Справа № 607/2596/24Головуючий у 1-й інстанції Кунець Н.Р.
Провадження № 22-ц/817/188/25 Доповідач - Храпак Н.М.
Категорія -
26 лютого 2025 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
Головуючого - Храпак Н.М.
Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В.,
за участі секретаря - Панькевич Т.І.
та відповідача ОСОБА_1 , його представника - адвоката Янчишина В.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 607/2596/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року та на додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду від 09 грудня 2024 року, ухвалених суддею Кунець Н.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У лютому 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд із позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, зазначає, що 01.11.2023 о 18 год. 48 хв. на автомобільній дорозі М-30 «Стрий - Умань - Ізварине» 165 км+100м, ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки Citroen c-ELYSEE, д.н.з. НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом спеціалізований вантажний сідловий тягач марки Scania R450, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки Haller, д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 . Внаслідок вказаної ДТП належний йому автомобіль Scania R450, д.н.з. НОМЕР_2 з напівпричепом марки Haller, д.н.з. НОМЕР_3 зазнав ушкоджень, чим йому було завдано матеріальної шкоди. Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.12.2023 у справі № 607/23909/23 відповідача ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн.
Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 600-23 від 28.12.2023 вартість матеріального збитку (відновлювального ремонту), завданого власнику автомобіля марки Scania R450, державний номерний знак НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження при дорожньо - транспортній події складає без ПДВ - 935 592,92 грн.
Цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 на момент дорожньо - транспортної пригоди була застрахована в ПрАТ «СК «ЄВРОІНС Україна» згідно Полісу № 217400727.
Позивач вказує, що страхова компанія відповідача ПрАТ «СК ЄВРОІНС Україна» здійснила страховий платіж у сумі 156 800 грн. Поряд з цим, 21.03.2024 він звернувся до ФОП ОСОБА_4 , з яким було укладено договір № 32 про надання послуги з ремонту автомобіля та загальна сума виконаних ремонтних робіт складала 108 262 грн, а вартість запчастин - 644 579 грн.
Таким чином, позивач вважає, що відповідач для повного відшкодування завданої ним шкоди зобов'язаний сплатити йому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, оскільки сума завданих йому збитків перевищує ліміт страхового відшкодування згідно полісу № 217400727.
На підставі викладеного, позивач просить суд, стягнути з ОСОБА_1 на його користь 596 041 грн майнової шкоди завданої при ДТП, 7 000 грн витрат, пов'язаних з проведенням експертного автотоварознавчого дослідження КТЗ, а також судові витрати.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 596 041 (п'ятсот дев'яносто шість тисяч сорок одну) гривню 00 копійок матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Зобов'язано ОСОБА_2 після отримання відшкодування матеріальної шкоди передати ОСОБА_1 деталі, що були замінені після проведення ремонту транспортного засобу марки Scania R450, д.н.з. НОМЕР_4 , які не можуть бути використані за призначенням, але мають певну цінність, в обсязі, пропорційному до відшкодованої ним шкоди.
У задоволення решти вимог, відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 960 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят) гривень 41 копійку.
Повернуто ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1865 (одна тисяча вісімсот шістдесят п'ять) гривень 50 копійок, сплачений при подані позовної заяви згідно платіжної інструкції №6290-8050-9549-4987 від 25.01.2024 АТ «ТАСКОМБАНК».
Також, додатковим рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2024 року заяву позивача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000 (сім тисяч) гривень.
В задоволенні решти вимог, відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним судовими рішеннями, ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчишин В.Й., подав на них апеляційну скаргу, в якій просить рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 14 листопада 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позову відмовити повністю та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу з 7000 гривень на 2000 гривень.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник заявника вказує, що на підтвердження розміру матеріального збитку, позивачем надано єдиний доказ звіт № 225-2022 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.08.2022, який складено не судовим експертом та з його змісту не вбачається, що його можна використовувати як доказ у суді. Крім того, вказаний звіт не містить відомостей про те, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Водночас, відповідач не зміг заявити клопотання про призначення судової експертизи для визначення розміру матеріального збитку, через те, що позивач підтвердив проведення відновлюваного ремонту пошкодженого автомобіля, проте доказів на підтвердження вартості відновлюваного ремонту позивачем суду не було надано. З приводу наданих позивачем рахунків та видаткових накладних, як доказів понесених витрат на проведення ремонтних робіт, представник зауважує, що умовами договору № 32 про надання послуги з ремонту автомобіля м. Радивилів від 21.03.2024 розрахунки здійснюються замовником в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України, однак позивачем умови проведення безготівкового розрахунку не дотримані, що не може свідчити про понесення витрат з оплати за проведення ремонту. Крім цього, видаткова накладна та акт приймання виконаних робіт вважаються документами первинного обліку та не є розрахунковими документами. Таким чином, представник заявника звертає увагу суду, що видаткова накладна № 92 від 26.03.2024, акт надання послуг № 73 та акт виконаних робіт № БО-К-0000000032, не є належними та допустимими доказами у справі, а позивач у встановленому законом порядку не довів суду, що деталі, зазначені у вказаних видаткових накладних, насправді придбані з метою відновлювального ремонту транспортного засобу та мають причинно-наслідковий зв'язок з дорожньо-транспортною пригодою. Представник заявника зауважує, що так як позивачем на підтвердження відновлювального ремонту не надано чеків та оплачених рахунків, відтак ним не доведено понесення реальних збитків на відновлення пошкодженого транспортного засобу. На переконання сторони відповідача, позивач має право на відшкодування різниці між визначеною звітом № 225-2022 про оцінку колісного транспортного засобу від 15.08.2022 сумою з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 332 381,70 грн та страховою виплатою - 160 000 грн, що не може перевищувати 172 381,70 грн. Але, враховуючи що позивачем не наданого висновку експерта, який визначає вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, просить відмовити у задоволенні позову.
Щодо прийнятого судом додаткового рішення від 09.12.2024, то представник заявника зазначає, що стягнута судом сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн є явно завищеною та необґрунтованою, оскільки більша частина послуг, зазначених у акті наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги від 01.11.2023 року, не були складними для професійного адвоката. Крім того, дана справа не є складною, представник позивача є професійним адвокатом, а відтак збирання доказів, написання позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог не потребували багато часу та зусиль, враховуючи наявність судової практики у відкритому доступі. Щодо участі у 10- ти судових засіданнях, то представник відповідача зауважує, що представник позивача брав участь лише у 5-ти судових засіданнях. Окрім цього, у процесі розгляду справи позивач зменшив позовні вимоги з 782 592 грн до 596 041 грн, що також впливає на розмір витрат на професійну правничу допомогу. Також просить врахувати, що зі сторони відповідача не відбувалось затягування розгляду справи. На підставі викладеного, представник заявника просить додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2024 року змінити, зменшивши розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Відзиву на апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду не надходило.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвоката Янчишин В.Й. апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на доводи викладені в ній.
Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Дак Т.П. у судове засідання не з'явився, хоча належним чином була повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету.
Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Згідно з п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу.
Розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційних скарг, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Янчишина В.Й., суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи із такого.
Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.
Судом встановлено, що відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 27.12.2023 у справі № 607/23909/23, ОСОБА_1 01.11.2023 о 18 год. 48 хв. на автомобільній дорозі М-30 «Стрий - Умань - Ізварине» 165 км+100м, керуючи автомобілем марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_5 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив з'їзд на узбіччя та в подальшому допустив наїзд на спеціалізований тягач «Scania», д.н.з. НОМЕР_6 , з напівпричепом марки «Haller», д.н.з. НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Вказаною постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_5 на момент ДТП була застрахована на підставі Полісу № 217400727 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.10.2023 укладеного між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_1 , згідно якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн, розмір франшизи: 3 200 грн. Строк дії полісу з 20.10.2023 по 19.10.2024 включно (а.с.11).
