06.03.2025 Справа №607/4565/24 Провадження №1-кп/607/402/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря с/з ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисників адвокатів ОСОБА_5 ,
ОСОБА_6
під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000008 від 12 січня 2022 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.), та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.),-
В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000008 від 12 січня 2022 року відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.), та ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.).
В судовому засіданні прокурор просить продовжити строк застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, оскільки строк зазначеного запобіжного заходу обвинуваченому закінчується та на даний час кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду, а підстави для зміни запобіжного заходу на інший, не пов'язаний з триманням під вартою відсутні, оскільки продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_4 , перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. За вказаних обставин вважає, що більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, не зможе запобігти наявним ризикам та забезпечити належне виконання обвинуваченим ОСОБА_4 його процесуальних обов'язків.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні просив зменшити обвинуваченому ОСОБА_8 заставу до мінімального розміру, зазначивши про недоведеність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 при вирішенні клопотання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 покладається на думку суду.
Заслухавши клопотання прокурора, а також клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зменшення розміру застави, думку інших учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК Україниза наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 серпня 2023 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого в подальшому неодноразово продовжувався, зокрема востаннє ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 08 січня 2025 року продовжено строк запобіжного заходу до 07 березня 2025 року.
Окрім того ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 31 травня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 визначено заставу в розмірі 300 (триста) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 908 400,00 (дев'ятсот вісім тисяч чотириста) грн. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року обвинуваченому ОСОБА_4 зменшено розмір застави до 150 (ста п'ятдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 454 200,00 грн. (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті гривень 00 копійок).
Згідно положень ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Статтею 5 Рекомендації Комітету Європи від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується на тому, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину. Важливим критерієм, орієнтуючись на який слід застосовувати вид запобіжного заходу, повинна бути санкція за злочин, вчинений обвинуваченим, тобто чим більш сувора санкція передбачена за злочин, поставлений обвинуваченому в вину, тим більш суворий запобіжний захід повинен бути обраний щодо нього.
Відповідно до п. п. 61, 62 рішення Європейського суду з прав людини від 24 липня 2003 року по справі Смирнов проти Росії, наявність підстав для утримання під вартою повинно бути оцінено по кожній конкретній справі з урахуванням всіх обставин справи. Довготривале утримання під вартою може бути виправданим лише при наявності конкретних ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які незважаючи на наявність презумпції невинності, перевищують інтереси забезпечення поваги до свободи.
Так, судом взято до уваги те, що прокурором та матеріалами кримінального провадження доведено наявність обґрунтованого обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України, які з урахуванням вимог ст. 12 КК України є тяжкими та особливо тяжкими злочинами, за один з яких законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Крім того на даний час продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_4 з огляду на санкцію статей обвинувачення, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; незаконно впливати на свідків та іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні з метою ненадання ними показів або ж надання таких у його користь, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, адже останній ніде не працює та не має постійного джерела доходу, а тому з метою забезпечити себе матеріально може продовжити вчиняти подібні кримінальні правопорушення.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам, а тому враховуючи вимоги ст. 178 КПК України та з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, а також зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з урахуванням його тривалості не виходить за межі розумного строку, відповідає характеру та тяжкості злочинів, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає виправданим подальше тримання обвинуваченого під вартою, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 60 днів.
Окрім цього суд приходить до переконання про можливість на даному етапі кримінального провадження зменшити раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, з урахуванням вимог ст. ст. 182, 183 КПК України. При цьому вважає, що першочергово відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у більшому розмірі був необхідним для забезпечення його процесуальної поведінки, проте на даний час, на думку суду, можливим є зменшення обвинуваченому ОСОБА_4 розміру застави.
При цьому судом береться до уваги, що відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається в межах від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, матеріальне становище обвинуваченого, тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , суд вважає, що застава у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок), на даному етапі кримінального провадження зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 та виконання покладених на нього обов'язків, тому останньому слід зменшити визначену раніше заставу до зазначеного розміру, у зв'язку з чим відповідне клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 слід задовольнити.
