає підстав для застосування аналогії закону, зокрема положень статті 69 Кримінального кодексу України, про що апелянт також ставить питання.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація її дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.
Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об'єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого нею правопорушення, особи правопорушника, ступеню її вини та інших обставин справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 р. відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачає.
Керуючись ст.294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу особи, яка притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 лютого 2025 р. щодо ОСОБА_1 - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя