Справа № 466/11359/24
05 березня 2025 року Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючої - судді Зими І.Є.
при секретарі Васинчик М.О.
з участю представника позивача Домашовця В.С.
третьої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Львівській області за участю третьої особи інспектора 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Садової Ірини Василівни про поновлення строку звернення дол. суду, скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення ,-
13.11.2024 року позивач, через свого представника , адвоката Домашовця В.С. , звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 23.07.2024 року, серії ЕНА № 1500653 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП, а провадження по справі закрити. Окрім того, просить суд поновити пропущений строк звернення до суду.
Свої вимоги мотивує тим, що 23.07.2024 року отримав постанову серії ЕГА № 1500653 по справі про адміністративне правопорушення від 23.07.2024 року про притягнення його до адміністративної відповідальності ст. 183 КУпАП з накладенням штрафу на користь держави в сумі 850 грн.
Так згідно оскаржуваної постанови, 23.07.2024 , о 18:00 год., ОСОБА_2 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції повідомивши про подію, яка насправді не мала місце (повідомив що дружина не дає бачитися з дітьми проте згідно з наданим відеозаписом на вказану для відвідин годину не з'явився. Вважає дану постанову незаконною, оскільки притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Оскільки жодних доказів на підтвердження його вини поліцейським не надано, а відтак і постанова не може вважатися законною.
Вважаючи дану постанову незаконною, представником позивача , адвокатом Домашовцем В. С., 02.08.2024 року в інтересах позивача було подано адміністративний позов про оскарження вищезазначеної постанови. Адміністративний позов було подано з накладенням ЕЦП з електронної пошти адвоката на електронну пошту суду «inbox@sh.lv.court.gov.ua. Підтвердженням надсилання електронною поштою адміністративного позову є роздруківка з електронної пошти адвоката про надіслання позову, яку позивач долучив до матеріалів справи. 24 жовтня 2024 року, адвокат звернувся з запитом до Шевченківського районного суду міста Львова з проханням надати Ухвалу про відкриття провадження, однак 02.11.2024 року отримав відповідь про те, що згідно автоматизованої системи документообігу Шевченківського районного суду м. Львова адміністративний позов ОСОБА_2 не зареєстровано. Зважаючи на те, що вини позивача в пропуску строку звернення до суду немає, тому просить суд поновити строк на оскарження постанови.
Ухвалою суду від 27.11.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження справі в порядку спрощеного позовного провадження.
06.01.2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву . Вважають таку безпідставною з огляду на наступне. Відповідно до постанови, 23 липня 2024 року , о 18 год. 00 хв. у м. Львові, вул. Івана Миколайчука, 36А, позивач здійснив виклик поліції, зателефонувавши на оперативну лінію «102» та повідомивши , що дружина не дає бачитися з дітьми. Між тим, згідно з наданим його дружиною відеозаписом, на вказану для відвідин годину ОСОБА_2 не з'явився. Постановою, складеною Інспектором Управління, до позивача застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн. на підставі ст. 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач здійснив виклик поліції для надання допомоги, але оскільки ситуація, про яку він зазначав при здійсненні виклику, а саме що дружина не дає бачитись з дітьми, не підтвердилася, Інспектор мав усі законні підстави для винесення оскаржуваної постанови.
Посилаючись на статті 278, 279 КУпАП та Інструкцію «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 (далі - Інструкція №1395), було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Поліцейським Управління було з'ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання для початку розгляду справи. Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції № 1395, з дотриманням вимог пункту 9, а саме - було оголошено, яка справа розглядається, ознайомлено з правами та обов'язками.
Згідно наказу МВС «Про затвердження Інструкції з застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» від 18.12.2018 № 1026 - строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів, установлених у службових транспортних засобах, БпЛА становить 30 діб. Виходячи з цього, відеозапис не є збереженим. Управлінню патрульної поліції не були відомі наміри Позивача скасовувати Постанову, та про необхідність збереження відеозапису з відеореєстраторів того дня. Пунктом 10 Розділу ІІІ Інструкції №1395 під час вирішення питання про притягнення особи до відповідальності, поліцейський оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і підвідомчістю. Відтак, просять суд відмовити в задоволення позову за безпідставністю.
В судовому засіданні представник позивача просив суд задовольнити позовну заяву, зіславшись на обставини аналогічним в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив суд проводити розгляд справи у їх відсутності.