Також суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого в разі внесення ним застави, обов'язки, що визначені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме: з'являтися до суду за першою вимогою; не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає - м. Збараж Тернопільського району Тернопільської області, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) громадянина України та інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
Крім того в судовому засіданні прокурор заявив клопотання про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виділення матеріалів в окреме провадження та зупинення судового провадження до його розшуку, зазначивши про те, що останній ухиляється від явки до суду, адже в судові засідання не з'являється з невідомих суду на те причин, хоча про день, час та місце проведення судового розгляду повідомлявся судом належним чином у встановленому законом порядку, а також не представилось можливим доставити приводом обвинуваченого в судове засідання, оскільки ОСОБА_7 по місцю проживання відсутній. Крім того встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 04.01.2025 р. в'їхав до Румунії, а тому на даний час з метою дієвості кримінального провадження та забезпечення розумності строку судового розгляду виникла необхідність у оголошенні ОСОБА_7 у міжнародний розшук, що є єдиним способом встановлення його місцезнаходження закордоном. Також з урахуванням наведених обставин вважає за доцільне виділити в окреме провадження матеріали відносно ОСОБА_7 та виділені матеріали зупинити до його розшуку. Крім того в обґрунтування клопотання про обрання відносно ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилається на вимоги ч. 6 ст. 193 КПК України.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив та просив відмовити в задоволенні клопотання прокурора про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, виділення матеріалів в окреме провадження та зупинення судового провадження до його розшуку.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні при вирішенні клопотання прокурора відносно обвинуваченого ОСОБА_7 покладаються на думку суду.
Заслухавши клопотання прокурора та думку інших учасників судового розгляду, суд приходить до наступних висновків.
Положення ст. 2 КПК України визначають завдання кримінального судочинства, відповідно до яких одним із завдань є забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Так, згідно ч. 2 ст. 318 КПК України судове засідання відбувається за обов'язкової участі обвинуваченого, а відповідно до ст. 323 КПК України суд не може проводити судовий розгляд без участі обвинуваченого.
Відповідно до ч. 1 ст. 334 КПК України матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватися в одне провадження або виділятися в окреме провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими статтею 217 цього Кодексу.
Так, згідно вимог ст. 217 КПК України, у разі необхідності матеріали досудового розслідування щодо одного або кількох кримінальних правопорушень можуть бути виділені в окреме провадження, зокрема, якщо дві чи більше особи підозрюються у вчиненні одного чи більше кримінальних правопорушень. Матеріали досудового розслідування не можуть бути виділені в окреме провадження, якщо це може негативно вплинути на повноту судового розгляду.
Крім того у відповідності до ч. 1 ст. 335 КПК України у разі якщо обвинувачений ухилився від явки до суду або захворів на психічну чи іншу тяжку тривалу хворобу, яка виключає його участь у судовому провадженні, або був призваний для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, суд зупиняє судове провадження стосовно такого обвинуваченого до його розшуку, видужання або звільнення з військової служби і продовжує судове провадження стосовно інших обвинувачених, якщо воно здійснюється щодо декількох осіб. Розшук обвинуваченого, який ухилився від суду, оголошується ухвалою суду, організація виконання якої доручається слідчому та/або прокурору.
Судом встановлено, що один з обвинувачених у даному кримінальному провадженні - ОСОБА_7 на виклики суду не з'являється, про поважність причин своєї неявки суд не повідомляє, а також не видається можливим доставити його приводом в судове засідання, оскільки як вбачається із матеріалів приводу обвинувачений ОСОБА_7 за місцем свого проживання не з'являється з 11.01.2025 р., та зі слів матері останнього - його місцезнаходження їй невідоме, зв'язок з ним не підтримує через напружені сімейні відносини. Крім того згідно листа ГУНП в Тернопільській області №28915-2025 від 24.02.2025 р. ОСОБА_7 перебуває на території Румунії з 04.01.2025 р.
Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року звернено в дохід держави заставу, внесену за обвинуваченого ОСОБА_7 , а також надано дозвіл на затримання з метою приводу для участі в розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 .
Так, процедурою стосовно обвинуваченого, який перебуває за кордоном, є його притягнення до кримінальної відповідальності заочно або шляхом екстрадиції в Україну. Для ефективності судового розгляду у будь-якому разі необхідно ініціювати процедуру оголошення такої особи в міжнародний розшук.