Власником транспортного засобу спеціалізованого спеціального сідлового тягача «Scania», д.н.з. НОМЕР_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_8 , виданого ТСЦ 5842 є ОСОБА_2 (а.с.10)
06.12.2023 ОСОБА_2 надіслав на адресу ОСОБА_1 повідомлення, у якому просив з'явитись 09.12.2023 о 10 год. 00 хв. за місцем знаходження транспортного засобу «Scania», д.н.з. НОМЕР_4 , за адресою: вул. О.Невського, 71с, м. Радивилів, Дубенський район, Рівненська область, для проведення огляду транспортного засобу, з метою визначення обсягу пошкоджень та встановлення розміру матеріальної грошової оцінки таких пошкоджень.
Згідно звіту № 600-23 про оцінку автомобіля SCANIA R 450, р.н. НОМЕР_4 від 28.12.2023, складеного ФОП, оцінювач ОСОБА_5 , вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля SCANIA R 450, р.н. НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП, складає (без ПДВ) 935 592,92 грн. Вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля SCANIA R 450, р.н. НОМЕР_4 в результаті його пошкодження при ДТП. складає (без ПДВ) 332 381,70 грн (а.с.24-35).
Відповідно до рахунку ФОП ОСОБА_5 № 600-23 від 04.12.2023, вартість огляду, фотографування та автотоварознавчого дослідження КТЗ складає 7500 (а.с.22).
ОСОБА_2 сплатив згідно рахунку № 600-23 від 04.12.2023 суму у розмірі 7000 грн, що вбачається із платіжної інструкції АТ КБ «Приватбанк» № 342 від 08.12.2023 (а.с.23).
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатила позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 156 800 грн.
21.03.2024 між виконавцем ФОП Раб О.В. та замовником ОСОБА_2 укладено договір № 32 про надання послуги з ремонту автомобіля (а.с.125-129), предметом якого є надання послуги з ремонту автомобіля марки Scania R450, номер шасі НОМЕР_9 , його складових частин, з використанням матеріалів (запасних частин) як замовника, так і спеціально замовлених виконавцем (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору, конкретний перелік послуги з ремонту, перелік запасних частин та матеріалів, що використовуються, а також перелік деталей та матеріалів. наданих замовником для виконання робіт визначається при кожному прийманні транспортного засобу та оформляється в робочій заявці. Перелік виконаних робіт та їх вартість, перелік та вартість використаних запасних частин та допоміжних матеріалів, що використовує виконавець, зазначаються в актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною цього договору.
Прийняття транспортного засобу (його складових) на технічне обслуговування та/або ремонт, здійснюється у присутності замовника, або його уповноваженого представника, шляхом складання акту приймання-передачі транспортного засобу, його складових для надання послуг з технічного обслуговування та ремонту, який підписується замовником та особою, відповідальною за прийняття на ремонт (п.п. 3.1, 3.3 Договору).
За умовами п.п. 4.1, 4.2 Договору, розрахунки здійснюються Замовником в безготівковій формі на поточний рахунок виконавця в національній валюті України (гривні), шляхом перерахування оплати в розмірі 100 % згідно виставленого рахунку на протязі 30 календарних днів з дня підписання акту прийому-передачі виконаних робіт. У випадку збільшення додаткових обсягів робіт або вартості запчастин в процесі виконання ремонту автотранспортного засобу, після узгодження із замовником, виписується рахунок, згідно якого замовник здійснює повний розрахунок за виконані роботи.
Згідно акту приймання - передачі транспортного засобу № 1 до Договору про надання послуг по ремонту автомобіля № 32 від 21.03.2024, підписаного ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , замовником здійснено передачу, а виконавцем здійснено приймання транспортного засобу марки SCANIA R450, білого кольору, шасі № НОМЕР_9 , двигун НОМЕР_10 см. куб, свідоцтво про реєстрацію (технічний паспорт) серія НОМЕР_8 , видане ТСЦ 5642 23.08.2023. Пробіг транспортного засобу становить 930226 км. Транспортний засіб передається для проведення ремонтних робіт після пошкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Перелік робіт з відновлення/ремонту транспортного засобу оформляється актом прийому-передачі виконаних робіт (а.с121).
