Категорія №2.11.3
Іменем України
25 листопада 2010 року Справа № 2а-7866/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Ципко О.В.,
при секретарі: Бородіній І.Ю.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєляєва І.А. (керівник підприємства),
Бєляєва Є.І. (довіреність від 03.11.2010 року),
від відповідача: Мілобінська М.Г. (доручення № 20072 від 12.11.2010 року),
розглянувши у судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецька фірма "Меблі" до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 року № 0000632301/0 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 490,50 грн. та фінансових санкцій в сумі 245,25 грн,-
18 жовтня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецька фірма "Меблі" до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 року № 0000632301/0, яке прийнято на підставі висновку відповідача, викладеному в акті перевірки, а саме: податкове повідомлення - рішення № 0000632301/0 від 01.06.2010 р. щодо визначення суми податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на прибуток.
Однак, позивач, вважає незаконними вказане податкове повідомлення-рішення, оскільки на підставі п. 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в акті перевірки було зазначено завищення валових витрат у другому кварталі 2007 року на суму 1962,00 грн., згідно чого ТОВ СФ «Меблі» повинно було зменшити валові витрати на суму невідшкодованої кредиторської заборгованості за отримані товари. Представник позивача стверджує, що діючим законодавством України не передбачено зменшувати валові витрати на суму невідшкодованої кредиторської заборгованості та не міститься вимог про включення до складу валових витрат тільки фактично понесених витрат, таким чином ТОВ СФ «Меблі» законно нарахувало до складу валових витрат повну вартість отриманих товарів незалежно від того оплачені вони чи ні, тому не повинно зменшувати витрати на суму невідшкодованої кредиторської заборгованості.
З огляду на вищевикладене, позивач просив визнати протиправними дії відповідача та скасувати вказане податкове повідомлення - рішення.
У судовому засіданні представники позивача позов підтримали, дали пояснення по суті позовних вимог та просили задовольнити його у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що пунктом 1.25 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що безнадійною є заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності. Якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого, відповідно до статті 257 Цивільного Кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отримані раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою. Тобто, заборгованість за товари, відвантажені за договором купівлі - продажу, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 п.4.1 ст.4 вказаного Закону, яким визначено, що валовий дохід заключає доходи з інших джерел, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги. Отже, вартість цих товарів вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства. Відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного Закону валові витрати виробництва та обігу - це сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
У зв'язку з тим, представник відповідача стверджує, що позивачем не здійснено компенсацію вартості товарів, які він отримав, то підстав для віднесення вартості цих товарів до валових витрат немає, оскільки їх вартість не відповідає визначенню валових витрат.
Враховуючи викладене, представник відповідача зазначає, якщо сума кредиторської заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою залишилася нестягнутою після закінчення терміну позовної давності, то вона включається до складу його валових доходів. При цьому такий платник повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару оскільки ним фактично не понесена витрат відповідно до п.5.1 ст.5 вказаного Закону. Зокрема, TOB СФ „Меблі" до складу валового доходу не включило у 2 кварталі 2007 року суму безповоротної фінансової допомоги після закінчення терміну позовної давності стягнення вартості отриманих позивачем товарів. Позивач не проводив здійснення компенсації вартості товарів, які отримав фактично безоплатно, а тому і не вправі був відносити їх вартість до валових витрат, бо їх вартість не відповідає визначенню валових витрат, наведених в п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".
Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 25 листопада 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецька фірма "Меблі" (ідентифікаційний номер 01554769), зареєстровано за № 1 383 120 0000 000236 від 28.12.1993 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.23).
Товариство з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецька фірма "Меблі" перебуває на обліку у державній податковій інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області як платник податків.
З 26.04.2010 року по 12.05.2010 року ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі направлень № 282/01-16 від 26.04.2010 р. та № 287/01-16 від 28.04.2010 р. та наказів № 65-п від 23.04.2010 р. та № 70-п від 28.04.2010 р. була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ Сєвродонецька фірма "Меблі" з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої був складений акт від 18.05.10 р. № 1128/23-01554769 (витяг з акту а.с.13-22).
За наслідками перевірки були встановлені порушення пп.1.22.1 п.1.22 ст.1, пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п. 5.1. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” в результаті чого платником податку було занижено податок на прибуток в сумі 981 грн. Через порушення пп. 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” платником податку було безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 62793,93 грн., а через порушення абз. “г”пп..4.2.9 п.4.2 ст.4, п.8.1 ст.8, п.19.2 ст. 19 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” ним було допущено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з фізичних осіб до бюджету на загальну суму 607,38 грн.