Міжнародний розшук - це регламентований нормами національного та міжнародного законодавства комплекс оперативно-розшукових, інформаційно-довідкових, адміністративно-перевірочних заходів, слідчих (розшукових) дій й негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, що здійснюються на території держав-членів Інтерполу з метою встановлення місця знаходження оголошених у розшук осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, слідчого судді та суду й ухиляються від відбування кримінального покарання.
Органом, що здійснює повноваження щодо оголошення особи в міжнародний розшук, є Генеральний секретаріат Інтерполу. Компетентні правоохоронні органи запитуючої держави є лише ініціаторами, які діють через відповідне РА НЦБ Інтерполу.
Чинний КПК України не містить поняття «міжнародний розшук», разом з тим діє Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним Наказом № 613/380/93/228/414/510/2801/5 від 17 серпня 2020 року Міністерства внутрішніх справ України, Офісу Генерального прокурора, Національного антикорупційного бюро України, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань,Міністерства фінансів України, Міністерства юстиції України, яка визначає, що міжнародне співробітництво правоохоронних органів України з органами Інтерполу, НЦБ іноземних держав, компетентними органами іноземних держав та міжнародними установами з використанням інформаційної системи Інтерполу здійснюється з питань та у формах, визначених правилами Інтерполу, тощо.
Міжнародний розшук обвинувачених і внесення їх у базу даних Інтерполу являє собою комплекс відповідних заходів, один з яких є прийняття постанови (ухвали) про оголошення особи в міжнародний розшук і направлення цієї ухвали до Національного центрального бюро Інтерполу в Україні з відповідним клопотанням для передачі в подальшому до Комісії з контролю за файлами Інтерполу задля встановлення місцезнаходження особи.
Особа оголошується у міжнародний розшук у такому порядку: ухвалення слідчим або прокурором постанови про оголошення особи в міжнародний розшук; підготовка та направлення слідчим запиту в Укрбюро Інтерполу, а саме в Департамент міжнародного поліцейського співробітництва; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим чинним законодавством України, міжнародними договорами та внутрішніми документами Інтерполу; направлення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва в Генеральний Секретаріат запиту щодо публікації повідомлення в базі даних; здійснення Генеральним Секретаріатом перевірки запиту на відповідність вимогам, передбаченим «Правилами Інтерполу щодо обробки інформації»; внесення Генеральним Секретаріатом повідомлення, наведеного в запиті, до баз даних Інтерполу, й інформування про це всіх НБЦ Інтерполу; здійснення Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва контролю за оновленням інформації в повідомленні.
Моментом оголошення особи в міжнародний розшук є саме прийняття Генеральним секретаріатом Інтерполу рішення циркулярного повідомлення, що відображається в інформаційній базі Інтерполу. Початком міжнародного розшуку є направлення відповідного повідомлення до РА Укрбюро Інтерполу усіх країн-учасниць. При цьому особа вважається оголошеною в міжнародний розшук лише за наявності відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу; надсилання запиту про розшук та прийняття його до виконання іншою державою, яка не є членом Інтерполу; надсилання запиту про розшук до іншої держави на підставі двосторонньої угоди тощо). Відсутність на момент розгляду клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо особи, яка перебуває в міжнародному розшуку, відповідних підтверджуючих документів (довідка, витяг із бази даних Інтерполу тощо) є обґрунтованою підставою для його незадоволення слідчим суддею.
Обов'язковою умовою для направлення правоохоронним органом запиту до РА НЦБ Інтерполу щодо міжнародного розшуку особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, є ухвалення слідчим, прокурором постанови про оголошення цієї особи в міжнародний розшук. Прийняття слідчим, прокурором відповідного процесуального рішення в рамках кримінального провадження є лише першим етапом для оголошення особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, в міжнародний розшук. На підставі цього рішення в подальшому необхідно підготувати та подати на розгляд компетентного органу РА Укрбюро Інтерполу, а далі Секретаріату, запит та інші передбачені порядком документи. При цьому, рішення про оголошення міжнародного розшуку особи здійснюється Генеральний секретаріат Інтерполу і лише за таких умов особа може вважатись такою, що оголошена у міжнародний розшук.
