Справа № 459/189/25
Провадження № 1-кп/459/18/2025
11 березня 2025 року Червоноградський міський суд Львівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Шептицький кримінальне провадження №12024141150000081 від 16.01.2024 року відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Червоноград Львівської області, українця, громадянина України, із вищою освітою, одруженого, військовозобов'язаного, працюючого експертом-оцінювачем, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України,
ОСОБА_4 , будучи членом Червоноградського міського товариства «Рибацький кут», зареєстрованого як громадське об'єднання 27 червня 2003 року, в оренді якого на підставі договору оренди із Шептицькою міською радою перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 4611800000:03:005:0056, площею 0,3079 га, що розташована за адресою: Львівська область, місто Шептицький, вул. Івасюка, 2 «р», починаючи з 2013 почав використовувати частину орендованої земельної ділянки з кадастровим номером 4611800000:03:005:0056.
В подальшому, ОСОБА_4 , маючи умисел на самовільне будівництво будівлі, діючи всупереч вимогам ст. 116, 118, 123, 124, 125, 126 Земельного Кодексу України, які регламентують набуття і реалізацію права на землю, при відсутності відповідного рішення уповноваженого органу місцевого самоврядування та державної реєстрації про передачу їй у власність чи надання у користування земельної ділянки, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якими громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ч. 1 ст. 96 Земельного Кодексу України, ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України самовільно, без належного оформлення права власності, права користування чи оренди, їх державної реєстрації, починаючи із 2013 року самовільно зайняв земельну ділянку площею 44 кв. м. (без кадастрового номера), яка відноситься до земель комунальної власності Шептицької міської ради Львівської області, та яка розташована поза межами земельної ділянки з кадастровим номером 4611800000:03:005:0056, що за адресою м. Шептицький Львівської області, вул. Івасюка, 2 «р».
Продовжуючи свій злочинний умисел ОСОБА_4 , в 2015 році, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, усвідомлюючи, що не має права на земельну ділянку, за відсутності відповідного рішення про передачу земельної ділянки у власність або передання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї та державної реєстрації, в порушення ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466, що передбачають загальний порядок видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, при невстановлених слідством обставинах, самовільно здійснив будівництво будівлі з несучими та огороджувальними конструкціями, частина якої знаходиться на території самовільно зайнятої земельної ділянки, площею 44 кв. м.
За згодою сторін, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження всіх доказів, зібраних у ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються. Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого, дослідженням характеризуючих даних на особу обвинуваченого. При цьому розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, надав пояснення про обставини кримінального правопорушення, що збігаються з викладеними в обвинувальному акті. Вказує, що щиро розкаюється у вчиненому.
Допитавши обвинуваченого, дослідивши подані стороною обвинувачення та стороною захисту докази, що характеризують особу обвинуваченого, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, дії обвинуваченого вірно кваліфіковано за ч.3 ст.197-1 КК України як самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, вина ОСОБА_4 доведена повністю, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності.
За ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно із ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
З метою забезпечення суду інформацією, що характеризує обвинувачену, а також прийняття судового рішення про міру покарання провідним інспектором органу пробації в особі Червоноградського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» у Львівській області була складена досудова доповідь, згідно з якою орган пробації прийшов до висновку, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства. Ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства оцінені як середні.
З огляду на викладене, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 ,суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке, з урахуванням положень ст.12 КК України, відносяться до категорії нетяжких злочинів, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, відсутність обтяжуючих покарання обставин, обставину, яка пом'якшує покарання щире каяття, особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який є особою середнього віку, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, перебуває на диспансерному обліку з 2022 року з приводу алкогольної залежності, за медичною допомогою до лікаря психіатра протягом останніх 5-ти років не звертався.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому необхідно обрати покарання у виді штрафу, що буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та протягом судового розгляду даного кримінального провадження не обирався і підстав для його обрання не має.
Цивільний позов у межах даного кримінального провадження не заявлявся.
Речові докази в даному кримінальному провадженні відсутні.
Арешти на майно в межах даного кримінального провадження не накладались.
Керуючись ст. ст. 302, 373, 374, 381-382 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень.
Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку, з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
Головуючий: ОСОБА_1