01.06.2010 року державною податковою інспекцією в м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000632301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання позивача зі сплати податку на прибуток в сумі 1471,50 грн. в тому числі за основним платежем 981 грн., за штрафними санкціями 490,50 грн.
Відповідно до п.п. 5.2.2 п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати. Скарга повинна бути подана контролюючому органу протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Контролюючий орган зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом двадцяти календарних днів від дня отримання скарги платника податків на його адресу поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. У разі коли контролюючий орган надсилає платнику податків рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий платник податків має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до контролюючого органу вищого рівня, а при повторному повному або частковому незадоволенні скарги - до контролюючого органу вищого рівня із дотриманням зазначеного десятиденного строку для кожного випадку оскарження та зазначеного двадцятиденного строку для відповіді на нього.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем, що підтверджується скаргою на податкове-повідомлення рішення від 01.06.10р. № 0000632301/0. Однак, рішенням державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 01.07.2010 року № 11091/23-105 вказану скаргу було залишено без розгляду.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до статті 19 Конституції України Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про систему оподаткування» від 25.06.1991 р., № 1251-XII платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані, зокрема, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначає Закон України „Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.90. № 509-ХІІ (надалі - Закон 509).
Відповідно до ст. 11 Закону 509, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові - платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).
Відповідно до п. 11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2001 року № 110 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 23 березня 2001 року за № 268/5459 податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001 за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків щодо акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
З метою забезпечення впровадження Закону України "Про державну податкову службу в Україні", статті 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та інших законодавчих актів, відповідно до яких органам державної податкової служби України надано право застосовувати штрафні (фінансові санкції) Наказом ДПА України від 21.06.01. № 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.01. за N 567/5758, затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме: з витягу з акту перевірки від 18.05.10 р. № 1128/23-01554769, на підставі п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 № 334/94-ВР, встановлено завищення валових витрат позивачем у 2 кварталі 2007 року на суму 1962 грн. При цьому платник податків повинен одночасно зменшити валові витрати на суму оприбуткованого товару, оскільки ним фактично не понесено витрати за отримані товари.
Згідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР встановлено, що валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Підпунктом 5.2.1 п. 5.1 ст.5 вказаного Закону встановлено, що суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Зокрема, відповідно до п. 11.2.1 ст.11 вказаного Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Статею 12 вищевказаного Закону визначено порядок врегулювання сумнівної, безнадійної заборгованості.
Підпунктом 12.1.1 ст.12 зазначено Закону встановлено, що платник податку - продавець товарів (робіт, послуг) має право збільшити суму валових витрат звітного періоду на вартість відвантажених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у поточному або попередніх звітному податкових періодах у разі коли покупець таких товарів (робіт, послуг) затримує без погодження з таким платником податку оплату їх вартості (надання інших видів компенсацій їх вартості).
Аналізуючи вищенаведені норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вiд 28.12.1994 року № 334/94-ВР, суд дійшов до висновку, що вони не містять вимог про зменшення валових витрат виробництва на суму невідшкодованої кредиторської заборгованості, таким чином, оскаржуване повідомлення-рішення прийняте не в порядку, що передбачено чинним законодавством, що суперечить нормам ст. 19 Конституції України, відповідно до яких органи державної влади їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Підпунктом 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
Судом встановлено, що позивачем у 2004 році було віднесено до валових витрат 1 962,32 грн. суму по накладній № 130 від 27.05.2004 року, сплата за якої не була здійснена у зв»язку з неурегульованим питанням по кількості та якості поставки.
В травні 2007 року за цивільно-правовим договором строк позовної давності сплинув (через три роки), однак позивачем до складу валових доходів цю суму не було включено або самостійно откореговано податкову декларацію, враховуючи, що податковим органом не було встановлено порушень віднесення 1 962,32 грн. у 2004 році до валових витрат та враховуючи, що строк на самостійне визначення податковим органом суми податкового зобов'язання платника податків, встановленого п.п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому, суд вважає дії відповідача щодо визначення податкового зобов»язання у 2010 році за попередній звітній період є неправомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Доказів, які б спростовували доводи представників позивача, представник відповідача суду не надав.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецька фірма "Меблі" підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 69-71, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,-
Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю Сєвєродонецька фірма «Меблі» до державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 року № 0000632301/0 задовольнити.
Визнати протиправними дії державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області по винесенню податкового повідомлення-рішення від 01.06.2010 року № 0000632301/0 в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 490,50 грн. та фінансових санкцій в сумі 245,25 грн.
Скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.06.2010 року № 0000632301/0 державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області в частині нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток в сумі 490,50 грн. та фінансових санкцій в сумі 245,25 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 30 листопада 2010 року.
< Резолютивна частина >
< Текст >
СуддяО.В. Ципко