07.03.2025Справа №607/4231/25
07 березня 2025 року м.Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
- головуючої судді Черніцької І.М.
- за участю секретаря судового засідання Демборинського М.Р.
-з участю: представника заявника - адвоката Ханаса Д.Б.
(в режимі відеоконференції).
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в місті Тернополі в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ханас Дмитро Богданович, заінтересована особа - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-
Заявник ОСОБА_1 звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою, в якій просила встановити факт смерті її батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки в м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області.
В обґрунтування вимог заявник вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_2 від мінно-вибухової травми помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 . Батько у зв'язку із похилим віком та станом, після перенесеного інсульту не перемістився на підконтрольну українській владі територію. На даний час м. Попасна Луганської області знаходиться на тимчасово непідконтрольній українській владі території та там не діють державні органи влади України. З 02 березня 2022 року батько та його цивільна дружина ОСОБА_3 не виходили на зв'язок. Вона звернулась до поліції з приводу порушення кримінального провадження за фактом їх зникнення, у зв'язку з чим було відкрите кримінальне провадження №12022131530000674. У листопаді 2022 року їй зателефонували знайомі з м. Попасна та повідомили, що батько ОСОБА_2 та його цивільна дружина загинули від мінновибухової травми ІНФОРМАЦІЯ_5 року та похоронені в м. Попасна поруч з місцем вибуху по АДРЕСА_2 . Знайомі зазначили, що склали акт про смерть та захоронення батька і з цегли виклали хрест на місці захоронення. Вона зв'язалася з гуманітарною організацією «Меморіал», яка працює на окупованій території з проханням знайти захоронення батька та підтвердити або спростувати цю інформацію. В лютому 2024 року їй зателефонувати з гуманітарної організації «Меморіал» та повідомили, що знайшли місце захоронення батька та провели перезахоронення, а саме на цвинтарі біля м. Щастя Луганської області. Вказані обставини підтверджуються фотографіями процесу перезахоронення, з місця захоронення з табличкою та перепискою з представниками ГО «Меморіал». Також, на її прохання надіслано геолокацію місця захоронення. При батькові був паспорт та пенсійне посвідчення, що дало змогу ідентифікувати особу. Нею здійсненні фактичні витрати за перепоховання та пов'язані з цим ритуальні послуги. Вона звернулася до заінтересованої особи з метою реєстрації факту смерті батька. В усній формі їй було відмовлено в реєстрації смерті. Роз'яснено, що рішення суду про встановлення факту смерті є єдиною підставою для державної реєстрації смерті. На даний час вона не має можливості надати запитувані Відділом ДРАЦС документи, а саме медичну довідку про смерть та не має можливості зареєструвати смерть батька. Представники ГО «Меморіал» повідомили їй, що експертиза тіла батька не проводилася та медичні висновки про причину смерті не складались на окупованій території, оскільки було очевидно, що тіло має мінно-вибухові пошкодження. В неї наявні фотографії з первинного місця захоронення, процесу перезахоронення та переписка в мессенджері «Телеграм» з представником організації, яка здійснювала перезахоронення. На даних фотографіях є місця захоронення з хрестом та табличкою з прізвищем померлого. Також, мешканці, які здійснили первинне захоронення батька, склали акт про смерть, в якому зазначено дату, місце та причину смерті.
Встановлення даного факту необхідне їй для проведення державної реєстрації смерті батька та отримання свідоцтва про смерть ОСОБА_2 встановленого зразка.
Посилаючись на наведене та те, що іншого способу встановлення такого факту не має, просила задовольнити заяву.
Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 28 лютого 2024 року відкрито провадження у справі та призначеного справу до судового розгляду.
В судове засідання заявник не з'явилася, хоча про час та місце була повідомлена у встановленому законом порядку.
Присутній в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, представника заявника - адвокат Ханас Д.Б. заяву підтримав та просив задовольнити. Вказав, що будь-яких інших документів на підтвердження вказаного факту вони надати не мають, у зв'язку з тимчасовою окупацією м. Попасна. Сусіди, які склали акт про захоронення та які б підтвердили факт смерть батька заявника на зв'язок не виходять.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився.
Заслухавши пояснення представник заявника, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , батьками якої зазначено « ОСОБА_5 » та « ОСОБА_6 », що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17 лютого 1976 року. Вказане свідоцтво про народження складене на російській мові.
