Справа № 944/6246/24
Провадження №2-а/944/34/25
06.03.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді - Швед Н.П.
з участю секретаря -Василиці В.В.
розглянувши в судовому засіданні в залі суду в м.Яворові адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , з участю третьої особи без самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до з участю третьої особи без самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення.
В обгрунтування заявлених вимог покликається на те, що 21 жовтня 2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП №15529 від 21.10.2024, якою на нього було накладено штраф у розмірі 17 000 грн.
Вважає дану постанову протиправною, з огляду на наступне.
19.10.2024року, об 18год. 35хв. він разом з товаришем прямував додому на власному автомобілі, при виїзді з м. Яворів, їх автомобіль був зупинений працівниками поліції у супроводі невідомих осіб у військовій формі.
На вимогу працівника поліції він надав документи на право керування транспортним засобом.
В подальшому, працівник поліції разом з його документами попрямував до службового транспорту, проте, повернути його особисті документи відмовився, та запропонував їм проїхати у ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. У зв'язку із фактичною відсутністю будь-якого вибору, він попрямував разом із невідомими особами у військовій формі.
Протягом трьох днів його утримували у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 без будь-якої легітимної мети, так як він у визначеному законом порядку перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_6 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ).
Відносно нього як затриманої особи, протокол затримання не був складений.
21.10.2024року йому було запропоновано пройти військово-лікарську комісію (далі - ВЛК), очевидно з метою встановлення придатності для несення військової служби.
Він погодився пройти ВЛК, оскільки, не розумів причин та підстав свого утримання (його дані не уточнювались, жодні інші законні дії для оновлення військово-облікових даних працівниками Яворівського РТЦК-не вживались). Йому повідомили, що проходження ВЛК відбуватиметься у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У зв'язку із очевидною неправомірністю дій працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 він вимагав направити його для проходження ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому перебуває на обліку за місцем реєстрації свого проживання.
Однак, працівники ІНФОРМАЦІЯ_5 категорично відмовились, а через деякий час вручили йому постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП №15529 від 21.10.2024, а також повістку. №82 на проходження медичного огляду та оновлення облікових даних до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Він жодного разу не озвучував відмови від проходження військово- лікарської комісії, а лише вимагав спрямувати його для проходження ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Він є учасник бойових дій (майор медичної служби ЗСУ), йому достеменно відомо порядок проходження ВЛК, в тому числі його законне місце проходження, а також природу незаконних розпоряджень працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Враховуючи об'єктивні обставини і обстановку затримання та незаконного утримування (3 дні) у ІНФОРМАЦІЯ_7 , він мав обґрунтовані сумніви щодо належності місця проходження ВЛК, а також цілком підставні побоювання за будь-які подальші дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_5 .
У зв'язку із цим, Позивачем було заявлено вимогу про проходження ВЛК за місцем реєстрації проживання у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Тобто, відповідач має обов'язково зазначити обов'язок, який встановлений у законодавстві про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а також дії, які були вчиненні особою, що порушили цей обов'язок.
Відповідач у постанові зазначає: « ОСОБА_3 »21" жовтня 2024 року о 09 год. 25 хв., перебуваючи в приміщенні кабінету №16 ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав направлення №13 від 21.10.2024 на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби за станом здоров'я, однак відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги п.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022)».
Варто також зазначити, що він жодного разу не отримував ні повістки, ні мобілізаційного, ні жодного іншого розпорядження, які передбачали б обов'язок останнього прибути до ІНФОРМАЦІЯ_5 або будь-якого іншого ТЦК.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення №23142 від 21.10.2024 позивача нібито повідомлено, що розгляд справи відбудеться о 10:00 21 жовтня 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_8 кабінет №22. (Протокол було складено 21.10.2024 о 09:25)
Втім, о 10:00 21 жовтня 2024 кабінет №22 ІНФОРМАЦІЯ_8 був зачинений, а Постанова сама була вручена йому значно пізніше.
Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , під час розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно нього не було повно та всебічно з'ясовано всіх обставин справи, не було досліджено наявності чи відсутності всіх ознак складу адміністративного правопорушення, не було враховано відсутності будь-яких доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Постанова не містить жодного посилання на докази, які були дослідженні Начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 , що слугували підставою для висновку про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210- 1 КУпАП.