За вазаних обставин, зважаючи на наявні у матеріалах кримінального провадження відомості про перетин обвинуваченим ОСОБА_7 кордону України та перебування на території Румунії, суд вважає, що останній усвідомлюючи тяжкість скоєних ним злочинів, ухиляється від явки до суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим слід оголосити міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , виділити з даного кримінального провадження в окреме провадженя матеріали щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.), а судове провадження зупинити до його розшуку.
При цьому суд вважає, що виділення матеріалів в окреме провадження не буде негативно впливати на повноту судового розгляду, натомість сприятиме уникненню порушень прав інших учасників кримінального провадження на розгляд справи протягом розумного строку.
Виділені в окреме провадження матеріали відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.) слід передати керівнику апарату Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для проведення повторного перерозподілу у порядку, встановленому ст.35 КПК України.
Водночас суд не вбачає підстав для задоволення клопотання прокурора в частині обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Так, відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження суд за участю обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Таким чином КПК України встановлює процедуру, за якою спочатку може бути розглянуте за відсутності обвинуваченого клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в порядку передбаченому ч. 6 ст. 193 КПК України, і рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, за своєю правовою природою є дозволом на затримання останнього з метою приводу, що передбачено ч. 3 ст. 187 КПК України, і відрізняється від останнього тільки тим, що обвинувачений знаходиться за межами України. Оскільки до обвинуваченого не застосовується запобіжний захід, він не може утримуватися під вартою. Після затримання обвинуваченого (не пізніш як через 48 годин з часу його доставки до місця кримінального провадження) - суд розглядає за його участю клопотання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід. Використані формулювання свідчать про те, що в умовах переховування обвинуваченого від суду та оголошення у зв'язку з цим його у міжнародний розшук, КПК України розрізняє процедури обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою від процедури застосування такого обраного запобіжного заходу.
Разом з тим до оголошення особи у міжнародний розшук обрання відносно неї запобіжного заходу у виді тримання під вартою є передчасним, а тому клопотання прокурора в цій частині не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст. 131, 139, 140, 217, 318, 323, 334, 335, 369, 371, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Клопотання захисника обвинуваченого обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_6 про зменшення раніше визначеного розміру застави - задовольнити.
Запобіжний захід, застосований до обвинуваченого ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, залишити без змін, продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,до 05 травня 2025 року.
Зменшити раніше визначений обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави (відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 16 вересня 2024 року по справі №607/4565/24), визначивши її в розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240,00 грн. (двісті сорок дві тисячі двісті сорок гривень 00 копійок), для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач - ТУ ДСА України у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКС України, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу:«застава за ОСОБА_4 у справі №607/4565/24, згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06.03.2025 року».
У випадку внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 строком до 05 травня 2025 року наступні обов'язки:
- з'являтися до суду за першою вимогою;
- не відлучатися за межі населеного пункту, в якому він проживає - м. Збараж Тернопільського району Тернопільської області, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- здати на зберігання органу досудового розслідування паспорт (паспорти) громадянина України та інші документи, які дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що якщо він, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
В задоволенні клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 - відмовити.
Клопотання прокурора про оголошення в міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , виділення матеріалів в окреме провадження та зупинення судового провадження - задовольнити.
Оголосити міжнародний розшук обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 .
Виділити в окреме провадження матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.).
Судове провадження відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р., - зупинити до його розшуку.
Виділене кримінальне провадження відносно ОСОБА_7 передати керівнику апарату Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області для проведення його повторного перерозподілу у порядку, встановленому ст.35 КПК України.
Судове засідання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022210000000008 від 12 січня 2022 року відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 307 КК України (із змінами, внесеними згідно із Законами України №3826-VI від 06.10.2011 р., №2617-VIII від 22.11.2018 р.), відкласти на 14 год. 30 хв. 16 квітня 2024 року, повторити виклик учасників судового провадження та надати вимогу на конвоювання обвинуваченого ОСОБА_4 в зал судових засідань.
Копію ухвали вручити обвинуваченому ОСОБА_4 , захисникам та прокурору, а також направити уповноваженій службовій особі в місце ув'язнення обвинуваченого ОСОБА_4 .
Копію ухвали направити начальнику УБН ГУНП в Тернопільській області для виконання в частині розшуку обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурору Тернопільської обласної прокуратури ОСОБА_3 для контролю.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку лише в частині продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Головуючий суддя ОСОБА_1