06.03.2025 Справа №607/4038/25 Провадження №3/607/2057/2025
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Холява О.І., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, працюючого виконробом в Будконтроль у м. Тернопіль, РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ст.ст.122-4, 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №252298 від 20 лютого 2025 року вбачається, що 20 лютого 2025 року о 17.00 по вул. Лучаківського, 6 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen golf д.н.з. НОМЕР_2 , скоївши дорожню-транспортну пригоду, а саме здійснив наїзд на припаркований автомобіль Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_3 , що стояв, після чого місце події залишив, чим порушив вимоги п.2.10 (а) Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст.122-4 КУпАП.
Крім того, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №252296 від 20 лютого 2025 року вбачається, що 20 лютого 2025 року о 17.00 по вул. Лучаківського, 6 в м. Тернополі водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen golf д.н.з. НОМЕР_2 , не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну, не дотримався безпечного бокового інтервалу та скоїв наїзд на транспортний засіб Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_3 , який припаркувала гр. ОСОБА_2 . В результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим порушив п.п. 2.3 (б), 13.1 Правил дорожнього руху, відповідальність за що передбачена ст.124 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що 20 лютого 2025 року о 17.00 по вул. Лучаківського, 6 в м. Тернополі він об'їхав автомобіль Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_3 , який був припаркований та перешкоджав виїзду і поїхав в напрямку вул. Лучаківського. Через декілька хвилин до нього подзвонив сторож прибудинкової території та повідомив, що він, виїжджаючи, пошкодив припаркований автомобіль. Наміру залишати місце ДТП він не мав, не бачив і не чув зіткнення. Після розмови з сторожем розвернувся та повернувся на місце, де стояв припаркований Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_3 .
Захисник - адвокат Варода П.Б. в судовому засіданні вказав, що ОСОБА_1 не мав наміру залишати місце події, оскільки не відчув зіткнення, тому вважає, що провадження відносно нього за ст.122-4 КУпАП підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення, щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, не заперечив, просив суд обмежитись відносно останнього стягненням у виді штрафу, не позбавляючи його права керування транспортними засобами.
Суд, заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, доводи захисника Вароди П.Б., дослідивши матеріали справи, вважає наступне.
Згідно з ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
З врахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення, обов'язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у його вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).
Згідно п.2.10 (а) ПДР у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов'язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.
Стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.
Відповідно до роз'яснень, що містяться в п.1.10 ПДР України, під залишенням місця дорожньо-транспортної пригоди слід розуміти дії учасника дорожньо-транспортної пригоди, спрямовані на приховання факту такої пригоди або обставин її скоєння, які спричинили необхідність проведення поліцейськими заходів щодо встановлення (розшуку) цього учасника та (або) розшуку транспортного засобу.
Тобто, з суб'єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.122-4 КУпАП характеризується наявністю виключно прямого умислу.
В якості доказів, на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень долучено: протоколи серії ЕПР1 №252298 та ЕПР №252296 від 20 лютого 2025 року; схему місця ДТП від 20 лютого 2025 року; письмові пояснення ОСОБА_3 , ОСОБА_1 від 20 лютого 2025 року; протокол огляду транспортного засобу від 20 лютого 2025 року; копію постанови серії ЕНА №4115978 від 20 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП; рапорт командира взводу №1 роти №4 батальйону УПП в Тернопільській області ДПП старшого лейтинанта поліції Станько С.; довідку старшого інспектора ВАП УПП в Тернопільській області ДПП капітана поліції Вихаванець І. від 21 лютого 2025 року про те, що згідно даних Інформаційного порталу Національної поліції України громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримував посвідчення водія НОМЕР_4 .
Дослідивши вказані матеріали, суд вважає, що долучені до протоколу докази не спростовують пояснення ОСОБА_1 і твердження захисника Вароди П.Б., та не підтверджують наявність в його діях умислу на залишення місця ДТП.
Із досліджених доказів, беручи до уваги характер пошкодження транспортного засобу Toyota Venza д.н.з. НОМЕР_3 , суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 міг не бачити, що був учасником дорожньо-транспортної пригоди 20 лютого 2025 року, оскільки не відчув удару, у зв'язку з чим він не порушив п.2.10 (а) ПДР, про що йдеться у протоколі серії ЕПР1 №252298.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09 червня 1998 року, п. 54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19 лютого 2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Виходячи з положень ст.8, ст.62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На підставі відповідної практики ЄСПЛ можливо зробити однозначний висновок, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в такому випадку суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням ст.6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. В такому випадку суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину правопорушника, а отже судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду матеріалів.
З огляду на зазначене, суд позбавлений змоги самостійно витребовувати докази та документи на підтвердження вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказаний обов'язок покладений на орган або особу, яка складає відповідний протокол.
Це повністю узгоджується з приписами ч.2 ст.251 КУпАП, згідно яких обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, за відсутності належних та допустимих доказів на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що в діях останнього відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, а тому провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Водночас, в діях ОСОБА_1 наявні ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, тобто - порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тому його слід притягнути до адміністративної відповідальності та накласти адміністративне стягнення.
При накладенні адміністративного стягнення, приймаючи до уваги характер вчиненого правопорушення, особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність та враховуючи пом'якшуючі обставини, а саме, визнання вини та щире розкаяння у вчиненому правопорушенні вважаю, що на ОСОБА_1 слід накласти адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави.
Відповідно до вимог ст.40-1 КУпАП стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 40-1, 122-4, 124, 247, 280- 284 КУпАП, суд, -
провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст.122-4 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь держави судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у зазначений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу, в розмірі 1700,00 гривень; витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст.7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
Головуючий суддяО. І. Холява