Справа № 609/106/25
2-а/609/9/2025
11 березня 2025 року Шумський районний суд Тернопільської області
в складі головуючого судді Харлана М.В.
за участю:
секретаря судового засідання Семенюк О.І.
позивача ОСОБА_1
представника позивача Манчука С.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шумськ адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області
про: скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3769771,-
І. Стислий виклад позиції сторін.
1. 28 січня 2025 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Манчук Сергій Григорович звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі відповідач) з вимогою про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3769771.
Позов обґрунтовує тим, що оскаржувана постанова є протиправною, складена без належних на те правових підстав та підлягає скасуванню виходячи з того, що у діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.5 ст. 121 КУпАП.
Вказує, що 01 січня 2025 року інспектором Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Сухенко О.В. стосовно позивача винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3769771, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адмінстягнення у виді штрафу в розмірі 510,00 грн.
Відповідно до вищевказаної постанови працівники поліції встановили, що 01 січня 2025 року о 15:40:04 в с. Угорськ по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, однак не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п 2.3 в ПДР, не надав для перевірки посвідчення водія категорії «В» на право керування та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4 а ПДР, на підставі ст. 36 вищевказані правопорушення об'єднано, та остаточно винесено покарання за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Звертає увагу, що вказаний факт не відповідає дійсності, оскільки зупинивши транспортний засіб ОСОБА_1 відстебнув ремінь безпеки, яким був пристебнутий під час руху транспортного засобу, та вийшов до працівників поліції з'ясувати причину зупинки. Окрім того, вікна автомобіля, яким керував позивач тоновані стрічкою темного кольору, а тому працівники поліції не могли побачити чи водій пристебнутий ременем безпеки чи ні, а тим паче з іншого автомобіля.
Зазначає, що причиною зупинки ОСОБА_1 із слів працівників поліції стало порушення правил користування зовнішніми світловими приборами, а саме, несправність заднього правого габариту. Але оскільки, постанова за порушення правил користування зовнішніми світловими приладами працівниками поліції не виносилась, а тому вимоги останніх про пред'явлення реєстраційного документу на транспортний засіб та посвідчення водія позивач не зобов'язаний був виконувати.
Вказує, що із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що позивач допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, а усі складенні процесуальні документи відносно нього, не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
За наведених обставин просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі у зв'язку з безпідставністю такого.
Вважає оскаржувану постанову правомірною та такою, що не підлягає скасуванню, так як позивачем не надано будь-яких належних та достовірних доказів, які б спростували факт викладений в оскаржуваній постанові та факт відсутності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Вказує, що підтвердженням факту скоєння позивачем інкримінованого йому адміністративного правопорушення є матеріали відеофіксації, на яких чітко зафіксовано порушення водієм транспортного засобу марки ВАЗ модель 2121, р.н. НОМЕР_1 вимог п.2.3 (в) п.2.1 (а) ПДР України.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Манчук С.Г. позовні вимоги підтримали повністю та просили задовольнити в повному обсязі.
Одночасно, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вказав, що 01 січня 2025 року він керував транспортним засобом із пристебнутим ременем пасивної безпеки, після зупинки автомобіля, останній відстебнув ремінь безпеки, яким був пристебнутий під час руху транспортного засобу та вийшов до працівників поліції. На вимогу поліцейського пред'явити посвідчення водія та документи на транспортний засіб він не зміг скористатися застосунком «Дія», через відсутній зв'язок з інтернетом. Окрім того, через відсутність у нього бронювання та погрозами в його сторону з боку працівників поліції про виклик працівників ТЦК відмовився від підпису в оскаржуваній постанові.
Представник позивача Манчук С.Г. в судових засіданнях вказав на те, що причин зупиняти транспортний засіб позивача у працівників поліції не було, тобто зупинка була неправомірною. Окрім того, вказав на невідповідність часу зупинки транспортного засобу з часом складанням оскаржуваної постанови.
Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в судове засідання не з'явився, у відзиві на позов просив здійснювати розгляд справи у відсутність представника відповідача.
Також у відзиві представник відповідача заявляв клопотання про виклик свідка ОСОБА_2 .
Судом вживалися заходи щодо виклику свідка ОСОБА_2 в судові засідання на 18 лютого 2025 р. о 11:00 год., 27 лютого 2025 р. о 14:00 год., 11 березня 2025 року о 12:00 год., однак, останній в судові засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив.
Заслухавши думку позивача та його представника, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності свідка ОСОБА_2 , який в судові засідання не з'являється з невідомих суду причин, окрім того, є зацікавленою особою у даній справі, оскільки працює в Кременецькому РВП ГУНП в Тернопільській області та виніс оскаржувану постанову.
ІІ. Інші процесуальні дії у справі.