Третя особа, інспектор УПП , Садова І.В. , в судовому засіданні заперечила проти заявлених вимог. Пояснила, що того дня, на гарячу лінію «102», надійшов виклик позивача про те, що його дружина не дає можливість бачитись з дітьми, між тим як графіком визначено конкретний день та час для спілкування батька з дітьми. Коли через кілька хвилин за вказаною в зверненні адресою приїхав екіпаж поліції, в складі якого була і вона, то вказана в зверненні обстановка не відповідала дійсності. Зокрема, заявника на місці події не було, на вулиці гуляла жінка з двома дітьми. Подзвонивши на вказаний в зверненні номер телефону ОСОБА_2 повідомив , що спізнюється, і прибув на місце через десять хвилин. Патрульні , поспілкувавшись з жінкою, що гуляла з дітьми біля під'їзду будинку вияснили , що саме вона є дружиною заявника та у визначений графіком побачень з дітьми час вона вийшла з квартири, щоб надати можливість батькові спілкуватись з ними. Вона зафіксувала на відео цей момент, оскільки її чоловіка біля під'їзду будинку у визначений час не було, тому вона прогулювалась, чекаючи на нього. Окрім того зазначала, що жодних перешкод у спілкуванні чоловіка з дітьми не чинить, показала на телефоні відео, де діти проводять час з батьком. Коли на місце події прибув заявник ОСОБА_2 , то останній повідомив, що дружина раніше постійно йому чинила перешкоди в спілкуванні з дітьми . Тому з метою фіксації таких фактів його адвокат порадив йому повідомляти поліцію про такі події. В день, коли було складено оскаржувану постанову , фактично лише направляючись на зустріч з дружиною, ОСОБА_2 завчасно повідомив на лінію «102» про те, що дружина не надає йому можливості спілкуватись з дітьми, так як був впевнений у таких її протиправних діях.
Відтак, оскільки не було події правопорушення з боку дружини заявника, і такий здійснив завідомо неправдивий виклик поліції , патрульні діяли в межах своїх повноважень та згідно Інструкції, було дотримано процедуру підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення, за участі особи, яка притягається до відповідальності. Просить суд відмовити в задоволенні позовної заяви.
З'ясувавши дійсні обставини справи, заслухавши учасників справи, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами ч.ч.1,2 ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
У відповідності до ч.1 ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
У відповідності до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно з вимогами ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху, матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом МВС України від 07 листопада 2015 року № 1395.
Судом встановлено, що 23.07.2024 року інспектором поліції було винесено постанову серії ЕГА № 1500653 по справі про адміністративне правопорушення від 23.07.2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності ст. 183 КУпАП з накладенням штрафу на користь держави в сумі 850 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 23.07.2024, о 18:00 год., ОСОБА_2 здійснив завідомо неправдивий виклик поліції повідомивши про подію, яка насправді не мала місце (повідомив що дружина не дає бачитися з дітьми проте згідно з наданим відеозаписом на вказану для відвідин годину не з'явився сам ) .
Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Частиною 1 ст.251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Пунктом 3 ч.3 ст.286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Статтею 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань у вигляді накладення штрафу від 50 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Диспозиція ст.183 КУпАП передбачає об'єктивну сторону правопорушення - виклик представника хоча б однієї з перерахованих у статті спеціальних служб нібито для надання допомоги, знаючи наперед про те, що в цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до п.2, п.3 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань:
- виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення;
- вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Так, згідно з п.8 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 5 Закону України «Про звернення громадян» передбачено реалізацію права громадян на звернення в органи державної влади, зокрема, за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії".
Відповідно до наказу №1066 від 10.10.2016 «Про затвердження Порядку використання телекомунікаційних мереж та Табеля належності відомчих, спеціальних і з'єднувальних ліній у Національній поліції України» номер телефону лінії «102» є номером екстреного виклику спеціальних служб.
Статтею 183 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за завідомо неправдивий виклик поліції.
Відповідно до ч.2 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч.4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Так, статтею 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, передбачені, зокрема, ст. 183 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Аналіз вищезазначених положень законодавства дає можливість дійти висновку, що інспектором правомірно було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач здійснив виклик поліції для надання допомоги, але оскільки, ситуація, про зазначав позивач при здійсненні телефонного виклику, а саме, що дружина не дає бачитись з дітьми, не підтвердилась, Інспектор, мав усі законні підстави для винесення постанови. Дії позивача судом розцінено, як бажання уникнути відповідальності, за вчинене правопорушення.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
У відповідності до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відтак, відповідачем безумовно доведено правомірність свого рішення, натомість позивач не довів тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги та не надав суду належних і допустимих доказів.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, через що є відсутніми правові підстави для скасування спірної постанови в справі про адміністративне правопорушення, а отже у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, інспектор УПП у Львівській області ДПП мала всі законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, нею була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Позивач жодним доказом і аргументом не довів факту того, що інспектором патрульної поліції його було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно. Тому постанова ЕГА №1500653 від 23.07.2024 року у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством.
За умовами ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оскільки підстав для скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення не встановлено, а тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 7, 8, 9,72-78,241-246, 250 ,286,293 КАС України , суд, -
Поновити строк звернення до суду.
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Управління патрульної поліції у Львівській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1500653, від 23.07.2024 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.183 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. - відмовити за безпідставністю .
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з моменту отримання його копії , безпосередньо до Восьмого адміністративного апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст судового рішення виготовлено 10 березня 2025 року.
Позивач : ОСОБА_2 ; проживає АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ;
Відповідач : Управління патрульної поліції у Львівській області , м. Львів вул. Перфецького, 19 ;
Третя особа : інспектор 2 взводу 4 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Садова Ірина Василівна , м. Львів вул. Перфецького, 19.
Суддя І. Є. Зима