Просить визнати протиправною та скасувати постанову про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП №15529 від 21.10.2024, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 , якою на ОСОБА_1 було накладено штраф у розмірі 17 000 грн. Справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.
31.01.2025 до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому представник відповідача заперечує проти позовних вимог, посилаючись на правомірність дій при притягненні позивача до адміністративної відповідальності. Зазначає, що позивач не заперечує факту отримання направлення на проходження медичного огляду з метою встановлення ступеня придатності до військової служби, не заперечує факту відмови від проходження такого медичного огляду, власноручно зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення про відмову від поясненнь, зауваження щодо змісту протоколу, були відсутні. Факт відмови позивача від проходження медичного огляду додатково підтверджується актом про відмову від проходження ВЛК від 21.10.2024 №23141, який було складено в присутності та за участі позивача та трьох військовослужбовців ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Розгляд матеріалів справи про адміністративне правопорушення проведено начальником ІНФОРМАЦІЯ_8 підполковником ОСОБА_2 о 10 год. 00 хв. 21.10.2024 в кабінеті №22 ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_2 ) в присутності позивача, копію постанови позивачу вручено, про що свідчить його особистий підпис.
В позовній заяві позивач зазначав, що «...погодився пройти ВЛК...вимагав направити його для проходження ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_6 , у якому перебуває на обліку...Позивач жодного разу не озвучував відмови від проходження військово-лікарської комісії, а лише вимагав спрямувати його для проходження ВЛК до ІНФОРМАЦІЯ_6 ...» Тобто позивач власноручно зазначив у позовній заяві, що від проходження медичного огляду в Яворівській позаштатній постійно діючій ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_9 відмовився і вимагав направити його для проходження медичного огляду до ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Дана вимога позивача є незаконною і безпідставною, оскільки відповідно до глави 3 розділу II Положення про військово- лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402, медичний огляд
військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ІНФОРМАЦІЯ_10 на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та або за місцем провадження- медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП, при цьому військовозобов'язаний не має можливості вибору місця проходження такого медичного огляду.
При підготовці відзиву до ІНФОРМАЦІЯ_6 скеровано запит від 28.01.2025 №1900/1654 про надання інформації щодо обставин перебування позивача на обліку та наявності порушень військового обліку. ІНФОРМАЦІЯ_6 надано відповідь від 29.01.2025 №1219, в якій зокрема зазначено, що позивач прибув і)4.11.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_6 згідно повістки ІНФОРМАЦІЯ_8 від 21.10.2024 №82, однак медичний огляд не пройшов та облікові дані не оновив, про що було складено протокол про адміністративне правопорушення №579 та винесено постанову від 04.11.2024 №579 про накладення на позивача адміністративного штрафу-в сумі 17000 грн. на підставі ч.3 ст.210 КУпАП. Зазначену постанову позивач оскаржив в судовому порядку, проте 24.01.2025 рішенням Шевченківського районного суду м.Львова позивачу повністю відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Крім цього, 04.11.2024 позивачу було вручено повістку №0411/01 на прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_11 05.11.2024 на 10.00 для призову на військову службу під час мобілізації, проте останній не прибув в час і місце, вказані у повістці, чим порушив правила військового обліку. На даний час вирішується питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З урахування наведеного, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання позивач не з'явився, його представник скерував письмове клопотання, в якому просить розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просила суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, скерував на адресу суду клопотання про слухання справи у його відсутності просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про місце, час та дату розгляду справи був повідомлений.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.
21 жовтня 2024 року начальник групи обліку офіцерів запасу ОСОБА_4 склав протокол №23142 про адміністративне правопорушення, перпедбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, суть адміністративного правопорушення: 21 жовтня 2024 року о 09год. 25хв. військовозобов'язаний ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні кабінету №16 ІНФОРМАЦІЯ_8 отримав направлення №13 від 21.10.2024 на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби за станом здоров'я, однак відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоггі п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022). Тобто, громадянин ОСОБА_1 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постановою у справі про адміністративне правопорушення №15529, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягненні у виді штрафу у розмірі 17000 грн. За змістом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 , 21 жовтня 2024 року о 09 год. 25 хв« перебуваючи в приміщенні кабінету №16 ІНФОРМАЦІЯ_12 отримав направлення №13 від 21.10.2024 на проходження військово-лікарської комісії для встановлення ступеня придатності до проходження військової служби за стоком здоров'я, однак відмовився від проходження медичного огляду, чим порушив вимоги п.п. 2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних га резервістів, затвердженого постановою КМ України №1487 від 30.12.2022. Тобто громадянин ОСОБА_1 вчинив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Згідно із ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно із вимогами ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчинення якого передбачена чинним законодавством.
Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб'єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов'язки для особи, щодо якої вона винесена.
Таке рішення суб'єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб'єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб'єкта владних повноважень.
У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об'єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб'єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об'єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17 від 30.05.2018 року у справі №337/3389/16 від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17 та від 05.03.2020 року у справі №607/7987/17.
Згідно із ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Судом взято до уваги те, що ч.3 ст.210 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
За змістом оскаржуваної постанови кваліфікуючою ознакою вчиненого адміністративного правопорушення є порушення правил військового обліку в особливий період.
Згідно із абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указами Президента України №64/2022 та №69/2022 від 24.02.2022року в Україні оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію, які діють і по цей час. Тобто, на дату винесення оскаржуваної постанови в Україні діяв особливий період.
При цьому, Закону України №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 09 травня 2024 року, який набув чинності 19 травня 2024 року статтю 210 КУпАП було доповнено приміткою: «Положення статей 210, 210-1цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи».
Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» в редакції Закону № 3549-ІХ від 16 січня 2024 року - Держателем Реєстру є Міністерство оборони України. На підставі п. 3 ч. 2 Закону організовує взаємодію Реєстру з іншими реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних щодо отримання (обміну) інформації, визначеної статтями 6-9 цього Закону, відповідно до Закону України «Про публічні електронні реєстри».
Відповідно до ч.5 ст. 5 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів» органами адміністрування Реєстру в межах своїх повноважень зокрема є і територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Таким чином, маючи можливість отримати інформацію про ОСОБА_1 як військовозобов'язаного з інших відомчих реєстрів, станом на момент його примусової доставки до ІНФОРМАЦІЯ_5 , службовими особами не було використано, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин справи.
Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Суд, звертає увагу, що розгляд протоколу щодо позивача ОСОБА_1 було здійснено без дотримання його права на захист у порушення вимог ст.280, 268 КУпАП, такий був затриманий працівниками поліції, однак протокол про його затримання не був складений, з рішенням ВЛК про необхідність пройти медичний огляд також ознайомлено не було і в цей же день 21 жовтня 2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 було винесено оскаржувану постанову про накладення стягнення за вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк (ст. 277-2 КУпАП).
Як вбачається з матеріалів справи відповідач вручив 21.10.2024 позивачу повістку №82 відповідно до якої позивач має з'явитися для проходження медичного огляду та оновлення облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_6 на 09.год.30хв. 04.11.2024 за адресою: АДРЕСА_3 , тобто, відповідач сам визначив час та дату проходження ОСОБА_1 ,однак повістка про виклик ОСОБА_5 в ІНФОРМАЦІЯ_13 в матеріалах справи відсутні, до відзиву такі також не долучені. Суд звертає увагу що несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури.Незрозумілим і залишається те, з яких підстав відповідач вручаючи позивачу повістку №82 відповідно до якої позивач має з'явитися для проходження медичного огляду та оновлення облікових даних ІНФОРМАЦІЯ_6 на 09.год.30хв. 04.11.2024 за адресою: вул.Батуринська,2м.Львів, в цей же час виновить оскаржувану постанову.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені правові положення, суд приходить до висновку, що у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення особа, яка притягується до адміністративної відповідальності повинна бути повідомлена не пізніше як за три доби до дати розгляду справи. У процесі розгляду справи особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право користуватися правами передбаченими ст. 268 КУпАП.
Закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення Кодексу України про адміністративні правопорушення містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи. При цьому обов'язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративнеправопорушення вважаєтьсявиконаним, якщо особа,яка притягуєтьсядо відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов'язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.03.2021 року у справі за №676/752/17 від 21.03.2019 року у справі за №489/1004/17 від 30.01.2020 року у справі за №308/12552/16-а.