10 травня 1997 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , у зв'язку з чим змінила прізвище на « ОСОБА_4 », що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 10 травня 1997 року.
Згідно акту про смерть та захоронення від 11 жовтня 2022 року, складеного ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які проживають по АДРЕСА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Смерть ОСОБА_2 настала по АДРЕСА_2 внаслідок мінно-вибухової травми. Також, вони здійснили поховання ОСОБА_2 у м. Попасна поруч з місцем вибуху по АДРЕСА_2 .
В матеріалах справи міститься фотографія з первісним похованням та геолокацією первісного поховання.
Також, в матеріалах справи міститься фотографія із зображенням могили ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер у 2022 році.
Як вбачається з витягу з ЄРДР від 31 травня 2024 року, 13 червня 2022 року до чергової частини ВП №4 Сєвєродонецького РУП ГУНП в Луганській області надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про факт безвісного зникнення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які проживали по АДРЕСА_1 та з 02 березня 2022 року не виходять на зв'язок зі своїми рідними. Також, до ВП №1 ЛРУП №2 ГУНП у Львівській області звернулася ОСОБА_1 , яка просить вжити заходів щодо розшуку її батька ОСОБА_2 та його цивільної дружини ОСОБА_3 , з якими востаннє спілкувалася 02 березня 2022 року, коли вони перебували по АДРЕСА_1 . За вказаними фактами розпочато кримінальне провадження №12022131530000674.
З листа Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12 червня 2024 року, заявнику, як потерпілій, повідомлено, що на даний час досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022131530000674 здійснюється старшим слідчим СУ ГУНП в Луганській області. ОСОБА_1 роз'яснено її право звернутися до СУ ГУНП в Луганській області з метою отримання інформації з кримінального провадження, обсягу проведених слідчих (розшукових) дій.
Як вбачається з листа Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 05 березня 2025 року, керівник Попаснянської міської військо-цивільної адміністрації Ханатов М.М. займався евакуацією населення м. Попасна та видачею гуманітарної допомоги особам, які залишились у місті. 12 березня 2022 року Ханатов М.М. відвідував сім'ю ОСОБА_2 , який проживав разом із ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 . Зі слів мешканців м. Попасна, які виїхали на підконтрольну територію України у 2023 році стало відомо, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 загинули від мінно-вибухової травми восени 2022 року по вул. Бахмутська у м. Попасна. Дочка ОСОБА_2 - ОСОБА_1 займалася пошуком батька та неодноразово зверталася до міської військової адміністрації з проханням допомогти в пошуках батька або його тіла. Більш детальна інформація про день смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в розпорядженні Попаснянської МВА відсутня.
Згідно листа Управління ДМС України в Луганській області від 04 березня 2025 року вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документований паспортом громадянина України зразка 1994 року. Відомості про припинення громадянства України ОСОБА_2 в УДМС в Луганській області відсутні.
Відповідно до вимог ч. ч. 3-4 статті 49 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» визначено, що державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлені Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженою наказом Міністерством охорони здоров'я України від 08 серпня 2006 року № 545 (далі - Інструкція).
Відповідно до вимог вказаної Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації і результатів розтину.
Пунктом 1 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року № 52/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за № 719/4940, встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о) установленої форми; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о) установленої форми; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Відповідно до вимог частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з вимогами п. 5 частини 2 статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з'ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.
Так, ЦПК України передбачає чотири процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органи ДРАЦСу можуть видати свідоцтво про смерть: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою внаслідок нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305 - 309 ЦПК України).
Відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Справи про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, розглядаються невідкладно з дня надходження відповідної заяви до суду (частина 2 статті 317 ЦПК України).
У заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів (частини перша - друга статті 318 ЦПК України).
Таким чином, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи в умовах воєнного чи надзвичайного стану та на тимчасово окупованих територіях» розширено перелік територій, щодо яких поширюється дія статті 317 ЦПК України. На сьогодні до них належать території, на яких введено воєнний чи надзвичайний стан, або тимчасово окуповані території України, визначені такими відповідно до законодавства.
Враховуючи, що Указом Президента України воєнний стан встановлено із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року на території України, цей спрощений порядок розширюється на встановлення юридичних фактів, що відбулись на всій території України (як мінімум до закінчення воєнного стану). Здебільшого такий спосіб стосується зони воєнних дій та тимчасово окупованих територій, оскільки на таких територіях не функціонують відповідні органи, які можуть зафіксувати факт смерті.
Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.
Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема, можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина 1 статті 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).
В силу вимог ч. ч. 1, 2 статті 294 ЦПК України під час розгляду справ окремого провадження суд зобов'язаний роз'яснити учасникам справи їхні права та обов'язки, сприяти у здійсненні та охороні гарантованих Конституцією і законами України прав, свобод чи інтересів фізичних або юридичних осіб, вживати заходів щодо всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати необхідні докази.
Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Відповідно до вимог ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання спричиняє серйозні порушення або обмеження прав громадян.
Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН зобов'язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».
У практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.
При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).
Таким чином, суд може застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті як мінімум «реєстрація народжень, смертей і шлюбів», виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, як встановлення можливих фактів, оскільки встановлення цих фактів має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадянина України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 235/2357/17, від 07 вересня 2022 року у справі № 759/5313/21 та від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22.
Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. Проте держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.
Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника. Рішення суду в такій категорії справ повинне ґрунтуватися на дотриманні норм процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Крім того, відповідно до вимог частини 2 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (із змінами відповідно Наказу №415 від 29 листопада 2024 року), вся територія Попаснянської міської територіальної громади Сєвєродонецького району Луганської області тимчасово окупована російською федерацією з 07 травня 2022 року.
Таким чином, м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 року було тимчасово окупованою територією України, однак відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та в порядку вимог ст. 1 цього Закону воно є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Так, судом встановлено, що у заявника відсутня можливість надати інші докази на підтвердження факту смерті її батька в м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, яке включено до переліку тимчасово окупованих територій з 07 травня 2022 року, а активні бойові дії в м. Попасна велись з 24 лютого 2022 року.
Так, в межах розгляду заяви про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України суд має надати оцінку поданим заявником доказам, оскільки рішення суду в такій категорії справ повинно ґрунтуватися на дотриманні вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи на підставі всіх доказів у сукупності, у тому числі з урахуванням документів, виданих так званими органами та установами самопроголошених утворень, розташованими на окупованій території України.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не мала змоги приїхати в м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, що включено до переліку тимчасово окупованих територій, та здійснити поховання батька, а також отримати медичні документи про його смерть. Первісним похованням батька займалися сусіди, які залишились проживати на окупованій території та в подальшому перепоховання батька здійснювалось гуманітарною організацією.
На підтвердження факту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його захоронення заявник ОСОБА_1 надала суду фотографію зі зображенням первісного поховання батька, фотографію із зображенням могили батька з написом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер у 2022 році; акт про смерть та захоронення, складений 11 жовтня 2022 року ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які є мешканцями м. Попасна.
Також, заявником надано витяг з ЄРДР від 31 травня 2024 року, копію листа Головного управління Національної поліції в Луганській області від 12 червня 2024 року, копію листа Попаснянської міської військової адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області від 05 березня 2025 року та копію листа Управління ДМС України в Луганській області від 04 березня 2025 року, з яких вбачається, що заявник займалася розшуком батька ОСОБА_2 .
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає доведеним допустимими доказами той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки в м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області, де і був похоронений.
Зі змісту заяви встановлено, що необхідність встановлення факту смерті батька зумовлена необхідністю отримання свідоцтва про смерть, згідно чинного законодавства України.
Відтак, заявник є заінтересованою особою.
Вказані обставини зумовлюють неможливість реєстрації смерті ОСОБА_2 у встановленому законом порядку шляхом звернення до органів реєстрації актів цивільного стану.
За таких обставин, суд вважає, що для проведення державної реєстрації смерті ОСОБА_2 в позасудовому порядку існують об'єктивні перешкоди, а тому заяву ОСОБА_1 слід задовольнити та встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки в м. Попасна Сєвєродонецького району Луганської області.
Відповідно до вимог статті 317, пункту 8 частини першої статті 430 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту смерті допустити до негайного виконання.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 81, 315, 317, 318, 354, 355 ЦПК України, на підставі Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», суд,-
Заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Ханас Дмитро Богданович, заінтересована особа - Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 84 роки, місце смерті - Україна, Луганська область Сєвєродонецький район місто Попасна.
Рішення підлягає до негайного виконання.
Копію судового рішення невідкладно надіслати до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції для державної реєстрації смерті особи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Тернопільський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місця знаходження: вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ 41346948.
Повне рішення складено 07 березня 2025 року.
Головуюча суддя Черніцька І.М.