3. Ухвалою Шумського районного суду Тернопільської області від 29 січня 2025 року клопотання позивача ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №3769771 задоволено, поновлено позивачу пропущений строк звернення до адміністративного суду з позовом, прийнято до розгляду позовну заяву в порядку спрощеного позовного провадження та призначено до судового розгляду по суті на 05 лютого 2025 року, у зв'язку із клопотанням представника відповідача судовий розгляд справи відкладено на 18 лютого 2025 року, у зв'язку із неявкою свідка, судовий розгляд справи відкладено на 27 лютого 2025 року, у зв'язку із неявкою свідка, судовий розгляд справи відкладено на 11 березня 2025 року.
ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.
4. Відповідно до копії оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 01 січня 2025 року серії ЕНА №3769771, складеної інспектором Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Сухенко О.В., вбачається, що 01 січня 2025 року о 15:40:04 в с. Угорськ по вул. Центральна, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, однак не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п 2.3 в ПДР, не надав для перевірки посвідчення водія категорії «В» на право керування та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4 а ПДР.
Позивача визнано винним у скоєнні вказаних правопорушень, та накладено на нього адміністративне стягнення, у відповідності до вимог ст. 36 КУпАП України, у виді штрафу в розмірі 510,00 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
ІV. Оцінка Суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд приходить до наступних висновків.
5. Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
6. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
7. Частиною першою ст. 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
8. За змістом ч. 1 ст. 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
9. За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
10. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
11. Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
12. Судом встановлено, що 01 січня 2025 року о 15:40:04 інспектором Кременецького РВП ГУНП в Тернопільській області, старшим лейтенантом поліції Сухенко О.В., винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3769771, згідно якої водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом, обладнаним засобами пасивної безпеки, однак не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п 2.3 в ПДР, не надав для перевірки посвідчення водія категорії «В» на право керування та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.4 а ПДР.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст. 121 КУпАП, ч. 1 ст. 126 КУпАП та на накладено адміністративне стягнення, у відповідності до вимог ст. 36 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 510 грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Позивач вважає оскаржувану постанову такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що не вчиняв інкриміноване йому правопорушення, а також те, що оскаржувана постанова є протиправною та складена без належних на те правових підстав
13. Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
14. У відповідності до ч. 1, 2 ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у тому числі, у порушенні Правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, , ч. 5 ст. 121, ч. 1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
15. Відповідно до положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
16. Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
17. Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
18. Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
19. Згідно з п.1.1.ПДР, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
20. Статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, ПДР та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
21. Пунктом 1.3 ПДР передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
22. Відповідно до п. 2.3 в) ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
23. Відповідно до ч.5 ст.121 КУпАП порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський має право вимагати в особи пред'явлення нею документів, що посвідчують особу, та або документів, що підтверджують відповідне право особи у випадку, якщо зовнішні ознаки особи чи транспортного засобу або дії особи дають достатні підстави вважати, що особа причетна до вчинення правопорушення, транспортний засіб може бути знаряддям чи об'єктом вчинення правопорушення.
24. Згідно з п. 2.4 «а» ПДР на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
25. Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону України «Про дорожній рух».
А саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (стаття 16 Закону України «Про дорожній рух»).
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
26. Положенням ч. 1 ст. 126 КУпАП забороняється керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
27. Відповідно до ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
28. Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
29. В свою чергу, згідно з п.1 ст.247 КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
30. Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
31. Як слідує із матеріалів справи, при обґрунтуванні позову позивач посилається на те, що будь-якого порушення ПДР, що стало причиною його зупинки, він не допустив.
32. На підтвердження вини позивача представником відповідача разом з відзивом на адресу суду надіслано відеозапис з камери нагрудного реєстратора поліцейського та відеореєстратора, розміщеного в службовому автомобілі, що знаходиться на цифровому носії інформації DVD-R, на якому зафіксовано рух поліцейського автомобіля за автомобілем марки ВАЗ модель 2121, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням позивача із технічною несправністю (не світив задній правий габаритний вогонь).
На відеозаписі із нагрудної камери поліцейського зафіксовано момент коли поліцейський підходить до автомобіля позивача, який стоїть на узбіччі, а водій знаходиться за кермом автомобіля без пристебнутого ременя пасивної безпеки.
При цьому, факт руху позивача автомобілем із не пристебнутим ременем пасивної безпеки відеозапис не містить.
Відтак, суд прийшов до висновку, що в розумінні положень ст. 251 КУпАП наданий відеозапис, як доказ, не підтверджує порушення ОСОБА_1 вимог п.2.3.(в) та, як наслідок, вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП.
А тому оскаржувана постанова у цій частині підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст. 121 КУпАП підялгає закриттю згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Водночас, на відеозаписі зафіксовано інші факти, які судом приймаються до уваги при вирішенні спору і аналіз яких дає можливість прийти до наступного висновку.