Несвоєчасне повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням встановленої процедури. Оскільки наслідком цього є позбавлення особи прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі за № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі за № 591/2794/17, від 06.02.2020 року у справі за № 05/7145/16-а, від 21.05.2020 року у справі за № 286/4145/15-а, від 3103.2021 року у справі за № 676/752/17 та від 25.05.2022 року у справі за № 465/5145/16-а.
Судом встановлено, що позивача, всупереч вимогам чинного законодавства, не було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення було складено без дотримання вимог ст.268,280 КУпАП, а розгляд справи відбувся в день затримання об 14-45 того ж дня 15.11. 2024 року, чим позбавлено останнього прав, гарантованих Конституцією України та ст.268 КУпАП. Суд при цьому зазначає, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право саме завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо. Законодавство покладає обов'язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов'язку не вичерпується тільки інформуванням особи про час та місце розгляду справи, але і дотриманням відповідного строку такого інформування.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
При цьому, суд звертає увагу, що вимогами ст. 255 КУпАП не передбачено, хто саме має право на складення відповідного протоколу про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, однак передбачено, що у випадках, прямо передбачених законом, протоколи про адміністративні правопорушення можуть складати також посадові особи інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування і представники органів самоорганізації населення.
Відповідно до ст.235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210,210-1,211(крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Логічно було б припустити, що оскільки, відповідно до ст. 235 КУпАП, справи про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію за ст. 210 -1 КУпАП розглядають керівники ТЦК, то і протоколи про вчинення таких адміністративних правопорушень мають складати уповноважені особицих органів.
Однак, як у ст. 255 КУпАП, що визначає перелік осіб, які мають право складати протокол про адміністративні правопорушення, так і у Положенні про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, що затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, станом на дату складання протоколу, про повноваження РТЦК (їх посадових осіб) складати протоколи не йдеться.
Згідно п. 2 Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України № 3 від 01 січня 2024 року, уповноважені посадові особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, яким надано право складати протоколи про адміністративні правопорушення (додаток 1) (далі - протокол), передбачені статтями 210, 210-1, 211 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), визначаються наказами керівників відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Отже, повноваженнями щодо розгляду адміністративних справ про порушення військового обліку наділені виключно керівники ТЦК та СП, а начальники структурних підрозділів РТЦК та СП таких повноважень не мають.
Крім цього, відповідачем не надано будь-яких доказів того, що, станом на дату складання протоколу від 21 жовтня 2024, начальник групи обліку офіцерів запасу ОСОБА_4 був уповноважений на складання щодо позивача протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Як вбачається із оскаржуваної постанови про накладення адміністративного стягнення, остання не містить посилання на будь-які документи, на підставі яких можливо б було зробити висновок про наявність або відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Суд наголошує, що відповідач до письмових заперечень надав суду копію протоколу про адміністративне правопорушення, копію оскаржуваної постанови, проте, відповідачем не долучено первинних документів обліку, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача, як такого, що не перебуває на військовому обліку у відповідному ТЦК та не виконує правила військового обліку.
Будь-які належні та допустимі докази стороною відповідача в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваної постанови не надано.
Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відтак, вчинення позивачем адміністративного правопорушення, не підтверджується жодним доказом, окрім оскаржуваної постанови у справі про адміністративне правопорушення, що є предметом оскарження.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно із вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд наголошує, що згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні жодні належні докази, що підтверджують вину позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, суд приходить до висновку, що спірна постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п.3 ч.3 ст.286 КАС України за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП), а адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з участю третьої особи без самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_14 , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення слід задовольнити.
Згідно із ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, судом встановлено, що позивачем було сплачено судовий збір у сумі 484грн. 48 коп.
Отже, враховуючи, що позов підлягає задоволенню, то з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню, на користь позивача, судовий збір в сумі 484 грн. 48 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,77,205,241-246,255,286, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України,ст.ст.251,288,289,293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з участю третьої особи без самостійних вимог ІНФОРМАЦІЯ_14 , про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та застосування до нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 484 (чотириста вісімдеся чотири) грн. 48 коп.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення виготовлено 11 березня 2025 року
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Позивач: ОСОБА_6
проживає за адресою: АДРЕСА_4
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3
юридична адреса: АДРЕСА_5 .
3-тя особа без самостійних вимог: ІНФОРМАЦІЯ_15 ,юридична адреса :
АДРЕСА_3 : Швед Н.П.