Як вбачається із акту надання послуг № 73 від 22.04.2024, Виконавець ФОП ОСОБА_4 та ОСОБА_2 склали цей акт про те, що на підставі Договору № 32 віл 21.03.2024, виконавцем були виконані роботи, загальною вартістю 108262 грн (а.с.124).
Відповідно до акту виконаних робіт № БО-К-0000000032 від 22.04.2024(а.с.122-123), станцією технічного обслуговування ТЗ виконано роботи з ремонту транспортного засобу SCANIA R450, д.н.з. НОМЕР_4 , 2014 року випуску, білого кольору, шасі № НОМЕР_9 , технічний паспорт серія НОМЕР_8 , загальною сумою 108 262 грн, платник ОСОБА_2 . Використовувались запасні частини (матеріали), прийняті від замовника, вартість яких згідно видаткової накладної № 92 від 26.03.2024 виданої ФОП ОСОБА_6 (а.с.154), становить 644 579 грн, покупець ОСОБА_2 .
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту заподіяння майнової шкоди ОСОБА_2 внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , у зв'язку з чим прийшов до переконання про необхідність стягнення з відповідача, на користь позивача різниці між фактичним розміром завданої позивачеві матеріальної шкоди та отриманим страховим відшкодуванням в сумі 596 041 грн.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
При цьому, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку з порушенням.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду, передбачені статтею 1166 ЦК України, частиною першою якої встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частини перша, друга статті 1166 ЦК України).
Відповідно до статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Разом з тим принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Враховуючи наведене, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, тоді обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 01.11.2023 о 18 год. 48 хв. на автомобільній дорозі М-30 «Стрий - Умань - Ізварине» 165 км+100м, керуючи автомобілем марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_5 , не вибрав безпечної швидкості руху, не впорався з керуванням, внаслідок чого допустив з'їзд на узбіччя та в подальшому допустив наїзд на спеціалізований тягач «Scania», д.н.з. НОМЕР_6 , з напівпричепом марки «Haller», д.н.з. НОМЕР_7 під керуванням водія ОСОБА_3 . В результаті дорожньо-транспортної пригоди, належний позивачу ОСОБА_2 транспортний засіб SCANIA R 450, р.н. НОМЕР_4 , отримав механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 27.12.2023 у справі № 607/23909/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 гривень.
Як вбачається з матеріалів справи на відновлювальний ремонт транспортного засобу SCANIA R 450, р.н. НОМЕР_4 позивачем ОСОБА_2 реально витрачено кошти у розмірі 752 841 грн, з яких: 108 262 грн - ремонтні роботи; 644 579 грн - вартість запчастин, що підтверджується актом виконаних робіт № БО-К-0000000032 від 22.04.2024 та видатковою накладною № 92 від 26.03.2024 (а.с. 122-13,154).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 , як власника транспортного засобу марки «Citroen», д.н.з. НОМЕР_5 на момент ДТП була застрахована на підставі Полісу № 217400727 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 17.10.2023 укладеного між ПрАТ «СК «Євроінс Україна» та ОСОБА_1 , згідно якого страхова сума на одного потерпілого: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 320 000 грн, за шкоду заподіяну майну - 160 000 грн, розмір франшизи: 3 200 грн.
ПрАТ «СК «Євроінс Україна» було сплачено позивачу ОСОБА_2 страхове відшкодування за вирахуванням суми франшизи у розмірі 156 800 грн (160 000 - 3 200 = 156 800).
Оскільки розмір майнового збитку, завданого позивачеві пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини ОСОБА_1 , перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та отриманим страховим відшкодуванням.
При визначенні розміру матеріальної шкоди суд вірно прийняв до уваги акт виконаних робіт № БО-К-0000000032 від 22.04.2024 та видаткову накладну № 92 від 26.03.2024, які містять опис пошкоджень автомобіля, вартість ремонтних робіт та запасних частин, які підлягають заміні. Відтак є належними допустимими та достатніми доказами, які підтверджують дійсний розмір завданої шкоди власнику автомобіля SCANIA R 450, р.н. НОМЕР_4 , та витрат, які було понесено для його відновлювального ремонту.
У постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у справі № 924/675/17 зроблено висновок про те, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суди, у разі виникнення спору щодо визначення його розміру виходять з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
Відповідно до пункту 7 розділу 5 Правил надання послуг з технічного обслуговування і ремонту колісних транспортних засобів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28 листопада 2014 року № 165, документами, що підтверджують надання послуги, є: акт передавання-приймання колісних транспортних засобів (їх складових частин (систем)) після надання послуг з технічного обслуговування і ремонту; наряд-замовлення, підписаний контролером якості (з проставлянням печатки виконавця (за наявності)) та замовником; документ, що підтверджує оплату послуг; рахунок-фактура; податкова накладна (для юридичних осіб).
Доводи апеляційної скарги з приводу того, що надані позивачем документи не підтверджують розміру завданої позивачу шкоди, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на те, що хоча акт виконаних робіт та видаткова накладна за своїм призначенням не відповідають ознакам первинного документа, оскільки ними не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а мають лише інформаційний характер, втім містять вичерпну інформацію про вартість матеріалів та запчастин, виконаних робіт, необхідних під час ремонту пошкодженого транспортного засобу. Позивач звернувся до суду з метою стягнення з відповідача грошових коштів для здійснення відновлення (ремонту) пошкодженого автомобіля. Відсутність розрахункового документа за проведене відновлення транспортного засобу (ремонт) не є підставою для звільнення відповідача від виконання обов'язку та відшкодування реальних витрат, яких зазнав позивач відповідно до статті 22 ЦК України.
Крім цього, апеляційний суд у своєму висновку керується правилами частин першої та другої статті 22 ЦПК України, відповідно до яких реальними збитками є також витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права, тобто такі дії, які настануть в майбутньому.
Висновки про наявність права у потерпілої сторони на відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, без підтвердження оплати проведеного відновлювального ремонту автомобіля, сформульовані також у постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі №6-691цс15, а також у постановах Верховного Суду від 16 січня 2018 року №61-1836св17, від 28 лютого 2018 року № 61-134св18. Апеляційним судом не встановлено підстав відступити від зазначених правових висновків.
Разом з цим, відповідачем не подано жодних доказів, які б спростували подані позивачем докази щодо вартості ремонтних робіт, матеріалів та запасних частин, що підлягали заміні.
Як вбачається із ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.05.2024 за клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Янчишина В.Й. було призначено у справі судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено судовому експерту ФОП ОСОБА_7 (а.с.116-117). Однак, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Янчишин В.Й. в подальшому просив суд не направляти вказану ухвалу до виконання і відновити провадження по справі.
Таким чином, розмір матеріальної шкоди визначений судом на підставі поданих позивачем доказів, які не спростовані відповідачем.
Також апеляційний суд не вбачає підстав і для зміни додаткового рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн.
Представник заявника зазначає, що стягнута судом першої інстанції сума витрат на професійну правову допомогу в розмірі 7 000 грн не є співмірнною із складністю справи, оскільки збирання доказів, написання позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог не потребували багато часу та зусиль. При цьому, як вбачається із поданої ним апеляційної скарги не надав належного обґрунтування щодо неспівмірності понесених таких витрат.
Частиною 6 ст. 137 ЦПК України, визначено обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, беручи до уваги клопотання представника відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вірно виходив з того, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000 грн, який підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_2 .
А, тому доводи апеляційної скарги з приводу зменшення витрат на професійну правничу допомогу, відхиляються апеляційним судом, як безпідставні.
Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у позовній заяві, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович, слід залишити без задоволення, рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 листопада 2024 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2024 року, залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесеними.
Керуючись ст. ст.35, 259, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Янчишин Володимир Йосифович - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду від 14 листопада 2024 року та додаткове рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 09 грудня 2024 року - залишити без змін.
Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах сум ними понесених.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 березня 2025 року.
Головуючий Н. М. Храпак
Судді: Б.О. Гірський
М.В. Хома