Зокрема, на законну вимогу поліцейського пред'явити документи на автомобіль та посвідчення водія, позивач повідомив про їх відсутність у нього.
Вказане підтверджується відеозаписом, на якому зафіксовано момент розмови ОСОБА_1 з працівниками поліції, де останній підтверджує про відсутність у нього з собою посвідчення водія та документів на транспортний засіб. Окремо, на відеозаписі не вбачається, що позивач намагався пред'явити вказані документи у застосунку «Дія» або висловлював заперечення щодо неможливості пред'явити посвідчення водія та документи на транспортний у застосунку «Дія» у зв'я зку із відсутністю в даній місцевосці мережі інтернету.
Наведене підтверджує порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.4 (а) ПДР України.
При цьому суд враховує, що згідно п.1 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» серед іншого, підставами для зупинення транспортного засобу, в тому числі, є порушення водієм Правил дорожнього руху.
Так, із наданого відповідачем відеозапису вбачається, що причиною зупинки позивача стало керування останнім транспортним засобом із технічною несправністю (не світив задній правий габаритний вогонь), однак ця несправність була усунена на місці зупинки, а тому постанова за ч. 1 ст. 121 КУпАП працівниками поліції відносно ОСОБА_1 не виносилась.
Отже, передбачені п.1 ч.1 ст.35 ЗУ «Про національну поліцію» підстави для зупинки керованого ОСОБА_1 транспортного засобу, у поліцейського були.
Суд констатує, що доводи представника позивача, стосовно не здійснення позивачем правопорушення за яке передбачена відповідальність за частиною першою статті 126 КУпАП, спростовуються матеріалами справи.
Водночас, на думку позивача, він мав право не пред'являти посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб на вимогу поліцейського для перевірки, оскільки вважав, що зупинка його транспортного засобу була неправомірною.
Такі доводи позивача не ґрунтуються на вимогах законодавчих актів та не мають відношення до обов'язку водія транспортного засобу мати при собі та пред'явити на вимогу поліцейського для перевірки зазначені вище документи.
Так, у Постанові Верховного Суду від 25.09.2019 в адміністративній справі №127/19283/17, наведено правовий висновок, згідно якого притягнення позивача до відповідальності та накладення стягнення за частиною 1 статті 126 КУпАП є обґрунтованим, навіть коли факт невиконання інших вимог ПДР не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Щодо твердження представника позивача про неузгодженість часу зупинки транспортного засобу, то такі твердження є безпідставним, оскільки зазначений відеозапис події відповідає вимогам ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Зазначений запис стосується ОСОБА_1 , який на ньому зображений та переданий суду для розгляду справи, зроблений з метою забезпечення доказів.
Вказаний відеозапис містить відомості, що підлягають доказуванню, а тому судом взятий до уваги.
33. Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
34. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
35. Імперативне правило, яке передбачене ч.2 ст. 77 КАС України щодо обов'язку суб'єкта владних повноважень по доказуванню правомірності прийнятого ним рішення, не звільняє позивача від обов'язку також доводити ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3769771від 01 січня 2025 року в цій частині прийнята правомірно, оскільки відповідачем належними та допустимими доказами доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку з чим, в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові стягнення накладено в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а тому, враховуючи ту обставину, що за результатами судового розгляду постанову серії ЕНА №3769771 від 01 січня 2025 року якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.5 ст.121 КУпАП скасовано, а провадження в цій частині закрито, суд з врахуванням ч.3 ст. 286 КАС України приходить до переконання про необхідність зміни постанови серії ЕНА №3769771 в частині накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення в межах санкції ч.1 ст.126 КУпАП на штраф в розмірі 425,00 грн.
36. Суд звертає увагу на те, п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
37. Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
38. Відповідно до ч.2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
V. Розподіл судових витрат між сторонами.
39. Стаття 132 КАС України передбачає види судових витрат, а саме: судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
40. Суд зазначає, що оскаржувана постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3769771 від 01 січня 2025 року є однією вимогою немайнового характеру, та за результатами судового розгляду позовну заяву позивача задоволено частково, оскаржувану постанову не скасовано у повному обсязі, а тому підстави для стягнення з суб'єкта владних повноважень на користь позивача судового збору відсутні.
Виходячи з вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 126, 247, 251, 283, 286 КУпАП, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №3769771 - задовольнити частково.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3769771 від 01 січня 2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення ч.5 ст.121 КУпАП скасувати, справу про адміністративне правопорушення в цій частині - закрити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №3769771 від 01 січня 2025 року за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП змінити в частині заходу стягнення в межах санкції ч.1 ст. 126 КУпАП на адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425,00 грн., а позовну вимогу в цій частині залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повне рішення суду складено 11 березня 2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, місце знаходження, 46001, вул. Валова, 11, м. Тернопіль, Тернопільська область, код ЄДРПОУ: 40108720.
Суддя: М.В. Харлан